Трудове навчання (технічні види праці). 9 клас. Гащак

Розділ 2. Технологія виготовлення виробів в етнічному стилі

§ 21. Стилі інтер’єру та одягу. Етнічний стиль

  • 1. Для чого існує одяг, на вашу думку?
  • 2. Чи приділяєте ви достатню увагу підбору речей для свого гардероба?
  • 3. Чи знаєте ви особливості власного індивідуального стилю зовнішнього вигляду? У чому вони полягають?
  • 4. Чи допомагає костюм відчувати себе впевнено в різних ситуаціях? Свою думку обґрунтуйте.

Із історії стилів інтер’єру приміщень (історичний, сучасний, етнічний). Поняття етнічного стилю

Є багато різних творів матеріально-художньої культури: рукотворні природні ландшафти, архітектурні споруди, предмети інтер’єрів, костюми, знакові системи орнаментів тощо. Етнодизайн народних костюмів пов’язаний з ландшафтом: формами й барвами довкілля, з горами, лісами, рослинами; екстер’єрами будівель, з одного боку, та інтер’єрами - з другого (мал. 162).

Мал. 162. Етнічний стиль у формах і декорі довкілля

Матеріально-художня культура трансформується в дедалі витонченіші, досконаліші, лаконічніші форми й кольорово-графічні знаки. Етнічний стиль простежується в садово-парковому мистецтві та ландшафтному дизайні, мистецтві національного костюма й дизайні костюма, стилі національної архітектури, декоративному мистецтві побуту й дизайні інтер’єрів та екстер’єрів, національному ужитковому мистецтві технічних знарядь праці та індустріально-промисловому дизайні, мистецтві художнього розпису й графічному дизайні (зокрема, веб-дизайні).

Мал. 163. Національний стиль української архітектури: будинок Полтавського земства (архітектор В. Г. Кричевський)

Зверніть увагу на потрійність ландшафту: гора-рівнина-болото (яр, долина). Уявіть ландшафт у вигляді еко-оселі, у якої гора - це дах; рівнини (поля, степи, луки) - стіни; яри - фундамент. Розгляньте квіти і трави в ландшафті, декоративне оздоблення екстер’єру архітектурної споруди, геометричні й рослинні орнаменти в одязі. Порівняйте основні частини архітектурної споруди з елементами народного одягу: головний убір є аналогом даху, взуття - фундаменту архітектурної споруди, інший одяг - це аналог стін. Чи вимальовуються у вашій уяві асоціативні зв’язки між ландшафтом, національним костюмом, екстер’єром та інтер’єром будівель? Між людиною і ландшафтом місця її народження наявна органічна єдність, яку В. Вернадський назвав «живою матерією».

Так, «жива матерія» місцевих ландшафтів трансформується в більш витончені форми національних костюмів. Формам та оздобленню національних костюмів відповідають екстер’єри та інтер’єри національних архітектурних споруд. Форми національних споруд спрощуються, стилізуються в технічних конструкціях, а раритети технічних конструкцій, вийшовши з ужитку, стають знаковими системами (візерунками, піктограмами, семіотичними знаками). Так зберігається етнічний стиль просторових форм довкілля.

«Жива матерія» етнічного середовища привабила українського архітектора, маляра, графіка В.Г. Кричевського. Ви можете простежити в його творчості взаємозв’язок українського етнічного стилю інтер’єру та одягу. Саме він перший талановито застосував народну архітектуру, образотворчий фольклор у монументальних архітектурних спорудах. В.Г. Кричевський створив будинок Полтавського земства, використавши колірні композиції та орнаментальні мотиви полтавського художнього розпису. Ця споруда вражає монументальністю, багатством внутрішньої і зовнішньої архітектури, зовсім новою, незвичайною декоративністю (мал. 163).

Український архітектурний модерн (УАМ) як метод просторового формотворення - один з українських оригінальних архітектурних напрямів. Виник він на початку XX століття, існував і розвивався впродовж майже 40 років (з 1903 по 1941 р.). Український архітектурний модерн ґрунтується на народних традиціях хатнього й церковного будівництва та досягненнях української барокової архітектури.

