Підручник по Всесвітній історії. 7 клас. Гісем - Нова програма

Розділ V. Країни Центральної та Східної Європи

§ 20—21. Центральна та Східна Європа

1. Перші держави західних слов’ян

Слов’яни, як і германці, відіграли велику роль у загибелі Римської імперії та формуванні нової середньовічної європейської цивілізації. На початку нашої ери слов'яни, як уважають більшість учених, жили між Віслою і Дніпром. Протягом VI—VII ст. відбувалося Велике розселення слов’ян. Вони зайняли значну територію і поділилися на три групи — західну, східну і південну. Від цих трьох груп беруть початок сучасні слов’янські народи: чехи, словаки, поляки, болгари, серби, українці, білоруси, росіяни та інші.

Велике розселення слов'ян — розселення слов'янських племен із їхньої прабатьківщини, розташованої між Дніпром і Віслою, на сусідні землі в V—VII ст. Опанування слов'янами теренів Східної, Південно-Східної і Центральної Європи.

Після розселення почалася боротьба слов’ян проти сусідніх народів і держав. Завоювати і поневолити слов'ян намагалися авари, франки, угорці, німці. Водночас боротьба за «оволодіння душами» слов’ян розгорнулася між східною християнською церквою і західною, оскільки слов’яни були язичниками. Суперництво Сходу і Заходу за вплив на слов'ян визначало їхню подальшу долю.

Найдавнішою державою, утвореною західними слов’янами, уважають князівство Само, яке виникло на землях сучасної Чехії та Моравії. Постало воно 623 р., коли князь Само об'єднав слов'ян для боротьби проти Аварського каганату. Князь, як повідомляють літописи, спершу був франкським купцем, вів торгівлю зі слов’янами, а потім став їхнім військовим вождем. За походженням він вірогідно слов'янин. До складу його держави входили, крім чехів, також південні слов’яни (словени) і полабські слов'яни (серби). Держава князя Само проіснувала 35 років і розпалася в 658 р. по його смерті. Однак вона відіграла велику роль у житті західних слов'ян — започаткувала створення ними державності й захистила їх від спроб поневолення сусідами.

Князь держави Само Дагоберт

У першій половині ІХ ст. на території між середнім Дунаєм і верхів'ями річок Лаби та Одеру виникла держава Велика Моравія. Основну частину її населення складали племена моравів. Засновником Великої Моравії вважають князя Моймира (818—846 рр). Він та його наступники — князі Ростислав (846—870 рр.) і Святополк (870—894 рр.) вели боротьбу проти німецьких князів, які намагалися захопити їхні землі. Доба правління Ростислава і Святополка стала часом найвищого розквіту Великої Моравії. У той час до її складу входили, крім моравів, чехи, полабські слов’яни, польські племена, слов’яни Паннонїї та Словаччини. На Велику Моравію зі Східнофранкського королівства намагалося поширити свій вплив німецьке духовенство. Тоді князь Ростислав вирішив шукати підтримки у Візантії. Він звернувся до неї з проханням прислати духовних наставників для проповіді християнства. У 863 р. до Моравії прибули два греки із Солуні — брати Мефодій і Константин (останній більш відомий під іменем Кирило, яке прийняв перед постриженням у ченці). Обидва брати здобули гарну освіту в Константинополі, вільно володіли македонською мовою. Для того щоб зробити християнську віру зрозумілою для слов'ян, вони створили слов’янський алфавіт і переклали Біблію та богослужбові книги слов’янською мовою.

Проповідь християнства братами із Солуні мала великий успіх. Тисячі моравів і чехів прийняли хрещення. Багато людей вивчали грамоту і теж ставали священиками, допомагаючи Кирилові та Мефодію. Поширенням християнства з Візантії занепокоїлося німецьке духовенство. Єпископи зажадали від Папи Римського припинення діяльності Кирила і Мефодія. Брати змушені були прибути до Риму, щоб дати пояснення. Кирило незабаром помер у Римі, а його брат зміг обстояти право вести богослужіння слов'янською мовою. Однак після повернення до Моравії Мефодій був ув'язнений німецькими єпископами і звільнений лише за наказом папи. Після смерті Мефодія 885 р. німецьке духовенство розпочало переслідування його послідовників. Деякі з учнів відомих братів знайшли притулок у Болгарії та продовжили поширення слов'янської писемності. Із Болгарії слов'янська азбука проникла і в Київську Русь.

Кирило і Мефодій

Створення Кирилом і Мефодієм слов’янської писемності, переклад Біблії та їхня діяльність як просвітителів мали величезне значення для всієї слов'янської культури. Саме за це в слов'янських країнах вони визнані православною церквою рівноапостольними святими. Уважається, що завдяки діяльності Кирила і Мефодія Великоморавська держава залишила свій слід в історії.

По смерті князя Святополка розпочалися усобиці (боротьба за владу) між його синами. Ця боротьба призвела до ослаблення Великої Моравії. Наприкінці IX ст. її розгромили угри (мадяри).

