Підручник з Правознавства. 11 клас. Філіпенко - Нова програма

§§ 6-7. АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРОВАДЖЕННЯ. АДМІНІСТРАТИВНИЙ ПРОЦЕС

1. Здійснення адміністративного провадження в адміністративному порядку, судовому порядку, громадськими органами

Адміністративне провадження - це вирішення адміністративним судом чи іншими компетентними уповноваженими органами публічно-правового спору, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа або інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції, зокрема забезпечення порядку застосування адміністративних стягнень до осіб, які скоїли адміністративне правопорушення.

Завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне та об’єктивне з’ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

В адміністративному порядку провадження здійснюється органами виконавчої влади, тобто:

  • адміністративними комісіями при місцевих органах державної виконавчої влади;
  • одноосібно службовими (посадовими) особами - представниками органів державної виконавчої влади: річкового, повітряного, автомобільного транспорту, внутрішніх справ, пожежного нагляду, рибоохорони, митного нагляду, нагляду за охороною праці, військовими комісаріатами.

У судовому порядку провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється суддями одноосібно.

Провадження може здійснюватися також громадськими органами та їх уповноваженими особами, наприклад громадськими органами з охорони громадського порядку; громадськими інспекторами Українського товариства охорони пам’яток історії та культури, лісовим інспектором, мисливським інспектором, органів рибоохорони, охорони навколишнього природного середовища тощо.

2. Види адміністративного провадження

Адміністративний процес багатофункціональний. Про це свідчить велика кількість класифікацій і видів проваджень.

Основні види адміністративного провадження-.

  • провадження у справах про адміністративні правопорушення;
  • провадження за зверненнями громадян;
  • провадження з видачі ліцензії;
  • провадження з надання громадянам пільг;
  • виконавче провадження.

У справі про адміністративне провадження можуть брати участь: особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, законні представники, захисник, свідок, експерт, перекладач, потерпілий.

3. Стадії адміністративного процесу

Упорядкованість адміністративного процесу обумовлено наявністю чіткої системи дій щодо його проведення. Важливим елементом цієї системи, який характеризує структуру кожного з адміністративних проваджень, є процесуальна стадія.

Процесуальна стадія - це відносно уособлена, відділена часом та логічно пов’язана сукупність процесуальних дій, спрямованих на досягнення певної мети та вирішення відповідних завдань конкретного адміністративного провадження, що характеризується колом суб’єктів і закріплюється у процесуальних актах.

Стадії відрізняються одна від одної також колом учасників провадження, характером проваджуваних дій та їх юридичною роллю. Розв’язання завдань кожної стадії оформлюється спеціальним процесуальним документом. Після прийняття такого акта розпочинається нова стадія.

Незалежно від порядку здійснення провадження зазвичай містить чотири стадії.

Кожна із цих стадій, у свою чергу, складається з конкретних етапів, які являють собою окремі процесуальні дії.

Стадія порушення адміністративного провадження та адміністративного розслідування - початкова стадія провадження. Підставою її порушення є дані, які з достатньою ймовірністю свідчать про наявність ознак проступку, тобто такою підставою є факт вчинення адміністративного правопорушення.

Розгляд справи про адміністративне правопорушення та винесення по ній постанови - це основна стадія провадження у справах про адміністративні правопорушення. У ході цієї стадії вирішуються найважливіші завдання провадження: підготовка справи до розгляду та слухання справи; аналіз зібраних матеріалів про обставини справи; ухвалення постанови по суті справи; доведення змісту цієї постанови до відома правопорушника.

Стадія перегляду справи у зв’язку з оскарженням або опротестуванням постанови є факультативною, тобто необов’язковою, і настає лише у випадку оскарження або опротестування ухваленої постанови по суті справи.

Стадія виконання постанови про накладення адміністративного стягнення є завершальною стадією провадження у справах про адміністративні правопорушення. Її сутність полягає в практичній реалізації адміністративного стягнення, призначеного правопорушнику постановою. Від того, чи послідовно реалізовано постанову про адміністративне стягнення, залежить рівень ефективності боротьби з адміністративними правопорушеннями, їх попередження, результативність виховання громадян у дусі точного та неухильного дотримання законів.

4. Адміністративне судочинство. Адміністративні суди

Адміністративне судочинство - це діяльність адміністративних судів щодо розгляду й вирішення адміністративних справ у порядку, установленому Кодексом адміністративного судочинства України.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (або вчинені) вони: на підставі Конституції та законів України; обґрунтовано; неупереджено; з дотриманням принципу рівності перед законом; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно.

Адміністративне судочинство здійснюється в порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Адміністративний суд - це орган судової влади, уповноважений здійснювати правосуддя в адміністративних справах шляхом вирішення справ адміністративної юрисдикції (публічно-правових спорів).

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи в публічно-правових спорах, зокрема:

  • спорах фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності;
  • спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;
  • спорах між суб’єктами владних повноважень з приводу реалізації їх компетенції у сфері управління, зокрема делегованих повноважень;
  • за зверненням суб’єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб’єкту законом;
  • спорах щодо правовідносин, пов’язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму;
  • спорах фізичних чи юридичних осіб з розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності в частині доступу до публічної інформації;
  • спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності;
  • інших спорах.

Система адміністративного судочинства має інстанційну побудову.

