Трудове навчання (технічні види праці). 9 клас. Гащак

§ 8. Механічні способи з’єднання деталей із нетрадиційних матеріалів

  • 1. Від чого залежить вибір способу з’єднання деталей?
  • 2. Пригадайте, які з’єднання називають рознімними.
  • 3. Які технології дають змогу отримувати нерознімні з’єднання?

Усі вироби, які містять у своїй конструкції складові деталі, підлягають подальшому з’єднанню. Проте залежно від конструкційного матеріалу, з якого виготовляють деталі, обирають і спосіб з’єднання.

Вам уже відомо, що з’єднання деталей можуть бути рознімними та нерознімними. Приміром, клейові стики, паяння належать до нерознімних з’єднань. Міцними, але такими, що допускають більш або менш легке розбирання, є з’єднання на цвяхах, болтах, саморізах, шпильках, нагелях тощо (мал. 60).

Мал. 60. Засоби кріплення: а - саморізи; б - шканти; в - цвяхи; г - гайки; д - шпильки

Однак не всі вищезгадані засоби кріплення можна використати, з’єднуючи деталі виробу з ДСП, ЛДСП, МДФ, ОСП. Окрім клею, використовують шканти, різні стяжки, єврогвинти (конфірмати), кутники тощо.

Деталі з деревинних композитів можна з’єднувати за допомогою шкантів (мал. 61, б, в).

Мал. 61. Способи з’єднання деталей з деревинних композитів: а - на клею; б, в - шкантом; г - конфірматом

Для цього потрібно вибрати або виготовити шкант відповідного розміру. На свердло по дереву потрібного розміру встановити обмежувач глибини свердління. Просвердлити призначену для з’єднання деталь на глибину від 15 до 20 мм (залежно від розміру шканта). У просвердлений отвір вставити керн - центрик, прикласти деталі одну до одної і намітити отвір (мал. 62).

Мал. 62. Розмічання центра отвору

Потім потрібно просвердлити на другій деталі відповідний отвір, вставити в нього шкант, нанести клей та скріпити деталі між собою. За потреби можна використати гумовий молоток.

У разі з’єднання деталей єврогвинтами (конфірматами) обидві деталі скріплюють кутовими струбцинами відразу в тому положенні, у якому їх потрібно з’єднати. Спеціальним свердлом під конфірмат, яке робить отвір з різним діаметром для різі (гвинтової канавки) й шийки, просвердлюють обидва отвори, при цьому ще й утворюється потай (мал. 63, а).

Зверніть увагу! Під час свердління потрібно чітко дотримуватися перпендикулярності свердління, щоб не зіпсувати деталі бічним наскрізним отвором.

Угвинчують єврогвинт (конфірмат) за допомогою спеціального шестигранного ключа (мал. 63, б).

Головний недолік такого виду кріплення - залишаються видимими вгвинчені врівень шляпки. Щоб приховати їх, використовують пластикові заглушки під колір ЛДСП (мал. 63, в).

Мал. 63. З’єднання деталей єврогвинтом (конфірматом): а - свердління отвору; б - угвинчування; в - закриття заглушкою

Для надання естетичного зовнішнього вигляду в окремих виробах застосовують з’єднання ексцентриковими стяжками (мал. 64, а). Воно залишає отвір тільки з внутрішнього боку виробу, але вимагає дуже точного свердління.

Мал. 64. З’єднання стяжками: а - ексцентрикова стяжка; б - свердло Форстнера

З’єднання ексцентриковими стяжками має дві частини: корпус і з’єднувальний болт. Ним з’єднують деталі, які розташовані одна щодо одної під кутом 90°. При такому з’єднанні деталі можна зібрати та розібрати, а кріплення завжди буде міцним. Свердлять отвори спеціальним свердлом - свердлом Форстнера (мал. 64, б). Свердло більше схоже на фрезу. Його робоча частина має дві ріжучі крайки, а також центральне вістря. Під час свердління отримують глухі отвори з рівними й гладенькими краями. Найчастіше свердло використовують у меблевому виробництві для монтажу різної меблевої фурнітури (дверні петлі, замки, ексцентрикові та різьбові стяжки).

Не завжди є змога виконати з’єднання вищезгаданими способами, тому використовують і традиційний спосіб - з’єднання саморізами (самонарізними гвинтами).

Місця встановлення саморізів розмічають. Щоб запобігти при загвинчуванні розтріскуванню, у заготовці перед установленням саморіза свердлять отвір на глибину, що дорівнює приблизно 2/3 довжини саморіза, діаметр отворів становить 4/5 діаметра стержня саморіза.

Для потайної головки свердлом більшого діаметра розширюють вхідний отвір. Саморіз вставляють в отвір і загвинчують викруткою за годинниковою стрілкою (мал. 65).

