Підручник з Мистецтва. 9 клас. Гайдамака - Нова програма

Модернізм: долаючи стереотипи

Здатність людини творити художні образи, утілювати на полотні, звуками, пластикою побачене, пережите, а інколи й глибоко підсвідомо занурене яскраво виразилася в такому різному, повному протиріч мистецтві XX століття. За кожним образом стояли не лише майстерність творця, але й прагнення досконалості, пошук утрачених традицій і водночас винайдення нових художніх засобів.

Тогочасне мистецтво, на перший погляд, суттєво відрізняється від мистецтва попередніх періодів — начебто між ними лежить прірва. Воно здається занадто складним для розуміння, неймовірно напруженим за емоційним тонусом, а насправді ж, як і в усі часи, відображає в художніх образах дух своєї епохи.

XX століття позначилося двома світовими війнами, спалахами геноциду й виникненням тоталітарних режимів і водночас — стрімким розвитком науки, який, у свою чергу, змінив уявлення про простір і час. Досягнення минулого, здавалося, втратили своє первинне значення, і людина мусила самотужки протистояти всім викликам часу.

Усе це, звичайно ж, не могло не вплинути на культуру й мистецтво, у яких з’явилася велика кількість нових шкіл і напрямів. Вони часто не визнавали одне одного, боролись, виникали й зникали, але попри все в них була одна спільна риса: усі вони перебували в пошуках новітніх засобів і технічних прийомів для втілення внутрішнього світу сучасника. «Ніщо не змінюється від одного покоління до іншого, за винятком того, що ми бачимо навколо нас, проте саме це й формує кожне покоління», — писала представниця гуманітарних наук Заходу Гертруда Стайн.

Мистецтво понад половини XX століття об’єднано загальною назвою — модернізм (від лат. modernus — «сучасний», тобто щось нове, що разюче відрізняється від усього традиційного і звичного).

Добро і зло, щастя і горе, війна і мир, любов і ненависть, урбанізоване місто і незаймана природа, що надавала натхнення й сили, — такий широкий діапазон тем мистецтва XX століття, яке виконувало роль своєрідного «барометра» чи «сейсмографа» глибинних, інколи прихованих від очей, суспільних і особистісних проблем.

Активний пошук новітніх мовних засобів і технічних прийомів був зумовлений бажанням митців віднайти нові можливості для втілення внутрішнього світу сучасника, який або активно висловлює протест проти дійсності, що губить індивідуальність у техногенній цивілізації, або намагається захиститися від життєвих проблем за допомогою іронії, гротеску. Одні з них виражали загострений темпоритм новітньої доби, інші ж оспівували втрачену гармонію і красу, деякі прагнули віднайти душевну рівновагу, занурюючись у фантастичні віртуальні світи, а хтось не приховував жаху перед невідомим і втрати віри в майбутнє. Художні напрями течій, представники яких виступали за радикальне оновлення мови мистецтва, відмовившись від канонів попередніх епох, отримали назву авангардизм.

Пабло Пікассо. Музиканти

Мистецтво авангардистів увібрало в себе динамізм життя, інноваційні устремління епохи. Його часто називають елітарним, незрозумілим. Інколи ми дивуємося — ну що ж зображено на картині, до чого тут ці лінії та плями, де закони перспективи? А де в цій музиці мелодія, де зрозумілі кожному емоційні образи? Чому слів вокального твору подекуди зовсім неможливо розібрати, а якщо й можна — їх зміст несила усвідомити? «Незрозумілість» цього мистецтва пов’язана не так зі свідомим прагненням його творців писати композиційно складні твори, сенс яких не лежить на поверхні, як з бажанням передати в них складність сучасного життя.

Піт Мондріан. Безпредметна композиція

З-поміж великої кількості художніх течій авангардизму яскраво виділяються абстракціонізм, кубізм, сюрреалізм, футуризм, експресіонізм та ін.

Уже з 20-х років ХХ століття у живописі з’явилися твори-абстракцїі, автори яких відмовилися від реальних образів. Абстрактний живопис відтворював світ як накопичення кольорових плям і нечітких контурів. Але навіть цей, на перший погляд, хаос на полотні під дією таланту митця перетворювався на гармонію.

