Підручник з Основ правознавства. 9 клас. Філіпенко - Нова програма

§ 3. Державний лад. Форми держави

Поміркуйте!

Український поет В. Стус про життя у «найщасливішій країні»:

Рятуючись од сумнівів,

б’ю телеграму собі самому:

в час коли весь радянський народ

і все прогресивне людство готується

гідно зустріти черговий з’їзд КПРС,

бажаю тобі великих успіхів,

щиро заздрю, що ось уже тридцять років

ти живеш у найщасливішій у світі країні.

Але й після цього досада не минає.

Тоді я примушую себе пригадати, що міжнародна обстановка сьогодні складна як ніколи, і заспокоююсь.

• Яке суспільство описано у вірші українського поета XX ст.?

• Які рядки вірша підкреслюють іронію? Чому три рядки вірша поет написав одним словом?

• Чи можна вважати ці рядки свідченням антидемократичних тенденцій у тогочасному суспільстві?

1. Поняття і загальна характеристика державного ладу

Держава - складний соціальний феномен. Її функції багатогранні, а структура складна. Ознаки держави, що викристалізовувалися в процесі історичного розвитку, втілилися в специфічний державний лад.

Державний лад - складне поняття, що характеризує державу за трьома аспектами, а саме: формою правління, територіальним устроєм та політичним режимом.

Державний лад - це устрій країни, що виражається в характері політичних взаємин між людьми, між суспільством і державою в процесі управління (політичний режим), у способах організації вищих органів державної влади (форма правління) і в адміністративно-територіальному розподілі держави (форма територіального устрою).

Державний лад завжди має відповідне правове закріплення. Усі його складові фіксуються в конституції, законах і підзаконних актах.

2. Види і загальна характеристика форм правління

Форма правління - спосіб організації верховної державної влади, порядок її утворення та діяльності, компетенція й взаємозв’язок органів, а також взаємовідносини з населенням країни. Основними формами правління є монархія та республіка.

Монархія - це форма правління, за якої державна влада повністю або частково зосереджується в руках одноосібного глави держави і передається у спадок.

Монархами в різних народів були князі, королі, царі, імператори, султани, хани, кагани, шахи, правителі і т. д.

Відомі такі форми монархії, як необмежена та обмежена.

Необмежена монархія - це монархічна форма правління, за якої верховна влада в державі зосереджена в руках одноосібного глави держави (монарха). Цей вид монархії характеризується відсутністю будь-яких представницьких органів, повним безправ’ям народу, зосередженням всієї повноти влади в руках монарха. Прикладами абсолютної монархії можуть бути в наш час королівство Саудівська Аравія, султанат Оман, Катар, Об’єднані Арабські Емірати тощо.

Обмежена монархія - це монархічна форма правління, у якій влада монарха обмежена конституцією, яка приймається парламентом, у сфері законодавства та контролю над діяльністю уряду.

За парламентської (конституційної) монархії - влада монарха обмежується представницьким органом, що закріплюється, як правило, в конституції, яка затверджується парламентом. Монарх не може її змінити. Виконавча влада належить уряду, який формується парламентом і лише йому підзвітний. Абсолютна більшість сучасних монархій - це монархії парламентські. їх існування зумовлено національними традиціями. Це, наприклад:

Республіка - це така форма правління, за якої повноваження верховної влади здійснюють виборні органи, що обираються населенням на певний строк.

Юридичними властивостями республіки є:

• обмеження влади глави держави, законодавчих і виконавчих державних органів конкретним строком;

• виборність вищих органів державної влади;

• відповідальність глави держави у випадках, які передбачено законом;

• загальнообов’язковість рішень законодавчої влади для всіх інших державних органів;

Сучасні республіки поділяють на парламентські, президентські та змішані.

У наш час парламентські республіки існують у Федеративній Республіці Німеччина, Італії, Чехії, Угорщині, Ірландії, Ізраїлі та інших державах. Прикладами президентських республік є Сполучені Штати Америки, Мексика, Аргентина та ін.

У практиці державного будівництва сучасних держав виникають форми правління, які не вкладаються в звичну класифікацію. їх називають змішаними типами республіки.

