Підручник з Мистецтва. 10 (11) клас. Гайдамака - Нова програма

СИМВОЛІЧНІСТЬ І ЗАГАДКОВІСТЬ МУЗИКИ, ТЕАТРУ І КІНО

Давньокитайське мистецтво справило істотний вплив на формування багатьох культур Далекосхідного регіону і впродовж багатьох століть було своєрідним еталоном і предметом для наслідування.

Слід зазначити, що в поняття «музика» давні китайці вкладали дещо інший зміст, ніж це робимо ми. Під «музикою» (юе) вони розуміли ритуальний танок під акомпанемент музичних інструментів. Буквально кожна нота, кожен музичний ритм, найменший жест танцівника щось символізували. Закодованою мовою музики й танцю китайці розповідали цілі історії з життя легендарних героїв, відтворювали яскраві історичні сюжети, виявляли своє ставлення до політичного життя країни тощо.

Відповідно до традиційних релігійно-філософських уявлень кожен ступінь звукоряду, кожен звук стародавні китайці пов’язували з певною порою року, годиною доби, положенням Сонця і Місяця, різними птахами й тваринами, стихіями природи тощо. Одні мелодії вони виконували навесні, інші - улітку, восени, узимку.

Розібратися в усіх тонкощах складної музичної символіки, щоб установити за її допомогою зв’язок минулого із сучасністю, міг тільки знавець.

О Сян Рен. Музиканти

В основі музики регіону особливий лад - пентатоніка, що надає їй неповторності. Це п’ятизвукова (до-ре-мі-соль-ля), а пізніше - семизвукова (з двома додатковими ступенями - фа, сі) система, яку китайські теоретики обґрунтували ще понад 2 тисячоліття тому. Давні китайці знали і акустичну 12-ступеневу хроматичну систему («люй-люй»), добирали з неї звуки для пентатонічних ладів. Сформована в давнину на основі ієрогліфів музична нотація в деяких варіантах збереглася й дотепер.

Китайська народна мелодія «Квітка жасмину». Японська народна пісня «Сакура».

Лам Ші Чі. Китайська дівчина з інструментом

Фрагмент запису музики для циня одночасно у двох нотаціях - цифровій та ієрогліфічній, винайденій ще в часи епохи Тан (династії Лі, 618-907 рр.)

Музичний інструментарій народів Далекого Сходу надзвичайно різноманітний. У Китаї з-поміж струнних інструментів найпопулярніші цинь та піпа. Багатий інструментарій групи духових та ударних інструментів.

Традиційні музичні інструменти японців - біва, кото, сямисен, сякухаті, ерху (оригінальна двострунна скрипка з металевими струнами), духові, зокрема флейти фує та хотіку, та ударні (сімейство барабанів Тайко).

З-поміж великого музичного інструментарію корейців популярними є барабани чангу (барабан, що нагадує за формою пісочний годинник).

Відеофрагмент гри на китайських, японських народних інструментах, на барабанах Тайко.

Які факти свідчать про високу майстерність музикантів?

Музичні інструменти Далекого Сходу

1 - Кунде Ванг. Танець з ліхтариками; 2 - Ольга Стрілецька. Танець Сакури; 3 - Утагава Кунійосі. Танець

Промовистими були й китайські танці, що виконувалися з використанням щитів, бойових сокир, пір’я фазанів, бичачих хвостів, віял, одягу з довгими рукавами тощо. За понад п’ятитисячолітню історію багато традицій у Китаї стали тісно пов’язані, як, наприклад, бойові мистецтва, народні танці та акробатика. З плином часу вони стали частиною одного виду танцювального мистецтва. Можливо, тому класичний китайський танець є одним з найбільш складних, виразних і багатогранних видів мистецтва у світі.

Китайський танець з віялами. Танець Небесного Лева і Дракона.

Яке ваше враження від дійства? Схарактеризуйте музику, рухи, костюми виконавців. Поцікавтеся особливостями цих танців.