Укажіть хронологічні межі «Великого розселення слов'ян».

На які три гілки розділилися слов'яни?

Як називається перша слов'янська держава?

Розгляньте малюнок і визначте, на якій ролі братів Кирила і Мефодія намагався наголосити художник.

2. Болгарське царство

Слов’яни, що осіли у північно-східній частині Балканського півострова. Після Великого розселення, заснували в першій половині VII ст. «Союз семи племен».Їм довелося вести важку боротьбу за своє існування: проти аварів, які нападали з півночі; проти Візантійської імперії на південних кордонах. У 679 р. на ці землі переселилися з Приазов’я племена булгар на чолі з ханом Аспарухом. Він домовився зі слов’янами про виділення земель для поселень булгар. Спільна боротьба проти аварів і візантійців об'єднала два народи в єдину булгаро-слов’янську державу — Перше Болгарське царство. За наступників хана Аспаруха територія Болгарського царства значно збільшилася. За хана Крума (802—815 рр.) під владою болгар була територія сучасних Болгарії, Румунії та частини Угорщини. Назву «болгари» тоді використовували до всього слов'яно-булгарського населення країни. Вплив Візантії та переселення на її територію учнів Кирила і Мефодія з Великої Моравії зумовили прийняття в 864 р. болгарами християнства.

Хан Аспарух

Добою найбільшої могутності Першого Болгарського царства було правління Симеона Великого (893—927).

Олов'яна печатка царя Симеона

Симеон Великий. Мініатюра

Велику увагу Симеон приділяв розвитку культури. За його наказами візантійські майстри будували в столиці Болгарії Преславі палаци, церкви, обмуровували місто. Державницькими планами й захопленням культурою та освітою Симеон нагадував Карла Великого чи Альфреда Великого. Прийнявши учнів Кирила і Мефодія, він створив при своєму дворі перший у тогочасному світі центр слов’янської літератури. За наказом царя слов'янською мовою перекладалися найвідоміші твори візантійських учених. Серед них був славнозвісний «Ізборник» — енциклопедія, що містила відомості з богослов’я, історії та філософії. У той час, коли більшість населення країн Європи була неписьменною, у Болгарії, як свідчили мандрівники, читання книг перетворилося на улюблене заняття не тільки в містах, а й у селах.

За наступників Симеона Великого Перше Болгарське царство занепало. Царська влада слабшала, міцніла болгарська знать — бояри, які почали виступати проти міцної влади царя і руйнувати своїми усобицями державу. До його занепаду доклав руку київський князь Святослав.

З ослаблення Болгарії скористалася Візантійська імперія. Протягом другої половини X ст. Візантія вела війни проти Болгарії, під час яких поступово завоювала більшу частину країни. Остаточної поразки Болгарії завдав візантійський імператор Василь ІІ Болгаробійця. Перше Болгарське царство було підкорене Візантією в 1018 р.

Болгарське військо

Проте болгари в 1185 р. змогли відродити свою державу. Друге Болгарське царство загинуло в боротьбі з турецькою навалою наприкінці XІV ст.

Як утворилося Перше Болгарське царство?

Коли воно було знищено Візантійською імперією?

3. Чеське королівство

Слов’янські племена, що зайняли в епоху Великого переселення народів землі між Рудними горами на півночі і горами Шумави на півдні, опинялися в оточенні могутніх сусідів. Це була держава франків і Аварський каганат, з якими боровся легендарний Само, це — Східно-Франкське королівство і Велика Моравія, це — Німецька імперія, Угорщина та Польща.

Після падіння Великої Моравії місцеві слов'яни підкорилися племені чехів, що жили на річці Влтаві.

На чолі союзу племен виявилися чеські князі з роду Пржемисловичів. Їм доводилося раз-у-раз зі зброєю в руках відстоювати свої володіння.

Найвідомішим серед перших Пржемисловичів став князь Вацлав (921—929). Він був палким прихильником християнства і сприяв його поширенню серед манчників — чехів. Це викликало незадоволення давньої родової знаті. На чолі змови став молодший брат князя Волеслав (929—967 рр.). Вацлав був по-зрадницьки вбитий братом. Проте його смерть спричинила обурення багатьох чехів, і Волеславу довелося розпочати своє правління з привселюдного визнання своєї провини.

Князь Вацлав (920-ті рр. — 935) був вихований з дитинства в християнській вірі і згодом усіма силами поширював її в Чехії. Він же заснував у Празі головний храм країни — собор Св. Віта.

Князь Вацлав

Собор Св. Віта

Князі чехів, які жили на річці Влтава, об'єднали в союз сусідні слов'янські племена. На чехів постійно тиснули німецькі єпископи. Близько 973 р. в Празі було засновано підпорядковане Риму єпископство, і відтоді залишки східного християнства, поширені там братами Кирилом і Мефодієм, зникли.

