Підручник з Захисту Вітчизни. Хлопці. 10 клас. Гарасимів - Нова програма

§ 17. Вибір цілі для обстрілу на полі бою. Ведення вогню, спостереження за його результатами. Корегування стрільби

Поміркуйте, для чого здійснюють спостереження за полем бою.

Щоби своєчасно виявити супротивника, визначити момент переходу його в атаку і своєчасно знищити його вогнем, слід вести безперервне спостереження за полем бою. Спостереження є одним з найбільш поширених способів ведення розвідки. Його організовують у всіх видах бойової діяльності військ і ведуть безперервно вдень і вночі за допомогою приладів спостереження, таких як приціли — далекоміри, стереотруби, біноклі.

В умовах обмеженої видимості спостереження ведуть із застосуванням приладів нічного бачення (іл. 17.1. а, б, в), інших технічних засобів освітлення місцевості або підслуховуванням.

Іл. 17.1. Прилади нічного бачення: а) бінокль нічного бачення; б) тепловізор; в) вигляд цілі у полі зору нічного приціла

Кожен солдат зобов’язаний безперервно та цілеспрямовано вести спостереження за полем бою, тобто за супротивником і місцевістю, здобувати важливі відомості про характер його дій.

Окрім зазначеного вище, з метою успішного виконання завдань у бою необхідно:

• постійно спостерігати за полем бою (іл. 17.2);

• швидко і правильно готувати дані для стрільби;

• уміло вести вогонь по цілях у різних умовах бойової обстановки як удень, так і вночі;

• для знешкодження групових та найбільш важливих одиночних цілей застосовувати зосереджений вогонь;

• спостерігати за результатами вогню та вміло його коректувати (іл. 17.3);

• постійно стежити за витратою боєприпасів у бою та вживати заходів для своєчасного їх поповнення.

Іл. 17.2. Спостереження за полем бою

Іл. 17.3. Спостереження за результатами вогню та його коректування

Кожному бійцю стане у нагоді інформація, подана в табл. 17.1.

Межа відчуття органами слуху звуків уночі

Таблиця 17.1

Кроки

30 м

Кашель людини

50 м

Розмова

100-200 м

Рубка дерев

300—400 м

Рух автомобіля по ґрунту

500 м

Вбивання кілків (стук молотка)

800 м

Крик людини, падіння дерев

1000 м

Стукіт весел об борт човна, рух автомобіля по шосе

1000-1500 м

Стрільба з автомата

2000 м

Гудок автомобіля, стрільба з великокаліберного кулемета

3000 м

Рух танків, БМП, стрільба з міномета

3000—4000 м

Стрільба гармати

6000 м

Спостерігачам на замітку: демаскувальні ознаки цілей

З досвіду ведення бойових дій на Сході України:

а) готові, викопані траншеї (окопи) демаскують себе викинутим ґрунтом, який спостерігають у вигляді тонких, світліших за тоном, часто жовтим відтінком смуг, відмінних від барв навколишньої місцевості;

б) кольорами маскування, якщо воно виконано недбало й вирізняється у навколишньому середовищі.

Автоматник у бою має вибирати найважливіші цілі. Характерними для стрілецької зброї є живі цілі — обслуги вогневих засобів, групи стрільців супротивника чи окремі фігури, що ведуть вогонь із різних положень.

Усі цілі в бою рідко залишаються нерухомими, тому стрільбу по живих цілях доводиться частіше вважати стрільбою по цілях, що з’являються, причому такими, що з’являються, як правило, на дуже нетривалий час — декілька десятків секунд і менше. Вони з’являються в різних місцях, здійснюють перебігання, переповзання, переходи. Окрім живих цілей, рухомими цілями для стрілецької зброї є автомобілі, мотоцикли, бронетранспортери та інші рухомі засоби.

Ціллю, вважають фігуру людини завширшки 0,5 м; заввишки — 1,5 м («ростова»), 0,5 м (така, що залягла), 0,3 м (така, що в окопі) тощо.

Загальноприйняті середні швидкості руху цілей: швидкість піхоти, що біжить — 3 м/с, швидкість автомобіля — 8-10 м/с.

Передусім необхідно вражати найнебезпечніші, важливі цілі, наприклад, обслугу кулеметів і гармат, командирів і спостерігачів супротивника. Із двох однаково важливих цілей вибирають для обстрілу найближчу й найбільш уразливу. З появою під час стрільби нової, важливішої, цілі, вогонь негайно переводять на неї.