Утагама Куніакі. Новий рік. Танець Дракона

ФАКТ

Здоров’я на кінчиках пальців

Мистецтво мудр виникло в Китаї понад дві тисячі років тому. Цілителі того часу вважали, що життєдіяльність організму підтримується не тільки їжею, а й енергією, яку він отримує з Космосу. Ця енергія циркулює в особливих каналах-меридіанах, що забезпечують її «доставку» до всіх органів і тканин організму.

Шість основних енергетичних каналів, пов’язаних з важливими органами життєдіяльності людини, проходять по руках і пальцях людини. Саме тому рука володіє такою величезною цілющою силою! Поєднуючи пальці в певних комбінаціях, можна активізувати меридіани й направити енергію по всьому тілу, відновити її потік та усунути «поломки» у хворих органах.

Наприклад, володіння енергетикою тіла виявляється через особливий ритуальний китайський танок, який називається «Танець тисячі рук». Він зображує тисячоруку богиню Гуань Інь. Власне, Гуань Інь Ши - це божество, що дослухається до благань про допомогу і простягає в потрібний момент одну з тисячі своїх рук.

Танець тисячі рук

Відеофрагмент танцю у виконанні трупи China’s Disabled People’s Performing Art Troupe.

Прокоментуйте технічність і художність виконання танцю.

Мистецтво музики й танцю є невід’ємною частиною великого музично-театрального дійства - Китайської (Пекінської) опери, органічного сплаву музики, поезії, танцю та бойових мистецтв.

Актори Пекінської опери

Акторка Пекінської опери

Сюжети опер зазвичай будуються за мотивами давніх хронік, оповідань про війни та інші епохальні події. Дія не обмежується ані часом, ані простором, активно використовується символіка. Кожне слово чи фраза виражаються стилізованим рухом або жестом, які є частиною танцю, з дотриманням суворих правил стилю та виконання. Імпровізація акторам не дозволяється. Навіть жести, що здаються випадковими, погоджено з костюмами персонажів і точно розраховано та скоординовано з музичними звуками ударних інструментів (вистави супроводжуються ансамблем з трьох-п’яти музикантів). Тому кожен актор постійно вдосконалює професійну майстерність: навіть знамениті майстри ніколи не пропускають щоденних гімнастичних і вокальних вправ.

Кожен виконавець має своє амплуа із символічною кольоровою гамою гриму, яка підкреслює характер конкретного персонажа. Колись їх було 7, пізніше залишилися 4 категорії амплуа: «шен» (чоловічі ролі), «дан» (жіночі ролі), «цзин» (сильні, небезпечні та брутальні персонажі) та «чжоу» (комічні ролі). Окрім гриму, актори активно використовують маски, як правило, дерев’яні, які можна миттєво змінювати під час вистави.

Символіка використовується і у процесі відтворення сюжету. А щоб іноземцям було все зрозуміло, репліки акторів дублюються титрами на спеціальному табло.

Сцена в Пекінській опері невеликих розмірів, декорації найпростіші, костюми й маски, навпаки, дуже яскраві та виразні.

За століття Пекінська опера збереглася в первісному вигляді. І це тільки надає їй популярності.

Відеофрагмент вистави Пекінської опери.

Пекінська опера

Маска театру Но

Схарактеризуйте костюми та грим акторів Пекінської опери. Який музичний супровід та декорації спектаклю? Як ви розумієте давній китайський вислів «Музика - це квітка доброчинності»?

З-поміж видів японського театру найвідоміші Но і Кабукі. Вистави театру Но не ставлять за мету реалістичну передачу простору і часу. Мінімальне оздоблення сцени (якщо взагалі є) і на перший погляд одноманітні рухи акторів покликані пробудити уяву в аудиторії. Но - це царство жестів, кожен з яких має значення. Під акомпанемент хору, барабанів і флейт головна дійова особа оповідає історії з життя смертних і духів, богів і демонів, битв буддійських ченців давньої Японії.