Прага. Сучасний вигляд

Усе XI ст. для Чеської держави проминуло в боротьбі проти сусідніх держав. Чехія то перемагала, то зазнавала поразок. За князя Бржетислава і вона стала васалом Німецької імперії, яка відтоді часто втручалася в боротьбу між чеськими князями й знаттю. Проте німецькі імператори також інколи потребували допомоги чеських князів. У 1085 р. імператор Генріх IV за допомогу в боротьбі проти римського папи надав чеському князю Вратиславу II королівський титул. Чехія отримала статус королівства, але була залежною від Німецької імперії. Проте чеські королі діяли цілком самостійно, що ще більше проявилося з послабленням Священної Римської імперії.

Коронація Bpaтислава II

По загибелі останнього з Пржемисловичів чеський трон перейшов до німецьких князів із династії Люксембургів.

Як і коли виникло Чеське королівство?

Коли Чеське королівство стало складовою Священної Римської імперії?

4. Ян Гус і гуситські війни

У XIV ст. склалися найсприятливіші умови для розвитку чеських земель. Чехія завдяки копальням стала основним джерелом срібла у Європі. Крім того до неї перемістився політичний центр Священної Римської імперії. Імператор Карл IV Люксембург (1346—1378 рр.), який одночасно був і королем Чехії, усю свою політику спрямував на розвиток власних родових володінь. Як наслідок у Чехії стали швидко зростати міста, розвивалася торгівля, промисли. Він перебудував Прагу, заснував Празький університет (1348 р.). Але у всіх своїх починаннях Карп IV спирався на німецьких переселенців.

За швидким розвитком краю приховувалася безліч проблем. Так, наростав конфлікт між чехами і німцями, які мали різні права; зростало невдоволення католицькою церквою, яка стрімко втрачала авторитет. Усе це стало підґрунтям до появи в Чехії могутнього національно-релігійного народного руху, який дістав назву гуситський рух. Свою назву він отримав від імені чеського проповідника, професора Празького університету Яна Гуса (1371—1415).

Ян Гус

Мовою документа

Із проповідей Яна Гуса

«Забери в собак кістку — вони перестануть гризтися: забери майно в церкви — не знайдеш для неї попа».

«Чехи в Королівстві Чеському за законом... і за вимогою природи мають бути першими в посадах, так само як французи у Франції і німці у своїх землях...»

«Із мене (Христа) зірвали одяг, а вони (духовенство) купаються в королівській розкоші на гроші бідних. Я вкриваюся кривавим потом — вони ніжаться в шикарній бані. Я вночі не сплю, принижений і обпльований,— вони зайняті гульбою, обжерливістю, пияцтвом. Я несу хрест, іду на смерть — вони, напившись, спочивають. Я прибитий до хреста — вони хропуть у теплому ліжку».

«Духовенство на навчає, а псує народ своєю розпустою, пов'язаною з багатством. Так треба відібрати в нього багатство! Наступники Христа мають бути бідними, як апостоли. А вони, навпаки, тільки про те і думають, як би ще збільшити багатства. Для чого розсилають продавців індульгенцій і хижих монахів, які влаштовують нікому не відомі свята, вигадують дива і грабують бідний народ...»

Які ідеї проголошував Ян Гус?

Проти кого були спрямовані промови проповідника?

Який вплив могли справляти ці ідеї на чеський народ?

У своїх проповідях Ян Гус піддав критиці обряд причащання, який у католицькій церкві був неоднаковим для священиків і мирян. Священики причащалися хлібом і вином, як тілом і кров'ю Христа, а простий люд — лише хлібом. Гус доводив, що спочатку всі християни причащалися однаково.

Така позиція неодмінно мала привести Гуса до зіткнення з вищим духовенством, що незабаром і сталося. Його викликали на церковний собор, який відбувався під голосуванням імператора Сигізмунда в місті Констанца. Хоч як умовляли Гуса зректися своїх поглядів і підкоритися, він залишився непохитним. Тоді його оголосили єретиком і 6 липня 1415 р. спалили. Останніми словами Гуса були: «Я вірю у всемогутнього Господа Бога, я не можу покаятися в помилках, яких ніколи не робив». Від церкви також було відлучено весь чеський народ.

Страта Яна Гуса та відлучення стали приводом до вибуху народного невдоволення. Усі конфлікти, що зріли, вирвалися на поверхню. Це конфлікти між чехами й німцями, королем і феодалами, духовенством і папою, університетом і єпископом Празьким, феодалами й селянами. Хоч у кожного прошарку населення була своя мета боротьби, але їх об’єднувало прагнення домогтися реформування церкви й позбутися засилля німців, що панували в країні.

