Підручник з Правознавства. 11 клас. Філіпенко - Нова програма

Тема 7. Господарське право України

Ubi emolumentum, ibi onus.

Де зиск, там і тягар.

Латинський крилатий вислів

§ 64. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ГОСПОДАРСЬКОГО ПРАВА УКРАЇНИ

1. Предмет господарського права

Господарське право є самостійною галуззю права, що являє собою систему норм, які походять як від держави, так і від самих учасників відносин у сфері господарювання, за допомогою яких здійснюється правовий вплив на відносини, що виникають між суб’єктами господарського права під час організації та здійснення господарської діяльності.

Предметом господарсько-правового регулювання є відносини, що виникають у сфері господарювання і на які спрямовано регулюючий вплив господарського права:

  • господарські правовідносини виникають у зв’язку з організацією та безпосереднім здійсненням господарської діяльності. Організація господарської діяльності - це система заходів, спрямованих на раціональне поєднання всіх елементів господарської системи: економіки країни, господарської системи певного регіону, суб’єкта господарювання. Будь-яка господарська система складається з елементів: суб’єкти (суб’єкти господарювання, органи управління та контролю, споживачі); матеріальні ресурси, необхідні для функціонування системи; нормативна система (правовий статус суб’єктів, відповідальність); інформаційна система, що забезпечує двосторонній зв’язок між центром системи та (або) її елементами, інші складові;
  • у господарських правовідносинах реалізуються як приватні, так і публічні інтереси;
  • у цих правовідносинах завжди чітко визначено учасників, що наділені правами та обов’язками один до одного.

Не є предметом регулювання господарського права:

  • майнові та особисті немайнові відносини, що регулюються Цивільним кодексом України;
  • земельні, гірничі, лісові, водні відносини, відносини щодо використання й охорони рослинного та тваринного світу, територій та об’єктів природно-заповідного фонду, атмосферного повітря;
  • трудові відносини;
  • фінансові відносини за участі суб’єктів господарювання, що виникають у процесі формування та контролю виконання бюджетів усіх рівнів;
  • адміністративні та інші відносини управління за участі суб’єктів господарювання, у яких орган державної влади або місцевого самоврядування не є суб’єктом, наділеним господарською компетенцією.

Сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини.

Для узгодження всього комплексу інтересів, що виникають у сфері господарювання, та забезпечення їх гармонійної реалізації господарським правом використовується метод рівного підпорядкування суб’єктів господарського права суспільному господарському порядку, який вимагає від усіх суб’єктів господарського права взаємодії і взаємовідповідальності. Цей метод становить сукупність способів і заходів впливу норм господарського права на господарські відносини для оптимального їх упорядкування, серед яких розрізняють:

  • забезпечення свободи прийняття автономних рішень суб’єктами господарських відносин у межах, дозволених законом;
  • установлення позитивних зобов’язань щодо обов’язкової легалізації господарської діяльності (державна реєстрація, ліцензування, патентування);
  • надання позитивних рекомендацій (консультації державних органів);
  • установлення заборон (щодо здійснення окремих видів господарської діяльності господарюючим суб’єктам; щодо незаконного втручання органів державної влади та місцевого самоврядування в господарську діяльність суб’єктів господарювання) та ін.

2. Господарський кодекс України

Господарський кодекс України встановлює відповідно до Конституції України правові основи господарювання, яке базується на різноманітності суб’єктів господарювання різних форм власності. Він має за мету забезпечити зростання ділової активності суб’єктів господарювання, розвиток підприємництва й на цій основі підвищення ефективності суспільного виробництва, його соціальну спрямованість відповідно до вимог Конституції України, утвердити суспільний господарський порядок в економічній системі України, сприяти гармонізації її з іншими економічними системами.

Одночасне ухвалення Господарського та Цивільного кодексів України дозволило, хоча й неповною мірою, реалізувати концепцію узгодження в законодавстві приватноправових і публічно-правових начал.

Господарський кодекс України складається з дев’яти розділів: 1. Основні засади господарської діяльності; 2. Суб’єкти господарювання; 3. Майнова основа господарювання; 4. Господарські зобов’язання; 5. Відповідальність за правопорушення у сфері господарювання; 6. Особливості правового регулювання в окремих галузях господарювання; 7. Зовнішньоекономічна діяльність; 8. Спеціальні режими господарювання; 9. Прикінцеві положення.

3. Поняття та види суб’єктів господарювання. Права та обов’язки суб’єктів господарювання

Суб’єкти господарювання - це учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов’язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов’язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Суб’єктами господарювання є господарські організації та фізичні особи.

Основними правами суб’єктів господарювання є:

  • засновницькі (право на вибір організаційно-правової форми, вибір діяльності тощо);
  • управлінські (самостійне визначення структури підприємства, прийняття та зміна статуту);
  • майнові (загальні майнові права - це можливість мати майно та кошти, вести господарську і комерційну діяльність, розпоряджатися майном, набувати майно на законних підставах; спеціальні майнові права - це випуск цінних паперів, акцій тощо).

Розрізняють такі обов’язки суб’єктів господарювання:

  • здійснювати господарську діяльність відповідно до законодавства;
  • виконувати господарські зобов’язання за договорами;
  • забезпечувати необхідну якість продукції, послуг, робіт;
  • вести бухгалтерський облік, сплачувати обов’язкові державні платежі;
  • не допускати недобросовісної конкуренції;
  • не порушувати права та інтереси споживачів та інших суб’єктів господарського права;
  • раціонально використовувати природні ресурси; охороняти навколишнє природне середовище від забруднення;
  • здійснювати плату за спеціальне природокористування та відшкодовувати завдані природі збитки.

4. Фізична особа як суб’єкт господарювання

Фізична особа визнається суб’єктом господарювання в разі здійснення нею підприємницької діяльності за умови державної реєстрації її як підприємця без статусу юридичної особи.

Цивільний кодекс України

Ст. 50. Право фізичної особи на здійснення підприємницької діяльності.

1. Право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Обмеження права фізичної особи на здійснення підприємницької діяльності встановлюється Конституцією України та законом.

2. Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, вст ановленому законом.

Громадянин може здійснювати підприємницьку діяльність:

  • безпосередньо як підприємець або через приватне підприємство, яке він створює;
  • із залученням або без залучення найманої праці;
  • самостійно або спільно з іншими особами.

Фізична особа - підприємець відповідає за зобов’язаннями, пов’язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

Запитання для самоперевірки

  • 1. Що є предметом господарського права?
  • 2. Дайте загальну характеристику Господарському кодексу України.
  • 3. Які види підприємств залежно від способу утворення існують?
  • 4. Схарактеризуйте права та обов’язки суб’єктів господарювання.