Вибір прицілу й точки прицілювання. Вибираючи приціл і точку прицілювання, необхідно визначити відстань до цілі та взяти до уваги зовнішні умови, які можуть впливати на дальність та напрямок руху кулі. У механізованих підрозділах основними способами визначення відстаней до цілей є: а) окомірний: за відрізками місцевості; за ступенем видимості предмета; б) за лінійними розмірами предметів; в) а кутовими розмірами предметів; г) за допомогою прицільного пристрою зброї; ґ) безпосереднім промірюванням; д) за співвідношенням швидкостей звуку й світла; е) на слух.

Іл. 17.4. Криюча величина мушки

За умови завчасної підготовки можна і треба застосовувати найточніший спосіб — промірювання відстаней кроками або за спідометром автомобіля.

Розгляньмо спосіб за допомогою прицільних пристроїв автомата як найбільш характерний у бойових умовах для стрільців механізованих підрозділів.

Мушка автомата на певній відстані перекриває цілком конкретний відрізок, який називають криючою величиною мушки. Наприклад, на 400 м криюча величина мушки складатиме 1,2 мм. Зауважмо, що мушка автомата на відстані 100 м перекриває 25 см, на відстані 200 м — 50 см, на 300 м — 75 см і т. д.

Використовуючи значення криючої величини мушки, можна визначити відстань до цілі супротивника, наприклад: якщо під час прицілювання мушка автомата удвічі ширша від ширини (грудної фігури) людини (0,5 м), тоді мушка перекриває 1 м по фронту (іл. 17.4). У цьому разі відстань до цілі становить 400 м. У такому випадку стрільбу на відстань до 400 м потрібно вести, як правило, з прицілом «4» або «П», цілячись у нижній край цілі або в центр її, якщо ціль висока (рухома фігура). Під час стрільби на відстані, які більші ніж 400 м, приціл встановлюють, беручи до уваги відстань до цілі, заокруглену до цілих сотень метрів. За точку прицілювання, як правило, вибирають центр цілі.

Якщо умови стрільби не міняти, то в межах відстані прямого пострілу вогонь потрібно вести з прицілом, який відповідає відстані прямого пострілу, з точкою прицілювання у нижній край цілі.

Вибір моменту для відкриття вогню. Момент відкриття вогню визначають за наказом командира «Вогонь!», а під час самостійного ведення вогню — залежно від обставин і місця перебування цілі.

Найвигіднішим моментом для відкриття вогню вважають той, коли:

- ціль можна уразити раптово з близької відстані та її добре видно;

- ціль купчиться, підставляє фланг або піднімається на весь зріст;

- ціль наближається до орієнтира, за яким установка прицілу уточнена стрільбою;

- машина рухається та її коливання найменше.

Раптовий вогневий напад на супротивника (особливо з флангу) приголомшує його та завдає найбільшої шкоди

Ведення вогню, спостереження за результатами й корегування. Під час ведення вогню стрілець повинен уважно спостерігати за його результатами й корегувати його.

Спостереження за результатами свого вогню ведуть за рикошетами, трасами куль і за поводженням супротивника.

Корегування вогню здійснюють, змінюючи положення точки прицілювання по висоті й бічному напрямку або змінюючи установки прицілу. Точки прицілювання виносять на величину відхилення рикошетів або трас, у протилежний бік відхиленню їх від цілі. Якщо відхилення куль від цілі за дальністю перевищує 100 м, то необхідно змінити установку прицілу на одну поділку.

Корегуючи вогонь за трасами, стрільбу ведуть патронами зі звичайними й трасуючими кулями у такому співвідношенні: на три патрони зі звичайними кулями один патрон із трасуючою кулею, першим має бути патрон із трасуючою кулею.

Ознаками, які вказують на ефективність вогню, можуть бути: втрати супротивника; перехід його від перебіжок до переповзань; розчленовування й розгортання колони; ослаблення або припинення вогню супротивника; відхід його або вихід в укриття.

Корегування стрільби. Значне відхилення зовнішніх умов від табличних змінює дальність польоту кулі або відхиляє її від площини стрільби. За табличні умови стрільби беруть: температуру повітря +16 °С, відсутність вітру й перевищення висоти місцевості над рівнем моря. Кут місця цілі не перевищує 15°. За низьких температур точку прицілювання слід вибирати на верхньому краю цілі.