Спалення Яна Гуса

Повстання почалося в Празі в 1419 р. Поступово повстанці заволоділи всією Чехією — серцем Священної Римської імперії. Після смерті короля Вацлава гусити проголосили про позбавлення його наступника імператора Сигізмунда чеського престолу. Учасники руху змінили державний устрій країни. Управління було зосереджено в руках сейму — зібрання представників усіх станів. Гусити створили сильну армію на чолі з досвідченими полководцями. Ними було вироблено нову тактику ведення бою: вони ставили колом важкі бойові вози, сковували їх ланцюгами і в такій фортеці витримували атаки кінних рицарів. Після того як ворога було знесилено, переходили в наступ. Окрім того, гусити почали застосовувати на полі бою легкі гармати, що були встановлені на возах.

Найбільшою реформою гуситів стала конфіскація церковних володінь, скасування десятини, реформування церкви та її обряду.

Рух гуситів викликав занепокоєння як Папи Римського, так й імператора. Розпочалася війна, яка набула характеру релігійної боротьби католицизму проти гуситського реформаційного руху і боротьби німців проти слов'ян.

Для придушення гуситського руху папа та імператор Священної Римської імперії оголошували один хрестовий похід за іншим. Але військо хрестоносців постійно зазнавало поразок від блискучих полководців гуситів — сліпого рицаря Яна Жижки, а по його смерті — Прокопа Великого.

Ян Жижка

Прокоп Великий

Військо гуситів складалося з простих людей, а не з рицарів, проте мало високий бойовий дух. Здобувши декілька перемог поспіль, гусити під проводом Жижки набули слави непереможних. Траплялися випадки, коли ворог тікав, дізнавшись про наближення гуситів. Під час одного з боїв він остаточно втратив зір, але продовжував керувати гуситами, здобувши ще низку перемог. Знання рідної місцевості й досвідчені помічники давали змогу сліпому полководцеві приймати безпомилкові рішення під час бою. Він був надзвичайно винахідливим, ніколи не діяв одноманітно. Так, в одній із битв за його наказом зброєю проти рицарів стали вози, навантажені камінням і спущені з пагорба на атакуючі лави. Зім'явши ряд рицарів, гусити довершили справу мечами. «Страшним сліпим» називали Жижку вороги і боялися навіть його імені.

Гусити не тільки оборонялися, а й самі здійснювали походи за межі Чехії. З 1419 до 1434 рр. гусити викликали занепокоєння в пап та імператора. Але головною для гуситів була не зовнішня небезпека, а внутрішня. Будь-який рух повинен мати кінцеву мету, а саме в цьому питанні серед гуситів не було єдності. У гуситському русі брали участь різні соціальні прошарки суспільства: від феодалів до селян, від багатих до найбідніших. Коли, здавалося б, основна мета гуситів була досягнута, серед учасників руху виникли суперечності. Гусити розділилися на поміркованих — чашників (послідовники Яна Гуса, які причащали простих віруючих із чаші) і радикальних — таборитів. Останніх очолив Ян Жижка (їхня назва походила від гори Табор у Південній Чехії, де розташувався їхній центр).

Таборити

Розгляньте малюнок і складіть розповідь про тактику бою гуситів.

Помірковані вимагали ліквідації привілеїв церкви, скасування церковного землеволодіння, спрощення церковного обряду, запровадження богослужіння чеською мовою і причащання двома видами; у політичному плані вони виступали за незалежну чеську монархію. Таборити були схильні до проведення соціальних реформ. Вожді таборитів, посилаючись на заповіді Христа. а також на воєнний стан, вимагали відмови від особистого майна і передачі його до спільної скарбниці, наполягали на скасуванні будь-яких податків. Вони заперечували культ святих, поклоніння святим мощам і стверджували, що будь-хто, навіть жінка, може вести богослужіння. Найзапекліші з таборитів наполягали не на реформі, а на скасуванні церкви, відкидали не тільки власність. а й сім'ю. Чашників підтримували дворяни, вище духовенство, таборитів — частина дворян, селяни та інші бідні прошарки суспільства. Суперечки між таборитами і чашниками призвали до відкритого зіткнення. У битві біля Ліпан (1434 р.) таборитів було розгромлено. Зрештою, чашники уклали угоду з католицькою церквою, згідно з якою дозволялися обидва види причащання, а богослужіння велося чеською мовою. Згодом цю поступку було скасовано. Але в Чехії, хоча й ненадовго, виникла національна церква, яка мала свої етнічні особливості. Для католицької церкви цей рух був попередником майбутньої боротьби за оновлення і реформу церкви (Реформації).

Меморіал учасникам битви біля Ліпан

З одного боку, рух сприяв покрашенню економічного становища всіх прошарків чеського суспільства, дещо згладив соціально-економічні контрасти. Сприяв національному самоутвердженню чехів, розвитку чеської мови. З іншого, Чехія надовго була відірвана від загальноєвропейського розвитку. Суспільство розкололося за релігійним принципом.

Католицька церква втратила свої володіння і вплив у чеському суспільстві.

Країна зазнала значних людських втрат і матеріальних збитків. Загинуло багато шедеврів католицького мистецтва.

