Підручник з Історії України 8 клас "Гісем 2016" - Поглиблене вивчення

§ 26. Воєнно-політичні події 1654—1657 рр.

Опрацювавши цей параграф, ви зможете: розповідати про перебіг воєнних дій у 1654—1655 рр.; пояснювати, як і чому відбулася зміна зовнішньополітичної орієнтації Б. Хмельницького; характеризувати дії українського війська в Польщі в 1657 р.; давати оцінку Б. Хмельницькому як людині, політику й полководцю.

1. Які перемоги були здобуті українською армією в 1652 р.? 2. Яким було становище Гетьманщини на кінець 1653 р.? 3. Назвіть причини прийняття Гетьманщиною протекторату московського царя.

Воєнні дії в 1654—1655 рр. У січні 1654 р. уряд Речі Посполитої, дізнавшись про події в Переяславі, став готуватися до нової великої війни. Московська держава розірвала дипломатичні відносини з Річчю Посполитою та вступила у війну з нею на боці Гетьманщини.

У лютому 1654 р. 20-тисячне польське військо вторглося на Поділля та Брацлавщину. Так, місто Немирів було взяте в облогу і знищене поляками, оскільки ніхто із жителів у полон не здався. Проте дійшовши до Брацлава й Умані, через опір населення та протидію козацьких військ на чолі з В. Томиленком та І. Богуном поляки були змушені відступити.

У той час головні воєнні дії розгорталися на території Білорусі та Смоленщини. На вимогу царя в травні 1654 р. Б. Хмельницький направив туди 18-тисячне козацьке військо, очолюване наказним гетьманом Іваном Золотаренком. Унаслідок успішних дій на кінець 1654 р. південь Білорусі та всю Смоленщину було звільнено від польсько-литовських військ.

Кримське ханство негативно поставилося до рішень Переяславської ради. Після того як Б. Хмельницький проігнорував вимогу Іслам-Гірея розірвати союз із Московією, татари пішли на союз із поляками, уклавши 10 липня 1654 р. «Вічний договір», що передбачав взаємну допомогу «проти будь-якого ворога».

У жовтні-листопаді 1654 р. 30-тисячне польське військо на чолі з коронним гетьманом Стефаном Потоцьким вступило на Поділля. Поляки діяли з надзвичайною жорстокістю, безжально знищуючи все населення.

На початку грудня 1654 р. в Україну вторглося та приєдналося до польської армії 20-тисячне військо татар на чолі з ханом Менглі-Гіреєм. Болісно переживаючи спустошення поляками й татарами Поділля, Б. Хмельницький очікував на прибуття московських військ. 13 січня 1655 р. до нього приєдналися 10—12 тис. вояків воєводи Василія Шереметьєва. Гетьман із 40—42-тисячною українсько-московською армією прямував до Умані.

Вирішальна битва відбулася 19—21 січня 1655 р. неподалік села Охматів. Противники билися посеред поля в лютий мороз, обидві сторони втратили до 30 тис. осіб. Ніхто з них не здобув переваги, але й не мав сил продовжувати воєнну кампанію. Просування польсько-татарського війська в глиб України було зупинено.

Намагаючись зруйнувати кримсько-польський союз, гетьман повідомив турецького султана, що згодний прийняти його протекцію. У відповідь султан Мехмед IV наказав кримському хану утримуватися від нападів на Гетьманщину. Становище Речі Посполитої ускладнилося. Українські війська наказного гетьмана І. Золотаренка захопили Мінськ, а пізніше разом із московськими полками — Вільно і Гродно. Із півночі на Польщу рушив шведський король Карл X Густав, що претендував на польську корону, і швидко здобув Варшаву та Краків.

