Підручник з Історії України 8 клас "Гісем 2016" - Поглиблене вивчення

§ 3. Виникнення українського козацтва та перших січей

Опрацювавши цей параграф, ви зможете: дізнатися, як і чому виникло українське козацтво; розповідати про появу перших січей і діяльність Дмитра Вишневецького; характеризувати життя й побут козаків; пояснювати поняття і терміни «козак», «Дике Поле», «Дніпровський Низ», «Великий Луг», «Запорожжя», «покозачення», «низове козацтво».

1. Назвіть основні стани українського суспільства. 2. За картою атласу визначте, із якими державами в середині XVI ст. межували українські землі на півдні. 3. Чи можна вважати, що українське південне порубіжжя було територією протистояння християнського й мусульманського світів? Обґрунтуйте свою думку.

Виникнення українського козацтва. Кінець XV ст. став часом появи на історичній арені українського козацтва. Перша згадка про українських козаків у писемних джерелах датована 1489 р.

Передумови виникнення козацтва були пов’язані з історичною ситуацією на українських землях наприкінці XV ст. У той час південно-східна межа розселення українців досягала так званого Дикого Поля — не обжитих осілим населенням степів між Доном, Верхньою Окою й лівими притоками Десни та Дніпра. Це був великий масив вільних земель, що фактично не належав жодній державі. Природні умови Дикого Поля були надзвичайно сприятливі для господарської діяльності людини.

Козацтво — із XV—XVI ст. збірна назва козаків в Україні й сусідніх державах. Слово «козак» тюркського походження, що означає «вільна людина», «страж», «конвоїр», «воїн-найманець», «шукач пригод» тощо. Його вживали щодо вільних людей, які населяли південноукраїнські степи. Унаслідок Національно-визвольної війни українського народу середини XVII ст. козацтво стало привілейованим станом суспільства.

З опису природних багатств Дикого Поля литовським дипломатом Михайлом Литвином

Диких звірів і зубрів, диких коней і оленів така сила по лісах і полях, що на них полюють тільки задля шкури, а м'ясо через велику їх кількість викидають, окрім спинної частини; ланей і диких кабанів навіть зовсім не вживають. Дикі кози в такій великій кількості перебігають зимою зі степів до лісів, а влітку назад, що кожний селянин забиває їх до тисячі на рік. По берегах річок у великій кількості зустрічаються оселі бобрів. Птиць така дивовижна сила, що навесні хлопчаки назбирують цілі човни яєць диких качок, гусей, журавлів і лебедів, а пізніше їх виводками наповнюють курники. Вірлят зачиняють до кліток задля їх пір'я, яке чіпляють до стріл. Псів годують м'ясом диких звірів і рибою, бо ж річки переповнені неймовірною кількістю осетрів та іншими великими рибами.

1. Як автор ставиться до подій, про які розповідає? Чому ви так вважаєте? 2. Чим Дике Поле приваблювало українців? 3. Яким видам господарювання сприяли природні багатства Дикого Поля?

Міщани, бояри й селяни створювали ватаги уходників, які вирушали до Дикого Поля займатися степовими промислами (мисливством, рибальством, бджільництвом). Освоєння українським населенням цих територій майже одразу викликало протистояння з боку васалів Кримського ханства та Османської імперії ногайських татар, улуси (кочові стійбища) яких були розташовані в південній частині Дикого Поля. Заняття промислами в необжитих степах вимагало від уходників відваги й певних військових навичок, оскільки досить часто виникали сутички між ними та татарськими ватагами. Тому уходники об’єднувалися в загони, обирали досвідчених ватажків і відповідно озброювалися.

Численні конфлікти між уходниками й татарами загострювали стосунки між ними. У 1478 р. Кримське ханство стало васалом Османської імперії й активізувало свою боротьбу із сусідніми християнськими державами. Першими жертвами татарських погромів стали жителі півдня Київського й Брацлавського воєводств. Нечисленні гарнізони в місцевих замках не могли зупинити нападників. Місцеве населення змушене було самостійно об’єднуватися перед татарською небезпекою у ватаги.