Що було приводом до гуситського руху?

Які здобутки руху гуситів?

5. Угорщина

У 896 р. угорські племена переселилися з Причорноморських степів через Карпатські перевали на середній Дунай, де підкорили місцеве слов'янське населення. На чолі семи угорських племен стояв вождь Арпад. Цю подію угорці назвали «знайденням батьківщини», а Арпад започаткував першу князівську (невдовзі королівську) династію Угорщини. У 955 р., зазнавши поразки від імператора Оттона І, угорці припинили напади на землі Німецької імперії та перейшли до осілого способу життя. Починаючи з 955 р., серед угорців поширювалося християнство за західним зразком. Князь Іштван І Арпад за допомогою німецьких рицарів почав хрестити угорців вогнем і мечем, водночас знищуючи давню племінну знать, що не корилася його владі. На знак пошанування його успіхів у поширенні християнства Папа Римський прислав Іштвану І королівську корону, і на Різдво 1000 р. він був коронований. «Корона Св. Іштвана» поступово стала символізувати не лише королівську владу, а й саму Угорську державу. Монарх, що не був коронований цією короною, уважався незаконним. За заслуги в хрещенні угорців церква згодом проголосила короля Іштвана святим, і він став головним святим Угорщини. Для зміцнення своєї влади Іштван І здійснив адміністративну реформу, поділивши територію країни на округи — комітати, на чолі яких стояли ішпани (жупани). Вони збирали для короля податки, здійснювали владу на місцях. Ішпани селилися, як правило, у замках і мали у своєму розпорядженні загін кінних воїнів. Такий адміністративний поділ країни з перервами проіснував аж до XX ст.

Іштвам

Андраш II

Будапешт — столиця Угорщини. Сучасний вигляд

У середині XI — на початку ХІІІ ст. країну поглинув вир міжусобної боротьби. Із цієї боротьби найбільшу користь отримала феодальна знать (барони й магнати), яка настільки зміцнила свої володіння і владу, що за короля Андраша ІІ, навіть убивши королеву і частину наближених до короля, вони не зазнали ніякого покарання. Таке свавілля знаті стало загрожувати володінням середніх і дрібних землевласників, які, як правило, перебували на королівській службі. Згодом вони стали основою для формування нового прошарку суспільства — дворянства (шляхти). Саме ця соціальна група очолила рух проти свавілля знаті й домоглася від короля видання Золотої булли 1222 р. Цей документ обмежував права короля, магнатів і іноземців, а натомість гарантував права майбутніх дворян (шляхти). Остання стаття булли давала право магнатам чинити опір королю, якщо останній не виконував обіцянок.

Попри усобиці угорські королі проводили активну зовнішню політику. Так, вони підкорили собі Славонію та Хорватію, поширили свою владу на Далмацію, неодноразово зазіхали на Галицько-Волинське князівство.

У 1241—1242 рр. Угорщина зазнала спустошливої монгольської навали 11 квітня 1241 р. біля села Мохі угорці були вщент розгромлені монголами. Здавалося, що Угорщина припинила існування. Але в 1242 р. монголи несподівано залишили територію країни, і король Бела IV узявся за зміцнення її обороноздатності. Угорщина вкрилася кам'яними замками. Стали швидко зростати міста, які мали статут «вільних королівських міст». Найбільшим містом була Буда. Особливістю угорських міст було те, що більшість їхнього населення були німецькими переселенцями.

Битва біля Мохі

У XIV—XV ст. Угорщина переживала період найбільшого піднесення і розквіту.

У 1301 р. припинялася династія Арпадів. За підтримки Папи Римського королем було обрано Карла Роберта (1310—1312) з неаполітанської гілки Анжуйської династії. Карл Роберт залізною рукою навів лад у королівстві, приборкавши магнатів. Він здійснив низку заходів, що сприяли економічному розвитку країни, упорядкував фінансову систему. У зовнішній політиці Карл Роберт віддавав перевагу дипломатії Важливим дипломатичним кроком стало укладення в 1335 р. у Вишеграді воєнного і торговельного союзу між Угорщиною, Чехією та Польщею. Цей союз ставав вагомим чинником у регіоні на найближчі двісті років.

Карл Роберт

Протилежністю Карла був його син Лайош І Великий. який отримав своє прізвисько за безперервні воєнні авантюри: утручання в боротьбу на півдні Італії, початок війни з Венецією, прагнення приєднати нові володіння на Балканах. Хоча йому вдалося поширити свою владу на Сербію, Боснію і частину Болгарії, це не принесло Угорщині позитивних результатів. Країна нажила нових ворогів, а магнати, згадавши про свої права, по смерті Лайоша І домоглися обрання королем Сиґізмунда (Жигмонда) Люксембурга (1387—1437), який пообіцяв їм нові поступки. Але тільки-но Сигізмунд зміцнив свою владу, він зумів приборкати магнатів. У внутрішній політиці Сигізмунд продовжив політику Карла Роберта, що забезпечило розквіт країни.