Ознайомтеся з кваліфікаційними вимогами до професії архітектора (таблиця 5).

Таблиця 5

АРХІТЕКТОР

Домінуючі види діяльності. Розробка макетів різних міст, селищ; проектування різних об’єктів міст (заводів, будинків, дитячих садків, шкіл і т. д.); розв’язання питань районного, квартального планування міста (прорахунок конкретного просторового місця розташування шкіл, дитячих садків, промислових комбінатів, великих магістралей, зон відпочинку, житлових кварталів і т. д.); розв’язання питань кількісного числення міських об’єктів (магазинів, клубів, дитячих будинків і т. д.); реконструкція старих міст, пам’яток архітектури; розробка природного ландшафту (створення ландшафтних панорам); розробка проектів промислових підприємств для підвищення ефективності та продуктивності праці населення; проектування сприятливих житлово-побутових умов; надання інформаційної допомоги підприємствам та організаціям; розгляд планів будівництва, реконструкції і перепланування будинків з урахуванням нормативних вимог.

Якості, що забезпечують успішність виконання професійної діяльності. Здібності: розвинуте просторове мислення; творчі здібності; математичні й аналітичні здібності; художні здібності; гарний окомір; здатність до конструювання і проектування.

Особистісні якості, інтереси, схильності: оригінальність; спритність; спостережливість (здатність помічати навіть незначні дрібниці); відповідальність; реалістичність; почуття гармонії і смаку.

Якості, що перешкоджають ефективності професійної діяльності: відсутність художніх схильностей; відсутність естетичного смаку і почуття гармонії; недостатньо розвинуте просторово-образне мислення.

Застосування професійних знань: науково-дослідні інститути й установи; проектні інститути; архітектурні майстерні; конструкторські бюро при міністерствах і відомствах; архітектурні підрозділи на промислових підприємствах; освітні установи (коледжі, технікуми, вузи); архітектурні пам’ятки.

Національний одяг як ознака національної культури

Учені-етнографи досліджували ареал поширення етнокультурних явищ, прив’язуючи їх до певної місцевості, національної, етнічної або локальної групи населення з її історією, мовою, іншими явищами культури та побуту. Вони дійшли висновку, що жоден народ не засвоює чужу культуру механічно, а завжди її творчо видозмінює, пристосовує та переробляє. Це, безперечно, стосується й народного національного одягу.

Етнічні традиції строю національного костюма мають зберігатися в сучасному дизайні тканини, одягу, особистісному зовнішньому стилі представників тієї чи тієї національності. Завершеності костюму надають аксесуари: головний убір, шарф, хустка, рукавички, сумка, краватка, пояс, гаманець (портмоне), футляр, брелок, шпилька тощо.

На уроках трудового навчання, у гуртках ви зможете оволодіти мистецтвом художнього проектування одягу. Ви отримаєте уявлення про стилі одягу - від класичного до екстравагантного. Якщо ви станете дизайнером одягу, то навчитеся гармонійно поєднувати кольори, форму одягу з фігурою людини, створювати сучасний імідж для людей.

Між стилями одягу й інтер’єру існує гармонійний взаємозв’язок. У словниках можна відшукати різні визначення поняття «інтер’єр»: архітектурний внутрішній простір будівлі, художньо-архітектурне середовище, яке відповідає практичному призначенню споруди; внутрішній простір громадської, житлової і промислової будівлі; приміщення в будівлі - кімната, зал, вестибюль і т. д.

Етнокультурні предмети довкілля (зокрема, й етнічний одяг) набували різних образів у тих чи тих історичних стилях формоутворення й декорування. Поступово виникла й розвивалася «жива мова» одягу. Матеріалом для одягу слугували звірині шкури. Кожній епосі були властиві своєрідні колірні гами, мода і стиль. Уявлення про красу змінювалося так само, як змінювалися епохи та стилі (мал. 164).

Зі зміною епох удосконалювалися й ставали дедалі складнішими деталі інтер’єру - від звичайних штор до скульптурних зображень. Стиль життя кожної людини привносив щось нове не тільки в окремо взяті деталі інтер’єру, але й в оформлення приміщення в цілому. У дизайні інтер’єру важлива кожна дрібниця, яка доповнює його цілісну картину; іноді варто забрати предмет - і приміщення стає незатишним та невиразним.

