Підручник з Правознавства. 11 клас. Філіпенко - Нова програма

§ 68. ГОСПОДАРСЬКІ ДОГОВОРИ

1. Поняття господарського договору

Господарський договір - це зафіксовані у спеціальному правовому документі на підставі угоди зобов’язання учасників господарських відносин (сторін), спрямовані на обслуговування (забезпечування) їх господарської діяльності.

Господарські зобов’язання, які виникають між суб’єктами господарювання або між суб’єктами господарювання та негосподарюючими суб’єктами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов’язаннями.

Кабінет Міністрів України, уповноважені ним або законом органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб’єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори. Укладення господарського договору є обов’язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов’язком для суб’єкта господарювання.

При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі:

  • вільного волевиявлення;
  • примірного договору, рекомендованого органом управління суб’єктам господарювання для використання;
  • типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови;
  • договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб’єктів, коли ці суб’єкти в разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов’язкові умови договору відповідно до законодавства.

Договір вважається укладеним, якщо між сторонами в передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо всіх його істотних умов. Істот ними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів цього виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї зі сторін повинна бути досягнута згода.

Господарський договір виконує такі загальні функції:

  • регулятивну, тобто регулює відносини між сторонами на підставі закону, але з урахуванням специфіки конкретного господарського зв’язку, доповнюючи прогалини закону;
  • координаційну - сторони господарського договору виробляють умови цього договору шляхом погодження між учасниками договірних відносин умов договору;
  • інструмента планування;
  • контрольну, яка полягає в тому, що за допомогою господарського договору здійснюється контроль за ефективністю діяльності суб’єктів господарювання;
  • охоронну — наявність договору в передбаченій законом формі, зафіксовані в ньому права і обов’язки сторін, а також санкції за невиконання (неналежне виконання) останніх дають можливість здійснити в судовому порядку захист прав і законних інтересів сторін в разі порушення однією з них своїх договірних зобов’язань.

2. Форма господарського договору

Господарський договір укладається, як правило, згідно з цивільним законодавством у письмовій формі. Усна форма застосовується як виключення щодо угод, що виконуються під час їх укладення, але з обов’язковим отриманням організацією, що оплатила товари чи послуги, письмового документа, який підтверджує отримання грошей та підстави їх отримання. Розрізнюють кілька модифікацій письмової форми, що застосовуються при укладенні господарських договорів:

  • повна письмова форма господарського договору, до якого додаються супроводжуючі його укладення документи: підписаний сторонами текст договору з усіма додатками, протокол розбіжностей (якщо він мав місце), протокол узгодження розбіжностей (якщо розбіжності узгоджувалися і між сторонами було досягнуто компромісу щодо спірних умов договору), судове рішення (якщо спір передавався на розгляд судовим органам);
  • скорочена письмова форма у вигляді комплекту листів, телеграм, факсограм та інших документів, якими сторони обмінювалися в процесі встановлення договірного зв’язку, якщо зміст цих документів свідчить про наміри сторін установити договірний зв’язок та істотні умови договору.
  • стандартна форма, що являє собою бланк, зміст і порядок заповнення якого визначено правилами; ця форма застосовується у договорах приєднання, якщо умови договору є заздалегідь визначеними і не підлягають коригуванню (наприклад, договори перевезення вантажу, придбання акцій новостворюваного або діючого акціонерного товариства шляхом підписки);
  • нотаріальна форма: застосовується в передбачених законом випадках (наприклад, у разі продажу в процесі приватизації цілісних майнових комплексів підприємств або їх структурних підрозділів).

3. Порядок укладення господарських договорів

Укладення господарських договорів відбувається згідно з нормами Господарського кодексу, якими встановлено:

  • загальний порядок укладення господарських договорів;
  • особливості укладення попередніх договорів;
  • особливості укладення господарських договорів за державним замовленням;
  • особливості укладення господарських договорів на основі вільного волевиявлення сторін, примірних і типових договорів;
  • укладення господарських договорів за рішенням суду та інші.

Порядок укладення господарських договорів визначають певні особливості порівняно із цивільно-правовими договорами. Такими особливостями є:

  • порядок висловлення пропозиції (оферта) та її прийняття (акцепт) значною мірою формалізований (пропозиція укласти договір повинна бути чітко висловлена, виражати справжній намір вступити в договір та достатньо визначена із зазначенням усіх істотних умов договору);
  • доарбітражне (досудове) врегулювання розбіжностей, що виникають при укладенні.

При укладенні господарського договору законодавством передбачено необхідність включення до нього умов щодо:

  • предмета договору, його кількісних та якісних характеристик;
  • строку дії договору та строків його виконання;
  • суми договору та ціни одиниці виміру;
  • порядку виконання та передачі приймання виконання;
  • порядку і форми платежів;
  • відповідальності за невиконання (неналежне виконання) сторонами зобов’язань;
  • обставин, що виключають відповідальність сторін за невиконання (неналежне виконання) сторонами договірних зобов’язань (форс-мажор);
  • способів забезпечення належного виконання договірних зобов’язань (застава, гарантія);
  • порядку розгляду спорів.

За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов’язана протягом двадцяти днів розглянути його, у цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі. У разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним.

Суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Запитання для самоперевірки

  • 1. Що таке господарський договір?
  • 2. Схарактеризуйте функції господарських договорів.
  • 3. У яких формах укладається господарський договір?
  • 4. Які умови необхідно включати при укладенні господарських договорів?