Підручник з Правознавства. 11 клас. Філіпенко - Нова програма

Тема 11. Земельне право України

А що має земля з того, що родить і нас годує?

Ольга Кобилянська, українська письменниця

§ 89. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЗЕМЕЛЬНОГО ПРАВА

1. Предмет правового регулювання земельного права. Земельний кодекс України

Земельне право - це галузь права, що регулює земельні відносини з метою забезпечення раціонального використання земель, створення умов для підвищення ефективності цього процесу, охорони прав фізичних та юридичних осіб як землевласників і землекористувачів.

Предметом правового регулювання земельного права є відносини, що виникають з приводу володіння, користування та розпорядження земельними ресурсами, а також їх охорони та раціонального використання. Земельне право - комплексна галузь права України, оскільки її основу складають норми цивільного права, органічно пов’язані з нормами адміністративного та екологічного права.

Держава, приймаючи закони та під законні акти, визначає за допомогою імперативного методу порядок використання та охорони земель, установлює обмеження використання земель відповідно до їх цільового призначення тощо. На договірному рівні, використовуючи диспозитивний метод, регулювання земельних правовідносин відбувається за участі сторін, які мають можливість у визначених межах самостійно обрати спосіб своєї поведінки для досягнення певної мети.

Земельні правовідносини регулюються за допомогою різноманітних джерел земельного права. Конституція України визначає засади земельного права, закріплює положення щодо належності землі, гарантії права власності на землю, особливого статусу землі, яка проголошена основним національним багатством, а також права власності українського народу.

Конституція України

Ст. 14. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право надувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Основним нормативним актом у цій галузі є Земельний кодекс України. Він є нормативно-правовим актом кодифікованого характеру. Земельний кодекс конкретизує положення Конституції України щодо регулювання земельних відносин, визначає основний зміст практично всіх інститутів земельного права.

2. Принципи земельного законодавства

Завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Земельне законодавство базується на принципах:

  • поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу та основного засобу виробництва;
  • забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави;
  • невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом;
  • забезпечення раціонального використання та охорони земель;
  • забезпечення гарантій прав на землю;
  • пріоритету вимог екологічної безпеки.

3. Земельні правовідносини. Суб’єкти та об’єкти земельних відносин

Земельні правовідносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Суб’єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Об’єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, зокрема на земельні частки (паї).

Земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються Земельним кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать Земельному кодексу.

4. Категорії земель України за цільовим призначенням

Усі землі, які перебувають в межах України, складають її земельний фонд. Законодавство передбачає наявність загального правового режиму усіх земель незалежно від форми їх власності та цільового призначення.

Одночасно є й істотні відмінності між правовим режимом певних категорій земель, що зумовлено різними способами їх використання, різним цільовим призначенням, особливостями правової охорони тощо. За вказаними та іншими критеріями землі можуть поділятися на окремі види:

Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які ухвалюють рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або ухвалюють рішення про створення об’єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Зміна цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, провадиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства.

Види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, установлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання. Земельні ділянки, що належать до земель оборони, використовуються виключно згідно із Законом України «Про використання земель оборони».

Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для:

  • визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам;
  • визнання недійсними угод щодо земельних ділянок;
  • відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною;
  • притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель.

Запитання для самоперевірки

  • 1. Що є предметом правового регулювання земельного права?
  • 2. Дайте визначення земельним відносинам.
  • 3. Що є об’єктами земельних відносин?
  • 4. На яких основних принципах базується земельне законодавство?
  • 5. На які види поділяють землі України?