Підручник з Правознавства. 11 клас. Філіпенко - Нова програма

§§ 50-51. ЦИВІЛЬНИЙ ПРОЦЕС

1. Види проваджень у цивільному процесі

Цивільний процес - це сукупність норм цивільного процесуального права, що регулюють порядок розгляду та вирішення цивільних прав.

Цивільний процес має універсальний характер і забезпечує захист прав та охоронюваних інтересів незалежно від їхньої галузевої приналежності й характеру предмета судової діяльності.

Цивільний процесуальний кодекс України (ЦПК України)

Ст. 2. Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ здійснюється за правилами іншого судочинства.

Справи позовного провадження характеризуються наявністю двох сторін з протилежними інтересами і спірністю їх майнових та особистих немайнових правовідносин, які передаються на розгляд суду. Ці справи випливають зі спору про право. Спори можуть бути пов’язані як з порушенням суб’єктивного права (коли діями одного учасника або в результаті його дій зменшуються чиї-небудь блага - майнові, особисті), так і з його оспорюванням (коли в результаті поведінки учасника спору стає неясним зміст правовідношення, а також взаємні права і обов’язки).

Справи окремого провадження спрямовуються на встановлення певних обставин, наявність юридичних фактів або юридичного статусу громадян, необхідних для реалізації суб’єктивних прав. У порядку окремого провадження розглядають справи, у яких відсутній спір про право, а постає питання саме про встановлення юридичного факту.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про:

  • обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи;
  • надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності;
  • визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою;
  • усиновлення;
  • відновлення прав на втрачені цінні папери на пред’явника та векселі;
  • передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність;
  • визнання спадщини відумерлою та інші справи.

Справи наказного провадження полягають у спрощеній процедурі розгляду низки вимог кредитора (стягувана або заявника) до боржника, які базуються на беззаперечних документах. Підставами відкриття наказного провадження є такі види юридичних актів:

  • вимога, яка ґрунтується на правочині, вчиненому в письмовій формі;
  • вимога про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати;
  • вимога про компенсацію витрат на проведення розшуку відповідача, боржника, дитини або транспортних засобів боржника.

Оскільки наказне провадження є спрощеною формою судочинства, то в судовому наказі має бути лише дві частини: вступна та резолютивна. Судовий наказ є одночасно виконавчим документом і не вимагає видачі виконавчого листа.

2. Розгляд цивільних справ третейськими судами

Питання організації та діяльності третейських судів регламентуються Законами України «Про третейські суди», «Про міжнародний комерційний арбітраж», ЦПК України, Господарським процесуальним кодексом України, а також іншими нормативними актами.

Третейський суд - це недержавний незалежний орган, що утворюється за угодою або відповідним рішенням зацікавлених фізичних та (або) юридичних осіб у порядку, установленому законом, для вирішення спорів, що виникають із цивільних та господарських правовідносин.

Завданням третейського суду є захист майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів сторін третейського розгляду шляхом всебічного розгляду та вирішення спорів відповідно до закону.

Мета третейського вирішення цивільних справ - урегулювання правових конфліктів, що виникли, і забезпечення до-

бровільного виконання обов’язків. Розгляд у третейському суді існує як альтернатива судовій формі захисту. Однак вона не протистоїть, а доповнює діяльність судів по розгляду й вирішенню цивільних справ.

До найхарактерніших переваг третейського суду перед державним судом належать такі:

  • оперативність і ефективність вирішення спорів, спрощена процедура розгляду, можливість проведення розгляду поза місцем постійного перебування третейського суду, зокрема безпосередньо за місцем перебування сторін спору;
  • конфіденційність третейського розгляду й створення умов для збереження комерційної таємниці;
  • самооплатність третейського суду, економія засобів сторін, що сперечаються;
  • можливість залучення не тільки юристів, але й фахівців зі знанням економіки та технологій фондового ринку як арбітрів та експертів при вирішенні спорів.

