Підручник з Правознавства. 11 клас. Філіпенко - Нова програма

§§ 52-53. ЗАХИСТ ЦИВІЛЬНИХ ПРАВ ТА ОХОРОНЮВАНИХ ІНТЕРЕСІВ

1. Види захисту цивільних прав

У випадках, коли порушено права особи, створено перепони для реалізації нею своїх прав чи свобод або вжиті заходи є недостатніми, особа має право на захист свого цивільного права.

Право на захист - це передбачені законом вид і міра поведінки особи, цивільні права якої зазнали посягання, що полягають у можливості застосування самостійних дій, спрямованих на поновлення порушеного, оспорюваного чи невизнаного права, а також можливості звернутися до юрисдикційних органів з вимогою про захист.

Предметом захисту може бути не тільки цивільне суб’єктивне право, яке зазнало посягання. Захищений може бути й інтерес, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Наприклад, інтерес кредитора боржника - фізичної особи, яка тривалий час відсутня у місці її проживання і відсутні відомості про її місцезнаходження, щодо встановлення режиму безвісної відсутності такої особи.

Для особи застосування захисту становить право, яке включає як самостійне здійснення поновлення порушеного права в межах, визнаних законом (самозахист), так і звернення до уповноваженого державного, самоврядного чи громадського органу за захистом свого права чи інтересу.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права та інтересу. Суд при дослідженні і встановленні дійсних обставин справи може відмовити особі в захисті, не застосовуючи жодного із зазначених способів, у випадку зловживання особою своїми правами.

2. Захист честі, гідності та ділової репутації особи

У загальному розумінні під поняттям «честь» слід розуміти зовнішню оцінку фізичної особи з боку суспільства чи соціальної групи, членом якої вона є. Гідністю є внутрішня оцінка особою своїх якостей. Суміжним із цими поняттями є поняття ділової репутації, що включає усталену зовнішню оцінку фізичної чи юридичної особи у сфері підприємницьких відносин. Ці особисті немайнові блага повинні бути недоторканними від будь-яких посягань ззовні.

Цивільний кодекс України

Ст. 297. Право на повагу до гідності та честі.

Кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Право на гідність - це особисте немайнове право фізичної особи на власну цінність як особистості, право на усвідомлення цієї цінності та усвідомлення значимості себе як особи, що відіграє певну соціальну роль у суспільному житті.

Право на честь - це особисте немайнове право фізичної особи на об’єктивну, повну та своєчасну оцінку її та її діянь (поведінки) з дотримання морально-етичних і правових норм з боку суспільства, певної соціальної групи та окремих громадян, а також право на формування цієї оцінки та користування нею.

Під поняттям «ділова репутація» розуміють оцінку фізичної особи, що ґрунтується на наявній інформації про її позитивні та негативні суспільно значимі діяння (поведінку), як правило, у певній сфері (професійній, підприємницькій, службовій та ін..), що відома оточуючим, і в силу цього відображена в суспільній свідомості як думка про особу з точки зору моралі даного суспільства чи соціальної групи. Зовнішня схожість понять «ділова репутація» та «честь» не є підставою для їх ототожнення, оскільки:

  • честь визначає людину як особистість без вказівки на певний вид занять, тоді як ділова репутація залежить від того, як особа виконує покладені на неї професійні, службові чи інші рольові обов’язки;
  • честь може бути лише позитивною, а її зміст та обсяг може змінюватися, тоді як ділова репутація може бути як позитивна, так і негативна;
  • честю (як і гідністю) наділена тільки фізична особа, тоді як ділова репутація як особисте немайнове благо притаманна як фізичним, так і юридичним особам.

Закон надає потерпілому можливість захищати свою честь і гідність шляхом пред’явлення цивільного позову. Це буде позов про визнання й заборону. У цьому випадку позивач просить про визнання поширених відомостей такими, що не відповідають дійсності, та про заборону дальшого поширення цих відомостей, а також про те, щоб зобов’язати порушника виконати певні дії для спростування відомостей, що паплюжать честь і гідність та ділову репутацію. Такий позов може бути пред’явлений у суді в тих випадках, коли немає підстав для притягання порушника до кримінальної відповідальності.

Підставою (юридичним фактом) є протиправна дія: поширення відомостей, які паплюжать честь і гідність та не відповідають дійсності.

Залежно від обставин справи суди встановлюють такі конкретні засоби захисту: публічне вибачення позивача; направлення письмових спростувань в організацію, у яку було повідомлено названі відомості; спростування у відповідному колективі відомостей, поширених на зборах та ін. Особа, стосовно якої поширено відомості, що паплюжать її честь, гідність або ділову репутацію, має право поряд із спростуванням таких відомостей вимагати відшкодування в повному обсязі збитків та моральної шкоди, завданих їх поширенням.

3. Моральна шкода. Підстави та способи компенсації моральної шкоди

Моральна шкода - це спосіб захисту цивільних прав, що полягає в покладенні на порушника обов’язку сплатити потерпілому грошову компенсацію за фізичні та (або) моральні страждання, які той переніс внаслідок скоєного правопорушення.

