Фінансова грамотність. Навчальний посібник

Розділ 5. Іноземна валюта і валютні операції

§ 9. Обмін валюти

Ви ознайомитеся із процесом обміну валюти і методами встановлення валютного курсу, з основними видами валют та операціями обмінних пунктів в Україні.

Ключові тези

1. Необхідність обміну однієї валюти на іншу виникає при міжнародній торгівлі, фінансових інвестиціях в економіку інших країн, міжнародному туризмі. Різні фінансові відносини всередині будь-якої країни або групи країн однієї валютної зони вимагають розрахунків тільки у своїй (національній) валюті.

2. Під валютою розуміють будь-яку грошову одиницю тієї чи іншої країни (американський долар, японська єна, українська гривня та ін.), що використовується для вимірювання величини вартості товарів і належить до загальноприйнятих засобів розрахунку. Розрізняють валюту національну, іноземну і міжнародну.

3. Для обміну валют використовують валютний курс, тобто співвідношення, за яким одна валюта обмінюється на іншу. Валютний курс забезпечує зв'язок однієї валюти з іншими валютами і дає змогу здійснювати порівняння основних макроекономічних показників однієї країни (продуктивності праці, темпів економічного зростання тощо) з такими самими показниками в інших країнах.

4. Зміна валютного курсу відбувається під впливом різноманітних чинників та впливає на стан грошового обігу і загалом на стан економіки. Тому держава здійснює регулювання валютного курсу шляхом застосування відповідних методів з боку центрального банку.

5. Між валютами існує ще й різниця в можливості однієї валюти обмінюватися (повністю чи частково) на інші валюти. Ця особливість називається конвертованістю валюти і служить важливим показником рівня розвитку грошової системи та економіки країни. Розрізняють вільно конвертовані, частково конвертовані та неконвертовані валюти.

6. Купівля і продаж іноземної валюти для міжнародних розрахунків здійснюється для юридичних осіб банками в безготівковій формі на міжбанківському валютному ринку. Фізичні особи готівкові операції з іноземною валютою здійснюють через операційні каси та обмінні пункти банків.

Що таке валюта і які види валют існують

Валюта у широкому розумінні цього слова - будь-яка грошова одиниця тієї чи іншої країни (американський долар, японська єна, українська гривня та ін.), що використовується для вимірювання величини вартості товарів та є загальноприйнятим засобом розрахунків.

Валюта, випущена державою, перебуває в обігу переважно на території цієї держави або групи держав - учасниць валютних союзів.

Залежно від емітентської належності валюту поділяють на національну, іноземну та колективну (міжнародну) - рис. 9.1.

*СПЗ - спеціальні права запозичень

Рис. 9.1. Види валют та їхнє визначення

Таблиця 9.1

Назви валют Європи

ВАЛЮТИ ЄВРОПИ

Національні

валюти

Абхазький апсар • Азербайджанський манат • Албанський лек • Білоруський рубль • Болгарський лев • Конвертована марка • Вірменський драм • Гібралтарський фунт • Гернсійський фунт • Грузинський ларі • Данська крона • Джерсійський фунт • Ісландська крона • Карабаський драм • Латвійський лат • Литовський лит • Ліхтенштейнський франк • Македонський денар • Фунт острова Мен • Молдовський лей • Норвезька крона • Польський злотий • Придністровський рубль • Російський рубль • Румунський лей • Сербський динар • Турецька ліра • Угорський форинт • Українська гривня • Фарерська крона • Хорватська куна • Чеська крона • Шведська крона • Швейцарський франк • Шотландський фунт

Міжнародні

валюти

Євро • Британський фунт стерлінгів

Колишні

валюти

Австрійський шилінг • Бельгійський франк • Ватиканська ліра • Грецька драхма • Естонська крона • Ірландський фунт • Іспанська песета • Італійська ліра • Кіпрський фунт • Ліхтенштейнська крона • Люксембурзький франк • Мальтійська ліра • Франк Монако • Нідерландський гульден • Німецька марка • Португальське ескудо • Сан-Маринська ліра • Словацька крона • Словенський толар • Угорський пенге • Фінляндська марка • Французький франк • Чехословацька крона

Для ознайомлення з національними валютами іноземних держав дамо їм коротку характеристику (табл. 9.2).