Із часом уходників, які вирушали до Дикого Поля, здійснювали походи в Степ проти татар або захищали від них власні оселі, стали називати козаками. До середини XVI ст. більшість із них козакували лише певний час, а потім поверталися до своїх повсякденних занять. Основними причинами виникнення українського козацтва стали процеси, пов’язані з освоєнням українцями степів Дикого Поля, і необхідність організації захисту населення Південної Київщини й Східного Поділля від набігів татар.

Роль організаторів захисту південно-східних окраїн Великого князівства Литовського та Польського королівства від нападів татар стали відігравати прикордонні адміністратори. До них належали, крім київського воєводи, канівський, черкаський та вінницький замкові намісники (старости) — у Литві, та кам’янецький, хмільницький і барський старости — у Польщі. Зокрема, кам’янецький каштелян, тобто комендант замку й замкової залоги Кам’янця-Подільського, організовував варти й розвідки на татарських шляхах і в разі небезпеки сповіщав населення про наближення ворогів. Для здійснення боротьби з нападниками прикордонні адміністратори збирали й фінансували власні загони вояків, широко залучаючи до них місцевих козаків.

Острів Хортиця. Сучасний вигляд

Провідну роль в організації козацтва як професійної військової спільноти відіграли хмільницький староста Предслав Лянцкоронський, канівський і черкаський староста Остафій Дашкевич, барський староста Бернард Претвич, кам’янецький староста Станіслав Лянцкоронський та інші.

Бернард Претвич (?—1561) із 1540 р. був барським старостою й до самої смерті постійно здійснював сторожові рейди вздовж подільського порубіжжя. Він невтомно переслідував загони татар в Дикому Полі, звільняв захоплених ними бранців і влаштовував власні каральні експедиції у Крим, до Очакова, Акермана й Кілії. Сучасники вихваляли його як неперевершеного героя порубіжжя, називаючи Претвича «муром подільських країв». Стверджували, що поки був живий Претвич, татарські шляхи «заросли травою», бо за роки свого урядування в Барі він 70 разів вступав у битви з татарами і стільки ж разів перемагав.

У 40-х рр. XVI ст. проблема козацтва вперше стала чинником погіршення відносин між Польським королівством та Османською імперією. Було зрозуміло, хто насправді організовує козацькі загони, озброює та споряджає їх у походи на штурм укріплених фортець. Проте в офіційних відповідях на татарсько-турецькі протести польська влада заперечувала участь своїх урядовців і навіть жалілася на козаків як на «свавільних людей, степову наволоч, які... живуть з грабунку, не підлягаючи жодній управі, тому їх годі спіймати і покарати».

Із повідомлення англійського дослідника Р. Кнолленза про українських козаків (1603 р.)

Ті козаки — легка кіннота, яка діє головним чином на кордоні Польського королівства з татарами; це загартований і відважний тип людей, які вважають почесним жити тільки за рахунок ворога та над усе в житті цінують бойового коня і спис. Хоча татари і турки живуть у приязні з поляками і нібито прагнуть миру з ними, досить часто вони великою кількістю вторгаються до Подолії і Русі (Галичини), що належать Польському королівству, й спустошують їх, якщо вчасно не отримають відсічі від названої легкої кінноти козаків, що завжди на них чатують, як яструб на здобич.

1. Які факти про діяльність українських козаків наводить автор? 2. Які висновки на підставі наведених фактів ви можете зробити про роль козаків у подіях на тогочасних українських землях?

Поява перших козацьких січей. Діяльність Д. Вишневецького.

