Підручник з Історії України 8 клас "Гісем 2016" - Поглиблене вивчення

§ 18. Культура України наприкінці XVI — у першій половині XVII ст. Розвиток театру, музики, архітектури та образотворчого мистецтва

Опрацювавши цей параграф, ви зможете: характеризувати розвиток театрального мистецтва на українських землях; визначати основні риси, притаманні українському музичному мистецтву; описувати видатні пам’ятки архітектури та образотворчого мистецтва; називати імена діячів культури, найзначніші твори архітектури та образотворчого мистецтва; пояснювати поняття і терміни «декламація», «містерія», «інтермедія», «вертеп», «кант», «козацьке (українське) бароко», «бастіон».

1. Якими були особливості розвитку архітектури й містобудування на українських землях у XVI ст.? 2. Назвіть тогочасні архітектурні пам'ятки. 3. Які жанри образотворчого мистецтва існували в Україні в XVI ст.? 4. Назвіть відомі вам пам'ятки образотворчого мистецтва цієї доби.

Театр. Наприкінці XVI — у першій половині XVII ст. на українських землях виник шкільний театр. У слов’яно-греко-латинських школах учнів навчали складати й виголошувати вірші та промови. Вчителі писали вірші у формі декламацій на світські й духовні теми, а учні виступали з ними у школах на різдвяні, великодні, зелені та інші свята, у церквах, під час урочистих зустрічей почесних гостей тощо. Виконавці виходили й декламували фрагменти твору, об’єднані спільною темою. Згодом декламувати твори стали у формі діалогу. У 30-х рр. XVI ст. у Львівській братській і Київській лаврській школах були започатковані шкільна драма і театр.

Першою відомою пам’яткою української великодньої драми вважається надрукований 1631 р. твір учителя Львівської братської школи Іоаникія Волковича «Роздуми про муку Христа Спасителя нашого». Розвитку шкільного театру в Києво-Могилянському колегіумі сприяли програми навчання в класах поетики та риторики. У листах і творах його викладачів є згадки про шкільні вистави, які виконували учні колегіуму. У першій половині XVII ст. з’явилися перші містерії — духовні драми на біблійні сюжети. Так, у цей час на Волині або Галичині було створено «Слово про збурення (зруйнування) пекла». Містерії виконувалися на площах міст і містечок мандрівними акторами в дні церковних свят. Між діями містерії, а згодом шкільної драми розігрувалися інтермедії. У цих комедійних сценках із побутового життя значне місце посідала імпровізація, тобто виконання без попередньої підготовки.

У XVII ст. в Україні значної популярності набув різдвяний ляльковий театр — вертеп. Вертепник мандрував зі спеціальною скринею, розділеною на два поверхи, із бічними дверцятами, через які «заводили» ляльок. На верхньому поверсі розігрували сцени, пов’язані з Різдвом, а на нижньому — казки, перекази, комедійні побутові сценки. Ляльок майстер випилював із дерева й розмальовував. Вертепник водив їх за допомогою дротиків, розмовляв і співав за них. Його помічники співали хором і грали на музичних інструментах. Зростанню популярності вертепного театру сприяли учні Києво-Могилянського колегіуму, які ходили з вертепом людними місцями, домівками й виставами заробляли собі на життя.

Декламація — мистецтво виразного читання літературних творів, зокрема віршів.

Драма — літературно-театральний твір, побудований у формі діалогу без авторської мови та призначений для сценічного виконання.

Інтермедія — коротка сценка переважно гумористично-комедійного характеру, що виконувалася в перервах між актами основної вистави драми тощо.

Вертеп — старовинний пересувний ляльковий театр, де виконувалися п'єси на релігійні та світські теми.

Музика. Відображенням високого рівня духовної культури українського народу були досягнення в музичному мистецтві. У пісенній творчості, як і в попередні століття, були поширені об-

Вертепна скринька

Ліра

Бандура

Кобза

рядові, ліричні, жартівливі, епічні, танцювальні пісні. В епічному жанрі виник ряд таких глибоко драматичних пісень про набіги татар, як «За річкою вогні горять». Своєрідними пісенними розповідями про найважливіші події стають історичні пісні. Так, про козацькі повстання 20—30-х рр. XVII ст. розповідається в пісні «Про Сулиму, Павлюка, ще й про Яцька Остряницю».

Великої майстерності досяг партесний (багатоголосий) спів без нот та музичного супроводу. Його стали використовувати у православних церквах на противагу католицькій церковній службі, що супроводжувалася грою на органі. На зміну «знаменам» або «крюкам» для запису церковних наспівів прийшло нотне письмо. Співу за нотами навчали досвідчені музиканти й диригенти церковних хорів.

