Підручник з Правознавства. 11 клас. Філіпенко - Нова програма

§ 75. ІНДИВІДУАЛЬНІ ТА КОЛЕКТИВНІ ТРУДОВІ СПОРИ

1. Індивідуальні трудові спори. Порядок вирішення трудових спорів

Індивідуальні трудові спори - це неврегульовані розбіжності між працівником і роботодавцем з питань застосування законодавчих та інших нормативно-правових актів про працю або зміни умов трудового договору. Індивідуальні трудові спори є найпоширенішими серед трудових спорів.

Кодекс законів про працю України

Ст. 221. Органи, які розглядають трудові спори.

Трудові спори розглядаються:

  • 1) комісіями по трудових спорах;
  • 2) районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами.

Створення комісій з трудових спорів (КТС) передбачено на підприємствах, в установах, організаціях із числом працюючих не менш як 15 чоловік. КТС обирається на загальних зборах трудового колективу підприємства. При цьому кількість робітників у складі комісії з трудових спорів підприємства повинна бути не менше половини її складу.

Рішення КТС підлягає виконанню власником або уповноваженим ним органом у 3-денний строк після закінчення 10 днів, передбачених на його оскарження. У разі невиконання власником або уповноваженим ним органом рішення КТС у встановлений строк комісією з трудових спорів підприємства, установи, організації працівникові видається посвідчення, що має силу виконавчого листа.

У районних (міських) судах розглядаються трудові спори за заявами:

  • працівника чи власника або уповноваженого ним органу, коли вони не згодні з рішенням комісії з трудових спорів підприємства, установи, організації;
  • прокурора, якщо він вважає, що рішення КТС суперечить чинному законодавству.

Безпосередньо в районних (міських) судах розглядаються трудові спори за заявами:

  • працівників підприємств, де КТС не обираються;
  • працівників про поновлення на роботі;
  • керівника підприємства, його заступників, головного бухгалтера підприємства, митних органів, державних податкових інспекцій та інших службових осіб з питань звільнення, зміни дати й формулювання причини звільнення, переведення на іншу роботу;
  • власника або уповноваженого ним органу про відшкодування працівником матеріальної шкоди, завданої підприємству, та за іншими заявами.

Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного (міського) суду в 3-місячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - у місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

2. Колективні трудові спори. Способи вирішення колективних спорів

Колективний трудовий спір (конфлікт) - це суперечності, що виникли між сторонами соціально-трудових відносин стосовно: установлення нових або зміни існуючих соціально-економічних умов праці та виробничого побуту; укладення чи зміни колективного договору; виконання колективного договору, угоди або окремих їх положень; невиконання вимог законодавства про працю.

Вимоги найманих працівників на виробничому рівні формулюються і затверджуються загальними зборами найманих працівників або формулюються шляхом збору підписів членів трудового колективу підприємства. Вимоги оформлюють відповідним протоколом та надсилають власнику.

Власник зобов’язаний у 3-денний строк розглянути й повідомити своє рішення в письмовій формі, підписане й обґрунтоване. Якщо це питання не в компетенції власника, власник у 3-денний строк надсилає зазначений протокол вищому органу управління. Загальний строк розгляду вимог і ухвалення рішення з урахуванням цих вимог власником до моменту одержання рішення не повинен перевищувати ЗО днів з дня одержання цих вимог власником до моменту одержання рішення працівниками чи уповноваженим ними органом.

Конфлікт виникає з моменту, коли представницький орган працівників одержав від власника повну або часткову відмову, або коли строки закінчилися, а відповідь не надійшла. Про виникнення конфлікту орган, що представляє інтереси працівників або профспілки, повинен у 3-денний строк повідомити письмово власника, місцевий орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування за місцем знаходження підприємства та Національну службу посередництва і примирення (НСПП).

3. Страйк: порядок організації та проведення. Обмеження у проведенні страйку

Страйк - це тимчасове колективне добровільне припинення роботи працівниками (невихід на роботу, невиконання своїх трудових обов’язків) підприємства, установи, організації з метою вирішення колективного трудового спору. Страйк застосовується як крайній засіб вирішення колективного трудового спору у зв’язку з відмовою власника задовольнити вимоги найманих працівників.

Конституція України

Ст. 44. Ті, хто працює, мають право на страйк для захисту своїх економічних і соціальних інтересів.

Порядок здійснення права на страйк встановлюється законом з урахуванням необхідності забезпечення національної безпеки, охорони здоров’я, прав і свобод інших людей.

Ніхто не може бути примушений до участі або до неучасті у страйку.

Заборона страйку можлива лише на підставі закону.

Страйк може бути розпочато, якщо примирні процедури не привели до вирішення колективного трудового спору, або власник ухиляється від примирних процедур, або не виконує угоди, досягнутої в ході вирішення колективного трудового спору.

Рішення проголошення страйку на підприємстві приймається за поданням органу профспілкової чи іншої організації найманих працівників, уповноваженої представляти інтереси останніх, загальними зборами найманих працівників шляхом голосування та вважається прийнятим, якщо за нього проголосували більшість найманих працівників або 2/3 делегатів конференції. Рішення про оголошення страйку оформлюється протоколом.

Орган, який очолює страйк, зобов’язаний письмово попередити власника або уповноважений ним орган не пізніше ніж за 7 днів до початку страйку, а в разі прийняття рішення про страйк на безперервно діючому виробництві - за 15 днів. Власник або уповноважений ним орган зобов’язаний в найкоротший строк повідомити постачальників і споживачів, транспортні організації, а також інші зацікавлені підприємства, установи, організації про рішення найманих працівників про оголошення страйку. У разі проведення зборів, мітингів, пікетів за межами підприємства орган, який очолює страйк, повинен повідомити про запланований захід місцевий орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування не пізніше ніж за три дні. Незаконними є страйки:

  • оголошені з вимогами про зміну конституційного ладу, державних кордонів та адміністративно-територіального устрою України, а також з вимогами, що порушують права людини;
  • оголошені без додержання найманими працівниками та профспілками положень Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)»;
  • розпочаті з порушенням найманими працівниками, профспілкою, об’єднанням профспілок чи уповноваженими ними органами вимог вищезазначеного Закону;
  • які оголошені або проводяться під час здійснення примирних процедур.

Забороняється проводити страйк, якщо припинення працівниками роботи створює загрозу життю та здоров’ю людей, довкіллю або перешкоджає запобіганню аваріям, катастрофам, епідеміям та епізоотіям чи боротьбі із стихійним лихом. У разі оголошення надзвичайного стану Верховна Рада України або Президент України можуть заборонити проведення страйків на строк, що не перевищує одного місяця.

Запитання та завдання

Розв’яжіть логічний ланцюжок.

За поданими даними зробіть висновок, якого вивченого питання стосується логічний цифровий ланцюжок, і поясніть кожне значення:

3 місяці, 10 днів, 3 дні, 10 днів, 3 дні, 3 місяці.

Складіть свій цифровий ряд з іншого питання розглянутої теми з правознавства та запропонуйте його для вирішення однокласникам і однокласницям.

Запитання для самоперевірки

  • 1. Дайте визначення поняття «індивідуальні трудові спори».
  • 2. Які органи розглядають індивідуальні трудові спори?
  • 3. Назвіть органи, що вирішують колективні трудові спори (конфлікти).
  • 4. Схарактеризуйте порядок організації та проведення страйку.