Таблиця 9.2

Національні валюти держав

Назва валюти

Коротка характеристика

Долар США

грошова одиниця США, одна з основних резервних валют світу (1 долар = 100 центів). Позначення: $ або USD. Долар США також використовується в деяких країнах, що не мають національної валюти, наприклад, у Панамі та Еквадорі

Євро

офіційна валюта низки країн Європейського Союзу (Австрії, Бельгії, Фінляндії, Франції, Німеччини, Греції, Ірландії, Італії, Люксембургу, Словенії, Нідерландів, Португалії та Іспанії), відомих також як «єврозона». Це єдина валюта для більш ніж 300 мільйонів європейців. Знак валюти: €, банківський код: EUR

Рубль

валюта Російської Федерації (у минулому - російських князівств, Великого князівства Московського, Російської імперії, РРФСР (1917-1922) і Радянського Союзу (1923-1992)). Ділиться на 100 копійок. Код валюти за ISO 4217 - RUB, код RUR є застарілим, використовувався до деномінації 1 січня 1998 року

Гривня

національна валюта України. Гривня в Україні була введена в грошовий обіг 1918 року, потім 2 вересня 1996 року під час проведення грошової реформи. Літерний код валюти - UAH, цифровий код - 980. Скорочена назва - грн. Її сота частка - копійка. Емісійний інститут - Національний банк України

Закінчення табл. 9.2

Назва валюти

Коротка характеристика

Білоруський рубль

офіційна валюта Білорусі. Скорочується як Br. 1 білоруський рубль формально ділиться на 100 копійок (белор. капейка)

Датська крона

національна валюта Данії, що має також ходіння в Гренландії. Код ISO 4217 - DKK. Уперше була введена в обіг 1873 року

Ісландська крона

грошова одиниця Ісландії. Теоретично крона складається з 100 ейре, але з 1 жовтня 2003 року всі монети номіналом менше ніж 1 крона виведено з обігу. Банкноти номіналами 10, 50 і 100 крон більше не випускають

Казахстанський тенге

національна валюта Казахстану. На купюрах і монетах прийнято позначення просто тенге

Китайський юань

грошова одиниця Китаю. У китайській мові «юанем» називають базову одиницю будь-якої валюти, наприклад, долар США - це мей юань

Нова турецька ліра

грошова одиниця Туреччини. У результаті високої інфляції кінця XX - початку XXI століть сильно знецінилася. З початку 2005 року, після низки успішних антиінфляційних заходів, прийнятих Центральним банком Туреччини, в обіг введено нову турецьку ліру, рівну 1 000 000 старих

Норвезька крона

національна валюта Норвегії. Складається зі 100 ері. Крона як засіб платежу в Норвегії була введена 1875 року

Фунт стерлінгів

грошова одиниця Великобританії. 1 фунт = 100 пенсів. Банки окремих територій у складі Великобританії (Шотландії, Ольстеру, Уельсу і т. д.) випускають банкноти зі своїм дизайном

Шведська крона

валюта Швеції. Код ISO 4217 - SEK. Одна крона ділиться на 100 ері

Швейцарський франк

є валютою і законним платіжним засобом Швейцарії і Ліхтенштейну. Банкноти франків випускає центральний банк Швейцарії - Швейцарський національний банк, тоді як монети випускаються федеральним монетним двором - Швейцарський монетний двір (код валюти за ISO 4217 - CHF, або 756)

Японська єна

грошова одиниця Японії, одна з основних резервних валют світу після долара США та євро

Окремі валюти виступають у ролі міжнародного платіжного і резервного засобу, за допомогою якого центральні банки держав накопичують і зберігають резерви для міжнародних розрахунків за зовнішньоторгівельними операціями та іноземних інвестицій. Цю роль можуть виконувати і колективні валюти. Статус резервної валюти зобов'язує країну-емітента вживати заходи з ліквідації дефіциту платіжного балансу і підпорядковувати внутрішню економічну політику завданню досягнення зовнішньої рівноваги.

ЦЕ ЦІКАВО!

Спочатку в ролі резервної валюти виступав англійський фунт стерлінгів, що відігравав панівну роль у міжнародних розрахунках.

Разом із фунтом стерлінгів як міжнародна платіжна і резервна валюта поступово став використовуватися долар США, який згодом став основною резервною валютою світу. Він займає, за різними оцінками, частку від 50 до 61 відсотка в міжнародних резервах центральних банків.

Євро - друга за використанням резервна валюта. Після введення євро (1999 рік) ця валюта частково успадкувала частку в розрахунках і резервах від німецької марки, французького франка та інших європейських валют, які використовувалися для розрахунків і накопичень. Відтоді частка євро постійно збільшується, оскільки центральні банки прагнуть диверсифікувати свої резерви.

Японська єна розглядалася як третя найважливіша резервна валюта протягом кількох десятиліть, але останнім часом ступінь використання цієї валюти знизився.

Швейцарський франк використовується як резервна валюта через його стабільність, хоча частка всіх валютних резервів у швейцарських франках, як правило, нижча за 0,3%.

За останні роки зацікавленість у просуванні своїх валют для використання їх як світові резервні виразила ціла низка країн, зокрема Китай і Росія.

Що виступає валютою

Сьогодні роль валюти виконують кредитні гроші, монополію на випуск (емісію) яких мають центральні банки, які ще називають монетарними органами. Так, в Україні - це Національний банк України (НБУ), у США - Федеральна резервна система (ФРС), в Європейському Союзі - Європейський центральний банк (ЄЦБ) тощо. Як валюту використовують насамперед готівкові гроші (банкноти і монети певної держави), які мають реальне фізичне вираження, а також безготівкові гроші, які існують у формі банківських депозитів (Депозитних грошей), чеків, платіжних карток або інших форм грошових переказів. Готівкові і безготівкові гроші (рис. 9.2) є однаковими за суттю грошима в тому сенсі, що обидві ці форми є засобами платежу (розрахунків).

