Підручник з Мистецтва. 8 клас. Гайдамака - Нова програма

§ 26-27. КРАСА І ВПОРЯДКОВАНІСТЬ ГАРМОНІЇ СПІВЗВУЧ

Класична музика... Чи виникало у вас питання, що означає це словосполучення? Слово «класичний» перекладається з латинської як «зразковий». У музичному мистецтві в часи класицизму було засновано канони, які й стали взірцями для наслідування багатьох поколінь музикантів.

Зразком музичного класицизму стала творчість композиторів Йозефа Гайдна, Вольфганга Амадея Моцарта та Людвіга ван Бетховена, які жили і творили у м. Відні (Австрія).

Основне досягнення музики класицизму полягало у створенні чіткої і логічної системи правил щодо будови великих музичних жанрів: сонати, симфонії, концерту. Ці правила використовують упродовж століть музиканти всієї Європи, а також інших частин світу. І тому багато музичних творів, що відповідають цим вимогам, називають класичною музикою.

У композиторів-класиків жанр симфонії пройшов своє становлення і досяг найвищої досконалості. Тривалий час симфонією називали будь-яке благозвучне поєднання звуків. Пізніше це слово набуло різних значень.

1 - Невідомий художник. Франц Йозеф Гайдн диригує струнним квартетом; 2 - Ебенейзер Кроуфорд. Вольфганг Амадей Моцарт і його батько Леопольд займаються музикою

Так, симфонією називали і вступ до танцювальної сюїти, і оркестрові вступи до опер. Йозеф Гайдн, якого вважають родоначальником цього жанру, створив понад 100 симфоній, у Моцарта їх понад 40, у Бетховена - дев’ять. Саме у творчості цих композиторів цей жанр набув масштабності та тембрової різноманітності.

Симфонія - найбагатший жанр інструментальної музики. Він має великий обсяг і складну будову, розрахований для виконання симфонічним оркестром перед великою аудиторією.

У творчості композиторів-класиків жанр симфонії набув найбільш досконалої циклічної форми, де частини симфонічного циклу розташовані в певному порядку і утворюють художню цілісність, відображаючи різні боки життя - драматичний, ліричний, жанрово-побутовий. Музика симфонії відтворює картину людського життя в усіх його проявах, контрастах: енергійні дії можуть змінюватися ліричними спогляданнями чи глибокими роздумами, серйозність - переростати у веселий жарт. Музичні образи можуть характеризуватися з різних боків, вступати у взаємодію між собою, переплітатися, перевтілюватися, перетворюватися... Так поступово - від частини до частини - розгортається музична драматургія симфонії.

Схема сонатно-симфонічного циклу

Йозеф Гайдн. Симфонія № 103 («З тремоло литавр»)

У вільний час прослухайте симфонію. Схарактеризуйте кожну частину та загальну драматургію музичного твору. Поцікавтеся історією його створення.

Довідка

У творчості Йозефа Гайдна сформувався звичний для нашого часу склад симфонічного оркестру, так званий класичний склад.

Перлина

Однією з найвідоміших у світі є Симфонія № 40 (соль мінор) австрійського композитора Вольфганга Амадея Моцарта.

Перша частина за класичними правилами написана в сонатній формі.

Розвиток музики в сонатній формі можна порівняти з дією у драматичному творі. Спочатку композитор знайомить нас з основними дійовими особами - музичними темами - головною і побічною партіями, які, як правило, контрастні. Це - ніби зав’язка драми. Потім дія розвивається, загострюється, досягає кульмінації, після чого приходить розв’язка. Таким чином, сонатна форма складається із трьох основних розділів: експозиція, розробка, реприза.

Вольфганг Амадей Моцарт. Симфонія № 40 (Ч. I)

Поміркуйте, які зміни відбулися в музиці репризи порівняно з експозицією. Зверніть увагу, як реприза сонатної форми сприяє врівноваженості, завершеності музичних вирувань у розробці, що надає цілісності, завершеності, гармонійності організації всієї побудови частини І. Виберіть з наведених характеристик ті, що відповідають емоційному стану частин сонатної форми: «тривожна», «трепетно-схвильована», «занепокоєна», «енергійна», «світла», «м’яка», «витончена».

