Підручник з Історії України 8 клас "Гісем 2016" - Поглиблене вивчення

§ 40—41. Лівобережна та Слобідська Україна. Ліквідація Гетьманщини

Опрацювавши цей параграф, ви зможете: скласти уявлення про останнього гетьмана К. Розумовського та його політику; визначити причини та з’ясувати перебіг процесу ліквідації гетьманства й решток автономії Гетьманщини та Слобідської України.

1. Яку політику проводила Росія щодо лівобережної Гетьманщини в першій половині XVIII ст.? 2. Назвіть найбільші виступи проти російського панування на лівобережжі та Слобожанщині в першій половині XVIII ст.

Відновлення гетьманства в 1750 р. Після смерті гетьмана Д. Апостола в 1734 р. вибори нового гетьмана України було заборонено, а вся влада в Гетьманщині передавалася «Правлінню гетьманського уряду», який усіляко обмежував права козаків. Серед населення Гетьманщини зріло невдоволення.

Сподівання на покращення становища були пов’язані зі сходженням на імператорський престол доньки Петра І Єлизавети Петрівни. Вони базувалися на тому, що серед оточення імператриці було чимало українців, зокрема Олексій Розумовський, що став її фаворитом. Невдовзі сподівання почали справджуватися. Зміни, що торкнулися Гетьманщини та Слобідської України, були зумовлені не лише особливими стосунками імператриці зі своїм оточенням. До цього штовхали як зовнішні обставини (загроза війн з Османською імперією, Пруссією, а українські землі були джерелом людських і матеріальних ресурсів), так і нагнітання соціального напруження.

Уже в 1742 р. було відновлено Київську митрополію. У 1743 р. скасовувалися нововведення в Слобідській Україні.

Під час перебування імператриці в Києві (1744 р.) представники старшини звернулися до неї з проханням дозволити обрати гетьмана. Імператриця не заперечувала, проте конкретних обіцянок не давала. Згідно з розпорядженням Єлизавети в березні 1750 р. в Глухові розширена Старшинська рада обрала гетьманом Кирила Розумовського (1728—1803 рр.), брата Олексія. Кирилу судилося стати останнім гетьманом Української козацької держави.

О. Розумовський

Олексій Розумовський походив із родини козака Григорія Розума з Чернігівщини. Дитинство та юність його минали на хуторі лемеші. Він займався звичними для сільського хлопця справами. Маючи чудовий голос і музичний слух, він час від часу співав у церковному хорі. Влітку 1731 р. ці міста відвідав полковник Ф. Вишневський, який мав набрати хлопчиків для придворного хору імператриці Анни. Зачарований співом Олексія, полковник забрав 22-річного козака до Петербурга. Там у вродливого юнака закохалася донька Петра І Єлизавета. Звичайно, про офіційний шлюб між ними не могло бути й мови.

Згодом Олексій узяв активну участь в організації перевороту, у результаті якого престол посіла Єлизавета. Здобувши владу, імператриця не забула про О. Розумовського. Своїм указом вона надала йому чин генерал-поручика, обер-єгермейстера імператорського двору, призначила управителем усіх своїх маєтностей. Через деякий час йому було присвоєно титул князя Священної Римської імперії, а згодом — графа Російської імперії.

За часів О. Розумовського при імператорському дворі була мода на все українське: у палаці грали бандуристи, на бенкетах подавалися українські страви. Дедалі більше українців призначали на різні адміністративні посади. Не забув Олексій і про свого брата Кирила. Він узяв його до себе, допоміг здобути освіту — спочатку в Петербурзі, а згодом у Німеччині, Італії, Франції. У 17 років К. Розумовський став графом Російської імперії. У 1746 р. він повернувся з-за кордону та був призначений президентом Петербурзької академії наук. Цього ж року він одружився з родичкою Єлизавети графинею Катериною Наришкіною. Згодом К. Розумовському судилося стати останнім гетьманом України.

Гетьманство К. Розумовського. Ставши гетьманом, К. Розумовський поставив собі за мету відновити давні права України. Так, він домігся, щоб справи Гетьманщини були передані від Сенату до Колегії іноземних справ (це створювало передумови відновлення відносин України та Росії як міждержавних), підпорядкував собі Запорожжя, а згодом і Київ (проте в 1761 р. місто знову повернулося під пряме імперське управління). Загалом його ідеалом були шляхетські порядки, які існували за Речі Посполитої. Усі подальші дії Розумовського сприяли перетворенню козацької старшини на шляхту. Він отримав право самостійно призначати полковників та роздавати землі, відновив традицію скликання старшинських рад (з’їздів), які поступово набували значення станово-представницького органу. Почалося відновлення Батурина, який знову став гетьманською резиденцією. Незважаючи на те що гетьман і його брат мали значний вплив при дворі, такі дії викликали занепокоєння. У 1754 р. з’явилася низка указів, що обмежували владу гетьмана.