Виникли нові жанри світської музики. На основі віршової поезії складалися канти — церковні й світські пісні для триголосого ансамблю або хору. Існували урочисто-вітальні, моралістично-повчальні, жартівливі, сатиричні та інші канти. Розвивалася також сольна пісня із супроводом. У цьому жанрі, на відміну від канта, відображалися внутрішній світ людини, її життя та ставлення до різних явищ у суспільстві. Розвиток жанру інструментальної музики пов’язаний із музичними цехами на зразок ремісничих, які існували в деяких містах. Основною метою їх створення було задоволення побутових потреб населення в музиці — супровід до танців на народних гуляннях, гра на весіллях, хрестинах, похоронах тощо. Завдяки музичним цехам формувалася народна професійна музика. Тут створювалися зразки інструментальної музики, зароджувалися характерні склади ансамблів українських національних інструментів, удосконалювалася гра на багатьох інструментах.

Розвитку музичного мистецтва сприяли також козацькі військові музики. Вони грали під час походів, святкувань перемоги, різноманітних урочистостей. Серед інструментів найчастіше використовувалися сурми, труби, котли, кобзи, торбани. Козацькі музики виконували марші, танцювальну музику (гопак, козачок) і ліричні наспіви.

Архітектура. Із початком XVII ст. в українській архітектурі все виразніше застосовувалися елементи європейського стилю бароко, які в районах Середнього Подніпров’я поєднувалися з місцевими традиціями. У результаті цього створювалися умови для виникнення своєрідного архітектурного стилю, який називають козацьким (або українським) бароко. Так, барокові риси в архітектурі дерев’яних церков проявлялися в будівництві зрубів у формі вісімки, видовженні їхніх пропорцій та заміні наметового верху на грушоподібну баню.

До видатних пам’яток архітектури першої половини XVII ст. належать українські дерев’яні церкви, зокрема церква Параскеви в селі Радруж та церква Воздвиження в Дрогобичі. Пам’ятками тогочасної церковної мурованої архітектури є собор Мовчанського монастиря в Путивлі (перша половина XVII ст.), Покровська церква в Сулимівці (1622—1629 рр.), церква Миколи Притиска в Києві (1631 р.), П’ятницька церква у Львові (1644 р.).

У першій половині XVII ст. в Україні, як і раніше, будувалося багато оборонних споруд. На межі XVI—XVII ст. змінився їх зовнішній вигляд. Замість стінових замків почали споруджувати розкішні магнатські палаци, оточені бастіонами.

Найцікавішими зразками поєднання в одне ціле палацу й бастіонних укріплень, збудованими у цей період, вважаються замки в Збаражі та Підгірцях. Нові риси з’являються також у містобудуванні. Будівничі Бродів, Станіслава, Полонного намагалися поєднати характерну для попередніх часів шахову сітку розташування вулиць із бастіонними укріпленнями.

Бароко — напрямок у європейському мистецтві кінця XVI — середини XVII ст., для якого характерні святково-монументальні ансамблі, театральні та музичні постанови, живопис, скульптура, що відрізняються грандіозністю та пишністю.

Козацьке (українське) бароко — назва архітектурного стилю, що був поширений на українських землях у XVII—XVIII ст. Виник унаслідок поєднання місцевих архітектурних традицій та європейського бароко.

Бастіон — старовинне укріплення у вигляді бойової споруди (форту) на розі фортечного муру.

Церква Миколи Притиска в Києві. 1631 р. Сучасний вигляд

Каплиця Боїмів у Львові. 1609—1611 рр. Сучасний вигляд

Надгробок князя К.-В. Острозького в Успенському соборі Києво-Печерської лаври. 1579 р.

У першій половині XVII ст. за підтримки польської влади в Україні споруджуються католицькі храми. Так, 1610 р. в Києві на Подолі великий костьол збудували домініканці, а навколо спорудили будівлі домініканського монастиря. Визначною архітектурною пам’яткою того часу є костьол бернардинів у Львові, споруджений у 1600—1630 рр. До костьолу прилягають монастирські корпуси, що утворюють замкнене подвір’я. Із появою єзуїтів у Львові пов’язане спорудження в 1610—1630 рр. костьолу єзуїтів — першого в місті храму в стилі раннього бароко. У цьому стилі було збудовано в 1642—1644 рр. львівський костьол Стрітення. Цікавими архітектурними пам’ятками тогочасного Львова є каплиці Боїмів та Кампіанів — усипальні багатих купецьких родин. Їхні стіни мають багате архітектурне оздоблення, прикрашені різьбленими декоративними композиціями, виконаними в стилі бароко.

Образотворче мистецтво. У першій половині XVII ст. в українському образотворчому мистецтві тривав поступальний розвиток тих жанрів, які сформувалися в попередній період. Основними його видами залишалися настінні розписи та іконопис.

