Географія. 7 клас. Гільберг

§ 22. Води суходолу

Пригадайте: 1. Що таке річкова система? 2. Що таке басейн річки? 3. Які бувають озера за утворенням? 4. Як утворюються болота?

Річки. Величезне значення у формуванні річкової мережі материка має клімат у взаємодії з іншими фізико-географічними чинниками — рельєфом і конфігурацією материка. У Південній Америці випадає вдвічі більше опадів, ніж на інших континентах. Тому тут розташовані найбільші річки земної кулі — Амазонка, Парана й Оріноко, які утворюють величезні річкові системи. Усі річки материка належать до басейнів двох океанів — Тихого й Атлантичного. Головним вододілом між двома океанічними басейнами стоку є гори Анди. Оскільки їх високі гірські ланцюги простягнулися на крайньому заході материка, усі великі річкові системи Південної Америки формуються на сході в межах басейну Атлантичного океану. З невеликої площі стрімких західних схилів Анд річки впадають у Тихий океан.

  • Знайдіть на фізичній карті атласу найбільші річки материка.

Річки материка мають усі чотири основні види живлення: дощове, снігове, льодовикове та підземне. Переважання екваторіального й субекваторіального типів клімату обумовило панування дощового виду живлення в більшості річок Південної Америки. Снігове живлення (до 50 % стоку) переважає в річок Патагонського плато, льодовикове — у річок Патагонських Анд. На внутрішніх рівнинах до дощового живлення додається підземне. На високогірних плоскогір’ях Центральних Анд воно відіграє основну роль.

Найбільшою річкою Південної Америки є Амазонка (мал. 57). Це найповноводніша річка Землі. За довжиною (6400 км) Амазонка поступається лише Нілу та Міссісіпі. На відміну від Нілу, в Амазонки багато повноводних приток, що часто мають різний колір води. Залежно від кольору води місцеві жителі розрізняють «білі» та «чорні» річки. Річки, що розмивають глинисті породи, несуть велику кількість глинистих частинок. У зв’язку з цим вони мають білі або жовтуваті води. Інші відрізняються чистою водою, але розчинені в ній органічні речовини надають воді чорного або темно-зеленуватого відтінку. Це «чорні» річки.

Мал. 57. Річка Амазонка

Мал. 58. Річка Парана

За площею Амазонка має найбільший у світі басейн збору води (понад 7 млн км2) і водну потужність (водність). Ширина річища становить 1-2 км. Амазонка протягом усього року повноводна. Тому великі океанські судна, пароплави можуть заходити по річці в глиб материка.

Друга за величиною річкова система Південної Америки — річка Парана (4400 км) (мал. 58) з притоками — річками Парагваєм і Уругваєм, яка тече паралельно до неї та впадає в загальне з нею гирло — затоку Ла-Плата. Річка Парана має два витоки — річки Ріу-Гранді та Паранаїба, що беруть початок на Бразильському плоскогір’ї, — і впадає в затоку Ла-Плата. Притоки Парани мають численні пороги й утворюють декілька великих водоспадів, найбільшим з яких є Ігуасу (72 м) на однойменній притоці.

Третя за величиною річка Оріноко (2740 км) бере початок на Гвіанському плоскогір’ї та впадає в Атлантичний океан. За 150 км до впадіння в океан Оріноко розділяється й утворює велику заболочену дельту площею 18 тис. км2, яка простягається вздовж океанського узбережжя на 300 км. Її верхів’я знаходиться в місцях рясного цілорічного зволоження, тому річка повноводна, але не судноплавна через значну кількість порогів. Океанські судна можуть підніматися на 400 км від гирла під час морських припливів. Ширина русла Оріноко в середній течії — 1—3 км, глибина — 10-20 м, ширина долини — 3-10 км. Під час сильних дощів, з квітня по жовтень, вода в річці піднімається на 10-15 м. У басейні річки Оріноко, на річці Чурун, знаходиться найвищий на Землі водоспад Анхель. Висота падіння струменів води дорівнює 979 м, а вся висота водоспаду разом із нижніми каскадами становить 1054 м.

Озера. У Південній Америці є небагато озер. Найбільше з них — прісноводне озеро Тітікака (мал. 59). Воно знаходиться в середній частині Анд. Це найбільше з високогірних озеро світу, що розташоване на висоті 3812 м. Його площа — 8,2 тис. км2, глибина досягає 304 м. Озеро судноплавне. З нього витікає річка, яка несе свої води до високогірного озера Поопо. Це солоне озеро знаходиться в Андах на висоті 3690 м. Його площа — 2,5 тис. км2. Озеро має незначну глибину (до 3 м) і заболочені береги.

Мал. 59. Озеро Тітікака

У Південній Америці поширені такі типи озер, як заплавні та латунні. На крайній півночі материка знаходиться прісне озеро-лагуна Маракайбо, його площа — 16,3 тис. км2, глибина — до 250 м. З’єднується вузькою протокою з Карибським морем на висоті 3690 м.

Болота. Значні ділянки Ла-Платської низовини, дельта Оріноко та північно-східне узбережжя материка досить заболочені.

Водні ресурси Південної Америки становлять 16 % світових запасів. Річки материка мають важливе енергетично-ресурсне значення.

Практична робота 5 (продовження)

Позначення на контурній карті назв основних географічних об’єктів Південної Америки

Позначте на контурній карті, користуючись атласом.

Річки: Амазонка, Парана, Оріноко;

водоспади: Анхель, Ігуасу;

озера: Маракайбо, Тітікака.

Запитання та завдання

  • 1. До басейну якого океану належать найбільші річки Південної Америки?
  • 2. Яке живлення переважає в річок материка?
  • 3. Де знаходиться найвищий на Землі водоспад Анхель?
  • 4. Поясніть, чому на території материка мало озер.
  • 5. Заповніть у робочих зошитах таблицю «Найбільші річки Південної Америки».

Назва річки

Довжина

Площа басейну

Витік

Характер течії

Куди впадає

  • 6. Поясніть, яку роль відіграють річки материка в природі й житті населення.

Працюємо з картою та атласом

Опишіть річку Амазонку за допомогою карт атласу. Чим подібні й чим відрізняються річки Амазонка й Конго?

Сторінка дослідника

Дослідіть і зробіть висновки про те, що є спільного у водному режимі річок Парани та Нілу.

Цікавий факт

Гирло Амазонки починається приблизно за 350 км від Атлантичного океану, проте дельта в неї не формується. Це обумовлено певними причинами, найважливішими з яких є тектонічне опускання гирлової ділянки та розчищення гирла припливами й відпливами. Морські припливи вільно входять до гирла Амазонки й піднімаються на 1400 км угору за течією. Припливні хвилі прямовисною стіною (висотою до 5 м) рухаються з великою швидкістю та страшенним шумом, який можна почути за багато кілометрів. Вони руйнують береги, підмивають і валять дерева, перевертають судна. Це явище називають поророка — «гримуча вода».

Двічі на рік рівень води в річці піднімається на значну висоту (12-15 м). Ці максимуми пов’язані з дощовими періодами Північної та Південної півкуль.