Третейські суди в порядку, передбаченому законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних і господарських правовідносин, за винятком справ у спорах:

  • про визнання недійсними нормативно-правових актів;
  • пов’язаних із державною таємницею;
  • що виникають із сімейних правовідносин, крім тих, що виникають зі шлюбних договорів;
  • про відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом;
  • щодо нерухомого майна, включаючи земельні ділянки;
  • що виникають з трудових відносин;
  • інших справ, які відповідно до закону підлягають вирішенню винятково судами загальної юрисдикції або Конституційним Судом України.

Види третейських судів:

  • постійно діючі третейські суди;
  • третейські суди для вирішення конкретного спору.

І постійно діючі третейські суди, і третейські суди для вирішення конкретного спору утворюються без статусу юридичної особи. Постійно діючий третейський суд очолює голова третейського суду, порядок обрання якого визначається Положенням.

3. Позовна заява

Позовна заява - це встановлена законом форма звернення до суду за вирішенням спору про суб’єктивне право. Письмова форма позову дозволяє чітко фіксувати зміст заявлених вимог, їх відповідність закону, час і місце пред’явлення позову, оперативно виявляти і усувати недоліки та погрішності, допущені заявником. Таким чином, форма позовної заяви - одна з діючих гарантій права позивача та відповідача на судовий захист. Позовна заява повинна містити:

  • найменування суду, до якого подається заява;
  • ім’я (найменування) позивача і відповідача, а також ім’я представника позивача, якщо позовна заява подається представником, їх місце проживання або місцезнаходження, поштовий індекс, номер засобів зв’язку;
  • зміст позовних вимог;
  • ціну позову щодо вимог майнового характеру;
  • виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги;
  • зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування;
  • перелік документів, що додаються до заяви.

Вищенаведені відомості, що підлягають обов’язковому включенню в позовну заяву, можна розділити на кілька груп:

До позовної заяви додаються також документи, що підтверджують сплату судового збору та оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. Недотримання зобов’язальних вимог до форми і змісту позовної заяви перешкоджає початку процесу, оскільки суд не має необхідної інформації для порушення справи.

4. Стадії цивільного процесу

Цивільний процес з будь-якої справи послідовно відбувається у декілька етапів, що називаються стадіями процесу.

Під стадією процесу слід розуміти сукупність ряду процесуальних дій, об’єднаних відповідною процесуальною метою.

Розрізняють такі стадії цивільного судочинства:

Відкриття провадження у справі - це перша ланка в системі процесуальних дій. На цій стадії суддя діє одноосібно. Приймаючи заяву чи скаргу, суддя у день звернення зацікавленої особи повинен прийняти рішення про порушення справи.

Суд приступає до розгляду цивільної справи:

  • за заявою особи, що звертається за захистом свого права або охоронюваного законом інтересу;
  • за заявою прокурора;
  • за заявою органів державного управління, профспілок, організацій, інших кооперативних організацій, їх об’єднань, інших громадських організацій або окремих громадян у випадках, коли за законом вони можуть звертатися до суду за захистом прав та інтересів інших осіб.

У справах позовного провадження подаються позовні заяви, у справах, що випливають з адміністративно-правових відносин, і у справах окремого провадження - скарги і заяви.

Іноді звернення до суду допускається лише після того, як сторони зроблять спробу врегулювати виниклі розбіжності між собою.

Підготовка цивільної справи до судового розгляду - це стадія цивільного процесу, що полягає в діяльності її учасників за визначальної ролі судді зі створення умов для розгляду і вирішення спору по суті.

Судовий розгляд - це одна з основних стадій цивільного процесу, у ході якої відбувається розгляд і вирішення справи по суті.

Ці стадії об’єднуються у провадження в суді першої інстанції і визнаються обов’язковими, що означає їх наявність у всіх цивільних справах.