Маски - невід’ємний атрибут драми Но - переважно не прив’язані до якоїсь певної ролі, а широко використовуються в різних п’єсах для різних ролей. Їх головне призначення - втілення різноманітних емоцій та їх відтінків: радості, злості, гумору, пафосу тощо. У поєднанні з глибоко символічними рухами актора і музикою це створює унікальну атмосферу. А архаїчна мова, якою ведеться розповідь, поглиблює «велику загадку» масок.

Вистава триває зазвичай понад три години і складається з декількох п’єс, що перериваються невеликими мініатюрами з буденного життя і рафінованими танцями, покликаними підкреслювати піднесеність головної дії.

В Інтернеті перегляньте зразок традиційної китайської опери або спектаклю Но (Кабукі). Висловте свої враження.

Вистава театру Но

Вистава театру Кабукі

Різні види гриму Кабукі

У театрі Кабукі органічно поєднано спів, музику, танець і драму. Важливою специфікою жанру є складний різнокольоровий грим, нанесений на обличчя акторів, який має строго визначене забарвлення залежно від того, яку роль (амплуа) виконує актор, та яскраве символічне вбрання акторів.

У сучасному Кабукі ставлять три типи вистав: історичні, простонародні та танцювально-драматичні п’єси. Сцена в Кабукі має дерев’яний помост ханаміті, що тягнеться від її лівого краю через весь глядацький зал. (Цікавим є факт, що саме в театрі Кабукі вперше у світі було застосовано сцену, що обертається). Ханаміті використовується як для виходу акторів, так і для обігрування деяких моментів п’єси. До слова, у Кабукі особливий вихід актора на сцену. Традиційно для цього використовується мова поз - міє. Певним положенням тіла, рук, голови актор з перших секунд показує публіці характер персонажа. Важливе місце займають декорації та реквізит, які спеціально роблять меншими від натуральних розмірів, щоб підвищити значимість акторів.

Кабукі є досить популярним жанром у Японії, з 2005 року його внесено до шедеврів «усного спадку людства» ЮНЕСКО.

Дослідіть особливості японського театру.

Сцена театру Кабукі

Постер до кінофільму «Сім самураїв» (реж. Акіра Куросава)

Кінематограф у країнах Далекого Сходу розвивався із часів появи цього виду мистецтва. В азійських фільмах простежується одна спільна властивість: вони просякнуті національною культурою і самобутністю, які є джерелом натхнення сюжетів, а все запозичене переробляється і подається крізь призму місцевих звичаїв і традицій. Зокрема, на японський кінематограф вплинув традиційний театр. Візуальний ряд непоспішний і споглядальний, що дивує західних глядачів, які звикли до активних дій і частої зміни картинки. Образам японського кіно не властивий активний вияв емоцій - герої в діалогах рідко переходять на крик і майже ніколи не сміються. Світової слави японська кіноіндустрія зажила завдяки творчості режисера Акіри Буросави. До видатних кінострічок цього майстра належать фільми «Расьомон», «Жити», «Ран», «Сім самураїв» (що отримав свій голлівудський римейк «Чудова сімка»).

Помітною особливістю китайських фільмів є їхня «перейнятість» національною ідеєю, бажанням передати традиції, філософію, особливості суспільного життя Піднебесної. Відомі китайські фільми відтворюють переважно історичні сюжети, а найпізнаванішою рисою є неперевершені сцени протиборств, у яких герої демонструють бездоганне володіння прийомами різних бойових шкіл Сходу. Китайські фільми дуже часто не мають класичного американського happy end. Натомість у більшості фільмів один з головних героїв гине, але ця смерть зазвичай відбувається в ім’я держави, кохання, вірності.