Лайош І Великий

Сигізмунд Люксембург

У зовнішній політиці Сигізмунду довелося зіткнутися з новою загрозою — турками-османами, що розпочали завоювання Балканського півострова. Спроба наступальними діями покінчити з турецькою загрозою зазнала повної поразки в битві під Нікополем у 1396 р. Після цього Угорщина в боротьбі з турками дотримувалася оборонної стратегії. Зазнавши поразки від турків, Сигізмунд зосередив свою увагу на західному напрямку, де домігся свого обрання німецьким і чеським королем, а згодом й імператорам Священної Римської імперії. Крім того, він домовився з австрійськими Габсбурґами про принципи взаємонаслідування престолу, що згодом стало вирішальним у долі угорського королівства.

Битва під Нікополем 1396 р.

По смерті Сигізмунда Угорщина зазнала нової навали турків. Ініціативу в боротьбі з ними взяв на себе, талановитий полководець Янош Хуньяді. Завдяки його перемозі під Белградом у 1456 р. вдалося на 70 років зупинити просування турків у Європу, що забезпечило останнє піднесення Угорщини за правління Матяша І Корвіна (1458—1490).

Постать в історії

Матяш І — одна з найяскравіших постатей угорської історії. Він здобув гарну освіту, був розумним, власним, енергійним державним діячем, тонким дипломатом, вправним воїном, хоробрим рицарем. Сприяв розвитку мистецтва і наук, захоплювався ідеями гуманістів. Проте любив, щоб його зображували, як римських, імператорів. Перевдягнувшись у простого селянина чи міщанина, часто спостерігав за життям простого народу. Народ його любив, складав про нього легенди та казки.

Король Угорщини Матяш І Корвін та його герб

Матяш навів лад у державі, упорядкувавши управління, фінанси, суди, військо. На державну службу брав осіб за професійними ознаками, а не за знатністю. Законодавчо впорядкував взаємини між селянами і феодалами. Успішні заходи Матяша у внутрішній політиці забезпечили йому можливість проводити активну зовнішню політику. Своєю головною метою він уважав створення могутньої Дунайської монархії. Але всі його здобутки були втрачені після його смерті. А незабаром Угорщина була захоплена турками.

У якому році угорці здобули нову батьківщину?

Коли утворилося Угорське королівство?

Яка країна стала головним противником Угорщини в XV ст.?

6. Польське королівство

Західнослов’янська держава Польща утворилася із союзів племен, які розселялися в басейні Вісли: полян, слензан, куявів, мазурів та інших. Центром формування державності стало племінне об’єднання полян, розташоване в районі міста Гнезно. Тут виникло князівство, яке в IX—X ст. об’єднало землі в басейнах річок Вісла та Одер. Від назви полян і походить назва держави Польща.

Засновником полянської княжої династії був, як писав середньовічний хроніст, «якийсь бідний рільник на ім'я П‘яст». Однак першим відомим польським князем із династії П’ястів був Мешко І (960—992). У 966 р. князь Мешко І разом зі своєю тритисячною дружиною прийняв християнство від німецьких єпископів за західним обрядом і став другом німецького імператора Оттона І. Він підкорив своїй владі племена, які жили вздовж Вісли, і утворив Польську державу.

Мешко

Значно збільшив територію Польщі син Мешка І — Болеслав І Хоробрий (992—1025). Він об’єднав під своєю владою всі польські землі, у 1018 р. захопив Чехію і Моравію. Болеслав здійснив похід на Київ, але володів ним дуже недовго. Пам'яткою про цей похід стала щербина на лезі меча, яким він ударив по одній із київських брам. Із того часу з’явилася назва меча «щербець». У 1000 р. в місті Гнезно було створено архієпископство. Цим актом Польська церква проголосила незалежність від німецького архієпископа. У 1025 р. Болеслав І прийняв титул короля.

Болеслав І

Із містом Гнезно у Великій Польщі пов'язаний переказ пpo те, як легендарний князь Лех, вождь племені полян, одного разу побачив на великому дубі гніздо білого орла. «Будемо гніздитися тут!» — вигукнув Лех і наказав заснувати на цьому місці свою столицю, яку назвав Гнезно («Гніздо»). Дійсно, місто Гнезно було першою польською столицею. Зображення білого орла на червоному тлі стало гербом Польщі, а червоний і білий кольори — кольорами державного прапора.

У 1139 р. польський король Болеслав ІІІ Кривоустий розділив свої володіння між синами на чотири князівства: Краківське, Сандомирське, Мазовецьке і Познаньське. Краківське князівство було віддане старшому синові з титулом короля і верховною владою над іншими князями. Поділ держави між синами поклав початок тривалому періоду феодальної роздробленості. Польща втратила майже всі надбання Болеслава І Хороброго й опинилася перед загрозою підкорення. Країна настільки ослабла, що навіть не могла дати відсіч нападам своїх сусідів племен пруссів, що жили на узбережжі Балтійського моря. Для боротьби проти пруссів мазовецький князь у 1126 р. запросив Тевтонський орден. Підкоривши пруссів, орден швидко перетворився із союзника на загарбника. У 1157 р. імператор Фрідріх І Барбаросса змусив польських князів визнати його зверхність і платити данину. У 1241 р, південні землі Польщі пережили страшну монгольську навалу.