Майже повністю збереглися до наших днів розписи, виконані напередодні 1620 р. на стінах церкви Святого Духа в селі Потелич. У розписах помітне своєрідне поєднання традиційних прийомів із новими реалістичними рисами. На думку дослідників, «страсний» цикл потелицьких розписів (зображення мук Христа) ніби перегукується з ідеями «Протестації» І. Борецького, де він описує муки та страждання українського народу й закликає його до стійкості в боротьбі. До цього часу збереглися розписи церкви Воздвиження в Дрогобичі. Їхньою особливістю є поєднання біблійних сюжетів та декоративних орнаментів із місцевих квітів — барвінку, волошок тощо.

Зображення Божої Матері. Фрагмент розпису церкви Воздвиження в Дрогобичі. Близько 1636 р.

Фрагмент розпису церкви Святого Духа в селі Потелич. 1620 р.

Портрет Варвари Лангиш. 1635 р. Художник М. Петрахнович

У цей період удосконалюється техніка різьблення на камені та дереві. В орнаментах переважають рослинні мотиви. При цьому зображення рослин має певне значення. Так, поширені в орнаментах зображення виноградної лози і грон у християнстві відомі як символ віри. У другій чверті XVII ст. рослинні орнаменти поступаються місцем різним маскам, емблемам тощо.

Пам’ятками портретного різьблення того часу є надгробкові портрети. Їх композиція ускладнилася, поглибилося намагання передати риси характеру персонажа. Таким є поколінний надгробок київського воєводи Адама Киселя, установлений у його родовій церкві-усипальні в селі Низкиничі на Волині. У повний зріст, у рицарських латах зображено Яна і Станіслава Жолкевських на їх надгробку в костьолі в Жовкві.

Подальший розвиток мистецтва гравюри пов’язаний із поширенням його світського жанру. Перші світські гравюри з’явилися в 1622 р. як ілюстрації до «Віршів на жалісний погреб... гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного» К. Саковича. В «Євангелії учительному» (1637 р.) вміщено гравюру «Притча про багача і смерть», що зображує працю селян. Видатним гравером був майстер Ілля, який від 1636 р. працював у Києві й виконав гравюри до «Требника» П. Могили й «Печерського патерика».

В українському живописі провідне місце посідає жанр портрета. Пам’яток портретного живопису Наддніпрянщини цього часу майже не збереглося. Створити уявлення про його розвиток у першій половині XVII ст. дозволяють портрети майстрів львівської школи. Пензлю Миколи Петрахновича приписують портрет доньки львівського купця Варвари Лангиш, що вважається найпривабливішим жіночим образом тогочасного українського живопису. Відомий живописець Федір Сенькович є автором портретів української та польської знаті — львівського старости Станіслава Мнішека та підканцлера Томаса Замойського. Прикметною ознакою портретів цього періоду є прагнення передати не тільки зовнішні риси людини, але й особливості її характеру та внутрішнього світу.

Висновки. В українському театральному мистецтві першої половини XVII ст. розвивалися жанри декламації, драми, містерії, інтермедії, лялькового театру — вертепу.

У музиці набули розвитку жанри партесного (багатоголосого) співу, канта, сольної пісні із супроводом, інструментальної музики.

В архітектурі був започаткований стиль козацького (українського) бароко.

Новим типом оборонних споруд замість фортець і замків стали палаци з бастіонними укріпленнями.

В українському образотворчому мистецтві першої половини XVII ст. розвиваються жанри настінного розпису, іконопису, різьблення, графіки та портрета.

Запитання та завдання

1. Які жанри театрального мистецтва розвивалися в першій половині XVII ст.?

2. Де й коли в Україні були започатковані шкільні драма і театр? 3. Що таке інтермедія? 4. Які музичні жанри розвивалися в тогочасній Україні? 5. Що таке партесний спів? 6. У чому проявлялися барокові риси в українській архітектурі? 7. Які нові види оборонних укріплень з'явилися в цей час? 8. Назвіть основні жанри українського образотворчого мистецтва першої половини XVII ст.

9. Охарактеризуйте розвиток театрального мистецтва в Україні. 10. Якими були особливості розвитку тогочасного українського музичного мистецтва? 11. Як відбувався розвиток української архітектури? 12. Які пам'ятки української архітектури першої половини XVII ст. вам відомі? 13. Якими були основні здобутки тогочасного образотворчого мистецтва України?

14. Закінчіть складати таблицю «Розвиток української культури в першій половині XVII ст.» (с. 103).

15. Відвідайте місцевий художній музей і підготуйте повідомлення про твори українського образотворчого мистецтва першої половини XVII ст., які є в його експозиції.