Від кінця XV ст. набіги татар на українські землі стали регулярними. Щоб утриматися в Дикому Полі, козаки-уходники почали будувати дерев’яні укріплення — «городки» й «січі». Переважна більшість козацьких січей була розташована на Дніпровському Низі. Спираючись на них, козаки спочатку витіснили звідти татарські улуси, а потім поступово освоїли Великий Луг і Запорожжя.

У середині XVI ст. литовський уряд вирішив використати досвід козаків і розпочати на південному порубіжжі будівництво фортець для відсічі набігам татар. Проте через брак коштів цю ідею не було втілено в життя. Реалізувати її вдалося лише князю Дмитру Вишневецькому.

Дніпровський Низ — землі з обох боків Дніпра, розташовані за його порогами.

Великий Луг — заплава Дніпра, що простягалася з обох його боків від острова Хортиця приблизно на 100 км і мала ширину від 3 до 25 км; загальна площа — понад 1 млн десятин землі. Майже вся територія Великого Лугу в середині XX ст. була затоплена штучним Каховським морем.

Запорожжя — землі в нижній течії Дніпра на південь від дніпровських порогів.

Дмитро Вишневецький (1516—1563) — нащадок великого князя литовського Ольгерда, один із перших відомих в історії ватажків українського козацтва. Народився в місті Вишнівець на Волині. На початку 50-х рр. XVI ст. він уже був черкаським і канівським старостою й організував відсіч турецьким нападникам. У цей час під керівництвом Д. Вишневецького на острові Мала Хортиця було збудовано замок-«городок», який вважається попередником Запорозької Січі. Деякі дослідники називають замок-«городок», що з'явився на острові Мала Хортиця близько 1552 р. (за іншими даними — 1554— 1555 рр. або 1556 р.), Хортицькою Січчю. Поява козацької фортеці в татарських володіннях стала неприємною несподіванкою для кримського хана.

Закріпившись на Малій Хортиці, біля найважливішої переправи через Дніпро, князь узяв під захист козаків-уходників на Великому Лузі й розпочав здійснювати сміливі рейди проти татарських і турецьких фортець у пониззі Дніпра й Південного Бугу. 29 червня 1556 р. Д. Вишневецький із загоном у 600 кіннотників і командою на 18 чайках узяв приступом Очаків, а восени того ж року — фортецю Аслан-Кермен. Захоплені у ворога гармати князь установив у Хортицькому замку.

На початку 1557 р. Хортицький замок витримав 24-денну облогу кримського хана. Проте восени цього ж року об'єднані турецько-татарські сили примусили князя залишити острів Мала Хортиця. На початку 1563 р. під час походу до Молдавії Д. Вишневецький потрапив у полон і був відправлений до Стамбула. Героїзм та мученицька смерть князя уславлені в народній думі «Про козака Байду».

Покозачення — перехід представників різних верств українського суспільства до козацтва як один зі способів зміни свого соціального стану.

Низове козацтво — назва, що вживалася стосовно козаків-запорожців, які селилися в нижній течії Дніпра.

Життя та побут козаків. У XVI ст. у складі населення України поступово збільшувалася кількість козацтва, яке перетворювалося з міжстанового прошарку населення на окремий стан його соціальної структури. Козакування як побутове явище ставало звичним для тогочасного українського суспільства. Поширювалося покозачення. Із південноукраїнських замків і сіл прямували до Степу ватаги шукачів легкої здобичі. Спочатку «ходити в козацтво» означало насамперед рушати на Дніпровський Низ («на низ») по здобич, тому цих людей називали низовим козацтвом. Пізніше, коли головним завданням козацтва стало протидіяти набігам татар в українському порубіжжі, «козацьким хлібом» почали називати воєнну службу. Звичні до військової справи козаки також наймалися на воєнну службу до іноземних володарів.