Рис. 9.2. Елементний склад валюти

Розглянемо елементні ознаки національної валюти України - гривні (рис. 9.3).

Рис. 9.3. Якісні та кількісні ознаки гривні

Що таке конвертованість валюти і які види валют розрізняють за ступенем її конвертованості

Між валютами існує різниця в можливості валюти однієї країни обмінюватись (повністю або частково) на валюти інших країн. Ця особливість називається конвертованістю валюти.

Конвертованість валюти - здатність валют виконувати функції платежу в будь-якій країні.

Конвертована валюта - законодавчо закріплена оборотність національної грошової одиниці, можливість її обмінювати на іноземні валюти для всіх охочих. Оборотність грошової одиниці - важливий чинник ефективної участі країни в міжнародному розподілі праці, світовій торгівлі та розрахунках.

За ступенем конвертованості розрізняють повну конвертованість, часткову конвертованість і неконвертованість валюти (табл. 9.3).

Таблиця 9.3

Види конвертованості валют та їхні ознаки

І

Повна конвертованість валюти

означає можливість її вільного обміну на іноземну валюту для всіх власників (як резидентів, так і нерезидентів) і за всіма операціями

ІІ

Часткова конвертованість валюти

валюта, обмін якої на іноземну валюту обмежений. Обмеження можуть стосуватися певних операцій (часткова поточна конвертованість) - це означає можливість без обмежень здійснювати експорт і імпорт товарів та послуг; обмеження можуть стосуватися певних суб'єктів (власників валюти) - іноземців (нерезидентів) або тільки резидентів - громадян країни

ІІІ

Неконвертована валюта

валюта, що не обмінюється на іноземну валюту або ж має суттєві обмеження в її обміні за всіма операціями

Процес становлення конвертованості валюти дуже довгий і складний. Україна розпочала цей процес 1997 року, коли підписала відповідну статтю статуту Міжнародного валютного фонду, згідно з якою наша країна взяла на себе зобов'язання усунути будь-які обмеження на перекази і платежі за поточними операціями. Відтоді Україна ввела часткову конвертованість своєї національної валюти.

ЦЕ ЦІКАВО!

1968 року Міжнародний валютний фонд у розряд повністю конвертованих валют відніс долар США. На даний час з понад 150 країн - членів МВФ повністю конвертовані валюти мають 10 найбільш розвинених країн світу. Приблизно 50 мають валюти з обмеженою конвертованістю. З 1976-го МВФ увів поняття «вільно використовувана валюта», суттю якого є повна конвертованість валют. Така валюта використовується в міжнародних розрахунках, операціях міжнародних валютних ринків і накопичується у валютних резервах країн світу.

До провідних світових валют, які мають повну конвертованість і найбільш часто використовуються в міжнародних розрахунках, належать такі основні валюти: долар США, євро, швейцарський франк, фунт стерлінгів, японська єна, канадський долар.

Українська гривня поки що залишається частково конвертованою валютою.

Для чого використовується валютний курс і які чинники впливають на нього

Національна валюта більшості країн, особливо тих, чия валюта не є конвертованою у процесі міжнародних обмінних операцій, повинна мати свій курс, тобто співвідношення, за яким вона обмінюється на іншу.

Валютний курс - це ціна грошової одиниці однієї країни, виражена в грошовій одиниці іншої країни або в міжнародній грошовій одиниці.

Валютний курс забезпечує зв'язок національної валюти з іншими валютами і дає змогу здійснювати порівняння основних макроекономічних показників однієї країни (продуктивності праці, темпів економічного зростання тощо) з такими самими показниками в інших країнах. Обмінні курси впливають на зовнішньоторгівельний баланс країни і на хід міжнародних фінансових операцій.

Які розрізняють види валютних курсів і яка між ними різниця

На практиці існують різні види валютного курсу. Валютні курси можуть часто змінюватися. Залежно від способу зміни валютного курсу розрізнюють два основні види: фіксований і плаваючий (табл. 9.4).