Період античності (450-1050 рр. н. е.) характеризується створенням оригінальних інтер’єрів. У цей час уперше було порушено питання балансу між функціональністю речей та естетичним навантаженням, яке вони несуть (мал. 165).

Велику історичну цінність мають етнічні стилі споруд Єгипту й Індії (мал. 166). Монументальність давньоєгипетських споруд уособлювала собою вічність (піраміди в Гізі). Форми будівель прості, прямокутні. Настінний символічний розпис розміщується лінійно.

Мал. 164. Стилі матеріально-художньої культури: а - бароко; б - готика

Мал. 165. Античний стиль в одязі (а) та інтер’єрі (б)

Мал. 166. Матеріально-художня культура Єгипту (а) та Індії (б)

Мал. 167. Романський стиль в екстер’єрі (а), інтер’єрі (б) й одязі (в)

Стіни, пілони, колони (трьох типів) позначені ієрогліфами й містять сцени ритуалів у характерному «єгипетському» стилі. Колірні рішення були в червоному, зеленому, жовтому, синьому, чорному й білому кольорах.

Індія - країна богів і прекрасних культових споруд. Кожен сантиметр цієї землі є міфічним, а кожний храм чи палац має своє глибоке значення.

До відомих історичних стилів, які позначилися на пластиці творів матеріально-художньої культури, належать: античний, романський, візантійський, готичний, ренесанс, маньєризм, бароко, рококо, класицизм, ампір, еклектика. Розглянемо докладніше особливості романського стилю.

Романський стиль (мал. 167) мав місце в західноєвропейському мистецтві Х-ХІІІ століть. Провідними видами мистецтва того часу були архітектура та скульптурний декор. Назва стилю походить від латинського слова, що означає «римський». Споруди відрізнялися монументальністю конструкцій, широким використанням напівкруглих арок і склепінь, які спираються на колони. Основними будівлями романського періоду стали храм-фортеця та замок-фортеця.

Романська скульптура тісно пов’язана з архітектурою. Вона не була самостійною, а лише елементом оздоблення будівель, переважно храмів та монастирів. В епоху романського мистецтва розвивались і різні види живопису: мініатюра, монументальний живопис, вітраж.

Романський стиль в інтер’єрі має багато особливостей і нюансів. Стіни замку створюються з натурального каменю або імітують його фактуру. Підлога викладається камінням або мармуром, зрідка використовують дерево або ламінат, що зовні імітує натуральну деревину. Інколи підлогу покривають керамічною плиткою. Стеля повинна бути продовженням стін і вгорі з’єднуватися у вигляді склепіння. Колір стелі і стін має бути світлих відтінків. Меблі романського стилю прості й навіть дещо примітивні. Це можуть бути грубі дерев’яні столи, стільці, дивани, мінімально обтягнуті м’якою тканиною. В осучасненому романському стилі передбачено використання дорогих тканин, штор, драпірування, значної кількості картин на стінах у красивих рамах.

До сучасних стилів художнього проектування інтер’єрів належать: модерн, ар нуво, арт-деко, кітч (кіч), конструктивізм, функціоналізм, постмодернізм, деконструктивізм, мінімалізм, техно, хай-тек, лофт, ф’южн, поп-арт, авангард (мал. 168).

Різновидами етнічного стилю є: кантрі, англійський, скандинавський, морський, середземноморський, американський, прованс, колоніальний, індійський, східний, африканський, японський, китайський, єгипетський.

Мал. 168. Сучасні стилі формотворення предметного довкілля: а - модерн; б - кітч; в - хай-тек; г - техно

Комерційність і клановість одягу

Комерційний підхід до виготовлення одягу виник з появою великих обсягів виробництва тканин у XIV столітті. Париж спричиняв визначальний вплив на розвиток модного одягу. Французький одяг поширювався в Італію, Англію, Іспанію. Комерційно зорієнтований модний одяг переправлявся через кордони, ламав традиції національного костюма, нав’язуючи нові естетичні смаки і правила. Так з’явився комерційний дизайн моди, який загальмував розвиток етнічного дизайну.