Ознаками змішаної республіки є:

• подвійна відповідальність уряду перед парламентом і перед президентом;

• президент обирається на загальнонародних виборах і має широкі повноваження;

• уряд очолює прем’єр-міністр, а президент може здійснювати загальне керівництво урядом;

• президент є главою держави;

• президент має право в передбачених законом випадках розпустити парламент, а парламент має право на оголошення імпічменту президенту.

У різних варіаціях поєднуються президентські та парламентські повноваження, що приводить до зарахування їх до змішаного типу (Франція, Португалія, Румунія, Словенія, Хорватія, Україна).

3. Форми територіального устрою держави

Форма територіального устрою - елемент форми держави, що відображає адміністративно-територіальну організацію державної влади та порядок взаємодії між центральними й місцевими органами влади.

Цей елемент форми держави характеризує:

• принципи поділу території держави на складові частини;

• можливість врахування інтересів національних меншин шляхом надання територіальної автономії;

• відносини між різними рівнями владних органів.

Існує проста і складна форма територіального устрою держави.

Унітарна держава - це проста форма територіального устрою держави, окремі складові якої не мають суверенітету й усіх ознак державності.

Для унітарної держави характерна наявність єдиної системи централізованої державної влади, юрисдикція якої поширюється на всю територію країни. Існує єдине громадянство, єдина судова система, єдина конституція. Унітарні держави можуть включати автономні утворення.

Прикладами унітарної держави є Україна, Польща та ін.

Федерація - це складна форма територіального устрою союзної держави, яка складається з державних утворень, що мають юридичну й політичну самостійність.

Принцип федералізму полягає в розмежуванні сфер компетенції федеральної (центральної) влади і влади суб’єктів федерації. Територія такої держави в політико-адміністративному відношенні не є єдиним цілим, а складається із суб’єктів федерації. Суб’єкт федерації наділяється установчою владою, має право ухвалити власну конституцію, свою судову, правову системи. До компетенції центральної влади належать питання оборони країни, зовнішньої політики, фінансів, оподаткування та інші найбільш важливі питання спільного життя держави.

Складові частини федеративних держав мають різні назви і складаються з різної кількості суб’єктів.

Конфедерація - це добровільне об’єднання суверенних держав, яке створюється для досягнення конкретної мети. Принцип конфедералізму передбачає збереження повної юридичної та політичної самостійності держав - членів конфедерації, відсутність центральних органів влади, єдиних законодавства, громадянства та судової системи. Деякі науковці не вважають конфедерацію видом територіального устрою держави саме тому, що це союз декількох держав. Взаємини між суб’єктами конфедерації ґрунтуються лише на добровільних договірних засадах для координації дій у розв’язанні спільних конкретних проблем. Це нестійка форма об’єднання, яка із часом або розпадається, або перетворюється на федерацію.

Дискусійним є питання щодо існування сьогодні держав конфедеративного зразка. Деякі дослідники схильні вважати, що така сучасна міжнародна організація, як Європейський Союз наближена до конфедеративного об’єднання. Держави - члени цієї організації, залишаючись суверенними, передають окремі функції незалежним інститутам, а принцип рівності й одноголосного прийняття рішень дає їм змогу в будь-який момент повністю відновити свій суверенітет.

Імперія - примусово утворена держава, що складається з головної держави (метрополії) та колоній, які повністю залежать від верховної влади.

Імперія - складна багатонаціональна держава, що утворилася шляхом завоювань чи приєднань нових територій, в якій залежність її складових частин від верховної влади є абсолютною. Вона утворювалася в результаті завоювань, колонізації та інших форм експансії. Імперія тримається на системі примусу. Коли зникає примус, імперія розпадається. Наведемо приклади імперій:

На сьогодні у світі не існує імперій. Вважається, коли в 1991 р. Намібія отримала незалежність, розвалилася остання імперія.