Яскравий спалах китайського кінематографа на світовій арені асоціюється насамперед з ім’ям легендарного Брюса Лі. Створивши школу джит-кунг-до - «кулак, що відбиває», він здійснив справжній переворот у кіномистецтві й зробив східні єдиноборства дивовижним кіноатракціоном. Стрічки «Великий бос», «Кулаки люті», «У бій вступає дракон» та «Повернення дракона» фактично започаткували цілий напрям у кінематографі - фільми кунг-фу.

Традиції Брюса Лі розвинув Джекі Чан, з кінодоробком якого ототожнюють сучасну модель фільмів кунг-фу. Він водночас трансформував картини цього напряму, збагативши їх гумором. Іронічне начало притаманне й фільмам, знятим на батьківщині Дж. Чана («П’яний майстер», «Поліцейська історія» тощо) і в США («Розбірка у Бронксі» та ін.). Характерною особливістю акторського стилю Джекі Чана є чудова пластика, яку майстерно використав режисер фільмів з його участю Саммо Хунг.

Кадр із кінофільму «Немовля на $30 000 000» (реж. Бенні Чан)

Ще одна яскрава особистість - режисер By Юшань, який під псевдонімом Джон By активно працює в Голлівуді. Широке визнання прийшло до нього після виходу на екрани картини «Без обличчя» за участю Джона Траволти та Ніколаса Кейджа.

Гонконзька кіноіндустрія - одна з небагатьох, здатних конкурувати за глобальну популярність на світовому кіноринку: упродовж кількох десятиліть Гонконг був третьою за величиною кіноіндустрією у світі (після індійського кіно і Голлівуду) і другою - за обсягом кіноекспорту. Гонконзький кінематограф успішно використав здобутки голлівудського кіно (використання привабливих для аудиторії жанрів (комедія, мюзикл, бойовик); випробуваних (особливо класичних) сюжетів і формул; зйомки сиквелів і римейків успішних фільмів) у поєднанні різних форм китайського мистецтва (бойові мистецтва, китайські музичні жанри, зокрема китайська опера тощо).

Поцікавтеся досягненнями кінематографа країн Далекого Сходу.

КУЛЬТУРНІ ВЗАЄМОВПЛИВИ

Китайський палац. Золочів. Україна

У XVII—XVIII століттях Європу охопив справжній бум на все китайське. З’явився цілий напрям у декоративному та образотворчому мистецтві, що отримав назву «шинуазрі» (від фр. chinoiserie). Для предметів у цьому стилі характерне використання мотивів китайського мистецтва, зображення китайців, китайської архітектури та пейзажів, імітація китайських лаків.

Вплив китайської культури можна простежити в літературі й мистецтві Заходу. Дехто вважає, що добре відома казка «Попелюшка» - це західний варіант легенди «Ю Ян Цза Цзу», яку написав Дунь Ченши в танську епоху.

Китай подарував Європі спосіб виготовлення порцеляни, шовкові тканини, папір, рослинні фарби та ін. З іншого боку, Піднебесна переймала науково-технічні досягнення Заходу, його філософські й художні ідеї. Це сприяло зміцненню взаємозв’язків між культурами світу.

Стиль «шинуазрі» в інтер’єрі

ПРОФЕСІЙНІ ВИПРОБОВУВАННЯ. Арт-агенція з організації та проведення тематичних вечірок «Пориньмо в культуру Далекого Сходу» (колективний проект).

Поміркуйте, що потрібно для організації та успішного проведення вечірки. Імовірно, слід продумати дизайн приміщення, дослідити традиції, костюми країн Далекосхідного регіону, дібрати музичне оформлення тощо.

Інтер'єр традиційного японського будинку

Запитання і завдання

1. Схарактеризуйте особливості музичного та синтетичних (театру, хореографії, кінематографа) видів мистецтва країн Далекого Сходу.

2. Визначте найхарактерніші ознаки мистецтва Далекосхідного культурного регіону.

3. Наведіть приклади взаємовпливів різних культур у наш час.

Робота з джерелами:

Дізнайтеся про винаходи і відкриття Давнього Китаю. Оцініть їх роль у розвитку мистецтва.