Законодавство дає вичерпний перелік ознак моральної шкоди, що дозволить у майбутньому уникнути безпідставних судових позовів про відшкодування моральної шкоди.

Моральна шкода компенсується на підставі:

  • рішення суду;
  • домовленості сторін;
  • рішення комісії з трудових спорів.

При визначенні розміру компенсації суд бере до уваги:

  • ступінь вини заподіювана шкоди у випадках, коли вина є підставою відшкодування моральної шкоди;
  • характер нематеріальних благ, яким завдано шкоди;
  • індивідуальні особливості потерпілого;
  • обставини завдання шкоди та інші обставини, що мають значення для визначення розміру завданої моральної шкоди.

Існує декілька способів компенсації моральної шкоди. Першим способом відшкодування моральної шкоди є її відшкодування в грошовій формі. Наступним способом відшкодування моральної шкоди виступає її відшкодування іншим майном шляхом надання інших речей. Моральна шкода також може полягати в наданні благ не речового, а іншого майнового характеру: путівок до лікувально-оздоровчих закладів, туристичних подорожей; виконання послуг чи робіт (ремонт житлового приміщення, перевезення, видавничі, перукарські, медичні послуги тощо).

4. Захист права власності. Способи захисту права власності

Забезпечуючи захист відносин власності в Україні, право вирішує декілька завдань. По-перше, право забезпечує стабільність відносин власності в суспільстві, що досягається шляхом законодавчого врегулювання відносин власності. По-друге, воно забезпечує відновлення порушених відносин власності, якщо таке трапляється, та притягнення до відповідальності осіб, винних у таких порушеннях.

Захист права власності - це низка передбачених законодавством заходів, які застосовуються у випадках порушення цього права та спрямовані на захист і відновлення відносин власності.

Захист суб’єктивних цивільних прав здійснюється в такі способи:

  • визнання права;
  • визнання правочину недійсним;
  • припинення дії, яка порушує права;
  • відновлення становища, яке існувало до порушення;
  • примусове виконання обов’язку в натурі;
  • зміна правовідношення;
  • припинення правовідношення;
  • відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;
  • відшкодування моральної (немайнової) шкоди;
  • визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Усі перераховані вище способи можна розділити на речово-правові, зобов’язально-правові та особливі способи захисту. До речово-правових способів належать віндикаційний та негаторний позови.

Віндикаційним (від лат. vim decere - оголошувати про застосування сили) є позов не володіючого майном власника до особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Такий позов може мати місце лише за наявності таких умов:

  • необхідно, щоб власника було фактично позбавлено володіння;
  • необхідно, щоб майно, що належить власникові, збереглося в натурі;
  • віндикація можлива лише до індивідуально визначеного майна;
  • позивач і відповідач не перебувають між собою в зобов’язальних відносинах щодо цього майна.

Негаторним (від лат. actio negatoria - той, що заперечує) є позов власника про усунення будь-яких перешкод у здійсненні ним права користуватися та розпоряджатися майном. Цей позов пред’являється власником за умови, що він має майно у своєму володінні, однак протиправна поведінка інших осіб перешкоджає йому здійснювати права користування та розпорядження ним. Для заявления такого позову не вимагається, щоб перешкоди до здійснення права користування та розпорядження майном були результатом винних дій відповідача чи завдавали позивачу збитків. Достатньо, щоб такі дії хоча й не позбавляли власника володіння майном, але об’єктивно порушували його права. Прикладами негаторного позову є:

  • позов власника до відповідача, який без належних правових підстав використовує нерухому будівлю власника для зберігання свого майна;
  • позов власника про виселення фізичних осіб з неправомірно зайнятих ними жилих приміщень;
  • позов власника гаража до власника сусіднього гаража, який розмістив біля воріт його гаража будівельні матеріали, що перешкоджають виїзду його машини тощо.

5. Способи захисту авторських і суміжних прав

У сфері авторського права Закон України «Про авторське право і суміжні права» наводить перелік порушень авторських і (або) суміжних прав, який дає підстави для судового захисту цих прав.

При порушенні будь-якою особою авторських і (або) суміжних прав їх власники можуть використовувати такі способи захисту прав:

  • вимагати визнання та поновлення своїх прав;
  • звертатися до суду з позовом про поновлення порушених прав та припинення дій, що порушують авторські та (або) суміжні права чи створюють загрозу їх порушення;
  • подавати позови про відшкодування моральної шкоди;
  • подавати позови про відшкодування збитків, включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником унаслідок порушення ним авторських прав, чи виплату компенсацій;
  • вимагати припинення підготовчих дій до порушення авторських і (або) суміжних прав;
  • брати участь в інспектуванні виробничих приміщень, складів, технологічних процесів та використовувати інші способи захисту авторських і (або) суміжних прав.