Апеляційні адміністративні суди переглядають судові рішення місцевих адміністративних судів (місцевих загальних судів як адміністративних судів та окружних адміністративних судів), які перебувають у межах їх територіальної юрисдикції, в апеляційному порядку як суди апеляційної інстанції.

Верховний Суд переглядає судові рішення місцевих та апеляційних адміністративних судів у касаційному порядку як суд касаційної інстанції.

5. Підсудність справ

Підсудність - це процесуальний порядок віднесення судових справ, що підлягають розгляду та вирішенню посуті, до конкретної ланки судової системи й до певного конкретного суду цієї ланки.

Адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, які ухвалено стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об’єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за місцем проживання (перебування) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача.

Позови до фізичної особи пред’являються в суд за зареєстрованим місцем її проживання або перебування. Позови ж до юридичних осіб пред’являються в суд за їх місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Законодавством передбачено поняття виключної підсудності. Адміністративні справи з приводу оскарження нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, міністерства чи іншого центрального органу виконавчої влади, Національного банку України чи іншого суб’єкта владних повноважень, повноваження якого поширюються на всю територію України, адміністративні справи про анулювання реєстраційного свідоцтва політичної партії, про заборону (примусовий розпуск, ліквідацію) політичної партії та інші справи вирішуються окружним адміністративним судом, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ.

Адміністративні справи з приводу оскарження рішень суб’єктів владних повноважень, ухвалених на контрольних пунктах в’їзду (виїзду) на тимчасово окуповану територію, їхніх дій або бездіяльності вирішуються адміністративним судом за місцезнаходженням відповідного контрольного пункту.

Підсудність справи, у якій однією із сторін є суд або суддя суду, до підсудності якого віднесено цю справу за загальними правилами, визначається ухвалою суду вищої інстанції. Спори між адміністративними судами щодо підсудності не допускаються.

6. Звернення громадян. Електронна петиція

Громадяни України у своєму повсякденному житті постають перед необхідністю звертатися з різними питаннями до установ, організацій, органів влади тощо. Право на звернення є одним з конституційних прав громадян України, закріплених у ст. 40 Конституції України, а також одним з найважливіших політичних прав.

Громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об’єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов’язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Особи, які не є громадянами України й законно перебувають на її території, мають таке саме право на подання звернення, як і громадяни України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами.

Звернення громадян - це викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Електронна петиція - це особлива форма колективного звернення громадян до Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, органу місцевого самоврядування. Вона є одним з інструментів електронної демократії.

Електронна петиція подається та розглядається в порядку, передбаченому статтею 23-1 Закону України «Про звернення громадян».

Звернення, оформлене без дотримання вимог, передбачених Законом України «Про звернення громадян», повертається заявникові з відповідними роз’ясненнями не пізніше як через 10 днів з дня його надходження. Звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов’язковому прийняттю та розгляду. Забороняється відмова в прийнятті та розгляді звернення з посиланням на політичні погляди, партійну приналежність, стать, вік, віросповідання, національність громадянина, незнання мови звернення.

Якщо питання, порушені у зверненні, що одержали орган державної влади, місцевого самоврядування, підприємство, установа, організація незалежно від форми власності, об’єднання громадян або посадова особа, не належать до їх повноважень, таке звернення пересилається одержувачем до належного відповідного органу або належної посадової особи в термін не більше як 5 днів. Про це повідомляють громадянину, який подав звернення. У разі, якщо звернення не містить даних, необхідних для ухвалення обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, його в той самий термін повертають громадянину з відповідними роз’ясненнями.

Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.

Органи державної влади та місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об’єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов’язані:

  • об’єктивно, всебічно й вчасно перевіряти заяви чи скарги;
  • на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу;
  • скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів для припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини, які сприяли порушенням;
  • забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання рішень, ухвалених у зв’язку із заявою чи скаргою;
  • письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги та суть ухваленого рішення;
  • вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті обмеження його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніше як у місячний термін довести ухвалене рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об’єднання за місцем проживання громадянина;
  • у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз’яснити порядок оскарження рішення, ухваленого за нею;
  • особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів для усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

Звернення розглядаються та вирішуються у термін не більше як один місяць від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше як 15 днів від дня їх отримання. Якщо в місячний строк вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник установлюють необхідний термін для його розгляду. Про це повідомляють особу, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати 45 днів.

Особи, винні в порушенні Закону України «Про звернення громадян», несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність.

Запитання та завдання

Розв’яжіть ситуацію.

Ситуація. Під час перевірки продовольчого магазину «Острів» санітарний лікар міста встановив порушення санітарних правил. Він склав протокол про адміністративне правопорушення щодо директорки магазину Омріяної Я. У поясненні Омріяна Я. зазначила, що згідно з наказом про розподіл посадових обов’язків за дотримання санітарних правил відповідає заступник директора Карченко П.

Визначте стадію адміністративного провадження.

Які органи (посадові особи) повинні розглядати справу?

Які подальші стадії адміністративного провадження і які рішення можливі у справі?

Запитання для самоперевірки

  • 1. Що таке адміністративне провадження?
  • 2. Назвіть стадії, які проходить адміністративне провадження.
  • 3. Які справи розглядають адміністративні суди?
  • 4. Укажіть і схарактеризуйте етапи адміністративного судочинства.
  • 5. У чому полягає особливість провадження у справах за пропозиціями, заявами та скаргами громадян?