Підручник з Правознавства. 11 клас. Філіпенко - Нова програма

§§ 91-92. НАБУТТЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЯ ПРАВА НА ЗЕМЛЮ. ПЛАТА ЗА ЗЕМЛЮ. ЗАХИСТ ПРАВА ВЛАСНОСТІ НА ЗЕМЛЮ

1. Підстави набуття права на землю

Способи набуття права власності на землю визначені Земельним кодексом України і є різними для громадян України, іноземців та юридичних осіб.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. Громадяни України можуть набувати право власності як на землі сільськогосподарського, так і на землі несільськогосподарського призначення. Існує декілька способів набуття права власності на земельні ділянки громадянами України.

Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, особистого селянського господарства, будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель дачного та гаражного будівництва, подають заяву до відповідної районної державної адміністрації або місцевої ради за місцезнаходженням земельної ділянки. Рішення щодо цієї заяви ухвалюється в місячний строк, а в разі відмови в передачі земельної ділянки у власність це питання може бути вирішено в судовому порядку. Згідно із земельним законодавством громадянин, який бажає приватизувати земельну ділянку, що перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок теж ухвалюється в місячний строк.

Новим у земельному законодавстві способом набуття права на земельну ділянку є набуття права власності за давністю користування (набувальна давність). Громадяни, які добросовісно, відкрито і безперервно користуються земельною ділянкою протягом 15 років, але не мають документів, які б свідчили про наявність у них прав на цю земельну ділянку, можуть звернутися до органу державної влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу її у власність або надання в користування.

Юридичні особи, засновані громадянами України, можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності. Для них установлено такі способи набуття права власності на земельні ділянки:

  • цивільно-правові договори купівлі-продажу, дарування, міни та інші;
  • внесення земельної ділянки її засновниками до статутного фонду;
  • прийняття спадщини;
  • виникнення інших підстав, передбачених законом.

Земельні ділянки в постійне користування юридичним особам надаються сільськими, селищними, міськими радами (із земель комунальної власності), районними та обласними радами (із земель спільної власності територіальних громад) та районними, обласними державними адміністраціями (із земель державної власності в межах населених пунктів та поза їх межами).

Юридична особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки в постійне користування, звертається з клопотанням до відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування. До клопотання про відведення земельної ділянки додаються документи, що обґрунтовують її розмір, призначення та місце розташування. Рішення про надання земельної ділянки в постійне користування юридичним особам ухвалюється в місячний строк. У разі відмови в наданні земельної ділянки це рішення може бути оскаржено в судовому порядку.

Право власності на земельну ділянку та право постійного користування земельною ділянкою виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Такими документами є державні акти, форми яких затверджує Кабінет Міністрів України.

Громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, дарування, успадкування та інших цивільно-правових правочинів. Угоди про перехід права власності на земельні ділянки укладають в письмовій формі та нотаріально посвідчують.

2. Підстави припинення права власності на земельну ділянку та права користування нею

У Земельному кодексі України встановлені підстави припинення права власності та права користування земельною ділянкою.

Підстави припинення права власності на земельну ділянку

Підстави припинення права користування земельною ділянкою

• добровільна відмова власника від права на земельну ділянку

• смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця

• відчуження земельної ділянки за рішенням власника

• звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора

• відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб

• конфіскація за рішенням суду

• невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк

• добровільна відмова від права користування земельною ділянкою

• вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим кодексом

• припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій

• використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам

• використання земельної ділянки не за цільовим призначенням

• систематична несплата земельного податку або орендної плати

Законодавство України окремо визначає підстави для примусового припинення прав на земельну ділянку:

  • використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;
  • неусунення допущених порушень законодавства (забруднення земель радіоактивними та хімічними речовинами, відходами, стічними водами, забруднення земель бактеріально-паразитичними і карантинно-шкідливими організмами, засмічення земель забороненими рослинами, пошкодження й знищення родючого шару ґрунту, об’єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем, інших порушень) у терміни, установлені вказівками спеціально уповноважених органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів;
  • конфіскація земельної ділянки;
  • примусове відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності;
  • примусове звернення стягнень на земельну ділянку по зобов’язаннях власника цієї земельної ділянки;
  • невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених Земельним кодексом України.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування мають право викупу земельних ділянок, які перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, для суспільних потреб.

