Підручник по Всесвітній історії. 7 клас. Гісем - Нова програма

Розділ VI. Середньовічний Схід

§ 24. Особливості розвитку країн Сходу. Середньовічна Індія

1. Особливості розвитку країн Сходу

На відміну від Європи, чітку межу переходу країн Сходу від епохи стародавнього світу до Середньовіччя провести майже неможливо. У них не було таких величезних змін, як у Європі. Країни Сходу розвивалися, як і в попередні століття, за своїми власними законами.

В усіх державах Сходу система господарювання була організована за такою схемою. Ті, хто обробляли землю, були об'єднані в громади, які мали гарантоване право та обов’язок обробляти її та використовувати для ведення господарства всі необхідні ресурси: воду, ліс, пасовиська тощо. Водночас право володіти і розпоряджатися землею та її ресурсами належало державному апарату. Між громадою і державним апаратом існував чіткий зв’язок. Вироблений надлишковий продукт громада передавала яв податок державі, яка його перерозподіляла на користь апарату і суспільства в цілому (будувалися канали, дороги, мости, храми тощо). Отже, той, хто належав до державного апарату, мав доступ до розподілу вироблених продуктів і, відповідно, отримував їх частку у власність. Чим вищу посаду обіймала людина в державному апараті, тим більшу частку вона отримувала. Тому ми говоримо, що особливістю східної цивілізації була наявність влади — власності.

Чим ефективніше працював державний апарат, тим регулярніше збиралися податки. Держава була міцною і могутньою. Її могутність зростала від продуктивності праці селянина чи ремісника. Але якщо в цьому чіткому механізмі траплялися перебої, то життя всього суспільства порушувалося: повстання, голод, загибель держав тощо. Перебої цієї системи відбувалися через дві головні причини: коли обсяги податків через нерозумну політику правителів перевищували можливості виробництва або після зовнішнього вторгнення, яке руйнувало традиційну систему життя.

Які основні особливості країн Сходу?

2. Індійське суспільство в епоху Середньовіччя

Коли в Європі відбувалися значні зміни, пов’язані з падінням Західної Римської імперії та становленням феодалізму, Індія продовжувала розвиватися за своїм власним сценарієм. Безліч дрібних держав воювали між собою, тоді як засади життя основної маси населення лишалися непорушними.

Ще зі стародавніх часів індійське суспільство поділялося на чотири великі групи — варни. Вищі варни (брахмани і кшатрії) продовжували управляти та воювати, а нижчі (вайшїї та шудри) працювати на полях і в майстернях. У середні віки в цьому давньому поділі відбулися зміни. Варни стали поділятися на менші групи людей, які об’єднувалися за професіями або родом занять. Так, наприклад, серед брахманів виділилися аптекарі, лікарі, учителі тощо. Серед кшатріїв — воїни, чиновники тощо. Європейці назвали ці групи кастами. До X ст. кількість каст зросла до декількох тисяч. Кожна каста мала свої особливі знаки, ритуали, прикраси. правила поведінки. Наречену чи нареченого можна було шукати виключно у своїй касті, а виховувати дітей лише згідно з традиціями й звичаями касти. Як і варни, касти поділялися на нижчі й вищі. Існувала також особлива каста «недоторканих».

Варни індійського суспільства

Представникам вищих каст не можна було навіть перебувати поряд із нижчими, тим паче брати їжу чи воду з їхніх рук. Вважалося, що вищих може «осквернити» навіть тінь «недоторканих». Тільки представники вищих каст могли читати і слухати священні тексти. Ті, хто порушували ці звичаї і традиції, зазнавали жорстоких покарань.

Мовою документа

Із записок китайського мандрівника Сюань Цзаня (VII ст.)

М'ясники, рибалки, прибиральники сміття, знахарі, пралі, мандрівні артисти, гробарі, кати й подібні їм живуть за межами міста. На вулицях ці люди або зовсім не з'являються, або тримаються лівого боку, поки не дійдуть до потрібного місця. Їх помешкання оточені стінами й розташовані за межами міста.

До яких каст належать наведені вище групи жителів міст: вищих чи нижчих?

Яких обмежень зазнавали представники названих у документі професій?

Чому вони зазнавали таких обмежень?

Попри існування кастового поділу представники різних каст об’єднувалися в громади, які були влаштовані як маленькі самодостатні держави, що виступали як єдине ціле щодо державної клади. Громади були основою індійського суспільства. Вони забезпечували йому внутрішню стабільність, у той час як державна влада була слабкою й обмежувалася збиранням податків із громад.

Між різними кастами в громаді склалася система взаємного обслуговування — обміну продуктами й послугами. Практично всі питання громада вирішувала сама: обирала раду, суддів, сплату податків, виділяла людей для суспільних робіт. Той, хто порушував правила життя в громаді, міг бути покараним. Найгіршим покаранням було вигнання з громади.