Гетьман К. Розумовський Художник Л. Токке

До К. Розумовського було приставлено радника-наглядача, заборонено самостійно призначати полковників.

Відтепер гетьман міг лише пропонувати кандидатуру.

Гетьман був зобов’язаний постійно звітувати про прибутки й видатки Військового скарбу, а також скасувати кордони між Україною та Росією, мито на ввезення російських товарів, державні митниці, що давали гетьманському уряду великі щорічні прибутки. У відповідь на клопотання відновити самостійні зовнішньополітичні відносини Гетьманщини К. Розумовський отримав категоричну відмову.

Ці обмеження не зупинили реформаторських прагнень гетьмана. Протягом 1760—1763 рр. провадилася судова реформа, що започаткувала розмежування влади за ознакою владних повноважень на виконавчу й судову. Вищою судовою інстанцією став Генеральний суд, у складі якого, крім двох генеральних суддів, були виборні особи (по одній від полку). У свою чергу, полки (їх налічувалося десять) поділялися на два судові повіти, у яких створювалися земський (для розгляду цивільних справ) і підкоморський (для розгляду межових справ) суди; у кожному полку формувався також гродський (для розгляду кримінальних справ) суд, на чолі якого стояв полковник. Судді обиралися старшиною. Скасовувалися судові функції Генеральної військової канцелярії. Так Гетьманщина мала перетворитися з військової на цивільну державу. Разом зі змінами в судочинстві упорядковувалися закони Гетьманщини, що розпочалося ще за Д. Апостола.

Крім того, К. Розумовський здійснив реформи в армії та освіті. Так, усі козаки відтепер мали однакове озброєння (рушниця, шабля, спис) та уніформу — синій мундир із червоним коміром, білі штани й різнокольорові шапки. Упорядковувалася та вдосконалювалася артилерія. В усіх полках відкривалися школи для навчання козацьких дітей. Гетьман також мав намір відкрити університети в Києві та Батурині. Передусім була оновлена Києво-Могилянська академія.

Остаточна ліквідація гетьманства. Діяльність П. Рум'янцева на Лівобережній Україні. У 1761 р. після смерті імператриці Єлизавети Петрівни на престол зійшов її племінник Петро III. Пробувши імператором лише декілька місяців, він встиг налаштувати проти себе всіх своєю політикою. У результаті змови Петра III

Імператриця Катерина ІІ. Художник Ф. Рокотов

П. Рум'янцев

було усунуто від влади та вбито. Імператрицею стала його дружина Катерина II. Гетьман К. Розумовський узяв не останню участь у заколоті, проте це не вплинуло на прагнення нової імператриці ліквідувати автономію Гетьманщини. Формальним приводом для скасування Гетьманщини стали дві чолобитні до імператриці, надіслані 1763 р. гетьманом К. Розумовським і представниками козацької старшини. У них йшлося про відновлення давніх прав України (про самостійні судову й фінансову системи, землі, втрачені з 60-х рр. XVII ст., тощо) та офіційне визнання спадковості гетьманської посади за нащадками роду Розумовських.

У Петербурзі це розцінили як прагнення відокремитися від Росії. Розгнівана Катерина II була готова віддати гетьмана під суд. Врешті-решт вона запропонувала йому добровільно зректися булави, на що К. Розумовський був змушений погодитися. Як компенсацію він отримав високий чин генерал-фельдмаршала й цілу низку нових маєтностей. 10 листопада 1764 р. вийшов царський указ про ліквідацію гетьманської влади в Україні. У наступні роки К. Розумовський жив у російській столиці або за кордоном. Тільки в 1794 р. він повернувся до Батурина, де незабаром помер.

Для управління землями колишньої Гетьманщини була створена Друга Малоросійська колегія (1764—1782, 1783—1788 рр.), яку очолив Петро Рум'янцев. Колегія складалася з чотирьох російських чиновників і чотирьох генеральних старшин. Основне завдання колегії полягало в ліквідації українських державних інституцій та утворенні замість них російських. Протягом 1765—1768 рр. колегія підпорядкувала собі всі центральні установи Гетьманщини. У геральдичних зображеннях запроваджувався двоголовий орел — герб Російської імперії. У той самий час для охорони народних прав П. Рум’янцев запровадив посади присяжних адвокатів при Колегії та Генеральному суді.