Хмельницький вирішив скористатися сприятливою ситуацією та звільнити з-під польської влади західноукраїнські землі. 19 вересня українсько-московська армія взяла в облогу Львів. Пізніше вона захопила Ярослав, Люблін, Яворів, Янів та інші міста, вийшовши подекуди до Вісли і за Сян. Однак це не сподобалося шведському королю, який став вимагати від Б. Хмельницького зняти облогу Львова й відступити до Гетьманщини. До того ж гетьман дізнався, що кримський хан Мехмед-Гірей, порушивши заборону турецького султана, разом з ордою вдерся в Україну та просувається до Львова. У цих умовах наприкінці жовтня Б. Хмельницький наказав своєму війську відступати. Напередодні він зустрівся з послом польського короля й заявив про готовність укласти мир і надати допомогу в боротьбі з ворогами. В обмін на це гетьман пропонував полякам відмовитися від претензій на володіння «усім Руським князівством» та визнати входження до нього західноукраїнських земель, хоча, на думку гетьмана, польська шляхта на це ніколи не погодиться, а козаки не відступлять від своєї умови.

Під час відступу українсько-московські війська були двічі атаковані татарами, але успішно відбили напад. З огляду на це 12 листопада 1655 р. під Озерною Мехмед-Гірей уклав угоду з Б. Хмельницьким про невтручання Кримського ханства в боротьбу Гетьманщини та Московії з Річчю Посполитою, відновлення українсько-татарської дружби та заборону татарам чинити напади на українські й московські землі.

Карл Х Густав. Художник С. Бурдон

Віленське перемир'я. Зміна зовнішньополітичних орієнтирів Б. Хмельницького. Суперечності, що загострювалися між Московською державою та Швецією через Прибалтику, призвели в травні 1656 р. до війни між ними. Воювати на два фронти для московського уряду було обтяжливо, і він погодився на пропозицію виснаженої війною Речі Посполитої про перемир’я. У серпні-жовтні 1656 р. у Вільні відбулися московсько-польські переговори, унаслідок яких було укладено Віленське перемир'я. За його умовами воєнні дії між Московською державою та Річчю Посполитою припинялися. Обидві держави домовлялися, що вестимуть спільні воєнні дії проти Швеції та не розпочинатимуть із нею переговорів про мир. Польські посли висунули пропозицію обрати царя Олексія Михайловича на престол Речі Посполитої після смерті Яна Казимира. Територія Гетьманщини визначалася за умовами Білоцерківського договору в межах Київського воєводства. У разі обрання царя королем Речі Посполитої Гетьманщина залишалася в її складі.

Відверте нехтування московською стороною інтересами Гетьманщини обурило гетьмана та старшину. В укладенні Віленського перемир’я вони вбачали порушення Березневих статей 1654 р. Б. Хмельницький активізував зусилля з укладення воєнно-політичного союзу зі Швецією та Трансильванією, спрямованого проти Речі Посполитої і Кримського ханства.

Атака кавалерії. Художник Ю. Брандт

опишіть за наведеною ілюстрацією, як відбувалася атака кавалерії.

У грудні 1656 р. в угорському місті Радноті було підписано договір про союз між Швецією і Трансильванією. Розподіл території Речі Посполитої за його умовами передбачав перехід західноукраїнських земель до Трансильванії. Раднотський договір засвідчив, що трансильванський князь і шведський король, потребуючи допомоги Гетьманщини, водночас не хотіли її зміцнення за рахунок приєднання Західної України.

Дії українського війська в Польщі 1657 р. Наприкінці грудня 1656 р. Б. Хмельницький без відома московського уряду вирішив підтримати вторгнення в Польщу трансильванського князя Дьєрдя II Ракоці. Гетьман вислав йому на допомогу козацьке військо на чолі з наказним гетьманом Антоном Ждановичем, а згодом ще кілька полків під проводом І. Богуна. Загальна кількість українського війська сягала 18—20 тис. осіб.

Трансильванський князь швидким маршем пройшов Галичину. Під Перемишлем до нього приєдналося козацьке військо. Союзники взяли Краків і рушили на з’єднання з армією шведського короля. Після об’єднання за наполяганням Карла X Густава було вирішено завдати рішучого удару полякам. Союзники перейшли Віслу, захопили Замостя, Люблін і рушили на Варшаву. 9 червня місто було здобуто.

Однак у середині червня становище союзників погіршилося. У Польщі розгортався широкий визвольний рух. Після нападу Данії на Швецію Карл X Густав змушений був залишити Польщу. Польські війська вторглися до Трансильванії, а до Польщі як союзник прибув із великою ордою кримський хан. Охоплений панікою Дьєрдь II Ракоці розпочав переговори з польським командуванням і здався.