Абстракціоніст Василь Кандинський головним у мистецтві вважав його духовний зміст, а основним засобом вираження цього змісту зробив комбінацію безпредметних форм. У його живописних композиціях колір тісно пов’язаний з формою, яка відтіняє й посилює його «звучання». Адже блакитне або жовте коло, чорний або червоний трикутник викликають у глядача зовсім різні емоційні реакції.

Голландець Піт Мондріан передавав враження від навколишнього світу і його осмислення засобами чіткої геометричної структури, що утворюється за допомогою ліній, які перетинаються під прямим кутом. Квадратні та прямокутні площини він тонував лише трьома основними кольорами: червоним, жовтим, синім — або ахроматичними — білим і чорним. Цей новий художній напрям неопластицизм базувався на доктрині «мистецтва чистої пластики» і утверджував ясність, простоту, конструктивність чистих, неприродних геометричних форм. Завдання художника-неопластициста — звільнити життєві відносини від заглибленості у природні форми, тобто від природи.

1 — Піт Мондріан. Бугі-вугі; 2 — Василь Кандинський. Різнокольорове коло

Поміркуйте, чи вдалося Піту Мондріану за допомогою геометричної абстракції передати звуки Бродвею. Висловте свої міркування щодо твору Василя Кандинського.

Останній ступінь розриву з дійсністю — поява супрематизму, що став одним з різновидів геометричної абстракції. Супрематичні композиції складаються з різнокольорових площин, що мають форму квадрата, прямокутника, кола, хреста. Цей напрям започаткував Казимир Малевич. Він вважав, що квадрат є формою, найвищою мірою вільною від будь-якого змісту.

Казимир Малевич. Чорний квадрат

Після створення своєї знаменитої картини «Чорний квадрат» К. Малевич писав, що саме ця форма є «зародком усіх можливостей. Із квадрата “вийшли" коло й куб, чорне і біле — це світло і темрява. Це площина і безмежність».

Художники Пабло Пікассо і Жорж Брак запропонували новий принцип сприйняття і відображення навколишнього світу. Вони почали конструювати моделі об’ємного зображення на площині за допомогою простих геометричних фігур: конуса, циліндра, куба. Саме це стало приводом для виникнення назви цілого художнього напряму — кубізм.

Митці рішуче відмовлялися від думки зображувати предмети так, як ми їх бачимо, тобто вони відкинули принципи лінійної перспективи. Кубісти систематично схематизували предмети, особливо речі домашнього вжитку, упізнати які на їхніх полотнах можна тільки завдяки назві.

На картині Ж. Брака «Португалець» натуральні форми об’єкта розсікаються на багато дрібних граней, що утворюють динамічну кристалічну структуру.

У композиції «Музикант» зображення музиканта складено за допомогою нашарування один на один і поєднання об’єктів різних кольорів, форми і фактури. Кольорова гама досить яскрава, форми співзвучні з пропорціями картини — подовжені, витягнуті по вертикалі. Митець урізноманітнив кубічний формат об’єктів, додавши фігурні кінцівки людини, округлі очі і гриф музичного інструмента. Багатство ламаних фігур, кольорові контрасти віртуозно створюють перед глядачем обрис гітариста.

1 — Жорж Брак. Португалець; 2 — Жорж Брак. Музикант; 3 — Пабло Пікассо. Гітара

У натюрморті «Гітара» П. Пікассо намагався показати предмети одночасно з кількох точок зору. Предметні форми постають перед глядачем одразу в різних аспектах: фронтальному і боковому розрізах та проекціях знизу і зверху.

Хуан Гіс. Фантомас

Схарактеризуйте кольорову гаму творів митців-кубістів. Яким чином поєднано кольори (за контрастом, нюансом тощо)? Пофантазуйте, яка музика може «звучати» з полотен «Музикант», «Гітара» та «Музиканти» (с. 42). Поясніть свої міркування.

ФАКТ

Одна зі стадій розвитку кубізму має назву «синтетичний», або «колажний», кубізм (від франц. слова collage — «техніка склеювання»), Є натюрморти Пікассо і Брака, майже повністю складені з приклеєних шматочків різних матеріалів, з подальшим наданням композиції завершеності лише кількома лініями. Також митці створювали композиції з мотузок, шматків дерева і листів заліза — з усього, що пробуджувало їхню фантазію. Цей новий стиль змінив власне процес творчості. Замість того, щоб ліпити або висікати, як це було заведено у скульпторів, кубісти працюють з інструментами коваля і бляхаря. Радикальність позицій Брака і Пікассо мала великий резонанс. Їхні експерименти продовжили багато художників-кубістів.