Способи визначення та внесення поправок на боковий вітер і рух цілі. Для ураження супротивника з першого пострілу необхідно швидко визначати та враховувати поправки на бічний вітер і рух цілі.

Чинними для стрільби є такі величини поправок: а) для середніх умов стрільби за помірного вітру швидкістю 4 м/с, що дме під кутом 90° до площини стрільби; б) для швидкості цілі 3 м/с по біжучих механізованих мішенях.

Запам’ятати значення табличних поправок на всі дальності стрільби неможливо, та й немає потреби. У реальних умовах на полі бою швидкість і напрямок вітру, як і швидкість руху цілі, визначають наближено, на око.

Під час стрільби по рухомих цілях особливу увагу приділяють визначенню і введенню випередження. Випередження — це відстань, на яку переміщається ціль за час польоту кулі до неї. Відлік випередження завжди проводять від середини цілі, з метою, щоби при правильному виборі прицілу і правильному прицілюванні саме через цю точку пройшла середина траєкторії польоту кулі. Напрямки руху цілі щодо стрільця можуть бути фронтальними, косими, фланговими.

Іл. 17.5. Стрільба по фронтально-рухомій цілі

Іл. 17.6. Стрільба по рухомій цілі за умови флангового руху

Іл. 17.7. Стрільба по рухомій цілі за умови, що ціль рухається під кутом

Стріляючи по цілі, що рухається на стрільця — фронтальний рух (іл. 17.5), на відстані, яка не перевищує дальність прямого пострілу, вогонь ведуть без випередження, з прицілом, що відповідає відстані до цілі, на максимальній відстані — з прицілом, який відповідає тій відстані.

Стріляючи по рухомих цілях під час флангового руху (іл. 17.6), (швидкість 3 м/с) на всі дальності «випередження дорівнює прицілу», тобто: (Випр. = Пр), де Випр. — вимірюється у фігурах людини; Пр — приціл, відповідно дальності до цілі.

Потрібно пам’ятати, що подвійна (центральна) вертикальна лінія в полі зору прицілу при визначенні випередження має виноситися вперед у напрямку руху цілі на потрібну кількість поділок шкали бічних поправок, при цьому ствол зброї спрямовують в умовну точку, що «винесена» попереду цілі.

Вогонь по цілях, які рухаються під кутом до площини стрільби (іл. 17.7). ведеться способом супроводу цілі або способом вичікування цілі.

Ведучи вогонь способом супроводу зброєю цілі, солдат, переміщаючи зброю убік руху цілі, у момент найточнішого наведення зброї з урахуванням поправки відкриває вогонь по цілі (іл. 17.8). Величина випередження залежить від швидкостей руху мішені та польоту кулі. Під час стрільби із супроводом зброєю цілі та винесенням точки прицілювання попереду мішені не беруть до уваги особисту помилку й величина випередження менша.

Ведучи вогонь способом вичікування цілі, прицілюються в точку, вибрану попереду цілі, і з підходом цілі до цієї точки, у момент найточнішого наведення зброї, міцно її утримуючи, відкривають вогонь. Необхідно пам’ятати що стрільба способом вичікування вимагає практичних навичок: треба виконати плавний спуск курка за обмежений час (іл. 17.9).

Іл. 17.8. Ведення вогню способом супроводу цілі

Іл. 17.9. Ведення вогню способом вичікування цілі

Поправку на боковий вітер беруть у той бік, звідки дме вітер. Так, за вітру зліва точку прицілювання виносять ліворуч, а за вітру з правого боку — праворуч. Величина поправок на боковий вітер (швидкість 4 м/с) у метрах та постатях людини надають у спеціальній таблиці. За вітру, який дме під гострим кутом до площини стрільби, поправку слід брати удвічі меншу, ніж за вітру, який дме під кутом 90°.

1. Яких правил безпеки під час стрільби потрібно дотримувати?

2. Обдумайте і доведіть необхідність корегування стрільби у бою.

3. Що таке відстань прямого пострілу з автомата?

4. Охарактеризуйте методику стрільби на ураження по цілях, які рухаються.

5. Танк / бойова машина піхоти / бронетранспортер / обслуга гранатомета / снайпер. Яку з названих цілей вибирає в бою стрілець для прицільного ураження насамперед?

6. Обґрунтуйте, чому спостереження за полем бою, особливо вночі, актуальне для ведення бойових дій (зокрема на Сході України)?