Образотворче мистецтво. 7 клас. Федун

Лялька-мотанка — берегиня роду

Усі, хто цікавляться українськими народними звичаями, нашим невичерпним і самобутнім ужитковим мистецтвом, зачаровані традиційними ляльками-мотанками. Можливо, тому, що це не тільки дитячі іграшки, а й передусім, обереги родини й роду, могутні магічні талісмани і символи зв’язку між поколіннями, дух наших предків...

Колись такі ляльки робили повсюдно: інакших іграшок і не знали. Бавилися власноруч створеними із сіна чи соломи, клаптиків тканини, осоки, ниток, кукурудзяних качанів та листочків. Спосіб створення цих ляльок — скручування, скочування, змотування, зв’язування, завивання. Тому і називали їх — «мотанки». Мотанка виготовлялась з доступного дешевого матеріалу і без будь-яких інструментів.

Голова ляльки називалася «куклою». Для неї клаптик тканини складався вузенько (як пасок), а тоді згортався «рулетиком» і обмотувався тканиною. Раніше найкоштовнішим убранням для ляльки ставали клапті старих вишитих сорочок, іншого одягу. Саме тому українська мотанка мала ознаки тієї місцини, де її виготовлено. Іграшки з різних місцевостей України відрізнялися неповторним орнаментом вбрання: київський, галицький, волинський, буковинський, подільський, черкаський...

Коли діти підростали, матері робили для них ляльки-мотанки з усього, що мали під руками. Вважають, що лялька є посередником між живими й тими, кого на цьому світі вже чи ще немає. Саморобних ляльок робили безликими: обличчя замінював візерунок у вигляді хреста, ромба чи квадрата. Можна стверджувати, що лялька-мотанка не має очей, бо, згідно із давніми віруваннями, у них може влетіти дух живої істоти. Лялька з обличчям немов дивилася в душу і могла зашкодити дитині, зурочити її. А ще хрест у колі замість обличчя — солярний знак — глибинний символ зародження життя й родючості, продовження й збереження роду, вічності буття, безперервного повторення відродження життя, зв’язку між минулими та майбутніми поколіннями... Тому лялька-мотанка стояла в хаті на покутті, біля образів, або лежала у дитячій колисці. Вона вважалася берегинею роду і захищала малечу від біди. На Великодні свята, коли йшли святити паску, ляльку-мотанку клали у святковий кошик. Адже головне призначення ляльки-мотанки — це берегти душу свого власника від усякого зла та нечистих помислів.

Лялька-мотанка давно є незабутнім і неперевершеним українським національним сувеніром, сакральним оберегом для своїх господарів, вишуканим подарунком для найвибагливіших поціновувачів мистецтва й усього прекрасного!

Друзі! Мені вже довелось побачити ляльки-мотанки з багатьох місцин України, що виготовлені з найрізноманітніших матеріалів. Та серед цього яскравого розмаїття видаються особливо чарівними витвори відомої української майстрині — Тетяни Білокрилець. Кожна з її ляльок цікава своєю неповторністю: іноді це мрійливі пані чи панночки, буває, це князівни чи королеви, дбайливі господині чи селянки, це матері з діточками, а, трапляється, прекрасні наречені... Але всі вони завжди красуні! Всі вони завжди Берегині! Берегині домашнього вогнища... У вбранні своїх ляльок-мотанок авторка обов’язково намагається відобразити традиційні елементи одягу нашого українського народу, всі віхи історії національного костюма.

Майстриня з трепетом ставиться до мотанки як до оберегу: починаючи від кольорової палітри і закінчуючи незначними, на перший погляд, деталями, вона ретельно обмірковує їх обрядовий зміст, символічне значення. Кожна, здавалося б, дрібничка — як-то колір стрічок, вплетених у волосся, гроно винограду у руці, кошик квітів, глечик з водою, хліб на рушнику — має символічний та особливий зміст. Багато ляльок-мотанок майстрині «живуть» у приватних колекціях в Україні та за кордоном, зокрема у Франції, Великобританії, Німеччині, Польщі, Бельгії, Австрії, Канаді, США...

Т. Білокрилець. «Трипільська Матір-Берегиня»

Т. Білокрилець. «Христина»

Дякую, Богдане! Ляльки, створені Тетяною Білокрилець, справді чарівні. Як би і я хотіла навчитись створювати такі чудові ляльки-обереги!...

Спробуймо й собі виготовити ляльку-мотанку. Оскільки відразу складно знайти всі матеріали для створення таких ляльок, як у Тетяни Білокрилець, пропоную виконати наш виріб зі звичайних серветок та ниток.

ПОСЛІДОВНІСТЬ ВИКОНАННЯ РОБОТИ

1. З білої серветки виготовляємо «рулетик» та розміщуємо його посередині іншої подібної серветки. Виготовляємо голову ляльки й обмотуємо декілька разів ниткою, утворюючи «шийку».

2. Згортаємо до середини два протилежні кути та перегинаємо тулуб. Із картатої серветки робимо «ручки» й перев’язуємо кінці ниткою. Далі з’єднуємо «ручки» з тулубом, перев’язуємо талію ниткою.

3. Виготовляємо з кольорових серветок спідницю і фартух, закріплюємо їх на тулубі ниткою.

4. Оздоблюємо ляльку паском із паперової стрічки.

ВИКОНАЙ УДОМА

У вільний час переглянь книжки, журнали, Інтернет-сайти, присвячені декоративно-прикладному мистецтву, та знайди зображення традиційних українських глиняних іграшок. Спробуй визначити засоби виразності, які використовували їх автори задля створення певного настрою в декоративному образі.