Слово «мода» походить від латинського modus («міра», «спосіб», «правило»). Людське тіло є матрицею для модної стилізації. Кожна епоха створює власний пластичний ідеал. Одяг підкреслює або приховує певні частини тіла для наближення силуету до загальноприйнятого зразка. Пропорції тіла великою мірою залежать від одягу. Також він підправляє і стилізує, підкреслює внутрішні якості, темперамент і характер людини, її національну вдачу.

Мал. 169. Клановість одягу: а - одяг для знаті; б - вбрання бідних людей

З найдавніших часів представників різних соціальних верств суспільства легко можна було відрізнити за одягом. У середні віки довгий шлейф сукні дами свідчив про її знатність (що довший шлейф, то вище становище в суспільстві). Протоколом кожної соціальної групи, зведеним у силу закону, передбачалась певна довжина сукні. Те саме стосувалося й довжини загнутих носків туфлів у чоловіків (вищому становищу відповідала більша довжина) (мал. 169). Що вище стояв на соціальних сходах вільний римлянин, то більший був розмір його тоги. Натомість раби й чужоземці взагалі не мали права її носити.

У середні віки представникам нижчих суспільних станів заборонялося носити одяг яскравих кольорів. Вони обмежувалися сірим, чорним, коричневим. На Таїті племінна знать підкреслювала свій високий ранг тим, що носила багато одягу (хоча це й було дуже незручно).

З плином часу станові відмінності одягу втратили сенс. В одязі набували значення не соціальний статус громадян, а їхні професії, світогляд. Варто згадати в цьому контексті лахміття хіпі, картатий піджак комівояжера, вбрання представників сучасних неформальних молодіжних груп тощо.

Якщо ви зацікавилися еволюційним розвитком одягу в різних етносів, то скористайтеся додатковими джерелами інформації, зокрема Інтернетом, і відшукайте інформацію про таке вбрання: спідниці греків і шотландців, шкіряні штани скіфів, германців, галлів; штани-панчохи воїнів, іспанські «кальсези» та їх аналоги в Англії, шаровари-плюдерхозен німецьких солдатів, шосси французів, ренграви, кюлоти, джинси, шаровари українців тощо (мал. 170).

У глибині тисячоліть можна знайти й прообраз сорочки: одяг давніх єгиптян (калазирис на довгих бретельках), хітон (від семітського «кетон» - бавовна), туніка римлянина з вовни або льону тощо (мал. 171).

Мал. 170. Традиційний чоловічий одяг різних європейських країн: а - спідниця; б - шосси; в - шаровари

Мал. 171. Витоки формотворення сорочки в давніх культурах: а - калазирис; б - хітон; в - туніка

Для найдопитливіших

  • Першими жінками в Європі, які наважилися вдягнути чоловічі штани, були француженки - національна героїня Жанна Д’Арк (XV ст.), королева Марія-Антуанетта (XVIII ст.), письменниця Жорж Занд (Аврора Дюпен, XIX ст.).

Взуття теж зазнало відповідної еволюції: черевики з кори, волокон пальми, списаних сувоїв папірусу, шкіряні панчохи, дерев’яні черевики, підошви на ремінцях, високе шнуроване взуття. Актори, щоб здаватися вищими, виходили до публіки в котурнах - взутті на високих підборах. Іспанія стала батьківщиною дамських туфель на високих підборах. Поступово халяви чоловічих чобіт коротшали і розширювалися (мал. 172, б). їх прикрашали стрічками, мереживами, тюлем, шпорами. В Англії створили гумові калоші.

Усі предмети одягу: головні убори, пальто, шуби, панчохи, пояси, рукавички, жіночі прикраси - пройшли подібні перетворення.

Мал. 172. Історія взуття: а - черевики з кори; б - чоловічі чоботи; в - дерев’яні черевики

ПРАКТИЧНА РОБОТА № 12

Макетування історичних ретро-костюмів

Обладнання та матеріали: схеми тектонічних структур історичних костюмів, робочі зошити, олівці, лінійки, цупкий папір, ножиці, клей, двосторонній скотч.