1 — Пабло Пікассо. Натюрморт; 2 — Жорж Брак. Мелодія для скрипки

Кубізм захопив на той час багатьох скульпторів. Найбільш відомим його представником є українець Олександр Архипенко. Його скульптура будується на різкій деформації і геометричній стилізації пластичної форми, зберігаючи лише віддалений зв’язок із реальністю.

Перехід від реальності до кубістичної безпредметності становить особливість творчості майстра модерністської скульптури, румуна, який працював у Франції, Костянтина Бранкусі (Бринкуши). Його скульптура будується на елементарних стереометричних формах.

1 — Олександр Архипенко. Та, що сидить; 2 — Костянтин Бранкусі. Білява негритянка

У «Білявій негритянці» цілісність основного об’єму з полірованої бронзи порушується лише невеликими виступами, що позначають пухкі вуста жінки, та кеглеподібним підвищенням, яке символізує її зачіску.

У стилі кубізму споруджено пам’ятник Тарасові Шевченку в Полтаві (за проектом українського скульптора Івана Кавалерідзе). Великий п’єдестал — нагромадження площин, над якими «виростає» постать поета.

Інший художній напрям — футуризм оспівував прийдешню індустріальну епоху, прославляючи швидкість машин і ритмів життя загалом.

У картинах і скульптурах футуристи намагалися передати ритм і темп руху, подрібнюючи контури форм і вибудовуючи динамічні лінії всередині предметів, що рухаються.

Одним із засновників та ідеологів напряму був український художник Давид Бурлюк. Уже саме його прізвище символізувало якусь міць, дику силу, що постійно бурлить і прагне зламати все на своєму шляху. Майстер вважав: «Істинний художній твір можна порівняти з акумулятором, з якого виходить енергія електричних навіювань. У кожному творі, як у театральній дїі, зазначено певну кількість годин для милування ним і розглядання. Багато творів уміщують у собі запаси естет-енергїі на довгі часи...». Цікаво, що у 2007 році на найпрестижнішому аукціоні сучасного мистецтва Sotheby’s було зафіксовано рекорд для творів українського мистецтва — картину Бурлюка «В церкві» продали за 650 тис. доларів.

У скульптурі «Безперервність єдиних форм у просторі» італієць Умберто Боччоні спробував виявити у пластичній формі життєві сили й передати внутрішній рух м’язів людини в момент її переміщення.

1 — Іван Кавалерідзе. Пам’ятник Т. Г. Шевченку в Полтаві;

2 — Умберто Боччоні. Безперервність єдиних форм у просторі

Що відбувається на картині Давида Бурлюка «В церкві»? Яке емоційне враження справила вона на вас?

Якими засобами скульптору вдалося передати безперервність руху людини, яка йде?

Італійський художник Карло Kappa передав рух коня з жокеєм, намагаючись одночасно показати окремі фази динамічного переміщення об’єктів у просторі. Живописна сила й енергія, яскрава динаміка, загальна нестійкість втілена у творі різноспрямованими рухами, яскравим світлом і кольорами. «Художник має бути вихором сенсацій, живописною силою й енергією, а не холодним, логічним інтелектом», — визначав митець своє призначення.

«Зухвалість і бунт», епатаж, докорінна зміна всіх звичних уявлень про живопис — у творі Боччоні «Сміх».

Давид Бурлюк. В церкві

Чи впізнаваний образ, який створив Карло Карра? Що незвичного ви можете відзначити в зображенні вершника на картині?

Як митцю вдалося відтворити кипучу енергію життя на картині «Сміх»? Який емоційний стан викликала картина у вас?

Спробуйте визначити ознаки футуризму за поданими картинами.

У цей час відбуваються активні пошуки і в музичному мистецтві. Композитори шукають нові музичні образи та засоби їх утілення. Наприклад, Артюр Онеггер вирішив втілити у звуках яскраво урбаністичний образ — потужний паровоз. Композитор зазначав: «У цьому творі я не хотів наслідувати шумів локомотива, а прагнув передати музичними засобами зорові враження і фізичну насолоду швидким рухом. Праобразом я обрав локомотив типу “Пасифік-231” для великовагового складу великої швидкості».