У середньовічній Індії існувало декілька релігій. На основі стародавньої релігії в І тис. н. е. сформувався індуїзм. На перше місце вийшло поклоніння трьом богам: Вішні, Шиві й Брахмі. На їхню честь зводили храми й робили багаті жертвопринесення.

Брахма

Вішну

Шива

Індуси вірили в переселення душ після смерті. Якщо людина при житті не робила нічого, що порушувало кастові традиції, то вона в наступному житті могла народитися у вищій касті Якщо відступала, то перероджувалась у нижчій або у вигляді тварини, рослини, каміння.

Священною твариною індусів була корова, яку заборонялося вбивати. До того ж індуси поклонялися річці Ґанг, яку також вважали священною.

Ґанг

Другою релігією Індії був буддизм, що виник у VI ст. до н. е. Будда вчив, що все життя людини — це туга і страждання, і тому його душа повинна звільнитися від усього земного і прагнути до вищого спокою. Він закликав забути про багатства, задоволення, говорити лише правду і не вбивати живих істот.

Статуя Будди

Із V ст. буддизм в Індії занепадає, але швидко поширюється в Китаї. Японії, Кореї, Монголії, країнах Південно-Східної Азії. Буддизм став ще однією світовою релігією поряд із християнством та ісламом.

Із приходом завойовників-мусульман в Індію проник іслам. Найбільшого поширення він набув на півночі півострова.

Крім згаданих релігій, в Індії були поширені ще сотні місцевих культів.

Що таке касти?

Які релігії були поширені в Індії?

3. Делійський султанат

Як уже зазначалося, на території Індостану за багатотисячну історію не існувало сильної державної влади. Траплялося, що одна з багатьох держав відокремлювалася і прагнула підпорядкувати собі інші. Проте, вичерпавши свій потенціал у війнах проти сусідів, вона гинула і знову розпадалася. Так сталося з державою Гуптів, що виникла в 320 р. завдяки діяльності раджі Чандраґупті. Але його наступники не змогли зберегти єдність держави і встояти проти набігів гунів, і наприкінці VI ст. вона припинила своє існування. У VII ст., за підрахунками китайського мандрівника Сюань Цзаня, в Індії налічувалося близько 70 князівств, правителями яких були раджі й магараджі, які воювали між собою.

Значні зміни в житті Індії сталися в XII ст., коли її північні області були підкорені мусульманами. Вони прагнули підкорити Індію з VIII ст., але їхні дії успіху не мали. Зрештою, правитель сусідньої з Індією держави Ґазневідів, що постала після розпаду Багдадського халіфату, Махмуд Ґазневі (998—1030) здійснював систематичні грабіжницькі походи до Індії. Він 17 разів розорював її, просуваючись щоразу далі в глиб країни. Завдяки награбованим багатствам і захопленим рабам він перетворив свою столицю Газні на одне з найкрасивіших міст Сходу.

Імператор Чандрагупта Маур’я в’їжджає у свою столицю Магадху на чолі процесії слонів

По його смерті в 1206 р. намісник Кутб-уд-дін Айбек відокремився від Газні й заснував самостійну державу на Півночі Індії із центром у місті Делі. Нова держава отримала назву Делійський султанат. Від кінця XIII ст. султанат досить швидко збільшував свою територію і до початку XIV ст. захопив майже весь півострів Індостан. Найбільших розмірів султанат досяг за Мухаммеда Туглака (1325—1351), який навіть мав плани здійснити завойовницькі походи до Персії та Китаю. Така завойовницька політика підірвала внутрішню могутність держави, яка почала розвалюватися. Наприкінці XIV ст. Делійський султанат займав територію меншу, ніж на початку ХІІІ ст. Йому вже доводилося відбивати вторгнення могутніх сусідів, що постали після розпаду султанату. Постійні війни ослабили й розорили султанат та його сусідів. Цим скористалися монголи, які почали здійснювати систематичні рейди в Північну Індію, грабуючи міста і населення. У 1398 р. в Індію спрямував свій похід Тимур. Головною метою його походу було пограбування, а не приєднання Індії до своїх володінь. 120-тисячна армія Тимура вогнем і мечем пройшла містами Північної Індії.

Махмуд Ґазневі

Тимур

Після походів Тимура і міжусобної боротьби між двома десятками держав, що постали після розпаду Делійського султанату, Індія виявилася ослабленою і незахищеною перед загрозою європейського проникнення, що почалося з XVІ ст., та вторгнення моголів на чолі з Бабуром (1526 р).