Мал. 65. З’єднання деталей саморізом: а - свердління отвору; б - загвинчування

Викрутку підбирають таких розмірів, щоб ширина її робочої частини дорівнювала ширині шліца. Форма робочої частини викрутки повинна бути такою самою, як у шліца.

Гнуття пластику. Інколи, виготовляючи виріб із пластмаси, потрібно надати йому криволінійної форми. Тому спробуймо розібратися з тим, як зігнути оргскло, пластик, полікарбонат (тобто пластмасу), працюючи в умовах навчальних майстерень та майструючи вироби вдома.

Назва «пластмаси» позначає величезний спектр синтетичних або природних полімерів, здатних під час нагрівання легко деформуватися та змінювати свою форму. Відповідно, після того як матеріал застигне, він знову стає твердим. Саме цю властивість пластмас можна використати, якщо постає питання, як зігнути оргскло або пластик.

Як правильно зігнути оргскло. Для цього можна користуватися різними прийомами, але загальне правило для отримання хорошого вигину таке - слід згинати в напрямку від джерела тепла (мал. 66).

Вигинання деталей з оргскла невеликих розмірів (вузьких смуг) проводять після нагрівання місця згину промисловим феном. Далі смужку деталі згинають під потрібним кутом руками або фіксуючи її в заздалегідь заготовленому шаблоні.

Після охолодження вигнуте оргскло збереже отриману форму. Залишиться тільки зігнути його до потрібного положення й почекати, поки матеріал застигне.

Якщо потрібно зігнути аркуш органічного скла під кутом 90° і менше, використовують паяльник. Спочатку обкреслюють олівцем лінію майбутнього згину, після чого, нагрівши паяльник, кілька разів проводять його робочим органом («жалом») по позначці, щоб досягти нагрівання та розплавлення матеріалу. Потрібно «зняти» близько третини товщини скла, після чого зігнути оргскло під потрібним кутом і зафіксувати його до моменту повного остигання.

Мал. 66. Згинання оргскла: 1 - оргскло; 2 - гаряче повітря; 3 - екран; 4 - напрям згинання

Гнути оргскло можна також після його розігрівання в киплячій воді, за допомогою газового пальника або навіть вогню свічок, виставлених у ряд. Нагрітий тонкий лист легко зігнути руками (у рукавичках!), у ньому також можна видавлювати будь-які заглибини.

ПРАКТИЧНА РОБОТА № 5 (1)

Виконання з’єднань деталей виробу

Обладнання та матеріали: деталі, заготовки виробів, виготовлені на попередніх уроках, розмічальний інструмент, ручний дриль, свердла, засоби кріплення.

Послідовність виконання роботи

  • 1. За технологією виготовлення виробу виконайте розмічання відповідно до виду з’єднання.
  • 2. Здійсніть підготовчі дії до виконання з’єднання (різання, свердління тощо).
  • 3. Виконайте припасування елементів з’єднання (перевірте відповідність отворів, щільність прилягання деталей).
  • 4. З’єднайте деталі виробу.

ПРАКТИЧНА РОБОТА № 5 (2)*

Гнуття заготовок з органічного скла

Обладнання та матеріали: вирізані заготовки з органічного скла, професійний фен, розмічальний інструмент, ізоляційна стрічка, дерев’яні планки.

Послідовність виконання роботи

  • 1. Підготуйте вирізані раніше заготовки з оргскла.
  • 2. Покладіть заготовку на рівну поверхню. Виконайте розмітку місця згину.
  • 3. Наклейте на лінію згину ізоляційну стрічку.
  • 4. Закріпіть заготовку в тимчасових лещатах та зафіксуйте її саморізом, залишивши лише вузьку смужку по лінії прогрівання.

  • 5. Розігрійте частину листа по наміченій лінії за допомогою будівельного фена й починайте згинати лист, не віддаляючи фен від місця прогрівання. Прогрівайте лист поступово, не доводячи до його плавлення.
  • 6. Лист згинайте в напрямку від джерела тепла, тобто струмінь тепла повинен бути спрямований на опуклу частину вигину.

* Практичну роботу № 5 (2) може бути виконано в разі обрання об’єкта практичної діяльності, складовими елементами якого є деталі з органічного скла.

  • 7. Аналогічно виконайте гнуття інших частин виробу.

  • 8. Перевірте якість виконання роботи.

Шкант, єврогвинт (конфірмат).

Єврогвинт (конфірмат) - одноелементна стяжка для з’єднання деталей з деревинних матеріалів (ДСП, МДФ, фанери, масивної деревини тощо). Використовується під час виготовлення меблів, столярно-будівельних та інших виробів. Являє собою спеціальний шуруп з потайною головкою і тупим кінцем.

  • 1. У чому особливість кріплення деталей нагелями?
  • 2. Які переваги з’єднання ексцентриковими стяжками?
  • 3. У яких випадках для з’єднання деталей використовують конфірмати (єврогвинти)?