Артюр Онеггер. Пасифік 231.

Які ваші враження від музики? Як композитору вдалося передати музичними засобами рух паровоза?

1 — Карло Карра. Вершник; 2 — Умберто Боччоні. Сміх

Архітектура перших десятиліть XX століття теж зазнала оновлення. Будівлі строгих, простих обрисів, поштукатурені у світлі кольори, прикрашають фризами, смугами, художніми вставками, виконаними із цементу. Такі декоративні елементи утворюють на фасадах ритмічно впорядковані композиції.

1 — Вільям ван Ален. Крайслер Білдінг. Нью-Йорк; 2 — Ле Корбюзьє. Житловий будинок. Марсель; 3 — Сергій Серафімов та ін. Будинок держпрому. Харків

У Європі з розвитком післявоєнного будівництва стає популярним художній напрям ap-деко, що виявляється в архітектурі комерційних споруд, місць відпочинку та розваг, кінотеатрів, виставкових павільйонів, промислових ярмарків та універмагів. Його відмітні риси — сувора закономірність, сміливі геометричні форми, етнічні геометричні візерунки, багатство кольорів, щедрі орнаменти, розкіш, використання дорогих сучасних матеріалів (слонової кістки, крокодилячої шкіри, алюмінію, срібла, рідкісних порід дерева тощо).

У США напрям ар-деко представлений у величних хмарочосах, зокрема у Крайслер Білдінгу, який спроектував Вільям ван Ален. Цю велетенську будівлю часто називають американським варіантом Ейфелевої вежі.

Технічні відкриття, поява нових матеріалів змінили методи будівництва. Деякі зодчі вважали, що форми, які визначають зовнішній вигляд будинку, виробляються на основі функціонального призначення споруди, тобто архітектура має відповідати новим соціальним умовам та новій будівельній техніці. Так виник новий художній напрям — конструктивізм.

Яскравим представником конструктивізму став французький архітектор Ле Корбюзьє. Упродовж багатьох років він займався вивченням пропорцій в архітектурі і винайшов систему гармонійних величин модулор — універсальний вимірювальний масштаб, що базується на середніх розмірах людського тіла і «золотому ряду», у якому кожне наступне число дорівнює сумі двох попередніх. «Модулор — це гама. Музиканти користуються гамою і створюють музику відповідно до своїх здібностей — примітивну або прекрасну», — писав Ле Корбюзьє в середині XX століття. Пропорції великого житлового будинку в Марселі, що містив триста тридцять сім двоповерхових квартир, магазини, готелі, дах із садом, спортзал, басейн і дитячий садок, були розраховані згідно з модулором.

Чим, на вашу думку, керувався автор, аби в одній споруді розмістити таку кількість приміщень житлового та громадського призначення?

1 — Рене Магрітт. Терапевт; 2 — Сальвадор Далі. Постійність пам'яті

Якщо ви коли-небудь споглядали твір живопису, що нагадує академічне полотно, але водночас незрозуміло, який сенс у ньому закладено, то цілком імовірно, що ви зіткнулися із твором художнього напряму сюрреалізм, адже основна мета, яку поставили перед собою митці-сюрреалісти, — спонукати глядача до роздумів.

Джерелом образів для сюрреалістів стала сфера підсвідомості, що виявлялась у мріях, сновидіннях, галюцинаціях, раптових прозріннях. Великий вплив на розвиток цього напряму живопису мала теорія психоаналізу австрійського психолога Зигмунда Фрейда. Уміння сюрреалістів поєднувати несумісні предмети реальності народжувало незвичайні й захопливі естетичні ефекти. Предмети на таких полотнах часто деформувалися або розміщувалися в оточенні, яке різко відрізнялося від звичного для них середовища.

Кожна картина іспанського художника Сальвадора Далі була своєрідним ребусом. На полотні «Постійність пам’яті» ніби розтікаються три м’яких циферблати годинників, а навколо — безлюдний пейзаж, плита невідомого походження, частина обличчя. Усе це разом створює картину-загадку, яку кожен глядач може розгадати по-своєму. На іншому його творі можна побачити, зокрема, фігури двох ченців у чорно-білому вбранні і впізнати портрет філософа Вольтера.

