Образотворче мистецтво. 7 клас. Федун

Словник мистецьких термінів

Арт-дизайн — найбільш витончений вияв розвитку сучасного дизайну. Для нього притаманні є дизайнерські рішення, в яких головне — художня складова, заснована на принципах чистого (високого) мистецтва.

Архітектура (з грец. — будівництво) — вид візуального мистецтва, завданням якого є проектування та зведення будівель і споруд, що гармонійно формують просторове середовище людини.

Біоніка (з грец. bion — елемент життя) — наука, що перебуває на межі між біологією і технікою; наука про застосування в техніці, архітектурі, дизайні принципів організації живої природи.

Вишивка — найпоширеніший вид народного декоративно-прикладного мистецтва, орнаментальне або сюжетне зображення на тканині, шкірі, повсті, виконане різними ручними або машинними швами.

Витинанка — художній твір народного декоративно-прикладного мистецтва у вигляді орнаментованої чи сюжетної композиції, вирізаної з одно- або багатоколірних аркушів паперу.

Гармонія — це узгодженість і впорядкованість всіх елементів, що складають єдине ціле.

Графічний дизайн — художньо-проектна діяльність, основним засобом якої є графіка.

Декоративно-прикладне (ужиткове) мистецтво — це мистецтво, головною метою якого є створення та оздоблення художніх виробів, що мають практичне призначення у побуті.

Дизайн — художнє конструювання предметів побуту, формування гармонійного предметного середовища, створеного засобами промислового виробництва, для забезпечення найкращих умов праці, побуту та відпочинку людей.

Дизайн середовища — проектування об’єктів предметно-просторового та соціокультурного оточення з метою створення гармонійної взаємодії людини із природою.

Екстер’єр будівлі (в арх.; з фр. — зовнішній) — зовнішній вигляд споруди.

Естамп — це графічний твір, виконаний на літографічному камені спеціальними олівцями, що зажирюють камінь, або жирною тушшю.

Імідж (з англ. image., з лат. imago — образ, вигляд) — цілеспрямовано сформований образ (особи, предмета, явища).

Інтер’єр (з фр. — внутрішній) — це архітектурно і художньо оформлена внутрішня частина будівлі, приміщення.

Композиція в дизайні — це конструювання об’єктів, тобто поєднання окремих частин в єдине ціле, розташованих у просторі або на площині.

Композиція інтер’єру — це особливе розташування і співвідношення його складових: меблів, світильників, побутового обладнання.

Контраст — яскраво виражена протилежність будь-яких якостей і властивостей.

Ландшафтний дизайн — вид дизайнерської діяльності, завданням якої є об’ємно-просторова організація території за допомогою компонентів природного ландшафту, скульптур та архітектурних споруд.

Монограма — це будь-яке зображення, намальоване однією лінією. Пізніше слово «монограма» набуло іншого значення — знак, складений з переплетених між собою початкових літер імені та прізвища власника або скорочення від його повного імені.

Народне мистецтво — художня колективна творча діяльність народу, що відображає його життя, світогляд і морально-естетичні ідеали.

Промисловий дизайн — художньо-проектна діяльність, спрямована на розробку промислових виробів з високими споживчими якостями.

Ритм в орнаменті — повторюваність, чергування впорядкованих композиційних елементів.

Розпис — сюжети та декоративні орнаментальні композиції, виконані фарбами на поверхні стіни, склепіння, стелі чи виробах декоративно-прикладного мистецтва.

Символ — знак, що позначає сутність певного поняття.

Стилізація — процес спрощення предмета в зображенні за формою та кольором на основі відбору найвиразніших його рис.

Стиль (з грец. stylus — паличка) — сукупність найтиповіших ознак, засобів виразності, творчих прийомів, які склалися в процесі творчої діяльності митця або в певного народу в певний історичний період.

Шопка (вертеп, вертепна скриня) — це переважно макет, що зображає віфлеємську стайню в ніч Різдва Христового.

Шрифт — це букви, що мають спільний стиль графічного оформлення.

Попередня
Сторінка
Наступна
Сторінка

Зміст