Таблиця 9.4

Порівняння фіксованого і плаваючого валютного курсів

Фіксований валютний курс

Плаваючий валютний курс

• курс, який на певний термін (від місяця до кількох років) установлюється як незмінний, незалежний від поточних змін у попиті та пропозиції валюти

такий режим валютного курсу, за якого він змінюється під впливом попиту і пропозиції

• центральний банк установлює такий курс стосовно до якоїсь провідної валюти (якщо грошова одиниця даної країни «прив'язана» до валюти іншої країни) або до колективної валюти (наприклад, євро);

• зміна фіксованого курсу здійснюється офіційно шляхом підвищення курсу національної валюти (ревальвація) або шляхом його зниження (девальвація)

Має кілька підвидів:

- вільно плаваючий курс, тобто не залежить від валютного курсу будь-якої іншої країни та визначається співвідношенням попиту і пропозиції на дану валюту. Як правило, у вільному плаванні перебуває тільки валюта кількох найбільших економічно могутніх країн світу;

- варіантом плаваючого курсу є валютний коридор, за якого встановлення валютного курсу полягає в тому, що центральний банк установлює верхню і нижню межі можливих коливань національної валюти;

- регульований плаваючий курс, режим якого полягає в тому, що країна свій плаваючий курс певною мірою коригує. Це досягається через здійснення валютних інтервенцій з метою не допустити значних, небезпечних для економіки коливань курсу

Плаваючі курси більше, ніж фіксовані відповідають суті ринкових відносин.

ЦЕ ЦІКАВО!

В Україні законодавче право визначати види валютного курсу гривні покладено на НБУ і Кабінет Міністрів України. За роки незалежності режим валютного курсу поступово змінювався від жорстко зафіксованого показника до регульованого коливання в межах валютного коридору і до вільного плаваючого з 2000 р. Після грошової реформи 1996 року 1997-го було введено перший валютний коридор для долара США в межах 1,7-1,9 гривні за долар. Усього в Україні було встановлено чотири валютні коридори.

Які методи визначення валютного курсу використовують і чим вони відрізняються

Важливо зазначити, що єдиного механізму встановлення валютного курсу немає. Визначення валютного курсу здійснюється на основі купівельної спроможності валюти конкретної країни порівняно з купівельною спроможністю іншої країни.

Купівельна спроможність валюти - це сукупність товарів і послуг, які можна придбати за певну грошову одиницю.

Серед конкретних методів визначення валютного курсу поширеним є метод визначення, що ґрунтується на порівнянні вартості споживчого кошика різних країн за один і той самий період часу, або на паритеті купівельної спроможності, для формулювання якого зазвичай використовують так званий закон однієї ціни: ціна товару в одній країні повинна бути рівна ціні товару в іншій країні; а оскільки ці ціни виражаються в різних валютах, це співвідношення цін і визначає курс обміну однієї валюти на іншу.

Наприклад, якщо треба визначити курс гривні, наприклад, до російського рубля, то слід узяти стандартний набір товарів та послуг і визначити вартість споживчого кошика у гривнях і в рублях за відповідний період, тобто

Інший спосіб визначення валютного курсу полягає в порівнянні національного валового внутрішнього продукту, виміряного в національній одиниці (наприклад у гривні) і в якійсь іноземній валюті (наприклад у рублях). Цей метод аналогічний першому, бо базується на порівнянні купівельної спроможності валют, але він значно складніший за розрахунками, бо важко розрахувати весь внутрішній продукт країни в цінах іншої держави.

Досить часто валютний курс визначається на основі відношення Двох валют До валюти третьої країни. Якщо нам потрібно визначити курс гривні до російського рубля, то спочатку візьмемо відношення як гривні, так і рубля до третьої валюти, скажімо, до долара. У такий спосіб часто визначають курс валюти в операціях на валютному ринку. Визначений таким способом курс валют одержав назву крос-курсу.

Що таке котирування валют і які його форми

Обмін валют передбачає їх котирування.

Котирування валют означає фіксацію курсу національної грошової оДиниці До іноземної. Зазвичай при обміні валют використовують коди валют відповідно до Класифікатора валют. В Україні Класифікатор іноземних валют затверджує Національний банк України. Окремий фрагмент Класифікатора іноземних валют наведено в табл. 9.5.

Таблиця 9.5

Класифікатор валют

Код валюти

Найменування валюти

Найменування країни

літерний

цифровий

EUR

978

Євро

Країни - учасниці Європейського Союзу

RUR

810

Російський рубль

Російська Федерація

UAH

980

Гривня

Україна

USD

840

Долар США

Сполучені Штати Америки

Котирування валют на ринку здійснюють комерційні та державні банки. Курс розглядається як відношення базової валюти До котируваної. Термін «базова» валюта означає, що така валюта у співвідношенні фіксується на певному рівні, зазвичай на рівні 1, 10 або 100. Ідеться про те, скільки одиниць котируваної валюти можна обміняти на одиницю базової. У світовій фінансовій практиці утвердилася традиція брати за базову валюту американський долар і виражати вартість інших валют відносно до долара. Такий курс, або котирування, має назву прямого курсу (котирування), тобто змінювана кількість національної валюти тут відноситься до фіксованої кількості іноземної валюти (тобто за одиницю береться іноземна валюта).

Наприклад, $ 1 = 7,98 UAH (код гривні) в Україні, або $ 1 = 132,08 JPY (код японської єни) в Японії.

Винятком із правил є котирування англійського фунта стерлінгів, коли до фіксованої кількості національної валюти (у даному разі фунт стерлінгів) прирівнюють змінювану кількість іноземної валюти. Тільки окремі країни використовують таке котирування, яке має назву непрямого.

