Підручник з Історії України 8 клас "Гісем 2016" - Поглиблене вивчення

РОЗДІЛ II. УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ НАПРИКІНЦІ XVI — У першій половині XVII ст.

§ 10. Берестейська церковна унія та її наслідки

Опрацювавши цей параграф, ви зможете: визначати передумови, особливості укладання та результати Берестейської церковної унії; характеризувати розвиток полемічної літератури; пояснювати поняття і терміни «греко-католицька церква», «полемічна література», «Берестейська церковна унія».

1. Якими були особливості церковного життя на українських землях у XVI ст.? 2. Що таке право патронату? Яку роль воно відігравало в церковному житті? 3. Як вплинуло на церковне життя укладення люблінської унії?

Передумови укладення Берестейської церковної унії. Європейські державні та церковні діячі неодноразово обговорювали питання відновлення єдності християнської церкви. Інтерес до цієї справи особливо посилився в умовах розгортання Контрреформації. Католицька церква активізувала свої намагання розширити вплив на Сході з метою об’єднання католиків та православних під зверхністю папського престолу. У Речі Посполитій ідею об’єднання (унії) православної й католицької церков пропагували єзуїти. У 1577 р. польський проповідник-єзуїт Петро Скарга видав книгу «Про єдність церкви Божої під одним пастирем...», у якій доводив необхідність об’єднання двох церков.

Питання церковної унії обговорювалося представниками Папи Римського з українсько-білоруською православною знаттю. Загалом вона прихильно ставилася до можливого об’єднання за умови, що воно відбудеться на засадах рівноправності. Завдяки унії вона прагнула оновити православну церкву, наблизити її до потреб часу.

Українсько-білоруські православні єпископи, які поділяли унійні настрої, вбачали в об’єднанні шлях до подолання кризи православної церкви й оздоровлення церкви в цілому. Вони вважали, що завдяки цьому позбудуться принизливої для духовенства залежності від торгово-ремісничого люду, об’єднаного в братства. Українсько-білоруська православна знать сподівалася, що унія сприятиме досягненню православними фактичної рівності в правах із католиками в Речі Посполитій, дозволить православним ієрархам, як і католицьким, отримати місця в сенаті.

Польська влада всіляко підтримувала прагнення уніатських православних ієрархів, вважаючи, що єдина віра є чинником зміцнення держави. Церковна унія розглядалася, по-перше, як шлях до остаточного закріплення українських і білоруських земель, подруге, як перехідний етап до чистого католицизму і, нарешті, як засіб денаціоналізації українців та білорусів, оскільки із церковною латинізацією пов’язувалася й полонізація.

В українському суспільстві були також противники об’єднання церков, яких очолював князь Костянтин-Василь Острозький. Спочатку він ставився до унії прихильно. Князь і його прибічники вважали, що до унії повинна увійти вся східна церква, а об’єднання має відбутися на засадах рівноправності православної та католицької церков. Проте усвідомлення того, що влада Речі Посполитої та представники Папи Римського прагнуть іншого, перетворило князя на противника унії.

Церковні собори в Бересті 1596 р. та утворення греко-католицької церкви. За наполяганням Папи Римського польський король Сигізмунд III скликав церковний собор у місті Берестя, де мало відбутися урочисте проголошення унії. Для участі в його роботі прибули митрополит і його єпископи. 16 жовтня 1596 р. собор розпочав роботу. Однак уже на початку роботи прихильники унії християнської церкви і традиційного православ’я не знайшли спільної мови й розділилися на два окремі собори. Противники об’єднання на православному соборі засудили діяльність митрополита Михайла Рогози та тих єпископів, які прийняли унію. У свою чергу, митрополит і вірні йому єпископи на своєму соборі офіційно затвердили акт унії православної та католицької церков.

За умовами Берестейської унії православна церква зберігала східний обряд, церковнослов’янську мову, виборне право на заміщення митрополита та єпископів, юліанський календар і право одружуватися для нижчого духовенства. Одночасно визнавалася зверхність Папи Римського як першоієрарха всієї християнської церкви та приймалася католицька догматика (настанови).

У результаті Берестейської унії на українських землях виникла греко-католицька церква. Фактично замість однієї церкви утворилися дві, розпочалася тривала боротьба «Русі з Руссю» — між православними і греко-католиками. Проголошуваного зрівняння в правах греко-католиків і католиків не відбулося. Обіцяних місць у сенаті греко-католицькі єпископи не отримали. У ситуації існування права патронату в Речі Посполитій від світської влади залежало, яка саме церква (греко-католицька чи православна) існуватиме на підвладній їй території.

Митрополит М. Рогоза

Греко-католицька церква — церква, утворена на українських і білоруських землях у результаті Берестейської церковної унії 1596 р.

Назва «греко-католицька церква» має історичне походження. До укладення Берестейської церковної унії українські й білоруські православні на землях, що входили до Речі Посполитої та підпорядковувалися константинопольському патріарху, вважали себе належними до східного грецького обряду християнства й казали, що сповідують «грецьку віру». Після унії для вирізнення тих, хто її підтримав, у Римі стали вживати назву «греко-католики». Проте вже у 20-х рр. XVII ст. прихильників унії частіше визначали як «русинів-католиків», або «з'єднаних», а вірних православ'ю — як «нез'єднаних», або «схизматиків». Офіційну назву «греко-католики» вперше запровадила для своїх підданих австрійська імператриця Марія Терезія наприкінці XVIII ст.