6. Строк позовної давності. Загальний строк. Спеціальні строки

Існування надійного механізму правового регулювання і захисту цивільних прав неможливе без урахування фактору часу. Виникнення, зміну чи припинення правовідносин, обов’язок вчинити дії чи можливість вдатися до засобів захисту порушеного права закон неодмінно пов’язує з певними моментами або періодами часу.

Строком є певний період у часі, зі спливом якого пов’язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов’язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Оскільки основним засобом примусового захисту порушеного цивільного права є позов, указані строки отримали назву строків «позовної давності».

Цивільний кодекс України

Ст. 256. Поняття позовної давності. Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сучасне цивільне законодавство передбачає два види строків позовної давності: загальний і спеціальний. Загальний строк позовної давності встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

7. Перебіг строку позовної давності

Важливе значення має визначення початкового моменту перебігу позовної давності, оскільки від нього залежить і правильне обчислення строку давності, і в кінцевому підсумку - захист порушеного матеріального права.

Перебіг загальної або спеціальної позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Згідно із загальним правилом після закінчення строку позовної давності особа втрачає можливість удатися до судового захисту порушеного права.

Після початку перебігу позовної давності можуть виникати обставини (юридичні факти), які або перешкоджають уповноваженій особі своєчасно пред’являти позов, або іншим способом впливають на нормальний перебіг давності.

Перебіг позовної давності зупиняється у разі:

  • якщо пред’явленню позову перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія (непереборна сила);
  • у разі відстрочення виконання зобов’язання (мораторій) на підставах, установлених законом;
  • у разі зупинення дії закону або іншого нормативно-правового акта, який регулює відповідні відносини;
  • якщо позивач або відповідач перебуває у складі Збройних Сил України або в інших створених відповідно до закону військових формуваннях, що переведені на воєнний стан.

У разі виникнення зазначених обставин перебіг позовної давності зупиняється на весь час їх існування. Від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.

Крім зупинення перебіг позовної давності може бути перерваний. Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов’язку. Такими діями можуть бути відправлення боржником кредитору листа з проханням відстрочити стягнення боргу, часткове виконання зобов’язання тощо. За чинним законодавством переривання позовної давності допускається лише у двох випадках:

  • при пред’явленні особою позову до одного з кількох боржників;
  • якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Сутність переривання позовної давності полягає в тому, що при настанні зазначених вище обставин перебіг давності починається спочатку, а час, який минув до перерви, до нового строку не зараховується. Жодні інші обставини, у тому числі і зміна осіб у зобов’язанні, не впливають на перебіг позовної давності.

Цивільний кодекс України

Ст. 268. Вимоги, на які позовна давність не поширюється: 1) на вимогу, що випливає із порушення особистих немайнових прав; 2) на вимогу вкладника до банку (фінансової установи) про видачу вкладу; 3) на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю; 4) на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право; 5) на вимогу страхувальника (застрахованої особи) до страховика про здійснення страхової виплати.

Запитання та завдання

Перейдіть за кодом чи посиланням на чинне законодавство http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran1412#n1412 і розв’яжіть ситуацію.

Ситуація. 22 травня 2016 року Безсоромних М. позичив у свого товариша Безволенко Д. 73 тисячі гривень для купівлі автомобіля. Договір позики оформили в письмовій нотаріально завіреній формі, де й зазначили строк повернення боргу - 1 лютого 2017 р.

1 травня 2017 р. Безсоромних М. виплатив Безволенко Д. 3 тисячі і пообіцяв решту боргу погасити пізніше, але обіцянки не виконав.

5 травня 2017 року Безволенка Д. було зараховано до миротворчого контингенту, що перебував за кордоном у складі військ ООН у зоні бойових дій, де він служив до травня 2018 року. 26 серпня 2018 р. Безволенко Д. надіслав листа, у якому попросив повернути гроші. Безсоромних М. відповів, що поверне решту боргу до 1 січня 2020 р., але своєї обіцянки не виконав.

2 січня 2020 р. Безволенко Д. поїхав відпочивати в Карпати, де потрапив до місцевості, яку 3 січня в результаті снігопаду було відрізано від сполучення з будь-яким іншим населеним пунктом до 1 лютого, коли прочистили дороги і Безволенко Д. зміг повернутися додому 5 лютого.

6 лютого 2020 р. Безволенко Д. звернувся з позовом до суду. Під час складання позовної заяви в юридичній консультації адвокат скептично висловився про можливість повернути суму боргу через те, що строк позовної давності вже сплив.

Прорахуйте, яке рішення ухвалить суд у справі «Безволенко проти Безсоромних».

Запитання для самоперевірки

  • 1. Які види захисту цивільних прав існують за законодавством України?
  • 2. Що означають і чим відрізняються поняття «честь», «гідність», «ділова репутація»?
  • 3. У яких випадках відшкодовується моральна шкода?
  • 4. Які строки позовної давності передбачено за цивільним законодавством?
  • 5. Назвіть випадки, на які не поширюється позовна давність.