Підручник з Правознавства. 11 клас. Філіпенко - Нова програма

§§ 48-49. ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

1. Особливості цивільно-правової відповідальності

Цивільно-правова відповідальність - один з видів юридичної відповідальності, який полягає в покладенні на правопорушника невигідних майнових наслідків за невиконання, неналежне виконання зобов’язань або за інші цивільно-правові проступки.

Як і всі види відповідальності, цивільно-правова відповідальність має свої особливості.

2. Збитки: поняття та види. Порядок відшкодування

Під збитками розуміють ті негативні наслідки, які настали для потерпілого від цивільного правопорушення. Вони складаються з реальної шкоди та упущеної вигоди.

Збитки

реальна шкода

втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням чи пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила для відновлення права

упущена вигода

доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено

Збитки відшкодовуються в повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв’язку із цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

У цивільному праві відшкодовується також моральна шкода.

3. Види цивільно-правової відповідальності

Характеризуючи цивільно-правову відповідальність, її види визначають за різними критеріями. Якщо відповідачем як однією із сторін виступає кілька осіб, то залежно від характеру розподілу відповідальності між декількома боржниками розрізняють відповідальність дольову, солідарну або субсидіарну.

Дольова відповідальність має місце, якщо кожний з боржників несе відповідальність перед кредитором лише в тій долі, яка припадає на нього відповідно до законодавства чи договору. Долі визнаються рівними, якщо не передбачено інше.

Солідарна відповідальність характеризується тим, що в разі її застосування кредитор вправі притягти до відповідальності як усіх боржників разом, так і кожного з них окремо, причому як повністю, так і в частині боргу. Більш того, кредитор, який не одержав повного задоволення від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане з решти солідарних боржників. При цьому солідарні боржники залишаються зобов’язаними доти, доки зобов’язання не погашено повністю. Отже, ця відповідальність застосовується за принципом «Один за всіх і всі за одного» і є найвигіднішою для кредитора. Боржник, який виконав солідарне зобов’язання, має право зворотної вимоги (регресу) до кожного з решти боржників.

Субсидіарна відповідальність застосовується у випадку, коли в зобов’язанні беруть участь два боржники, один з яких є основним, а другий - додатковим (субсидіарним). Субсидіарний боржник несе відповідальність перед кредитором додатково до відповідальності основного боржника. Кредитор має право висувати вимогу до субсидіарного боржника лише в тому випадку, якщо цю вимогу не задовольнив основний боржник. Класичним прикладом виникнення субсидіарної відповідальності є договір гарантії, за яким гарант зобов’язується перед кредитором погасити заборгованість боржника, якщо він не зробить це самостійно.

За підставами виникнення розрізняють договірну та позадоговірну відповідальність. Договірна відповідальність завжди являє собою санкцію за порушення договірного зобов’язання, тобто виникає на підставі цивільно-правового договору. Позадоговірна відповідальність настає у випадку, якщо санкція застосовується до правопорушника, що не має договірних відносин з особою, якій завдано шкоди. Наприклад, за недоліки проданої речі перед покупцем - фізичною особою, що визнається споживачем, відповідають як її продавець, так і виробник. Але продавець несе перед споживачем договірну відповідальність (підстава - договір купівлі-продажу речі), а виробник - позадоговірну (підстава - Закон України «Про захист прав споживачів»).

Залежно від обсягу відшкодування спричинених збитків розрізняють повну та обмежену цивільно-правову відповідальність. Повна означає, що обсяг відповідальності повинен відповідати обсягу завданих збитків чи шкоди. Обмежена цивільно-правова відповідальність означає відступ від принципу повного відшкодування збитків чи шкоди, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов’язання, але лише у випадку, прямо передбаченому законом.

Залежно від пропорційності ступеня вини розрізняють змішану цивільно-правову відповідальність, яка виникає, коли шкода виникає з вини обох сторін, пропорційно ступеню вини кожної із сторін.

Відповідальність у порядку регресу має місце тоді, коли особа понесла відповідальність перед потерпілим з вини третьої особи та внаслідок цього має право вимагати від третьої особи відшкодування завданих їй збитків.

4. Обставини, що звільняють від цивільно-правової відповідальності

Законодавством передбачено деякі випадки, коли особа, яка завдала шкоди, звільняється від відповідальності. По-перше, той, хто діяв правомірно, не відповідає за завдану ним шкоду за винятком випадків, передбачених законом. Зокрема, не підлягає відшкодуванню шкода, завдана у стані необхідної оборони.

По-друге, той, хто завдав шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що її завдано не з його вини. Особа, яка не виконала зобов’язання або виконала його неналежним чином, несе майнову відповідальність лише за наявності вини. Відсутність вини доводить особа, яка порушила зобов’язання. Випадкові дії, які, на відміну від необережних або навмисних, мають зовнішні ознаки правопорушення, але позбавлені елемента вини, визнаються казусом і здебільшого не тягнуть за собою цивільно-правової відповідальності. Крім того, якщо виникненню або збільшенню шкоди сприяла груба необережність самого потерпілого, то, залежно від ступеня його вини, розмір відшкодування має бути зменшено або у відшкодуванні шкоди повинно бути відмовлено.