Іншими, факультативними, стадіями є:

  • провадження в апеляційній інстанції;
  • провадження в касаційній інстанції;
  • провадження у зв’язку з виключними обставинами;
  • провадження у зв’язку з нововиявленими обставинами;
  • виконавче провадження.

Наявність зазначених стадій не означає, що будь-яка цивільна справа обов’язково повинна пройти їх усі. Процес може бути завершений на будь-якій факультативній стадії.

5. Учасники цивільного процесу. Представництво в суді

Учасниками цивільного процесу є особи, які беруть участь у справі.

Залежно від характеру юридичного інтересу до результату процесу всіх осіб, які беруть участь у справі, можна поділити на дві групи:

Права та обов’язки осіб, які беруть участь у справі, закріплені в чинному процесуальному законодавстві. Особи, які беруть участь у справі, мають право:

  • знайомитися з матеріалами справи;
  • робити з них витяги, знімати копії з документів, долучених до справи;
  • одержувати копії рішень, ухвал;
  • брати участь у судових засіданнях;
  • подавати докази, брати участь у дослідженні доказів;
  • ставити питання іншим особам, які беруть участь у справі, а також свідкам, експертам;
  • заявляти клопотання та відводи;
  • давати усні та письмові пояснення судові;
  • подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб;
  • користуватися правовою допомогою;
  • прослуховувати запис фіксування судового засідання технічними засобами;
  • оскаржувати рішення і ухвали суду;
  • користуватися іншими процесуальними правами, встановленими законом.

Сторонами в цивільному процесі є особи, які беруть участь у справі, спір яких про суб’єктивне право або особистий інтерес, що охороняється законом, суд повинен розглянути та вирішити.

Цивільний процесуальний кодекс України

Ст. 48. Сторони.

  • 1. Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.
  • 2. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Сторони мають рівні процесуальні права та обов’язки. Позивач має право протягом усього часу розгляду справи збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитися від позову, а відповідач має право визнати позов повністю або частково. До початку розгляду судом справи по суті відповідач має право пред’явити зустрічний позов. Сторони можуть укласти мирову угоду на будь-якій стадії цивільного процесу.

Цивільне процесуальне представництво - це врегульована нормами ЦПК форма надання правової допомоги однією особою (представником) іншій особі (особі, яку представляють) у формі здійснення процесуальних дій представником від імені і в інтересах особи, яку він представляє, у межах отриманих повноважень у зв’язку з розглядом і вирішенням судом цивільної справи.

Іншими учасниками цивільного процесу є секретар судового засідання, судовий розпорядник, свідок, експерт, перекладач, спеціаліст, особа, яка надає правову допомогу.

Запитання та завдання

Перейдіть за кодом чи посиланнями на чинне законодавство http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran193#n193 та http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/paran6605#n6605 і розв’яжіть ситуацію.

Ситуація. Проаналізуйте ст. 32, 35 Цивільного кодексу України та ст. 81, 242-245 ЦПК України та проведіть у навчальній групі судове засідання з теми «Надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності», перед тим заповнивши таблицю:

Правові норми, що підлягають застосуванню при вирішенні справи

Ст. ______ Цивільного кодексу України

Ст. ______ ЦПК України

Підсудність

Заява неповнолітньої особи

Судові витрати

(заповнюється за ч. 2 ст. 299 ЦПК України)

Заявник

Предмет доказування

(заповнюється після опрацювання статей 32-35 ЦКУ)

Приблизний перелік необхідних доказів

Наприклад, • рішення органу опіки і піклування про відмову в наданні неповнолітньому повної цивільної дієздатності; • «довідка про працевлаштування

Розгляд справи

(ст. 299 ЦПК України)

Рішення суду

(ст. 300 ЦПК України)

Запитання для самоперевірки

  • 1. Які види проваджень у цивільному процесі розрізняють?
  • 2. Дайте визначення третейських судів.
  • 3. Які елементи повинна містити позовна заява?
  • 4. Назвіть та схарактеризуйте стадії цивільного процесу.
  • 5. Які види представництва в суді ви знаєте?