4. Загальна характеристика політичних режимів

Політичний (державний) режим тісно пов’язаний із формами правління. Коли з’ясовуємо форму правління, ми ставимо питання: «Хто править? Як побудована система влади?», - то питання, яке розкриває сутність поняття «політичний режим», буде звучати так: «Якими засобами й методами відбувається це правління?».

Політичний режим - це сукупність чи система методів, за допомогою яких здійснюється державна влада в суспільстві.

Політичний режим характеризується станом демократичних прав і свобод людини та інших суб’єктів суспільних відносин, відношенням державної влади до правових основ діяльності її органів.

Сучасна теорія держави розрізняє два основних типи політичних режимів: демократичний і антидемократичний.

Демократичний режим - це порядок політичного життя суспільства, за якого державна влада здійснюється з дотриманням основних прав людини, з урахуванням інтересів усіх соціальних груп населення через демократичні інститути: вибори, референдуми, засоби масової інформації.

Політичні передумови цього типу режиму:

• відсутність єдиної, обов’язкової для всіх державної офіційної ідеології;

• наявність вільно сформованих політичних партій, що показують соціальну диференціацію суспільства;

• обмеження політичної ролі партій участю у виборах, на яких вони виступають з виборчою програмою, що представляє інтереси певної соціальної групи;

• існування політичних меншостей, у функції яких входить опозиційна політична діяльність, розробка альтернативних програм суспільного розвитку;

• наявність політичних свобод (гласність, свобода слова, преси, демонстрацій, мітингів, протестів та ін.), за допомогою яких суверенні об’єкти суспільства здійснюють свою діяльність у сфері політичного життя.

Реалізація цих передумов робить політичний режим демократичним.

Перехідний політичний режим - це стан політичного життя суспільства, що виник у результаті перемоги радикальних, опозиційних сил та має або демократичну, або авторитарну спрямованість. Перехідний політичний режим характерний для пострадянських країн Східної Європи, багатьох країн Азії, Африки, Латинської Америки, що пережили крах тоталітарних режимів.

Антидемократичні режими поділяють на тоталітарні та авторитарні.

Тоталітарний режим - сукупність таких способів і засобів реалізації державної влади, за яких уся життєдіяльність суспільства й кожної окремої людини абсолютно регламентована.

Такий політичний режим має такі характерні особливості:

• влада на всіх рівнях формується закрито однією чи кількома особами з правлячої верхівки, не контролюється населенням;

• відсутня будь-яка можливість для вільного волевиявлення і врахування інтересів усіх груп населення;

• існує однопартійна система;

• незмінна риса - культ особи «вождя»;

• здійснюється цілковитий контроль над економікою;

• держава втручається у приватне життя людини і громадянина.

Серед яскравих прикладів тоталітарного режиму - колишній СРСР 1930-1950-х років, у якому простежувався названий тип антидемократичного режиму з ознаками вождизму.

Тоталітарний режим нав’язує населенню суспільні порядки, моделі яких розроблено на основі єдиної ідеології. Панування цих порядків досягається за допомогою монопольного контролю над політикою, економікою, культурою і побутом. Ідеологічна й організаційна єдність забезпечується політичним пануванням партії, очолюваної вождем. В її руках перебувають засоби масової інформації, друку. У методах управління переважає політичне й фізичне насильство, поліцейський терор.

Авторитарний режим - це така сукупність засобів і способів реалізації державної влади, за яких вона концентрується в руках правлячої верхівки; допускаються деякі розмежування політичних сил, легальні можливості через представницькі органи чи громадські об'єднання відстоювати інтереси певних верств населення.

За авторитарного режиму обмежуються основні права та свободи людини; влада зосереджується в руках невеликої групи людей або однієї особи; забороняється легальна діяльність політичних партій і об’єднань, які стоять в опозиції.

Варто мати на увазі, що класифікація політичних режимів у теорії держави розглядає саме їхні типи, яких у чистому вигляді не існує.

Запитання та завдання

І. Виконайте тестові завдання.

1. Визначте форму правління держави, описану в уривку із джерела.

