Підручник з Правознавства. 11 клас. Філіпенко - Нова програма

§§ 57-58. ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВІ ДОГОВОРИ

1. Договір та його ознаки. Суб’єкти та об’єкти договору

Договір - найпоширеніший вид правочинів. Лише незначна кількість односторонніх правочинів не належить до договорів.

Договором, є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Ознаками договору є:

  • наявність вільного волевиявлення двох або більше осіб, яке має бути взаємним;
  • може вчинятися всіма суб’єктами цивільного права;
  • метою є настання правових наслідків;
  • є обов’язковим для виконання сторонами;
  • зміст може визначатися як законом, так і домовленістю сторін.

Суб’єктами договору можуть бути фізичні та юридичні особи.

Об’єктами договору є матеріальні та нематеріальні блага, послуги, що перебувають у цивільно-правовому обігу.

2. Умови дійсності договору

До зобов’язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов’язання, якщо інше не передбачено законом або самим договором. Як і будь-який правочин, договір є вольовим актом, причому в цьому випадку слід казати про спільну волю сторін договору, їх спільне волевиявлення, що втілюється в договорі.

Втілення спільного волевиявлення сторін договору можливе лише за умови забезпечення свободи договору як принципу, що гарантує відсутність зовнішнього впливу на учасників договору.

Принцип свободи договору, закріплений ст. 627 ЦКУ, означає, що:

  • сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог чинного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості;
  • сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати відносини на свій розсуд;
  • сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це;
  • в інших випадках.

Оскільки договір є видом правочинів, більш детально про умови дійсності договорів ви можете подивитися в раніше викладеному матеріалі щодо умов дійсності правочинів. Нагадаємо лише про форму договору.

Цивільний кодекс України

Ст. 639. Форма договору.

  • 1. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
  • 2. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
  • 3. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.
  • 4. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

3. Види договорів

Різноманітність форм та видів договорів вимагає їх певного впорядкування і, отже, класифікації, яка здійснюється за різними ознаками.

Найбільш важливими є класифікації за такими ознаками:

  • за розподілом прав та обов’язків між суб’єктами:

  • за необхідністю компенсації дії (за наявністю вигоди):

  • за наявністю чи відсутністю попередньої домовленості бувають основні (ті, які існують як самостійні договори) та попередні (ті, що завжди передбачають інший договір, з яким пов’язаний попередній);
  • залежно від моменту виникнення прав та обов’язків сторін договори поділяються на консенсуальні (наприклад, договір купівлі-продажу, поставки) та реальні (договір позики, ренти).

Консенсуальним є договір, для вчинення якого достатньо лише досягнення сторонами згоди за всіма його істотними умовами. Реальний договір, на відміну від консенсуального, вважається вчиненим лише тоді, коли відбудеться передача речі. Деякі договори можуть бути як реальними, так і консенсуальними (наприклад, договір зберігання, дарування, позички);

  • залежно від значення підстави правочину для його дійсності договори поділяються на каузальні (наприклад, договір майнового найму) та абстрактні (наприклад, вексель, оскільки відсутня пряма вказівка, на підставі чого його держатель має право вимагати сплати грошових коштів). Договори, дійсність яких залежить від наявності конкретної підстави, є каузальними, а договори, для дійсності яких підстава не має значення, є абстрактними. Наприклад, каузальним є договір позики, оскільки правовою метою його є передача у власність позичальникові грошових коштів або інших речей. На відміну від каузальних договори, дійсність яких не залежить від їх мети, мають абстрактний характер. Абстрактні договори є дійсними за умови прямої вказівки закону на їх абстрактний характер.

Залежно від форми договори поділяються на такі, що повинні бути укладені усно, письмово або письмово з обов’язковим нотаріальним посвідченням.

Цивільне право розрізняє такі види договорів, як публічні, договори приєднання, договори на користь третьої особи та інші.

Цивільний кодекс України

Ст. 633. Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов’язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв’язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом.

Ст. 634. Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

4. Істотні умови договору. Звичайні та випадкові умови. Стадії укладення договору

Змістом договору є права і обов’язки сторін, які визначаються в умовах договору. Договір вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди за всіма істотними умовами. Істотними закон визначає ті умови, на внесенні яких до договору наполягає сторона договору.

Істотними умовами договору є:

  • умови про предмет договору;
  • умови, що визначено законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду;
  • умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом:

Оферта адресується конкретній особі і має вказівки на всі основні умови договору. Пропозицію може зробити кожна зі сторін майбутнього договору. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказано в пропозиції укласти договір або не встановлено законом. Оферта та акцепт є стадіями укладення договору.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Поряд з істотними умовами договорів цивільно-правова доктрина також розрізняє звичайні та випадкові умови.

Звичайними є ті умови договору, що базуються на диспозитивних нормах або звичаях. їх внесення до тексту договору не є обов’язковим, їх наявність чи відсутність не впливає на факт укладення договору, вони не потребують окремого погодження, однак стають обов’язковими для сторін через сам факт укладення договору. Такими умовами можуть бути, наприклад, умови щодо порядку розгляду спорів - за відсутності такої домовленості в договорі це питання буде вирішуватися відповідно до загальних норм права.

Випадковими вважаються ті умови договору, які хоча і не мають значення для укладення договору, але набувають юридичного значення лише в разі їх включення в самий договір (на противагу звичайним умовам, що стають обов’язковими через сам факт укладення договору).

Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором чи законом. Договір може бути змінено або розірвано на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною, але лише за рішенням суду.

5. Характеристика окремих видів договору

Найбільш поширеною класифікацією договорів є класифікація останніх за змістом. Такими договірними зобов’язаннями є:

  • договір купівлі-продажу, за яким одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму;
  • договір міни (бартеру), за яким кожна із сторін зобов’язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар;
  • договір дарування, за яким одна сторона (дарувальник) передає або зобов’язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність;
  • договір ренти;
  • договір довічного утримання (догляд);
  • договір позики;
  • договір підряду;
  • договір найму;
  • договір доручення;
  • договір комісії та інші договори (позичка, підряд, послуги, перевезення, зберігання, страхування, кредит, банківський вклад, банківський рахунок, факторинг тощо).

Одним з найбільш розповсюджених договорів, що укладаються як фізичними, так і юридичними особами, є договір купівлі-продажу. Цей договір є відплатним, двостороннім, може бути як реальним (коли передача товару продавцем є підставою для укладення договору купівлі-продажу), так і консенсуальним (коли сторони досягли домовленості між собою стосовно істотних умов договору і продавець зобов’язується передати покупцеві товар). Сторонами договору купівлі-продажу є продавець і покупець.

Істотною умовою договору купівлі-продажу є предмет, а договору про продаж товару в кредит з умовою про розстрочення платежу - ціна товару, порядок, строки і розміри платежів. Предметом договору купівлі-продажу можуть бути: речі, як рухомі (індивідуально визначені чи визначені родовими ознаками), так і нерухомі; відчужувані майнові права - право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб, право вимоги та інше. Будь-які відступлення майнових прав (цесія) є продажем цих прав, але договір купівлі-продажу в цьому випадку відіграє другорядну роль.

Важливими при визначенні предмета договору є не лише визначення виду майна, а й інші характеристики (кількість, асортимент, якість, строк придатності, комплектність, упаковка товару).

Продавець зобов’язаний передати товар покупцеві у строк, установлений договором купівлі-продажу. Якщо право власності переходить до покупця раніше від передання товару, продавець зобов’язаний до передання зберігати товар, не допускаючи його погіршення. Необхідні для цього витрати покупець зобов’язаний відшкодувати продавцеві.

Форма договору купівлі-продажу визначається відповідно до вимог ЦКУ щодо форми правочину. ЦК України встановлює вичерпний перелік майна, договір купівлі-продажу якого укладається в письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню. Це стосується насамперед нерухомого майна, тобто об’єктів, розташованих на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Договір позики є реальним, тобто його укладення прямо пов’язується законом з моментом передання позичальнику грошових коштів або інших речей, визначених родовими ознаками. Крім досягнення сторонами згоди за істотними умовами договору в належній формі, потрібно також фактичне передання предмета позики позичальнику. Відповідно до цього умови договору позики, за якими позикодавець зобов’язується надати позичальнику позику, не мають юридичного значення, а позикодавець не може бути примушений на їх підставі до надання позики або притягнений до відповідальності за ненадання позики позичальнику. Договір позики є одностороннім тому, що за умови реальності цього договору позикодавець має тільки право вимагати повернення предмета позики та сплати відсотків у відплатному договорі, а в позичальника є тільки обов’язок повернути позикодавцю все отримане за договором та сплатити відсотки, якщо договір позики відплатний. Договір позики може бути відплатний або безвідплатний. Каузою (метою) договору позики для позичальника є набуття ним права власності на грошові кошти або інші речі позикодавця, визначені родовими ознаками.

Договір позики укладається в письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання відсотків встановлюються договором. Якщо договором не встановлено розмір процентів, їхній розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Договір може встановлювати сплату позичальником процентів: періодично (наприклад, кожного місяця, кварталу); одноразово (наприклад, разом з поверненням суми позики) або згідно з певним графіком. Якщо строк сплати процентів договором не встановлено, проценти мають сплачуватися позичальником щомісячно до дня повернення позики.

Запитання та завдання

Перейдіть за кодом чи посиланням на чинне законодавство http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran4902#n4902 і розв’яжіть ситуацію.

Ситуація. Громадянин Немарнотратенко В. уклав письмовий договір позики з громадянином Вибагливим Р. на суму 500 гривень, за яким Немарнотратенко В. зобов’язувався повернути борг через один рік. У день закінчення строку договору позики Немарнотратенко В. поштовим переказом повернув гроші. Однак позикодавець Вибагливий Р. не погодився із цією сумою боргу та зажадав повернення суми з урахуванням процентів на рівні облікової ставки Національного банку України. Позичальник з такою вимогою не погодився.

Визначте поняття договору позики та надайте його правову характеристику. У яких випадках договір позики завжди є безвідсотковим? Дайте правовий аналіз ситуації.

Запитання для самоперевірки

  • 1. Дайте визначення поняття «договір».
  • 2. За якими суттєвими ознаками можна класифікувати договори?
  • 3. Які існують види договору залежно від моменту виникнення прав та обов’язків сторін?
  • 4. Які умови договору визнаються істотними?
  • 5. Які існують стадії укладення договору?
  • 6. Дайте характеристику найбільш поширеним у цивільному обігу договорам.