Використання непрямого котирування дає змогу зіставити курс національної валюти з іноземними валютами на будь-якому валютному ринку.

Поєднання прямого і непрямого котирування дає можливість порівнювати валютні курси без додаткових розрахунків.

ЦЕ ЦІКАВО!

Вид котирування залежить від традицій та укладу світової практики. Так, американські банки у своїх внутрішніх операціях використовували прямі котирування, а в зовнішніх - зворотні. Але останнім часом змушені були враховувати світові тенденції і поступово перейшли до стандарту зворотних котирувань.

Що таке платіжний баланс і як він впливає на валютний курс

Валютний курс може коливатися залежно від низки ще інших чинників, таких як: стан платіжного балансу країни, темпи інфляції, розміри та інтенсивність спекулятивних валютних операцій тощо, а також тих чинників, які безпосередньо не пов'язані з грошовою сферою (політична ситуація в країні, ступінь довіри населення до національної валюти тощо).

Платіжний баланс — співвідношення між сумою грошових надходжень, отриманих країною з-за кордону, і сумою платежів за кордон протягом певного періоду (рік, квартал, місяць). Активне сальдо платіжного балансу (> 0) призводить до зростання золотовалютного резерву центрального банку. Пасивне сальдо (< 0) має протилежні наслідки.

В умовах міжнародної торгівлі та інших зовнішньоекономічних акцій співвідношення надходжень і платежів в іноземній валюті, а отже, попит і пропозиція іноземної валюти не перебувають у рівновазі. За активного платіжного балансу курси іноземних валют на валютному ринку даної країни падають, а курс національної грошової одиниці підвищується. Зворотне відбувається в разі, коли країна має пасивний платіжний баланс. Тому в більшості країн разом із твердим офіційним курсом національної валюти також існує вільний. За офіційного паритету здійснюються розрахунки центральних національних банків та інших валютно-фінансових установ між різними країнами і з міжнародними організаціями. Розрахунки між приватними особами та організаціями виходять із зовнішньоторгівельних і зовнішньоекономічних зв'язків та здійснюються за вільним курсом.

Що розуміють під регулюванням валютного курсу і якими методами воно здійснюється

Зміна валютного курсу під впливом різноманітних чинників може негативно впливати на стан грошового обігу і загалом на стан економіки. Тому держава намагається за допомогою свого центрального банку здійснювати регулювання валютного курсу. В Україні Національний банк України як центральний банк валютне регулювання (табл. 9.6) забезпечує шляхом застосування таких основних методів, як:

- валютні інтервенції;

- операції НБУ на відкритому ринку;

- облікова політика і політика обов'язкових резервів.

Таблиця 9.6

Методи регулювання валютних курсів

Валютні інтервенції

• здійснюються шляхом скуповування іноземної валюти на ринку країни. Це підвищує попит на неї, і тому курс іноземної валюти зростає, а курс національної валюти падає; коли держава хоче підтримати курс своєї валюти або підвищити його, то центральний банк пропонує іноземну валюту і скуповує таким чином власну. Це зменшує попит на іноземну валюту, а на вітчизняну, навпаки, збільшує і призводить до підвищення курсу національної грошової одиниці;

• для здійснення валютної інтервенції, як правило, утворюють спеціальний фонд як за рахунок власних резервів центрального банку, так і кредитні ресурси міжнародних валютних фінансових установ або спеціальних фондів певних валютних союзів

Операції НБУ на відкритому ринку

• зводяться до купівлі-продажу Національним банком України цінних паперів, деномінованих в іноземній валюті; продаж на внутрішньому ринку іноземних цінних паперів, деномінованих, скажімо, у доларах, призводить до зменшення пропозиції національної валюти, а відтак і до зміни співвідношення попиту і пропозиції на неї на користь попиту. Такі операції підвищують курс валюти тієї держави, в якій центральний банк здійснює згадані операції

Облікова політика і політика обов'язкових резервів

• впливає на зміну курсу шляхом використання облікової (дисконтної) ставки; якщо держава суттєво підвищує облікову ставку, то це сприяє збільшенню надходження іноземного капіталу, що впливає на стан платіжного балансу, поліпшуючи його, і водночас на валютний курс, оскільки пропозиція іноземної валюти зросте

ЦЕ ЦІКАВО!

У 2010 році облікова ставка НБУ становила 8,5%; у 2011-му - 7,75%, а в 2012-му - 7,5%.

Як здійснюється купівля і продаж іноземної валюти в Україні. Що таке валютний ринок

Купівля і продаж іноземної валюти для міжнародних розрахунків здійснюється на валютному ринку.

Валютний ринок - це сукупність спеціальних інститутів і механізмів, які забезпечують можливість вільно продавати-купувати національну та іноземну валюту на основі попиту і пропозиції з боку учасників валютних відносин (юридичних і фізичних осіб).

Структура валютного ринку (табл. 9.7) включає:

  • національні (внурішні) ринки;
  • міжнародні ринки;
  • світовий ринок.