«Сучасну конституцію Нідерландів було прийнято в 1848 р. з ініціативи короля Віллема II і відомого ліберала Йохана Рудольф Торбеке. Цю конституцію можна вважати “мирною революцією’’, тому що вона різко обмежила владу короля і передала виконавчу владу Кабінету Міністрів. Парламент віднині обирався на прямих виборах і отримав великий вплив на рішення уряду».

А Абсолютна монархія

Б Дуалістична монархія

В Парламентська монархія

Г Парламентська республіка

2. Визначте форму державного устрою, описану в уривку із джерела.

«Бразилія складається з 26 штатів та 1 округу. Штати Бразилії мають значну автономію уряду, законотворчої діяльності, суспільної безпеки і оподаткування. Уряд штату очолює губернатор, вибраний прямим голосуванням, кожний штат має свій законодавчий орган».

А Унітарна держава

Б Федерація

В Конфедерація

Г Імперія

3. Визначте форму політичного режиму КНДР за поданою нижче інформацією.

«Офіційною ідеологією Корейської Народно-Демократичної Республіки є ідеї чучхе, її творці - Кім Ір Сен та Кім Чен Ір, визначають як “філософську ідеологію, у центрі уваги якої стоїть людина”. Країну очолює нащадок вище названих діячів - Кім Чен Ін. Після смерті батька з 2011 року він зайняв його посаду Верховного лідера КНДР, офіційно проголошений “Великим Наступником”, Верховним командувачем збройних сил КНДР».

А Демократичний

Б Перехідний від недемократичного до демократичного

В Авторитарний

Г Тоталітарний

4. Установіть відповідність.

А Демократичний

Б Перехідний від недемократичного до демократичного

В Авторитарний

Г Тоталітарний

1. Україна на початку 1990-х років

2. СРСР 1930-1950-х років (доба Й. Сталіна).

3. СРСР кінця 1950-х - початку 1960-х років («відлига» М. Хрущова).

4. Швеція на початку XXI ст.

II. Порівняйте поняття «тоталітаризм» та «авторитаризм», додавши характерні риси режимів до таблиці.

Тоталітаризм

Авторитаризм

Відсутність єдиної ідеології

Єдина добре організована масова партія

Допускається обмежений плюралізм* (без реальної боротьби за владу)

Влада, не обмежена законом, опирається на терор і репресії

Може бути як командна, так і ринкова економіка

«Активна» несвобода особи (держава примушує особу діями демонструвати лояльність до режиму)

Приклади:

Приклади:

* Плюралізм (від лат. pluralis - множинний).

Загальні риси:______;______.

III. Прочитайте інформаційне повідомлення за 2005 рік про політичні події в Саудівській Аравії. З’ясуйте, яка форма державного правління притаманна державі. Знайдіть у тексті факти, що доводять вашу думку.

Саудівська Аравія проголосила про проведення перших у своїй історії виборів. У рамках першої реальної політичної реформи в країні - найбільшого в світі експортера нафти - пройдуть вибори в місцеві органи влади.

Дедалі більше прибічників реформ серед інтелектуалів та професури зверталися до кронпринца Абдулли з проханням розширити участь населення в політичному житті та дозволити свободу слова й волевиявлення. «Рада Міністрів вирішила розширити участь підданих в управлінні місцевими справами через місцеві ради, половина членів яких буде обиратися», - повідомило державне агентство новин. Друга половина членів рад, вочевидь, буде призначатися.

«Це рішення прийнято на виконання положень промов короля Фадха про розширення народної участі й на підтвердження просування країни до політичної та адміністративної реформ», - процитувало державне агентство новин урядове звернення.

У Саудівській Аравії ніколи не проводилися вибори на державні посади будь-якого рівня. У країні існує Шура (Рада), що складається з 120 членів, яка була започаткована в 1993 році. Вона має дорадчий голос з деяких питань, але не має законодавчих повноважень».

IV. Прочитайте уривки до політичних портретів. Подумайте, які режими склалися за час перебування при владі цих політиків. Проілюструйте свої докази конкретними фактами з поданих текстів.

1. Народився в епоху французької колонізації. Отримав атестат про середню освіту в місцевій французькій школі, поїхав у Францію навчатися в Паризькому університеті, де захопився ліворадикальними ідеями.