Сальвадор Далі. Невільничий ринок. Фрагмент з прихованим портретом Вольтера

Спробуйте розгадати загадку художника й пояснити ідею композиції з деформованих годинників, розміщених у незвичному для них середовищі.

Як би ви могли схарактеризувати полотно «Постійність пам’яті»?

Як саме художникові вдалося «заховати» портрет Вольтера у багатофігурній композиції?

«Лебеді, що відображаються в слонах» — подвійне зображення, чергова картина-ребус Сальвадора Далі. Полотно викликає неоднозначне трактування. Провідною ідеєю твору є конфлікт реального з фантастичним. Завдяки віддзеркаленню в озері видно, як частини різних об’єктів перетікають одна в одну: лебедині голови перетворюються в голови слонів, а гілки темних оголених дерев стають тілами тварин. Слони були улюбленими тваринами Далі через їхню ніжну й віддану турботу про дитинчат.

Сальвадор Далі. Лебеді, що відображаються в слонах

Зліва на картині можна побачити чоловіка, який, ізсутулившись, відвернувся від води. Невідомо, що буде, якщо він озирнеться, — можливо, міраж з лебедями і слонами безслідно щезне? Фігура людини підсилює відчуття тривоги, незатишної і гнітючої атмосфери, але водночас — дивовижної заглибленості в те, що відбувається. Існує думка, що зображення людини на картині — автопортрет самого Далі.

Схарактеризуйте ваші враження від твору, його композиційне рішення.

ФАКТ

У 1961 році Енріке Бернат, засновник компанії «Чупа-Чупс» з виробництва карамелі «чупс», звернувся до земляка, художника Сальвадора Далі, з проханням намалювати для логотипа продукції що-небудь, що добре запам’ятовується. Геніальний художник думав недовго — менш ніж за годину «накидав» картинку, де було зображено ромашку з написом «Чупа Чупс», що в дещо зміненому вигляді й сьогодні є впізнаваною як логотип компанії в усіх куточках планети. Особливістю нового логотипа було і його місцерозташування: він знаходиться не збоку, а зверху цукерки.

Початок XX століття... Напередодні Першої світової війни і в повоєнні роки світ охопили передчуття невідомості й невизначеності. Людина почувалася ніби розчавленою молотом часу. Митці шукали різні шляхи для відображення подій сучасності, розради душевного стану людей тієї епохи. Художники не бачили позитивного виходу із ситуації, що склалася. У Німеччині та Австрії виникла нова художня течія — експресіонізм, представники якої, особливо в період світової війни, відтворювали темний, прихований бік реального життя.

У центрі уваги експресіоністів — тяжкі стани людської душі, породжені жахом і відчаєм, показ негативних боків дійсності, співпереживання щодо «принижених та ображених».

Протестуючи проти війни та соціальних контрастів, майстри експресіонізму поєднували протест з вираженням містичного жаху перед хаосом буття. Криза сучасної цивілізації поставала у творах експресіонізму однією з ланок апокаліптичної катастрофи, що насувається на природу й людство.

Предметом зображення в експресіоністичному живописі стають людські почуття в момент найвищої напруги, особливо ті, що пов’язані з болем та стражданням. Це живопис печалі, нещастя та страху, що пригнічують людство, і важливе значення надається грі, у якій увагу глядача зосереджено на тому, що зображують дійові особи. Основним виражальним засобом експресіоністів стала експресія, що виявлялася в деформації пропорцій і надто яскравій кольоровій гамі.

Норвезький художник Едвард Мунк живописними засобами передає образ світу, про який свого часу писав: «Мені увесь час здавалося, що я чую страшний, безкінечний крик природи».

Едвард Мунк. Крик

У чому експресивність цього живописного твору?

Поекспериментуйте. Закрийте нижню частину картини. Що ви бачите? Що саме об’єднує обидві частини картини в єдину за змістом композицію?