Вони різняться за масштабами і характером валютних операцій, кількістю валют, які продають і купують, тощо.

Таблиця 9.7

Класифікація валютних ринків

1

Національний (внутрішній) валютний ринок

сукупність валютних операцій, здійснюваних банками, що розташовані на території однієї держави

2

Міжнародний валютний ринок

система відносин між учасниками міжнародних розрахунків з приводу не тільки валютних операцій, а й зовнішньої торгівлі, операцій з туризму, робочої сили, надання послуг, здійснення інвестицій та інших видів діяльності, які вимагають обміну і використання різних іноземних валют

3

Світовий валютний ринок

сукупність національних ринків, поєднаних між собою всесвітніми господарськими зв'язками на підставі міжнародного поділу праці, спеціалізації, кооперування, інтеграції виробництва збуту товарів і послуг

Провідне місце на валютному ринку посідають банки, які «зводять» продавців і покупців валюти та організаційно забезпечують операції купівлі-продажу.

Вони на вимогу своїх клієнтів - юридичних осіб купують і продають іноземну валюту на міжбанківському валютному ринку.

Наприклад, імпортерам доводиться розраховуватися за придбаний товар іноземною валютою. Для цього вони звертаються до банку з проханням купити їм необхідну кількість іноземної валюти в обмін на наявну в них валюту своєї країни. У свою чергу, експортери також отримують платежі в іноземній валюті. Вони можуть відповідно до вимог валютного законодавства країни:

  • тримати ці кошти на валютному рахунку в банку;
  • продати іноземну валюту і придбати національну;
  • конвертувати іноземну валюту в інші іноземні валюти.

Яке призначення обмінних пунктів і які операції з валютою вони здійснюють

Готівкові операції з іноземною валютою для фізичних осіб банки здійснюють через власні операційні каси та пункти обміну іноземної валюти.

В Україні порядок організації обмінних пунктів визначено Інструкцією про порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій на території України, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 12.12.2002 № 502, та змінами до неї, що внесені НБУ 2011 року.

Банки мають право відкривати обмінні пункти на території України на основі ліцензії або тимчасового дозволу НБУ на здійснення операцій купівлі-продажу іноземної валюти в готівці Інші юридичні особи - резиденти можуть відкривати обмінний пункт лише на підставі агентської угоди з уповноваженим банком.

ЦЕ ЦІКАВО!

Банк укладає договір про відкриття пункту обміну валюти з агентом - фінансовою установою або юридичною особою, що не є фінансовою установою, статутний капітал якого становить не менше ніж 250 000 гривень та установчими документами якого передбачено надавати фінансові послуги з обміну валют.

Упродовж робочого дня пункти обміну валюти здійснюють операції за рахунок коштів отриманого від банку авансу в іноземній валюті та в гривнях, а також за рахунок купленої іноземної валюти та отриманих гривень.

Обмінні пункти здійснюють операції купівлі та продажу іноземної валюти для фізичних осіб - як резидентів, так і нерезидентів України.

Курси купівлі та продажу іноземних валют за гривні установлюються банком щоденно до початку робочого дня згідно з наказом банку.

Водночас пункт обміну валют не здійснює розмін банкнот, не проводить обмін однієї валюти на іншу (конверсію), не бере комісійні за проведення операцій купівлі-продажу валют.

При підприємствах торгівельної мережі та підприємствах, що надають послуги населенню, можуть відкриваюти обмінні каси банку на підставі договору між уповноваженим банком і підприємством.

ЦЕ ЦІКАВО!

Операції з купівлі-продажу у фізичних осіб - резидентів і нерезидентів готівкової іноземної валюти за готівкові гривні або зворотного обміну фізичними особами - нерезидентами невикористаних коштів у гривнях на готівкову іноземну валюту на суму, що перевищує 15 000 гривень, здійснюються лише через касу банку (фінансової установи) після пред'явлення документа, який засвідчує особу, що здійснює операцію з готівкою, із зазначенням у квитанції за встановленою формою прізвища, імені, по-батькові, а на суму, що перевищує 50 000 гривень, - із зазначенням у квитанції таких реквізитів: прізвища, імені, по батькові особи, яка здійснює таку операцію, серії та номера паспорта (іншого документа, який засвідчує особу), дати видачі та органу, що його видав, місця проживання, ідентифікаційного номера згідно з Державним реєстром фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів (за наявності).

Назва валюти в довідках і квитанціях під час здійснення відповідних операцій проставляється літерним кодом згідно з кодами валют Класифікатора іноземних валют і банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України.

Купівлю і продаж валют банки здійснюють за різними курсами, які ще називаються курсами покупця і курсами продавця (табл. 9.8).

Таблиця 9.8

Відмінності між курсами покупця і курсами продавця

Курс покупця

Курс продавця

курс, за яким уповноважений банк купує іноземну валюту за національну на ринку

курс, за яким банк продає валюту на ринку. Банки продають іноземну валюту за національну дорожче, ніж купують її за курсами продавця

Різниця між курсом продавця і покупця називається маржею, яка покриває витрати банку і формує його прибуток від валютних операцій.