Земельна ділянка може бути конфіскована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, установлених законом.

3. Викуп земельних ділянок для суспільних потреб

Викуп земельних ділянок, які перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, для суспільних потреб здійснюється у випадках та в порядку, установлених Законом «Про відчуження земельних ділянок, інших об’єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності».

Викуп земельних ділянок для суспільних потреб - це передача земельних ділянок, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, за їх згодою в державну чи комунальну власність для задоволення суспільних потреб шляхом укладення договору купівлі-продажу чи іншого правочину в порядку, установленому законом.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування мають право викупу земельних ділянок, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, для таких суспільних потреб:

Викуп земельної ділянки, інших об’єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, може здійснюватися лише за згодою їх власників.

4. Примусове відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності. Конфіскація земельної ділянки

Підстави та порядок примусового відчуження земельних ділянок з мотивів суспільної необхідності визначаються законом.

Примусове відчуження земельних ділянок, інших об’єктів нерухомого майна, що на них розміщено, з мотивів суспільної необхідності - це перехід права власності на земельні ділянки, інші об’єкти нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, до держави чи територіальної громади з мотивів суспільної необхідності за рішенням суду.

У разі неотримання згоди власника земельної ділянки, інших об’єктів нерухомого майна, що на ній розміщено, з викупом цих об’єктів для суспільних потреб зазначені об’єкти можуть бути примусово відчужені в державну чи комунальну власність лише як виняток з мотивів суспільної необхідності та виключно під розміщення:

  • об’єктів національної безпеки і оборони;
  • лінійних об’єктів та об’єктів транспортної та енергетичної інфраструктури та об’єктів, необхідних для їх експлуатації;
  • об’єктів, пов’язаних з видобуванням корисних копалин загальнодержавного значення;
  • об’єктів природно-заповідного фонду;
  • кладовищ.

У разі недосягнення згоди щодо умов договору купівлі-продажу (іншого правочину, що передбачає передачу права власності) протягом шести місяців з дня ухвалення рішення про викуп земельної ділянки зазначені об’єкти можуть бути примусово відчужені в державну чи комунальну власність лише як виняток з мотивів суспільної необхідності і виключно для будівництва автомобільних доріг загального користування державного значення, мостів, естакад та об’єктів, необхідних для їх експлуатації, на умовах концесії.

Примусове відчуження земельних ділянок з мотивів суспільної необхідності здійснюється за рішенням суду.

Земельна ділянка може бути конфіскована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, установлених законом. Законом, який передбачає ці випадки, є насамперед Кримінальний кодекс України.

5. Земельні спори

Держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власника не можна позбавити права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених законами України.

Земельні спори - це суперечності між суб’єктами земельних відносин, що виникають у процесі здійснення права на землю.

Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян та юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори в межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.

Органи виконавчої влади з питань земельних ресурсів вирішують земельні спори щодо меж земельних ділянок за межами населених пунктів, встановлення обмежень у використанні земель та земельних сервітутів.

У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів спір вирішується судом.

Порядок розгляду земельних спорів органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів

Громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за порушення, передбачені земельним законодавством.

Запитання та завдання

Перейдіть за кодом чи посиланням на норми чинного законодавства http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1409 і розв’яжіть ситуацію.

Ситуація. Мешканцю села Соковита Долина Працьовитому С., що мав 2 га садів і виноградників, приватна фірма «Морс і нектар» запропонувала викупити його земельну ділянку. Фірма начебто збиралася розбити парк для відпочинку своїх робітників. У зв’язку з цим земельна ділянка Працьовитого С. підлягає викупу для суспільних потреб і він зобов’язаний її продати.

Надайте консультацію громадянину Працьовитому С., який не хоче позбутися своєї власності, що дісталася йому у спадок від дідуся, який був відомим агрономом.

Запитання для самоперевірки

  • 1. Які підстави набуття права власності на землю існують за законодавством України?
  • 2. Що таке земельні торги? З якою метою вони проводяться?
  • 3. За наявності яких підстав особу можна позбавити права власності на земельну ділянку?
  • 4. Який порядок вирішення земельних спорів передбачено чинним законодавством України?
  • 5. Яка відповідальність настає за порушення земельного законодавства?