Умови життя козаків-уходників, які склалися в степах Дикого Поля, були суворими, вимагали фізичної витривалості, здатності переносити холод і спеку, негаразди воєнного життя. Жили козаки в саморобних куренях, сплетених з очерету і вкритих кінськими шкурами. Одяг простих козаків був із домотканого сукна й полотна. Із нього шили широкі шаровари, сорочки, поверх яких одягалися широкополі кобеняки та киреї, що підперізувалися поясом. Взуттям служили чоботи, а головним убором — шапка.

Князь Д. Вишневецький (Байда)

Яку інформацію про напад турецького війська на Запорозьку Січ можна отримати за ілюстрацією?

Напад яничар на Січ

Козацька їжа була простою, але поживною. Козаки готували саламаху, тетерю, щербу — варені страви із пшона, житнього борошна й риби, вживали в їжу смажену дичину та в’ялену рибу. Воєнна служба козаків поєднувалася із заняттями різноманітними промислами, лагодженням зброї, приготуванням їжі, запасів для походів. У вільний час козаки любили співати, грати на кобзі й танцювати.

Після воєнних походів козацькі загони поверталися з Дніпровського Низу на відпочинок додому. Незважаючи на те що козаки захищали порубіжжя від набігів татар, литовська й польська влада часто не схвалювала їхніх дій. Нападаючи на володіння турецького султана й кримського хана, козаки створювали чимало незручностей великому князю литовському й польському королю. Тому на старост південних пристепових районів Київського та Брацлавського воєводств покладалися обов’язки контролювати козаків, щоб не допускати їх самостійних походів проти татар.

Із листа кримського хана Сагіб-Гірея до польського короля Сигізмунда І (початок 40-х рр. XVI ст.)

...Приходять козаки черкаські й канівські, стають на Дніпрі над нашими улусами й чинять шкоду нашим людям. Я багато разів повідомляв вас про цих козаків, щоб їх заспокоїли, але ваша милість не послухала. Якщо бажаєте зберегти з нами приязнь, пришліть до нас тих, хто робив шкоду, інакше не ображайтеся на нас, і ми не хочемо зламати наші братські стосунки й присягу, але на ті замки — Черкаси й Канів — направимо наше військо. Як козацькі походи ускладнювали стосунки між польським королем і кримським ханом?

Висновки. Від кінця XV ст. в історичних джерелах з’являються повідомлення про появу козацтва у південноукраїнських степах. В умовах порубіжжя формується своєрідний тип козака — людини, характерною рисою якої було поєднання в одній особі воїна і трудівника.

Значення діяльності Д. Вишневецького для становлення козацтва полягає в тому, що він, на відміну від інших старост південноукраїнських міст, уперше розгорнув діяльність на Запорожжі.

Формування своєрідного життя й побуту козаків сприяло поступовому його перетворенню з міжстанового прошарку на окремий стан українського суспільства, що виник у 70—80-х рр. XVI ст.

Запитання та завдання

1. Яким роком датується перша писемна згадка про українських козаків?

2. Що таке Дике Поле? 3. Що таке Великий луг? 4. На якому острові заснував свій замок-«городок» Д. Вишневецький?

5. Якими були передумови й причини виникнення українського козацтва?

6. Які факти підтверджують, що в першій половині XVI ст. українське козацтво було міжстановим соціальним прошарком?

7. Розкажіть про появу перших козацьких січей.

8. Охарактеризуйте діяльність Д. Вишневецького.

9. Якими були особливості життя й побуту козаків?

10. Відомий український історик І. Крип'якевич так писав про українське козацтво: «У степах виробився оригінальний тип господарки, а в його обороні нова воєнна організація; знов під впливом сеї господарки і у війні зі степовими ордами постала нова козацька суспільність, зі своїм окремим побутом і окремим світоглядом». Чи поділяєте ви цю думку? Наведіть факти, які її підтверджують або спростовують.

11. Історики дотримуються різних точок зору на проблеми походження українського козацтва й виникнення перших січей. Опрацюйте їх за допомогою додаткової літератури або Інтернету та підготуйте повідомлення.