До козаків Ждановича в цей час прибув московський посланець і попередив, що вони воюють без згоди царя. До того ж серед них поширювалися чутки, що Б. Хмельницький тяжко хворий і доживає останні дні. Жданович, ураховуючи настрої козаків, наказав повертатися додому. Поразка українсько-трансильванського походу до Польщі стала важким ударом для хворого гетьмана.

Б. Хмельницький як особистість, політик і полководець. 27 липня 1657 р. в Чигирині помер Б. Хмельницький. Поховали гетьмана в рідному хуторі Суботові в Іллінській церкві.

Б. Хмельницький небезпідставно вважається однією з найвизначніших постатей української історії. Незважаючи на всі прорахунки та помилки, допущені гетьманом, значення його діяльності важко переоцінити. Він був єдиним у вітчизняній історії загальнонаціональним лідером, який зміг підняти весь народ на боротьбу за незалежність. Життєвий шлях Б. Хмельницького був тісно переплетений із долями багатьох тисяч українців, сповнений блискучими перемогами й гіркими поразками, глибокими роздумами й важкими рішеннями, особистими втратами й здобутками.

Смерть Б. Хмельницького. Художник Т. Шевченко. 1836 р.

Гетьман Б. Хмельницький очолив Національно-визвольну війну українського народу середини XVII ст., яка стала ключовою подією історії України XVI—XVII ст. Він виявив себе блискучим полководцем, створив боєздатну національну армію, одну з кращих у тогочасній Європі.

В умовах розгортання визвольної боротьби Б. Хмельницький висунув програму виборення незалежності козацької України як її кінцевої мети, навколо якої об’єдналися всі патріотичні сили. Завдяки гнучкій політиці Б. Хмельницького Гетьманщина змогла подолати чимало соціальних заворушень і не загинути у вирі громадянської війни. Однак складна історична ситуація та прорахунки гетьмана перешкодили йому втілити в життя свою програму створення українцями власної держави в етнічних межах їх проживання.

Гетьман організував дипломатичну службу, яка сприяла досягненню визнання Української гетьманської держави урядами інших країн. Сучасники вважали Б. Хмельницького одним із найкращих тогочасних дипломатів. Він вміло керував зовнішньою політикою Гетьманщини, знаходячи союзників для продовження боротьби й нейтралізуючи дії ворогів.

Висновки. Воєнна кампанія 1654—1655 рр. була дуже важкою для української армії. Її перебіг упевнив Б. Хмельницького в тому, що жоден із його союзників не бажає зміцнення Української гетьманської держави.

Укладення польсько-московської Віленської угоди спонукало Б. Хмельницького до спроби змінити напрямок зовнішньої політики Гетьманщини.

Поразка українсько-трансильванського походу 1657 р. унеможливила здійснення плану гетьмана об’єднати українські землі в межах однієї держави.

Діяльність Б. Хмельницького та сформульована ним державна ідея мали велике значення для розвитку визвольних змагань українців упродовж наступних століть.

Запитання та завдання

I. Яким був результат битви під Охматовом? 2. Що передбачала угода між Б. Хмельницьким і кримським ханом, укладена 12 листопада 1655 р. під Озерною? 3. Якими були умови Віленського перемир'я? 4. Які держави підписали Раднотський договір? 5. Чому А. Жданович вирішив припинити похід до Польщі й повернутися додому? 6. Де було поховано Б. Хмельницького? 7. Охарактеризуйте перебіг воєнних дій у 1654—1655 рр. 8. Чому Б. Хмельницький вважав укладення Віленського перемир'я порушенням Московською державою українсько-московської угоди 1654 р.? 9. У чому полягала зміна зовнішньополітичної орієнтації Хмельницького після Віленського перемир'я? 10. Як відбувався похід української армії до Польщі в 1657 р.?

11. Охарактеризуйте історичне значення діяльності Б. Хмельницького.

12. Прослідкуйте за картою атласу перебіг воєнних дій у 1654—1657 рр.

13. Закінчіть складання таблиці «Національно-визвольна війна українського народу середини XVII ст.» (с. 119).

14. Визначте, якими були досягнення та прорахунки Б. Хмельницького, здійснені ним у роки Національно-визвольної війни українського народу середини XVII ст. Поясніть свою думку.