Болеслав ІІІ Кривоустий

Меч-щербець

Утім феодальна роздробленість не зупинила господарський розвиток польських земель. У ХІІІ ст. завдяки німецьким і єврейським переселенцям бурхливо розвивалися нові міста. Зміцнення міст, яким надавалося право самоврядування, сприяло розвитку торгівлі й ремесел. Основні зовнішньоторговельні шляхи пролягали через Краків — Торунь — Хелм — Ґданськ і Львів — Краків — Вроцлав.

Господарський розвиток сприяв оформленню основних станів польського суспільства. Панівний прошарок складали магнати — великі землевласники, які домоглися закріплення за собою спадкового землеволодіння, а також шляхта — служива знать. Привілейованим станом суспільства було духовенство, яке володіло значними маєтками і користувалося низкою привілеїв.

У містах соціальне становище визначалося багатством і посадою в органах самоврядування.

У період феодальної роздробленості сталися значні зміни і в житті селянства. Залежна частина селянства переводилася на фіксований податок (чинш), натуральний або грошовий, що давало селянинові більшу господарську самостійність.

Господарське піднесення польських земель, постійна зовнішня загроза, етнічна і церковна єдність стали підставою до об'єднання польських земель і зміцнення королівської влади.

Період роздробленості в історії Польщі завершився за правління Владислава Локетека (1306—1333 рр), який спромігся подолати опір князів, міської верхівки й зовнішніх ворогів та об’єднати під своєю владою майже всі польські землі, що не входили до складу сусідніх держав. Після відновлення єдиної Польської держави 1320 р. Влади слава Локетека проголосили королем.

Владислав Локетек

Політику об'єднання Польщі продовжив його спи Казимир ІІІ Великий (1333—1370 рр.).

Казимир ІІІ Великий

Попервах ціною територіальних поступок він купив мир із сусідами. До Чехії відійшла Сілезія (1348 р.), до Бранденбургу — Західне Помор’я, а до Тевтонського ордену (у 1237 р. об'єднався з орденом Мечоносців) — Східне. Для зміцнення внутрішнього становища він проводить реформи. Казимир ІІІ переділив Польщу на адміністративні одиниці (воєводства, каштелянства), на чолі яких поставив своїх прибічників Далі король створив загальнопольські органи: королівську канцелярію, центральну скарбницю, суд, військо. Було проведено грошову реформу: уведено повноцінну монету — «краківський гріш», що сприяло пожвавленню торгівлі. Також він спробував створити єдиний збірник законів для всій країни, але цьому завадили суттєві відмінності в житті Великої та Малої Польщі. Зрештою, довелося створити два збірники законів (1346—1347 рр.) — Віслицький і Пьйотрувський. Реформи дозволили зміцнити королівську владу, але її посилення не мало достатньої опори в суспільстві. Спертися на міста в боротьбі проти магнатів, як це було в інших європейських державах, польські коралі не могли через їхній німецько-єврейський характер. Шляхта, яка ворогувала з магнатами, після здобуття привілеїв у 1374 і 1454 рр. сама стала на шлях обмеження королівської влади.

Для українського народу правління Казимира ІІІ ознаменувалося загарбанням у 1349—1352 рр. Галичини, а в 1366 р. — частини Волині. Галицько-Волинська держава припинила своє існування.

Коли виникла Польська держава?

Який король об'єднав Польське королівства після феодальної роздробленості?

7. Велике князівство Литовське

Перша згадка про Литву датується 1009 роком. На той час Литва не становила єдиної держави. Це були окремі язичницькі племена.

У XIII ст. об’єднувач литовських племен Міндовґ (помер 1263 р.) утворив єдину державу, до складу якої ввійшли як литовські, так і слов’янські племена. Утворення Литовського князівства прискорила агресія хрестоносців у Прибалтиці.

Міндовґ

У першій половині XIV ст. за князів Вітеня (1293—1316) і Гедиміна (1316—1341) Велике князівство Литовське оволоділо білоруськими землями і частиною українських. Гедимін став засновником литовської династії. Він установив династичні зв’язки з Польщею і Тверським князівством. На час його правління припали перші відомості про місто Вільно (Вільнюс), яке згодом стало столицею Великого князівства Литовського.

Гедимін

Завдяки значним територіальним здобуткам Литва перетворилася на велику державу, до того ж значну частину земель було приєднано без застосування зброї. На усіх землях литовські князі залишали, по суті, недоторканним соціально-політичний лад білоруських та українських земель, говорячи: «Ми нового не вводимо і старого не рушимо».