Серед причин, які зумовлювали успіхи завойовників в Індії, можна виокремити такі: значні природні багатства країни, відсутність етнічної і релігійної єдності, міжусобні війни правителів, традиційна міцність селянської громади.

Які хронологічні рамки існування Делійського султанату?

4. Культура Індії

У середні віки в розвитку культури Індії відбулися суттєві зрушення. Завершився процес асиміляції культур півночі й півдня півострова, відбулося становлення релігій індуїзму і буддизму.

Протягом XIII—XV ст. у розвитку Індії були дві суттєві обставини. По-перше, на півночі Індії тривав процес поєднання елементів мусульманської та індійської цивілізацій. По-друге, у той час досить інтенсивно розвивалося міське життя, яке було пов’язане з розбудовою резиденцій різних правителів і залученням Індії до міжнародної торгівлі за посередництвом арабських купців. Швидко зростали такі міста, як Ґоа, Калікут, Камбай, Агра, Паніпат, Лахор, Мультан, Делі.

Спираючись на попередні досягнення, культура Індії продовжувала розвиватися, збагачуючи своїми здобутками світову культуру. Так, уже на початку нової ери в Індії користувалися десятковою системою чисел, яка тепер застосовується в усьому світі. Індійські математики вміли обчислювати площі фігур та об’єми тіл, виконувати дії з дробами, відносно точно визначати число Пі.

Вагомими буди здобутки в медицині. Індійські лікарі досконало знали внутрішню будову тіла, робили складні операції, використовуючи близько 200 хірургічних інструментів, готували ліки від різних хвороб. Вони славилися своїми знаннями і вміннями в усіх країнах Сходу.

До наших днів збереглося багато споруд за часів Середньовіччя. Шедеврами архітектури цієї доби є буддійські храми, витесані у скелях: Аджант, Еллор, о. Елефант.

Храм в Аджанті — це цілий комплекс споруд, печер, що будувалися протягом дев’яти століть. 30 залів храму були розписані фресками (збереглися фрески лише в 16 печерах), що відображають життя тодішньої Індії, сцени з життя Будди. Фарби, якими написані фрески, не втратили яскравості й дотепер. Їхньою головною властивістю є те, що вони світяться в темряві.

Храм в Аджанті (зовнішній і внутрішній вигляд)

Крім храмів у скелях, зводилися храми у вигляді башт. В Оріссі було споруджено й обнесене могутнім муром ціле храмове містечко. Усередині храми майже не прикрашали, проте ззовні вони були суцільно вкриті рельєфами, статуями і майстерно виконаним різьбленням по камінню. Скульптори відтворювали сцени з легенд та оповідей. Вони вміли добре зображувати людей і тварин у русі.

Храм в Оріссі

Починаючи від XIII ст., на архітектуру Індії значний вплив справляла мусульманська культура. Найбільш вражаючим став велетенський мінарет Кутб-Мінар у Делі. Його висота сягає 70 метрів.

Кутб-Мінар

Література середньовічної Індії створювалася переважно санскритом (найдавніша літературна мова аріїв). Ця мова виконувала ту саму роль, що й латина у Європі. Відомим поетом і драматургам тогочасної Індії був Калідаса. Після мусульманських завоювань індійські поети почали використовувати народну мову, арабську та перську.

Поет Калідас

Індійці дуже полюбляли музику й танці. Але їхні танці були ритуальними — мовою танцю вони розповідали цілі історії з життя богів і героїв. В індійському танці кожен рух тіла, рук, ніг, особливо пальців, кожен жест щось означають. Мистецтво танцю прирівнювалося до ремесла. Воно опановувалося роками.

Індійці полюбляли ігри та розваги, найулюбленішою з яких була гра в шахи, яка поширилася в усьому світі. Популярною була також гра в кості.

Назвіть визначні пам'ятки середньовічної Індії.

Закріпимо знання

1. Назвіть основні цивілізації Сходу, що існували в середні віки. Що ми розуміємо під поняттям «схід»?

2. Назвіть фактори стабільності східних цивілізацій.

3. Який поділ існував в індійському суспільстві? Що нового в цьому поділі з'явилося в середні віки?

4. Які існували правила взаємин між варнами і кастами?

5. Хто із завойовників залишив найпомітніший слід в історії Індії: гуни чи араби?

6. Назвіть причини загибелі Делійського султанату.

7. Яка мета і наслідки походу Тимура до Індії?

8. Назвіть шедеври індійської середньовічної культури.

9. Яким був внесок індійської культури у світову скарбницю?

10. Заповніть таблицю: «Культура Індії».

Галузь культури

Видатні пам’ятки

Стислий опис

Архітектура

   

Живопис

   

Література

   

11. Що було основою стійкості індійської цивілізації в умовах змін завойовників?