Перший етап. Художнє проектування ретро-костюмів.

На с. 169 наведено орієнтовну схему роботи з використанням історичного матеріалу (мал. 173, а, б).

Послідовність виконання роботи

  • 1. Виберіть одну із фігур одягу.
  • 2. Відшукайте її аналоги в Інтернеті і створіть низку зображень. Простежте в ескізах зміну з плином часу різних деталей костюма.
  • 3. Здійсніть аналіз тектонічної побудови костюма однієї з історичних епох (мал. 173, б), наприклад часів Давнього Єгипту. У тектоніці формотворення давнього єгипетського костюма простежується вплив пропорцій «єгипетського трикутника». Тектонічна структура костюма Давнього Єгипту була переважно оболонковою і будувалася на тектонічних властивостях тонких матеріалів, які добре драпірують фігуру й облягають форми тіла. Основними опорними поверхнями слугували пояси: плечовий і стегновий.

Одяг чоловіків складав фартух з льону чи шкіри, викроєний трикутником, що закріплювався на поясі (схенті). Зверніть увагу на накладний вузький і довгий одяг, виконаний зі складеного вдвічі шматка тканини, що зшивався з боків до лінії пройми. І чоловіки, і жінки Давнього Єгипту носили перуки з рослинного волокна чи овечої вовни. Знаком могутності фараона була золота борода у формі куба чи трикутника, яку кріпили зав’язками на вухах.

Мал. 173, а. Об’ємно-просторова тектонічна структура історичних костюмів

Мал. 173, б. Ескізи єгипетського історичного костюма

  • 4. Створіть ескіз ретро-костюма. Спочатку малюнок може бути чорно-білим, потім потрібно вводити колір. Бажано спочатку вводити один-два кольори, потім три і т. д.

Мал. 174. Пошукові макети реставрованих єгипетських ретро-костюмів

Другий етап. Після виконання ескізу ретро-костюма спробуйте створити його пошуковий макет із легкооброблюваного матеріалу, наприклад паперу. Виберіть один з варіантів макетування костюма (чоловічого або жіночого) в історичному стилі (мал. 174). З’ясуйте кількість його деталей. Розробіть послідовність формотворення.

ПРАКТИЧНА РОБОТА № 13

Виготовлення краватки-«метелика»

Обладнання та матеріали: фанера, тонкошарова деревина, тканина (бажано щільна, щоб тримала форму), нитки, флізелін, ножиці, клей для тканини, термопістолет з клеєм, праска, фурнітура для кріплення (гумка, застібки тощо).

Послідовність виконання роботи

  • 1. Ознайомтеся зі зразками пропонованого для виготовлення виробу (мал. 175).
  • 2. Змоделюйте власний варіант форми виробу; якщо оберете фанеру чи тонкошарову деревину, зобразіть це ескізно.
  • 3. Підготуйте потрібні матеріали залежно від обраного варіанта виробу.
  • 4. З тонкошарової деревини виріжте основу. Оздобте її. З вузької тканини виріжте роздільну поперечину, що слугуватиме основою для кріплення зав’язки.
  • 5. Для виробу з тканини виготовте викрійку майбутньої краватки-«метелика». З відрізу тканини виріжте прямокутники розміром 13x23,5 см, 22x11,5 см і 8x13 см. Якщо плануєте пошити двоколірну краватку, то найбільша заготовка повинна бути однотонною, а дві менші - однаковими, кольоровими, з орнаментом чи без нього. Основну або накладну заготовки можна заздалегідь оздобити вишивкою нитками, бісером тощо.

Мал. 175. Вироби-аналоги

  • 6. Складіть більшу викрійку вздовж навпіл, пропрасуйте. Після цього розправте тканину, складіть навпіл упоперек і знову пропрасуйте.

  • 7. Покладіть шматок тканини заокругленими згинами вниз і знову складіть його вздовж, але так, щоб краї тканини зійшлися на середині, а під ними виявилася лінія згину. Після цього знову відпрасуйте тканину.