Схема сонатної форми

В.А. Моцарт. Симфонія № 40. Ч.1, головна тема (фрагмент)

Композитори-класики багато експериментували над виразовими можливостями оркестру. Так, зокрема, немало дотепних вигадок було в симфоніях Й. Гайдна, як-от танець клишоногого ведмедя чи квоктання курки. Потім ці симфонії отримали назви «Ведмідь», «Курка». Можливо, ви пам’ятаєте історію виникнення його «Дитячої симфонії»? Не менш оригінальною є симфонія Гайдна «Сюрприз». Композитору дуже подобалася повільна частина - Анданте. Проте англійській публіці ця музика видалася нудною і дрімотною. Тоді композитор узяв і дещо змінив у партитурі... На наступному концерті він попросив музикантів-виконавців грати Анданте все тихіше й тихіше. І раптом рознісся громовий удар литавр, який примусив підскочити з місць тих, хто поринув у дрімоту.

Людвіг ван Бетховен, чия творчість вирізняється могутністю, величчю і силою музичних образів, увів у симфонію № 9 величний хоровий фінал «Ода радості!», музика якого в майбутньому стала основою гімну Євросоюзу.

ОДА РАДОСТІ З ФІНАЛУ СИМФОНІЇ № 9

Л. ВАН БЕТХОВЕН

Виконайте вокалізом основну тему.

Робота в групах. Об’єднайтеся в 4 групи, кожна з яких обирає характер, у якому виконуватиме тему симфонії: трагічно (пригнічено), лірично (спокійно, ніжно), героїчно (стримано-урочисто), патетично (піднесено, радісно, стверджувально). Для цього змінюйте темп, динаміку та інші музичні засоби. Поміркуйте, у якому варіанті тема найкраще відповідає поетичному образу Ф. Шиллера:

Люди - брати між собою!

Обніміться, міліони!

Злийтеся в радості одній!

Творчість композитора-класика Людвіга ван Бетховена пронизують героїчні й патетичні образи, адже його музика народжувалася під впливом ідей Великої французької революції. У центрі уваги Бетховена - життя Великої Людини, яке протікало в постійній боротьбі за прекрасне майбуття всього людства. Герой Бетховена наділений якостями філософа і воїна, з могутньою волею і розумом мислителя. Він служить людству, і роль його - боротьба з ворожими силами світу, подолання багатьох перешкод і разом з тим - душевні страждання, внутрішні конфлікти, що потребують великого напруження сил.

У період класицизму з’явився новий музичний інструмент - фортепіано. Він мав набагато ширші виконавські можливості, ніж його попередники - клавесини, клавікорди тощо. І тому не дивно, що поступово фортепіано почало витісняти їх. У часи ж Людвіга ван Бетховена воно стало провідним інструментом у концертах та домашньому музикуванні, саме тоді й закріпилися його різновиди - піаніно і рояль.

Для Бетховена це був найулюбленіший інструмент, грою на якому він володів досконало. Композитор максимально розкрив виразові можливості фортепіано: розширив діапазон звучання, виявив невідомі до того часу особливості крайніх регістрів: поезію високих, повітряно-прозорих тонів і бентежне рокотання басів. Митець удосконалив педальну техніку, завдяки чому примножив динамічні й колористичні відтінки звучності інструменту.

Карл Шлоссер. Бетховен за роботою

Довідка

Винайшов фортепіано італійський майстер Бартоломео Крістофорі в 1711 році. Частину конструкції інструмент успадкував від своїх попередників - клавесина і клавікорда. Новим у нього був спосіб видобування звуку: під час натискання на клавішу спеціальний механізм приводив у дію обтягнутий повстю молоточок, який ударяв по струні; коли клавішу відпускали, демпфери зупиняли звучання. У результаті гри на такому інструменті можна було отримати звуки різної гучності. Поступово він удосконалювався Інший майстер - парижанин Себастьян Ерар - винайшов педалі, завдяки яким збільшилися технічні та звукові можливості інструменту.

Рояль Бетховена

Саме у творчості Бетховена фортепіанна музика, зокрема соната, за значущістю піднялася до рівня таких складних жанрів, як симфонія та опера. Шлях від першої до останньої бетховенської сонати знаменує цілу епоху розвитку світової фортепіанної музики. Композитор починав від фортепіанного стилю, пов’язаного з мистецтвом клавесинного виконання (камерного, витонченого, без динамічних контрастів), і закінчив музикою для сучасного роялю, з його великим діапазоном і різноманітними новими виразовими можливостями. Називаючи свої сонати «творами для молоточкового інструменту», митець підкреслював їх піаністичну виразність. У них він відобразив надзвичайне розмаїття образів і настроїв - від пасторалі до урочистої героїки, від ліричності до революційності, від вершин філософської думки до могутніх народних сцен, від трагедії до жарту. У фортепіанних сонатах композитор проникливо відтворив внутрішнє життя людини, світ її переживань і роздумів. Саме в них він безпосередньо виражав те, про що думав, щоразу по-новому висвітлюючи різноманітні грані людської душі.

