Підручник з Природничих наук. 2 частина. 10 клас. Гільберг - Нова програма

В. 4. ЛІТОСФЕРА

Стан спокою не відомий нашій планеті. Це стосується не лише руху в космічному просторі, а й руху в нас під ногами. От тільки рух цей дуже повільний і за життя людини його важко помітити. За час існування Землі її поверхня неодноразово змінювалася: континенти з’єднувалися й роз’єднувалися, поверхня тріскалася, підіймалася та зминалася, унаслідок чого утворювалися гори й ущелини.

У цій темі дослідимо неспокій поверхні Землі: рух і розвиток її кам’яної оболонки — літосфери

ВИ НАВЧИТЕСЯ

Знати: склад і будову літосфери; правила поведінки під час землетрусу.

Розуміти: процеси формування та розвитку поверхні Землі; причини й наслідки руху літосферних плит.

Пояснювати: процеси в надрах і на поверхні Землі.

Виявляти: закономірності формування рівнин і гір на материках, поширення сейсмічних зон.

Установлювати: причиново-наслідкові зв’язки між порушенням структури літосфери та природними катаклізмами.

Показувати на карті: найбільші літосферні плити, сейсмічні пояси Землі, найбільші форми рельєфу

ТВЕРДА ОБОЛОНКА ПЛАНЕТИ

Літосфера (від давньогрец. Λίθος — камінь і Σφαίρα — куля, сфера) — верхня тверда оболонка Землі, яка складається із земної кори та пласта розм’якшених гірських порід, що входять до складу верхньої мантії й астеносфери.

Літосфера неоднорідна за товщиною, яка багато в чому залежить від рельєфу місцевості, під якою вона розташована. Так, на суходолі її товщина (потужність) становить від 25 км до 200 км. Що старшою є земна кора, то товща літосфера. Під молодими гірськими хребтами розташовані тонші її ділянки. Найтонший шар земної кори під океанами: його середня товщина (потужність) коливається від 7 км до 10 км, а в окремих регіонах Тихого океану зменшується до 5 км. Найтовстіший шар океанічної кори розташований по краях океанів, найтонший — під серединно-океанічними хребтами. Цікаво, що літосфера ще повністю не сформована, і процес цей триває понині (переважно — під океанічним дном).

У літосфері виокремлюють три шари (пояси). Верхній містить різноманітні за складом осадові гірські породи — глини, піски, вапняки, піщаники тощо, які несуцільним чохлом укривають поверхню літосфери. Потужність осадового шару неоднакова й змінюється від одиниць метрів до 15 км. Щільність осадового шару 1800-2500 кг/м3, швидкість поширення сейсмічних хвиль — 1-4 км/с.

Середній пояс земної кори складається з порід типу граніту. Середня потужність гранітного шару на континентах становить близько 15 км, у гірських районах — до 35-40 км. Густина цього шару — 2500-2750 кг/м3, континентальна швидкість сейсмічних хвиль — 5,5-6,3 км/с. У складі осадового й гранітного поясів переважають Силіцій та Алюміній.

Раніше осадовий і гранітний пояси часто об’єднували й називали сиалем або сиалічною оболонкою. Поміркуйте й поясніть походження цих назв.

Нижче гранітного залягає базальтовий пояс. Його потужність становить 20-30 км на материках і 5-7 км — під дном океану. Густина змінюється в межах 2750-3000 кг/м3, швидкість сейсмічних хвиль — 6,17,4 км/с.

Виокремлюють два типи літосфери (мал. 4.1.): океанічну та материкову. Відмінність у будові літосфери під океанами й континентами полягає в тому, що під океанічним дном немає гранітного шару, оскільки океанічна кора під час свого формування багато разів зазнавала процесів плавлення. Спільними для океанічної й континентальної кори є такі шари літосфери, як базальтовий і осадовий.

Мал. 4.1. Типи земної кори

Хімічні аналізи показали, що понад 98 % маси земної кори містить тільки вісім елементів (табл. 4.1).

Таблиця 4.1.

Хімічний склад земної кори

Елемент

Символ

Масова частка, %

Оксиген

О

46,5

Силіцій

Si

25,7

Алюміній

Al

7,65

Ферум

Fe

6,24

Кальцій

Са

5,79

Натрій

Na

1,81

Калій

K

1,34

Магній

Mg

3,23

Решта

1,74