Як і в живописі, у музиці того часу посилювалася експресія, що збільшувала напругу і драматизм художніх образів, їх емоційний вплив на слухача. «Мистецтво — це крик про допомогу тих, хто переживає в собі долю людства» — ось кредо засновника нововіденської композиторської школи Арнольда Шенберга, музика якого сповнена дисонансів і трагічних інтонацій. Її відносять до експресіонізму, і це, безумовно, правильно, бо основою творів є внутрішні переживання, а не зовнішні враження.

Пригадайте представників віденської класичної школи. Які ідеї вони уособлювали?

Експресіоністи перебували в постійних пошуках у сфері музичної мови і засобів виразності. І, як результат, вони відмовляються від використання мажору і мінору — народжується атональна музика. Експресіоністи відходять також від класичних традицій розвитку музики — з’являється новий музичний метод — додекафонія.

Атональна музика не була забаганкою-винаходом Арнольда Шенберга. Власне, суспільні настрої в часи перед Першою світовою війною були такими, що їх неможливо було виразити тільки за допомогою тональних засобів. Саме в цей час виник інтерес до старовинної музики (ХІІ—ХІІІ ст.), яка була написана ще до виникнення поняття «тональність». Тому Шенберг тільки вловив те, що «витало» у повітрі.

Перехід до атональності не був дуже різким переломом — нова техніка поступово «виросла» із старої. Як поєднувальні засоби композитори використовували слово і тембр. Серед тембрових знахідок був хор, який говорить.

Поява додекафонії стала закономірним результатом упорядкування атональності в чітку систему композиції.

Є в Шенберга й інші нововведення. Наприклад, «темброва мелодія». Суть цього прийому в тому, що самі тембри ніби створюють точну послідовність. Диригент не повинен «інтерпретувати» твір, натомість він має точно виконувати те, що написав композитор.

Три фортепіанні п’єси (op. 11) А. Шенберга насамперед відомі як твори, у яких уперше повністю скасовано тональність. У цьому циклі композитор далеко просунувся по шляху «звільнення» від тематичного мислення, повторностей; проте згодом він знову повернувся до цих принципів організації музичного матеріалу, щоб уникнути хаотичності і слухової невловимості.

Арнольд Шенберг. Три п’єси для фортепіано (ор. 11, фрагмент).

Поміркуйте щодо незвичності цієї музики. Подискутуйте з однокласниками. Висуньте аргументи «за» і «проти».

Конверти-обгортки грамофонних платівок

Вокальний цикл А. Шенберга «Місячний П’єро» для жіночого голосу в супроводі незвичного, спеціально складеного камерного ансамблю (фортепіано, флейти, флейти піколо, кларнета, басового кларнета, скрипки, альта й віолончелі) на слова Альберта Жиро — твір, у якому трагічне, ліричне й сатиричне злилися в єдине ціле. Усе в ньому ніби поставлено з ніг на голову: замість багатої мелодії — говірка, замість фортепіано або оркестрового акомпанементу — різке звучання камерного ансамблю, та й він ніколи не використовується в повному складі (у фіналі вокалісту взагалі акомпанує тільки флейта). Герої — маріонетки, яких ніби смикають за ниточки злі сили (Шенберг зображує людей у вигляді ляльок). Музика циклу справляє жахливе враження.

У передмові до «Місячного П’єро» Шенберг дає виконавцям такі вказівки: «Записана нотами мелодія для голосу (окрім особливо вказаних винятків) не призначена для співу». Композитор спеціально записав партію голосу на одній лінійці, щоб її не співали. Перед виконавцем стоїть завдання створити з неї мелодію мовленнєвого співу, не забуваючи про запропоновану висоту звуків. Шенберг уводить особливу манеру вокального виконання, яку називає «мовоголос», «мовоспів», «мовомелодія», а саме: 1) виконавець строго дотримується зазначеного ритму; 2) фіксуючи взятий звук, виконавець залишає його, користуючись прийомом підвищення чи пониження (мелодія не тримається, а «падає» чи «злітає»); 3) манера не повинна нагадувати спів чи розмовну мову. У результаті виникла одна з найцікавіших технік вокальної музики.

Образи «Місячного П’єро», ніби традиційні за назвою, у Шенберга деформуються до стану гротеска. Наприклад, № 19 «Серенада». Як і підказує назва, тут наявна жанрова основа серенади, але це хіба що похмура пародія на романтичний твір.