Соната, як і симфонія, - циклічний твір. Послідовність та образний зміст частин зумовлені єдиним задумом, єдиною ідеєю.

За масштабом ідей та образів багато сонат Бетховена наближаються до симфоній. Адже у фортепіано він нерідко втілював звучання оркестру.

Цей інструмент був завжди поруч, йому композитор звіряв натхненні думки, які переповнювали його, виростаючи в різноманітні імпровізації.

Назва восьмої сонати «Велика патетична соната» належить самому композитору. «Пафос» у перекладі з грецької означає «відчуття», «емоція».

Ця назва стосується всіх трьох частин твору, хоча «патетика» в кожній виражена по-різному. Разом вони створюють цикл контрастних частин.

Твір починається з повільного вступу, який поступово переростає в піднесену, яскраву, стрімку, але дещо схвильовану музику першої частини.

Музика другої частини звучить благородно й велично, відтворюючи глибину й високу мудрість людської думки, красу почуттів. Третя частина циклу повертається до швидкого темпу, музика звучить поривчасто й схвильовано. Це - ніби підсумок змісту попередніх частин, де переживання набувають різних відтінків, що поступово приводить до прийняття мужнього рішення в коді.

Обкладинка «Патетичної сонати» Л. ван Бетховена

Я ван Бетховен. Соната № 8 «Патетична» (сонатний цикл)

Людвіг ван Бетховен. Соната № 8 «Патетична»

Як можна схарактеризувати тему вступу до частини І? Чи є щось спільне між темами вступу і головної партії? Як відбувається розвиток сонатної форми?

Що об’єднує частини сонати? Як побудовано музичну драматургію твору (де відбувається зав’язка музичної оповіді, кульмінація, завершення)?

ФАКТ

Одним з найвідоміших творів Людвіга ван Бетховена є «Місячна соната», яку він створив у час палкої закоханості в юну Джульєтту Гвіччарді. Вона обожнювала музику, чудово грала на роялі і була ученицею великого композитора. Бетховен палко закохався, Джульєтта видавалася йому досконалістю, безневинним янголом, який зійшов до нього з небес для втамування його тривог і печалей. Сповнений щастя, Бетховен розпочав роботу над сонатою, яку назвав «Соната в дусі фантазії». Але легковажна кокетка Джульєтта завела роман з аристократичним графом Робертом Галленбергом і одружилася з ним. Сонату, яку композитор почав писати в стані справжнього щастя, захоплення і трепетної надії, було закінчено у гніві та люті. Саме тому її перша частина повільна й ніжна, а фінал звучить, як ураган, що змітає все на своєму шляху. Назву «Місячна», яка, зрозуміло, не відповідає справжньому художньому задуму твору, але міцно закріпилася за ним, дав сонаті поет Людвіг Рельштаб уже після смерті композитора. Слухаючи твір, він уявляв собі тиху гладінь озера й човен, що самотньо пливе по ній під світлом місяця.

Людвіг ван Бетховен. Місячна соната (фрагмент)

У вільний час послухайте Сонату № 14 («Місячну») Л. ван Бетховена і поділіться з друзями своїми враженнями від музики.

Людвіг ван Бетховен. Соната № 14 «Місячна» (на дозвіллі)

СЛОВНИК

Симфонія (від грец. «співзвучність, злагодженість») - музичний твір для симфонічного оркестру, що складається переважно із 4 частин.

Соната (від італ. «звучати») - музичний твір циклічної форми для одного або кількох інструментів.

Запитання для узагальнення

1. Назвіть композиторів - представників класицизму. Як ви розумієте словосполучення «композитор-класик»?

2. Які жанри камерної і симфонічної музики розвинулися в період класицизму? Що нового привнесли композитори-класики в ці жанри?

3. Порівняйте жанри сонати і симфонії. Які є ознаки сонатної форми та симфонічного циклу (кількість частин, принципи контрасту чи подібності, їх образність)?

Робота з додатковими джерелами інформації

1. Проект «Класична музика і сучасність»: дослідіть творчість Й. Гайдна, В.А. Моцарта, Л. ван Бетховена. Поцікавтеся популярністю їхньої музики в наш час і зробіть свої припущення щодо секретів її довголіття.

2. Спробуйте знайти підстави для вислову російського композитора XIX ст. Антона Рубінштейна: «Вічне сонячне світло в музиці, ім’я тобі - Моцарт».

3. Поміркуйте над словами Л. ван Бетховена: «Музика повинна викрешувати вогонь із грудей людини». Знайдіть підтвердження вислову у творчості композитора.