Що таке ринок FOREX. Хто є учасниками цього ринку

У процесі формування міжнародного ринку валют з'явився новий вид бізнесу, який заснований на отриманні прибутку від курсової різниці в умовах вільної і постійної зміни валютних курсів. При цьому зміна курсів зумовлена різними ринковими умовами та регулюється тільки попитом і пропозицією.

Сукупність конверсійних операцій з обміну валют у світовому масштабі отримала назву ринку FOREX (Foreign Exchange Market).

У зв'язку з постійною необхідністю в обміні іноземних валют сформувалася єдина телекомунікаційна мережа, що дозволяє мільйонам продавців і покупців валюти проводити обмінні операції цілодобово з будь-яких точок земної кулі. Інвесторів, які здійснюють подібні операції, прийнято називати трейдерами (торгівцями).

У даний час будь-хто може спробувати себе в ролі трейдера на міжнародному валютному ринку. Почати кар'єру трейдера можна в будь-якому віці, при цьому освіта і попередній досвід роботи не мають такого значного впливу на успішність трейдера, як природжені аналітичні здібності і вміння деякою мірою відчувати поведінку ринку.

Основними валютами на цьому ринку є долар США (USD), єдина європейська валюта євро (EUR), японська єна (JPY), швейцарський франк (CHF) і англійський фунт стерлінгів (GPB). Учасниками валютного ринку є банки, міжнародні корпорації та експортно-імпортні фірми, різні фонди, а також індивідуальні інвестори.

Сьогодні мільйони людей по всьому світу проводять торгівельні операції на ринку Forex і отримують реальний прибуток за рахунок коливання валютних курсів. Операції на валютному ринку сьогодні є одним з основних джерел доходу банків і фінансових установ у всьому світі.

Сьогоднішній ринок Forex - це єдина телекомунікаційна мережа сполучених між собою банків та інших фінансових установ, що не має територіально певного місця торгівлі і часових обмежень, - торги починаються в понеділок уранці в Новій Зеландії і закриваються в п'ятницю увечері в США.

Важливо зазначити, що учасником ринку може стати будь-який охочий, незалежно від його місцезнаходження, оскільки для проведення операцій на ринку потрібний тільки доступ до мережі Інтернет і кваліфіковані знання.

ПІДСУМКИ

1. Під валютою розуміють будь-яку грошову одиницю тієї чи іншої країни (американський долар, японська єна, українська гривня та ін.), що використовується для вимірювання величини вартості товарів і належить до загальноприйнятих засобів розрахунку. Розрізняють валюту національну, іноземну і міжнародну.

2. Сьогодні роль валюти виконують кредитні гроші, які існують у готівковій (банкноти і розмінні монети) і безготівковій (депозитні і електронні гроші) формах.

3. Валютний курс - це ціна грошової одиниці однієї країни, виражена в грошовій одиниці іншої країни або в міжнародній грошовій одиниці. Валютний курс забезпечує зв'язок національної валюти з іншими валютами і дає змогу здійснювати порівняння основних макроекономічних показників однієї країни (продуктивності праці, темпів економічного зростання тощо) з такими самими показниками в інших країнах. Розрізняють два основні види валютного курсу: фіксований і плаваючий.

4. Зміна валютного курсу під впливом різноманітних чинників може негативно впливати на стан грошового обігу і загалом на стан економіки. Тому держава намагається за допомогою центрального банку здійснювати регулювання валютного курсу різними методами, основними з яких є валютні інтервенції, операції НБУ на відкритому ринку, облікова політика і політика облікових резервів.

5. Конвертованість валюти - важливий показник рівня розвитку грошової системи та економіки країни. За ступенем конвертованості розрізняють вільно конвертовану, частково конвертовану і неконвертовану валюти.

6. Купівля і продаж іноземної валюти для міжнародних розрахунків здійснюється на валютному ринку - це сукупність спеціальних інститутів та механізмів, які забезпечують можливість вільно продавати-купувати національну та іноземну валюту на основі попиту і пропозиції.

7. Готівкові операції з іноземною валютою для фізичних осіб банки здійснюють через власні операційні каси та обмінні пункти. Інші юридичні особи - резиденти можуть відкривати обмінний пункт лише на підставі агентської угоди з уповноваженим банком.

8. У процесі формування міжнародного ринку валют з'явився новий вид бізнесу, який заснований на одержанні прибутку від курсової різниці в умовах вільної і постійної зміни валютних курсів. Сукупність конверсійних операцій з обміну валют у світовому масштабі отримала назву ринку FOREX.

9. Ми розв'язали задачі і навчилися розраховувати курси валют та їх котирування.