Повернувшись до Камбоджі, заснував рух, відомий під назвою «Червоні кхмери», який у 1967 р. почав антиурядову партизанську війну. У 1975 р. загони Пол Пота захопили столицю Камбоджі Пномпень. У країні встановився режим жорстокого терору проти представників вищого класу та інтелігенції. Були фізично знищені науковці, вчителі, лікарі. Усіх мешканців міст виселили в сільську місцевість на примусову працю - вирощувати рис. Важка робота повинна була виховати «нового громадянина». Із цією метою знищили всі механізовані прилади, весь парк сільськогосподарської техніки.

За 3,5 роки перебування при владі Пол Пота кількість населення зменшилася на 26 % (репресовано більше ніж 2 мільйони камбоджійців). У 1979 р. в’єтнамські війська окупували країну та ліквідували режим Пол Пота.

2. Коли Рузвельт вступив на посаду, США перебували в глибокій кризі. У лютому 1933 р. всій банківській справі загрожував крах, було кілька випадків голодної смерті в країні, яка страждала від надлишку продуктів харчування. Уряд Рузвельта ввів «Надзвичайний закон про банки», започаткував політику «Нового курсу».

Було запроваджено радикальну реформу банківської системи, нагляд і контроль за торгівлею цінними паперами.

Рузвельт завжди залишався прагматичним політиком. Чотири рази переобирався на пост президента країни (рекорд в історії США) і обіймав цю посаду до смерті.

Утілення в життя «Нового курсу» відіграло важливу роль у стабілізації економічної та соціальної ситуації у країні в період після економічної кризи 1929-1933 рр. та дозволило уникнути тяжких соціально-політичних потрясінь. Рузвельт проявив себе як неординарний, гнучкий політик, здатний своєчасно реагувати на зміну настрою всіх верств суспільства. Він робив усе, щоб зберегти і розвинути існуючий суспільно-економічний лад у країні і зміцнити домінуюче становище США в усьому світі.

3. Народився 1942 р. в бедуїнській родині. У 1961 р. військовий курсант Муаммар створив підпільну організацію, що ставила за мету скинути монархію.

1 вересня 1969 р. загони під керівництвом Ради революційного командування у складі 12 офіцерів на чолі з Каддафі встановили контроль над основними державними і військовими об’єктами. В ефір вийшло відоме «Комюніке № 1», що починалося словами 27-річного полковника Муаммара Каддафі: «Громадяни Лівії! У відповідь на потаємні сподівання і мрії, у відповідь на ваші безперестанні вимоги змін і духовного відродження, прислухаючись до вашого заклику про повстання, віддані вам армійські сили взяли на себе це завдання і повалили реакційний і корумпований режим».

Багата на природні ресурси, але зубожіла, відстала Лівія, з якої в перші роки правління Каддафі викорінювали атрибути західного життя, була оголошена країною особливого напрямку розвитку. Офіційна ідеологія була сумішшю крайнього етнічного націоналізму, планового соціалізму і державного ісламу при декларованому «народовладді». Опорою режиму були армія, держапарат і сільське населення.

Концепцію суспільного розвитку, висунуту Каддафі, викладено в його головній праці - «Зеленій книзі». Джамахірія (офіційна назва державного ладу Лівії) у перекладі з арабської означає «влада народних мас». У 1977 р. була прийнята Декларація, яка проголосила нову назву країни «Соціалістична Народна Лівійська Арабська Джамахірія» (СНЛАД), законодавство якої ґрунтується на Корані. Проте найвищий законодавчий орган - Загальний народний конгрес - не зміг вибрати свого голову. У генеральний секретаріат було обрано Каддафі (генеральний секретар) і четверо його найближчих соратників. За два роки п’ятірка керманичів пішла у відставку з державних посад, поступившись професійним управлінцям. З того часу до повалення режиму в 2011 р. п’ятірка вождів іменувалася Революційним керівництвом. Муаммар Каддафі офіційно був лише лідером лівійської революції, проте він мав реальний вплив на процес ухвалення політичних, економічних і військових рішень.