Географія. 7 клас. Гільберг

§ 10. Природні комплекси материків і океанів. Широтна зональність і вертикальна поясність

Пригадайте: 1. Що таке природний комплекс? 2. Назвіть найбільший природний комплекс на Землі.

Природні комплекси. У науковій географічній літературі ландшафт (з нім. вид місцевості) — це конкретний природний комплекс. Ландшафти, що змінені господарською діяльністю людини, поділяють на культурні та природно-антропогенні. Уперше визначив поняття «ландшафт» у 1913 р. російський географ Л. Берг, який пояснив його як гармонійне поєднання природних компонентів (рельєфу, клімату, ґрунтів, рослинності) на певній території. Наука про ландшафти — ландшафтознавство — є частиною фізичної географії, яка вивчає природні територіальні комплекси як структурну частину географічної оболонки Землі.

Материк як ціла велика територія також може бути представлений своїми, лише йому властивими різноманітними ландшафтами — гірськими, рівнинними, прибережними, лісовими тощо. Якщо більший материк — то різноманітніші типи та види його ландшафтів. Материк належить до ландшафтів високого рангу.

  • Поясніть, чому.

Закономірності поширення природних комплексів на рівнинах і в горах: широтна зональність і вертикальна поясність. Найбільшим природним комплексом є географічна оболонка. У її межах визначають менші природні комплекси — материки й океани. Розміщення ландшафтів високих рангів (материків, океанів) підпорядковане розподілу енергії, яка поступає до географічної оболонки зовні. Унаслідок широтного розподілу енергії Сонця з’являються ландшафтні пояси, зони, підзони. Складні прояви внутрішньої енергії Землі впливають на появу азональності на її поверхні. Так на материках з’являються приокеанічні, континентальні та перехідні території. Різноманітність рельєфу земної поверхні впливає на утворення країн, областей, районів, а в горах — вертикальних ландшафтних ярусів і поясів (мал. 19). Як результат дослідження географів з’являються ландшафтні карти, де показано закономірності розміщення географічних комплексів і їх просторову структуру.

Мал. 19. Гори

Мал. 20. Рівнини

Для кожного материка характерні свої природні зони, природні процеси й ритми. Проте й у межах одного й того ж природного територіального комплексу є певні неоднорідності. Різні території материків мають різний режим зволоження та різний ступінь континентальності клімату, що сприяє виокремленню в природному комплексі геосистем нижчого рівня ландшафтів (місцевості, урочища, фації). Берегові та внутрішні ландшафти відрізняються режимом випадання опадів, сезонними ритмами, набором і простяганням природних зон, ґрунтами, рослинністю. Усі ландшафти пов’язані між собою, вони з часом змінюються. Річки, вітер, рослинність і тваринний світ впливають на розвиток і стан ландшафтів (мал. 20). Особливих змін вони зазнають від господарської діяльності людини.

  • Наведіть приклади.

Природні комплекси океанів також мають певні відмінності, проте вони більш однорідні, а їх властивості визначаються властивостями океанічних водних мас і течій, які бувають постійними або змінними.

Запитання та завдання

  • 1. Що таке ландшафт?
  • 2. Поясніть, чому географічну оболонку називають найбільшим природним комплексом Землі.
  • 3. До яких типів ландшафтів належать материки?
  • 4. Що відображено на карті природних зон?
  • 5. Назвіть, які ландшафти переважають у вашій місцевості.

Сторінка дослідника

Дослідіть розміщення зони степів на материку Євразія, користуючись картою «Географічні пояси та природні зони світу».

З’ясуйте, використовуючи різноманітні джерела інформації, яких змін зазнали ці природні комплекси за останні 100 років.

Поясніть, чому саме степові природні ландшафти зазнали найбільшої антропогенної деградації.

Повторимо головне

  • Планета Земля має кулясту форму (форму геоїда), що обумовлює розподіл тепла на земній поверхні.
  • Земля — єдина планета в Сонячній системі з розвинутим життям. Її поверхня складається з води (71 %) і суходолу (29 %). За своєю будовою земна кора неоднорідна. Виокремлюють материковий і океанічний типи земної кори.
  • Земна кора розділена глибинними розломами на окремі великі блоки — літосферні плити. Сучасні материки й западини океанів утворилися внаслідок руху літосферних плит.
  • Головними рухами Землі є добове обертання навколо своєї уявної осі та річний рух по орбіті навколо Сонця. У русі Землі є дні рівнодення та сонцестояння.
  • На Землі визначають п’ять основних поясів освітлення.
  • Сучасна природа материків і океанів — це результат тривалого геологічного розвитку Землі. Геологічна ера — це один із найбільших відрізків часу в історії розвитку Землі.
  • Знання про розвиток живих організмів (їх решток) дають можливість визначити вік гірських порід.
  • Платформа — це стійка ділянка земної кори. На платформі знаходяться плити та щити.
  • Райони меж між плитами літосфери відрізняються нестійкістю й характеризуються частими землетрусами та виверженнями вулканів. Ці райони називають сейсмічними поясами.
  • Клімат Землі формувався під дією таких чинників: географічна широта місцевості, циркуляція атмосфери, характер підстильної поверхні (висота над рівнем моря, розподіл суходолу й водних просторів, рельєф поверхні та його орографія, океанічні течії), діяльність людини.
  • На Землі виокремлюють 13 кліматичних поясів, з яких — 7 основних і 6 перехідних. За основу в процесі визначення кліматичних поясів покладено панівні протягом багатьох років повітряні маси.
  • Найбільшим природним комплексом на Землі є географічна оболонка. Материки й океани можна віднести до ландшафтів високого рангу. Кожний материк має свої природні комплекси, для яких характерні свої природні процеси й ритми. Природна зона є частиною ландшафтів.