Великий князь литовський Ольгерд (1345—1377) продовжив політику свого батька. Доручивши братові Кейстуту захищати Литву від нападів німецьких рицарів. Ольгерд розширював свої володіння за рахунок руських князівств. Він продовжував боротьбу за галицько-волинську спадщину, на сході вступив у боротьбу проти Москви, а на південному сході — проти татар.

Ольгерд

Наприкінці 1361 — на початку 1362 р. війська Ольгерда заволоділи Київщиною. У 1362 р. — Чернігово-Сіверщиною і частиною Переяславщини. Важливою була його перемога над татарами на Синіх Водах у 1362 р. Це дало Ольгердові змогу встановити свій контроль над Поділлям.

Отже, унаслідок походів Ольгерда до Великого князівства Литовського було приєднано більшість українських земель.

Прагнення литовських князів об’єднати під своєю владою всі землі Русі наразилися на рішучий опір Москви, яка претендувала на роль «збирача руських земель». Литовсько-московська війна 1368—1372 рр. стала початком тривалої боротьби між Литвою (а згодом Річчю Посполитою) та Москвою за панування у Східній Європі.

Хто був об'єднувачем Литовських племен?

Які наслідки битви на Синіх Водах?

Битва на Синіх водах у 1362 р.

8. Кревська унія. Ґрюнвальдська битва

По смерті Ольгерда постало питання про цілісність Великого князівства Литовського. Перед смертю власне литовські і білоруські володіння Ольгерд заповів своєму старшому сину від другої дружини Ягайлу, який одночасно ставав великим князем. Проте старших братів — синів від першої дружини — не влаштовувало це рішення. Проти Ягайла виступили полоцький, подільський, волинський і чернігово-сіверський князі. У 1381 р. князь Кейстут, брат Ольгерда, захопив Вільно й усунув Ягайла від влади. Останній утік до Тевтонського ордену і за його допомогою вже наступного року відновив свою владу, полонивши Кейстута та його сина Вітовта. Кейстута задушили в підземеллі Кревського замку. Вітовту пощастило втекти до пруссів, звідки він розпочав активну боротьбу проти Ягайла.

Тим часом 1382 р. помер угорський король Лайош Великий, який одночасно був і польським королем. У 1383 р. польські магнати проголосили королевою Польщі його 12-річну доньку Ядвігу, яка була заручена з австрійським герцогом Вільгельмом. Проте польські магнати, не бажаючи бачити на своєму престолі Вільгельма, запропонували її руку великому князеві Ягайлу. На цей шлюб покладалося багато сподівань.

Ягайло

Польські магнати і католицьке духовенство, знаючи важке становище Ягайла, запропонували йому польську корону. Вони прагнули приєднати литовські землі та поширити на них владу католицької церкви, а також, використовуючи ресурси Великого князівства Литовського, завершити боротьбу проти Тевтонського ордену. У свою чергу, Ягайло прагнув за допомогою Польщі приборкати своїх противників.

У 1385 р. було укладено Кревську унію (союз, об’єднання), згідно з якою Ягайло зобов’язувався прийняти католицтво та охрестити все литовське населення, приєднати до Польщі землі Великого князівства Литовського. У лютому 1386 р. Ягайло прибув до Кракова, хрестився, прийнявши ім'я Владислава, одружився з королевою Ядвігою і став коронованим польським королем.

Але об’єднання двох держав не відбулося, оскільки проти цього піднялася могутня опозиція на чолі з Вітовтом. який домігся скасування унії. У 1392 р. Вітовт став великим князем литовським. Він мав далекосяжні плани щодо зміцнення незалежності своєї держави, але через його поразку 1399 р. на Ворсклі від монголо-татар в 1401 р. унію довелося відновити, проте вже за умови рівноправності сторін.

Безпосереднім наслідком Кревської унії стадо те, що об'єднані сили Польщі та Литви спромоглися зломити силу свого основного ворога — Тевтонського ордену.

Коли була укладена Кревська унія?

Який наслідок Ґрюнвальдської битви?

Закріпимо знання

1. Коли і як виникла Великоморавська держава?

2. Чому болгарського царя Симеона І називають Великим?

3. У якому році Чеське князівство стало королівством?

4. Коли Польща стала королівством?

5. Які реформи здійснив Казимир III? Чому його було названо Великим?

6. Як відбувалася християнізація держав Центральної і Східної Європи?

7. Які реформи здійснили гусити, захопивши владу?

8. На які два табори розкололися гусити і чому?

9. Чи можна стверджувати, що гусити зазнали поразки?

10. Як утворилася Литовська держава? Назвіть імена найвідоміших литовських князів.

11. Чому Литва стала однією з наймогутніших держав Східної Європи?

12. Якою була мета укладення Кревської унії?

13. Яке значення мала Ґрюнвальдська битва для країн Східної Європи?