У таємній інструкції щодо управління краєм Катерина II наполегливо рекомендувала знищити всі залишки української автономії, закріпачити селян, здійснювати пильний нагляд за розвитком економіки, усіляко збільшувати збір податків.

Першим кроком нового генерал-губернатора було проведення в 1765—1767 рр. загальної ревізії земельної власності (Генеральний, або Рум'янцевський опис). Були переглянуті й впорядковані податки. Замінено натуральні повинності грошовим податком, сума якого сягнула 250 тис. карбованців на рік (у 1780 р. вона складала вже 2 млн карбованців).

Широкомасштабні заходи П. Рум’янцева загальмувала чергова російсько-турецька війна 1768—1774 рр.

Звичайно, українці не могли не усвідомлювати того, що відбувається ліквідація їхньої автономії. Тому під час виборів у 1767 р. депутатів до Уложенної комісії для укладання нового збірника законів Російської імперії (попередній був укладений у 1649 р.) депутати від козацької старшини, шляхти, духовенства, козаків і міщан зажадали повернутися до умов українсько-московського договору 1654 р., відновити гетьманську владу тощо. Серед тих, хто відстоював права України, виділявся лубенський депутат Григорій Полетика. Проте комісія, не зумівши виробити якогось реального документа, у 1774 р. була розпущена, а імператриця остаточно перебрала до своїх повноважень видання законів імперії.

Скасування козацького устрою на Слобожанщині. Ліквідація залишків автономного устрою Гетьманщини. У серпні 1765 р. Катерина II видала указ про скасування полкового устрою й створення Слобідсько-Української губернії. Замість п’яти козацьких полків було сформовано п’ять гусарських. Місцеві козаки були позбавлені прав і привілеїв та перетворювалися на «військових обивателів». У 1780 р. замість Слобідсько-Української губернії утворилося Харківське намісництво.

У вересні 1781 р. був скасований полковий адміністративно-територіальний поділ, а Гетьманщина перетворилася на Малоросійське генерал-губернаторство у складі трьох губерній (намісництв) — Київської, Чернігівської та Новгород-Сіверської. У губернських центрах і повітових містах виникали російські адміністративні та судові установи.

Поряд з адміністративно-територіальними змінами царський уряд переймався проблемою втечі українських селян. У травні 1783 р. було прийнято указ про остаточне прикріплення селян до місць їхнього проживання. Так було узаконене кріпосне право на Лівобережжі та Слобожанщині.

9 липня 1783 р. дійшла черга й до української армії: замість козацьких і компанійських полків почали формуватися полки російської армії. Термін служби складав шість років. Козацька старшина отримувала російські офіцерські звання, а козаки перетворювалися на державних селян.

Таким чином, на початок 80-х рр. XVIII ст. було остаточно ліквідовано Українську державу. Українські прапори, гармати, печатки вивезли до Петербурга. Адміністративно-територіальний устрій, судова система, соціальний склад на українських землях були в основному такими, як і в решті регіонів Російської імперії. В історії України почався період становлення нової національної ідеї розгортання боротьби за відновлення держави.

Висновки. На гетьманування К. Розумовського (1750—1764 рр.) припадає останній період існування Гетьманщини у складі Російської імперії.

У 1764 р. імператриця Катерина II скасувала гетьманство, а протягом наступних 20 років, щоб не викликати заворушень, вона ліквідувала автономію Гетьманщини, Слобідської України, а також знищила Запорозьку Січ.

Запитання та завдання

1. Коли було відновлено гетьманство в Україні? Хто був останнім гетьманом?

2. Назвіть реформи, здійснені гетьманом К. Розумовським. 3. Хто очолював Другу Малоросійську колегію? Які заходи були нею здійснені? 4. Коли був ліквідований автономний статус Слобожанщини?

5. Охарактеризуйте реформаторську діяльність К. Розумовського. 6. Чим було зумовлене стримування реформаторської активності останнього гетьмана? 7. Чим обернулася для українського народу ліквідація автономії Гетьманщини та Слобожанщини? 8. Яким є історичне значення Української козацької держави?

9. З'ясуйте причини ліквідації гетьманства. 10. Складіть розгорнутий план відповіді за темою «ліквідація гетьманства та решток автономії України». 11. Як ви вважаєте, чи могла Україна вибороти незалежність за правління К. Розумовського?