Фрагмент вистави Арнольда Шенберга «Місячний П’єро»

Арнольд Шенберг. Місячний П’єро. № 19 «Серенада».

Пригадайте характерні ознаки жанру «серенада». Порівняйте їх із властивостями прослуханого твору. Поміркуйте, завдяки чому музика відтворює кризу душевних станів. Пригадайте фрагменти музики з «Місячного П’єро», з якими ви ознайомлювалися в попередні роки (№ 5 «Вальс Шопена», № 6 «Мадонна»). Узагальніть свої враження.

Поміркуйте, у якому художньому напрямі виконано оформлення кожної з платівок (с. 52).

ФАКТ

Арнольд Шенберг дуже цікавився живописом. У його бібліотеці містилися книги-маніфести Малевича, Кандинського та ін. Він був професійним художником — членом Прусської академії мистецтв, брав участь у виставках художників-експресіоністів. Шенберг написав понад 300 картин, набагато більше, ніж музичних творів. Його художні твори поділяють на портрети, автопортрети, натюрморти, пейзажі і так звані «марева» — абстрактні картини, сенс яких розкривається, як і в музиці, тільки у процесі співпереживання.

1 — Анрі Матісс. Вигляд з вікна; 2 — Андре Дерен. Поворот дороги

На початку XX століття у французькому живописі виблиснув різнобарв’ям і насиченістю кольорів художній напрям фовізм, що вирізнявся гранично інтенсивним звучанням відкритих кольорів; зіставленням контрастних хроматичних площин; зведенням форми до простих контурів за відмови від світлотіньового моделювання та лінійної перспективи, що визначало певну декоративність цього живопису.

Певною мірою фовізм близький до експресіонізму в прагненні до створення художніх образів винятково за допомогою гранично яскравого відкритого кольору. Фовісти намагалися максимально використовувати колористичні можливості живопису. Природа, пейзаж слугували їм не так об’єктом зображення, як приводом для створення експресивних, напружених кольорових симфоній, що не поривають, однак, зв’язків з довкіллям. Основні колірні поєднання і мотиви фовісти брали з природи, але гранично посилювали й загострювали їх, нерідко використовуючи кольоровий контур для відділення плям кольору одна від одної. Яскравими представниками цього напряму є Анрі Матісс та Андре Дерен.

А. Матісс відмовився від світлотіньового моделювання та лінійної перспективи, що передбачала рух кольору від теплих тонів на передньому плані до холодних — на задньому. Фарбу він наносив на полотно довільно — або великими пласкими плямами одного кольору, або хаотичними різнобарвними мазками. Художник створював не предметну, а живописну реальність, де колір не залежав від зображуваного об’єкта, світло передавалося за допомогою яскравих і чистих фарб, а тривимірний простір поступався місцем ритмічній організації площини в триколірній гамі червоного, зеленого і синього. При цьому колорит картини завжди був більш яскравим, ніж барви природи, і викликав радісне, святкове відчуття світу. Такий, наприклад, «Вигляд з вікна», де за допомогою градації холодних синіх тонів створюється ефект простору, у бездонній далині якого видніються освітлені сонцем споруди.

Анрі Матісс: 1 — Танець; 2 — Музика

Схарактеризуйте кольорову гаму творів. Як колірне рішення картин та їх композиція впливають на емоційність сприйняття? Порівняйте твори Анрі Матісса «Музика» і «Танець». Визначте характерні риси фовізму.

ПРАКТИЧНЕ ЗАВДАННЯ

Варіант 1. Створіть абстрактні композиції-імпровізації на теми улюблених музичних творів.

Варіант 2. Створіть образи тварин на основі кубічного принципу.

Запитання і завдання

1. Що об’єднувало митців-авангардистів?

2. На прикладі мистецьких творів схарактеризуйте один зі стилів чи художніх напрямів авангардизму.

3. Подискутуйте з однокласниками (однокласницями) на тему «Досягнення митців-авангардистів».

Робота з додатковими джерелами інформації

Поцікавтеся, які ще художники створювали картини з подвійним зображенням (як це спостерігається в деяких творах Сальвадора Далі). Дізнайтеся про незвичайні винаходи Сальвадора Далі.

За бажання розробіть власний проект багатофункціональної споруди для обраного вами населеного пункту (колективна або групова робота).