Підручник з Правознавства. 11 клас. Філіпенко - Нова програма

Тема 8. Трудове право України. Соціальний захист

Душа людська, що позбавлена природного свого діла, подібна каламутній воді, у тісноті уміщеній.

Григорій Сковорода, український просвітитель-гуманіст, філософ

§ 71. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ТРУДОВИХ ВІДНОСИН В УКРАЇНІ

1. Право на працю. Предмет трудового права. Трудові правовідносини

Конституція України

Ст. 43. Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Використання примусової праці забороняється. Не вважається примусовою працею військова або альтернативна (невійськова) служба, а також робота чи служба, яка виконується особою за вироком чи іншим рішенням суду або відповідно до законів про воєнний і про надзвичайний стан.

Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом...

Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Трудове право - це галузь права, що врегульовує відносини працівників з власниками підприємств або уповноваженими ними органами чи окремими фізичними особами з приводу праці.

Законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності й галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Предметом трудового права є відносини, змістом яких є сам процес праці, тобто трудові правовідносини.

2. Джерела трудового права

Трудове право як система юридичних норм і самостійна галузь права складається з численної кількості нормативно-правових актів. Серед законів, що виступають джерелами трудового права, основне місце належить Конституції України. Статті Конституції закріплюють основні права громадян як суб’єктів трудового права.

Найвагоміше місце серед законодавчих актів трудового права належить Кодексу законів про працю України (КЗпПУ). Поряд з КЗпПУ діють також інші закони України. Це Закони України «Про зайнятість населення», «Про колективні договори і угоди», «Про оплату праці», «Про відпустки» тощо.

Відомчі акти - накази, розпорядження, інструкції галузевих міністерств - містять приписи з окремих питань регулювання праці на підприємствах певної галузі.

Важливе місце серед джерел трудового права посідає так зване локальне регулювання праці - у масштабах окремої галузі, підгалузі, професії, регіонів і підприємств. У сучасних умовах децентралізації управління та самоуправління підприємств і регіонів значення локальних нормативних актів зростає.

3. Колективний договір. Порядок укладення

Колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов’язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин та узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів. Тому, якщо до колективного договору вносяться умови, що суперечать законодавству, такі умови не мають сили, є нікчемними та не можуть застосовуватися. Водночас законодавство допускає можливість внесення в колективні договори умов, що поліпшують становище працівників (надають додаткові трудові й соціально-побутові пільги працівникам, а також додаткові гарантії).

Колективний договір укладають на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності й господарювання.

У колективному договорі встановлюють взаємні зобов’язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема:

  • змін в організації виробництва та праці;
  • забезпечення продуктивної зайнятості;
  • нормування та оплати праці, установлення форм, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.);
  • установлення гарантій, компенсацій, пільг;
  • участі трудового колективу у формуванні, розподілі й використанні прибутку підприємства, установи, організації;
  • режиму роботи, тривалості робочого часу та відпочинку;
  • умов і охорони праці;
  • забезпечення житлово-побутового, культурного, медичного обслуговування, організації оздоровлення та відпочинку працівників.

Колективний договір підлягає повідомній реєстрації місцевими органами державної виконавчої влади. Договір набирає чинності з дня його підписання представниками сторін або з дня, зазначеного в ньому. Після закінчення строку чинності колективний договір продовжує діяти до того часу, поки сторони не укладуть новий або не переглянуть чинний, якщо інше не передбачено договором.

У разі реорганізації підприємства колективний договір зберігає чинність протягом строку, на який його укладено, або може бути переглянутий за згодою сторін. У разі ліквідації підприємства колективний договір діє протягом усього строку проведення ліквідації.

4. Особливості регулювання трудових відносин за участю юридичної особи — суб’єкта малого підприємництва, фізичної особи — підприємця

Трудові відносини за участю роботодавця - суб’єкта малого підприємництва, який є юридичною особою, мають певні особливості:

  • на трудові відносини поширюються мінімальні соціальні гарантії, установлені законодавством;
  • роботодавець самостійно затверджує правила внутрішнього трудового розпорядку з дотриманням вимог законодавства;
  • на роботодавця не покладається обов’язок щодо створення робочих місць для інвалідів;
  • звільнення неповнолітніх працівників суб’єкта малого підприємництва проводиться без отримання згоди служби у справах неповнолітніх;
  • роботодавець має право самостійно встановлювати режим роботи, що передбачає зайнятість у загальні вихідні дні, дні державних і релігійних свят, залучати працівників до роботи відповідно до графіка, що затверджується роботодавцем;
  • роботодавець зобов’язаний виплачувати заробітну плату в строки, установлені трудовим договором, але не рідше ніж один раз на місяць;
  • місцеві органи виконавчої влади разом з територіальними органами з нагляду за охороною праці визначають підприємства, що надають таким роботодавцям платні послуги з проведення інструктажу з охорони праці та пожежної безпеки, обстеження умов охорони праці та пожежної безпеки.

Особливості праці працівників за трудовим договором з роботодавцем - фізичною особою:

  • праця фізичних осіб використовується на підставі трудового договору (укладається в письмовій формі та реєструється у відповідному органі державної служби зайнятості в книзі реєстрації трудових договорів);
  • роботодавець - фізична особа зобов’язаний вести трудові книжки працівників, які перебувають з ним у трудових відносинах;
  • робочий час установлюється відповідно до законодавства;
  • вихідні дні надаються працівникові відповідно до трудового договору або за домовленістю сторін;
  • тривалість щорічної оплачуваної відпустки працівника не може бути меншою від установленої законодавством. Більша тривалість відпустки може встановлюватися колективним договором (якщо такий укладався), трудовим договором.

Запитання для самоперевірки

  • 1. Що таке «право на працю» відповідно до Конституції України?
  • 2. Які відносини регулює трудове право?
  • 3. Назвіть джерела трудового права.
  • 4. Які питання регулюються колективним договором?
  • 5. Назвіть особливості регулювання трудових відносин за участю юридичної особи - суб’єкта малого підприємництва, фізичної особи - підприємця.