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ ПЕРЕВІРКИ ЗНАНЬ

  • 1. Що розуміють під терміном «валюта»?
  • 2. Які види валют розрізняють?
  • 3. Що таке валютний курс?
  • 4. Які види валютних курсів використовують?
  • 5. Чим у своїй основі визначається валютний курс?
  • 6. Які найбільш поширені методи визначення валютного курсу?
  • 7. Які основні чинники впливають на курс валюти?
  • 8. Як може вплинути ревальвація і девальвація валюти на її курс щодо інших валют?
  • 9. Які ознаки фіксованого валютного курсу?
  • 10. Які існують різновиди плаваючого курсу?
  • 11. Де купують банки іноземну валюту для проведення міжнародних розрахунків?
  • 12. Що являє собою валютний ринок і які види валютних ринків ви знаєте?
  • 13. Що таке котирування валют?
  • 14. Чим відрізняється курс продавця від курсу покупця іноземної валюти?
  • 15. Яким чином здійснюється обмін готівкової валюти для фізичних осіб?
  • 16. Що таке ринок FOREX?

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ ОБГОВОРЕННЯ

  • 1. Коли потрібна валюта?
  • 2. Яке призначення валютного курсу?
  • 3. Які переваги і недоліки фіксованого і плаваючого валютних курсів?
  • 4. Чому необхідно здійснювати регулювання валютного курсу?
  • 5. Чим зумовлюється використання різних видів котирування валют?
  • 6. Які особливості і відмінності купівлі-продажу валюти юридичними і фізичними особами?

СЛОВНИК ОСНОВНИХ ТЕРМІНІВ

Валюта - будь-яка грошова одиниця тієї чи іншої країни, що використовується для вимірювання величини вартості товарів.

Валютний курс - ціна грошової одиниці однієї країни, виражена в грошовій одиниці іншої країни або в міжнародній грошовій одиниці; пропорція обміну валюти однієї країни на валюту іншої.

Валютний ринок - сукупність спеціальних інститутів і механізмів, які у взаємодії забезпечують можливість вільно продавати-купувати національну та іноземну валюту на основі попиту і пропозиції.

Зворотне котирування - вартість одиниці національної валюти виражається в іноземній валюті.

Купівельна спроможність валюти - сукупність товарів і послуг, які можна придбати за певну грошову одиницю.

Котирування валюти - фіксація курсу національної грошової одиниці в іноземній валюті на даний момент.

Крос-курс - співвідношення між двома валютами, яке визначено через їхній курс до третьої валюти (звичайно до долара США).

Курс покупця - курс, за яким банк-резидент купує іноземну валюту за національну валюту.

Курс продавця - курс, за яким банк продає валюту.

Маржа - різниця між валютними курсами продавця і покупця.

Міжнародний ринок - ринок, на якому гроші однієї країни використовують для купівлі валюти іншої країни.

Національний (місцевий) валютний ринок - валютний ринок у межах однієї держави.

Неконвертована валюта - валюта, що не обмінюється на іноземну валюту або ж має суттєві обмеження в її обміні за всіма операціями.

Паритет купівельної спроможності валюти - собівартість купівельної сили валюти. Він визначається на основі порівняння рівня цін спожитого кошика і собівартості витрат виробництва однієї країни відносно іншої.

Плаваючий валютний курс - такий режим валютного курсу, за якого він змінюється під впливом попиту і пропозиції.

Платіжний баланс (balance of Payments) - співвідношення між сумою валютних надходжень, отриманих країною з-за кордону, і сумою платежів за кордон протягом певного періоду (рік, квартал, місяць).

Повна конвертованість валюти - можливість її вільного обміну на іноземну валюту для всіх власників (як резидентів, так і нерезидентів) і за всіма операціями.

Повне котирування - курс покупця і курс продавця, згідно з яким банк купить або продасть іноземну валюту за національну.

Пряме котирування - вартість одиниці іноземної валюти, що виражається в національній валюті.

Резервна валюта - загальновизнана у світі валюта, що використовується для створення в центральних банках інших країн резерву грошових коштів з метою здійснення міжнародних розрахунків. Вона виконує функцію резервного засобу, слугує засобом визначення валютного паритету, валютного курсу, використовується як засіб проведення валютної інтервенції.

Ринок FOREX - міжнародний валютний обмін, сукупність конверсійних операцій з обміну валют у світовому масштабі через комерційні банки або дилінгові центри.

Федеральна резервна система - система приватних банків, що виконує роль центрального банку США. Створена 1913 року Законом про Федеральний резерв. ФРС є квазідержавною структурою з приватними компонентами, в яку входять: Рада керуючих ФРС, Федеральний комітет з відкритого ринку, дванадцять регіональних федеральних резервних банків - фіскальних агентів Казначейства США, численні приватні банки і різноманітні консультаційні ради.

Фіксований валютний курс - курс, який на певний термін (від місяця до кількох років) установлюється як незмінний, незалежний від поточних змін у попиті і пропозиції валюти.

Часткова конвертованість валюти - валюта, обмін якої на іноземну валюту обмежений; обмеження можуть стосуватися певних операцій або стосуватися певних суб'єктів (власників валюти).