У складних умовах загострення протистояння на ґрунті віросповідання греко-католицьке духовенство стало чинити опір спробам католицької церкви за допомогою унії окатоличити й полонізувати українське населення. Відстоюючи національну ідентичність, греко-католицька церква довела, що вона є українською церквою.

Українська православна церква, яку влада Речі Посполитої поставила поза законом, не скорилася й продовжувала шукати шляхи для свого оновлення. У цьому вона спиралася на підтримку українських православних шляхтичів, міщан і нової суспільної верстви — козацтва. Захист православ’я став одним із головних гасел українського народу в національно-визвольній боротьбі першої половини XVII ст.

Розвиток полемічної літератури. Наприкінці XVI — у першій половині XVII ст. на українських землях значного поширення набули твори полемічної літератури.

Їх автори, дотримуючись певних поглядів на релігію та церкву, намагалися спростувати позиції своїх противників.

Полемічна література — літературно-публіцистична творчість церковно-релігійного та національно-політичного змісту в Україні XVI—XVII ст.

І. Борецький

Першим помітним твором полемічної літератури в Україні вважається написана за дорученням князя К.-В. Острозького відповідь аріанина Мотовила на книгу П. Скарги «Про єдність церкви Божої під одним пастирем...». Одним із перших православних письменників-полемістів став ректор Острозької школи Герасим Смотрицький. У виданих 1587 р. творах «Ключ Царства небесного» і «Календар римський новий» він різко критикував католицизм і папство, захищав православ’я й обґрунтовував шкідливість календарної реформи Папи Григорія XIII. Твори цього жанру значно поширилися в Україні у зв’язку з підготовкою й укладенням Берестейської унії. Найвідомішими православними письменниками-полемістами були Клірик Острозький, Стефан Зизаній, Мелетій Смотрицький, Іван Вишенський, Іов Борецький, Захарія Копистенський.

Із твору Г. Смотрицького «Ключ Царства небесного» (1587 р.)

Учителі костьолу римського, тих особливо часів багато, як усно кафедр костьолів, так і письмово з верстатів друкарських, і багатьма активними діями, з великою пильністю, і потужним старанням, обминаючи своїх, котрі від їх костьола відступили, узнавши в ньому щось непристойне, звертаються до вас, народи руські, різними методами, засобами, підносячи честь, святобливість, багатство і над всіма під небом зверхність своїх католиків римських і від них встановлені закони і віри також, а ваших патріархів грецьких, і від них державну віру й закон із вами спільно недовірством, глупством, відступництвом змішавши, перед очима вашими явно топчуть ногами і закликають вас до єдності.

До чого привертає увагу читача і що піддає критиці автор?

Важливу роль у боротьбі українського народу за свою віру й мову відіграв твір невідомого автора початку XVII ст. «Пересторога». Його автор яскраво й образно зобразив гноблення православних католиками на теренах Речі Посполитої, а шляхом протидії цьому вважав поширення знань, освіти, книгодрукування й діяльності братств.

У своїх творах письменники-полемісти засуджували Берестейську унію й тих православних ієрархів, які її підтримали. Вони палко обстоювали православну віру та критикували вчення католицької церкви. У православ’ї полемісти вбачали найважливіший чинник самозбереження українського народу, закликали всіх небайдужих захистити батьківську віру.

Висновки. Укладення Берестейської унії привело до появи Української греко-католицької церкви. Водночас в українському суспільстві загострилося протистояння на ґрунті віросповідання.

Поява полемічної літератури сприяла формуванню національної свідомості українського народу.

Запитання та завдання

I. Як ставилися до ідеї об'єднання церков єзуїти? 2. Як ставився до ідеї об'єднання церков князь К.-В. Острозький і його прибічники? 3. Коли було укладено Берестейську церковну унію? 4. Яку назву мала об'єднана церква, утворена в результаті унії? 5. Що таке полемічна література? 6. Назвіть найвідоміших православних письменників-полемістів.

7. Якими були передумови укладення Берестейської унії? 8. Які наслідки мало укладення Берестейської унії? 9. Поясніть, як ви розумієте вислів про те, що унія розпочала тривалу боротьбу «Русі з Руссю». 10. Як впливав на релігійну ситуацію в Україні розвиток полемічної літератури?

II. За картою атласу «Церковне життя на українських землях у складі Речі Посполитої XVI — першої половини XVII ст.» назвіть: 1) православні єпархії Київської митрополії; 2) православні єпархії, які прийняли Берестейську унію. 12. Складіть характеристику Берестейської унії за планом: 1) передумови укладення; 2) причини укладення; 3) дата підписання унії; 4) основні положення; 5) результати та наслідки.

13. У протистоянні, яке виникло між православними та греко-католиками після укладення Берестейської унії, протестантські громади відразу взялися допомагати православній церкві. Чим, на вашу думку, це було обумовлено? Яких засобів боротьби з католицькою церквою протестанти могли навчити православних?