  • 8. Не перевертаючи складеного і відпрасованого шматка тканини, складіть його, доводячи необроблені краї до лінії вертикального згину. Укладіть краї трохи внапуск і знову пропрасуйте.

  • 9. Візьміть другу, кольорову, заготовку та складіть її аналогічним способом.
  • 10. Прошийте обидві заготовки простим швом поперечно посередині, злегка стягуючи.

  • 11. Далі виготовте кільце поверх двох «метеликів» і закріпіть з виворітного боку кількома стібками. Визначте розмір резинки для краватки-«метелика», попередньо вимірявши обсяг шиї. До гумки пришийте застібки.

Для найдопитливіших

  • У матеріально-художній культурі світу є 7 давніх чудес, а також нові чудеса будівництва й архітектури.

Мавзолей у Галікарнасі

Александрійський маяк

Єгипетські піраміди

Сади Семираміди

Колос Родоський

Храм Артеміди

Статуя Зевса

7 липня 2007 року в Лісабоні (Португалія) відбувся фінал конкурсу на звання «Чудо світу» (The New Seven Wonders), за результатами якого нові чудеса світу отримали офіційний статус. А сім визнаних чудес світу іменуватимуться тепер «минулі сім великих чудес світу».

Великий китайський мур

Тадж-Махал в Індії

Статуя Христа-Спасителя в Ріо-де-Жанейро

Римський колізей в Італії

Давнє місто Петра в Йорданії

Піраміда майя в Чичен-Іца

Місто інків Мачу-Пікчу

Стиль інтер’єру, стиль одягу, етностиль.

Аксесуар (фр. accessoire від лат. accessorius - «додатковий») - необов’язковий предмет, супутній до чого-небудь; приналежність до чого-небудь.

Ареал (лат. area - «площа» або «ділянка», «простір») - територія поширення якогось об’єкта або явища, які не спостерігаються на прилеглих теренах. Розрізняють абсолютні ареали (явище поширене на всій території ареалу), відносні ареали (явище спостерігається періодично в межах ареалу).

Дизайн костюма - просторове мистецтво художнього проектування елементів одягу та його аксесуарів, що відповідають утилітарним та естетичним потребам етнічного споживача.

Костюм (від італ. costume - «звичай») - елементи одягу та предмети особистісного середовища, які поєднані єдиним задумом та призначенням, відображають соціальну, національну, регіональну приналежність, стать, вік і професію споживача.

Мода (фр. mode, від лат. modus - «міра», «образ», «спосіб», «правило», «розпорядження») - нетривале панування певного смаку в певній сфері життя чи культури.

Схенті - давній одяг єгипетських чоловіків, а саме: фартух з льону чи шкіри, викроєний трикутником, що закріплювався на поясі.

  • 1. Хто з українських архітекторів у якій архітектурній споруді використав етнічний стиль декорування?
  • 2. Наведіть приклади стилів формотворення предметного довкілля: історичного, сучасного, етнічного.
  • 3. Як ви розумієте поняття «плановість одягу» та «комерційність моди»?
  • 4. Назвіть послідовність трансформації предметно-пластичних форм довкілля від ландшафтів до графічних знаків.
  • 5. На дозвіллі дізнайтеся більше про давні пам’ятки (сім чудес світу) з додаткових джерел інформації, зокрема Інтернету. Підготуйте інформацію про сім чудес України.

Тестові завдання

1. Українську народну архітектуру, образотворчий фольклор у монументальних архітектурних спорудах утілював архітектор:

  • А В.В. Городецький («київський Гауді») - автор Будинку з химерами і собору Святого Миколая в Києві
  • Б зодчий Сивоок (за романом «Диво» П.А. Загребельного) у соборі Софія Київська
  • В В.Г. Кричевський у будинку Полтавського земства

2. Який із перелічених нижче історичних стилів матеріально-художньої культури отримав назву «український»?

  • А античний
  • Б романський
  • В візантійський
  • Г готичний
  • Д ренесанс
  • Е маньєризм
  • Є бароко
  • Ж рококо
  • З класицизм
  • И ампір
  • І еклектика