Однією з обставин, що звільняє від відповідальності, визнається непереборна сила - надзвичайна й невідворотна за даних умов подія (стихійне лихо: землетрус, повінь; суспільне явище: бойові дії, страйк). Оскільки непереборна сила є таким явищем, наслідки якого не може усунути особа, яка завдала шкоди, то вона звільняється від відповідальності. Проте у світовій практиці навіть за наявності непереборної сили не звільняються від відповідальності за завдану шкоду організації, які здійснюють авіаційні перевезення. Своєрідну так звану абсолютну цивільно-правову відповідальність несуть і організації, які експлуатують атомні електростанції.

Ще одним випадком звільнення боржника від відповідальності є так звана вина кредитора. Якщо невиконання або неналежне виконання зобов’язання обумовлено умислом або необережністю кредитора, боржник звільняється від відповідальності, якщо інше не встановлено законом.

Окремі правила встановлені у випадку завдання шкоди у стані крайньої необхідності. За загальним правилом таку шкоду має відшкодувати особа, яка її завдала. Однак суд, враховуючи обставини, за яких її було завдано, може покласти обов’язок її відшкодування на третю особу, в інтересах якої діяла особа, яка завдала шкоди, або звільнити від відшкодування шкоди повністю чи частково як цю третю особу, так і того, хто завдав шкоди.

5. Відповідальність за чужу вину. Джерело підвищеної небезпеки

Однак у деяких випадках законом передбачено цивільно-правову відповідальність без вини. Прикладами таких деліктів є:

  • відшкодування юридичною або фізичною особою (суб’єктом підприємницької діяльності) шкоди, завданої їхнім працівником;
  • відшкодування шкоди, завданої малолітньою особою, неповнолітньою особою, недієздатною фізичною особою;
  • відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, та інші випадки.

Наприклад, юридичні та фізичні особи, діяльність яких пов’язана з підвищеною небезпекою для оточення (транспортні та будівельні організації, промислові підприємства, власники автомобілів та ін.), зобов’язані відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, якщо не доведуть, що шкода виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого, тобто вони фактично несуть відповідальність без вини.

Цивільний кодекс України

Ст. 1187. 1. Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов’язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Суб’єктом відповідальності за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є особа, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Аналізуючи відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, особливу увагу потрібно звернути на особливості цього виду відповідальності:

  • протиправність діяння в цьому випадку припускається. Однак це не означає, що діяльність щодо використання певних об’єктів є неправомірною. Неправомірним є завдання шкоди в результаті експлуатації цих об’єктів;
  • щодо причинно-наслідкового зв’язку, то до уваги беруться тільки ті випадки, коли шкода завдається безпосередньо внаслідок діяльності джерела підвищеної небезпеки;
  • основною особливістю при відшкодуванні шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що особа, яка провадить діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду незалежно від своєї вини.

6. Особливості відповідальності неповнолітніх осіб

В особливому порядку несуть відповідальність за завдану шкоду неповнолітні, бо вони не є повністю дієздатними. Проте така шкода також має відшкодовуватися. Тому ЦКУ встановлює, що неповнолітня особа відповідає за шкоду, яку вона завдала, самостійно на загальних підставах.

У разі відсутності в неповнолітньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками (усиновлювачами) або піклувальником, якщо вони не доведуть, що шкоди завдано не з їхньої вини. Якщо неповнолітня особа перебувала в закладі, який за законом здійснює щодо неї функції піклувальника, цей заклад зобов’язаний відшкодувати шкоду в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі, якщо він не доведе, що шкоди було завдано не з його вини.

Обов’язок батьків (усиновлювачів), піклувальника, закладу, який за законом здійснює щодо неповнолітньої особи функції піклувальника, відшкодувати шкоду припиняється після досягнення особою, яка завдала шкоди, повноліття або якщо вона до досягнення повноліття стане власником майна, достатнього для відшкодування шкоди. Шкоду, яку завдала неповнолітня особа після набуття нею повної цивільної дієздатності, відшкодовує ця особа самостійно на загальних підставах.

У разі відсутності в неповнолітньої особи, яка набула повної цивільної дієздатності, майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, цю шкоду відшкодовують у частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьки (усиновлювачі) або піклувальник, якщо вони дали згоду на набуття нею повної цивільної дієздатності і не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини. Обов’язок цих осіб відшкодувати шкоду припиняється з досягненням особою, яка завдала шкоди, повноліття.

До відповідальності притягуються як батько, так і мати, оскільки вони мають рівні права та обов’язки щодо своїх дітей. Причому батьки користуються рівними правами та мають рівні обов’язки щодо своїх дітей навіть у випадках, коли шлюб між ними розірвано. Зазначимо також, що відповідальність батьків неповнолітніх має субсидіарний характер.

Запитання та завдання

Перейдіть за кодом чи посиланням http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran5543#n5543 і, скориставшись витягами із чинного законодавства, розв’яжіть ситуацію.

Ситуація. Громадянин Недружний М. попросив свого товариша, громадянина Легковажного А., підвезти на приватному автомобілі останнього придбаний комп’ютер з торговельного центру додому. Дорогою сталася ДТП: автомобіль врізався у стовбур дерева. При цьому громадянин Недружний М. зламав ногу. Також розбився придбаний комп’ютер. Громадянин Недружний М., що був приватним підприємцем, на два місяці потрапив до лікарні. Перебуваючи на лікуванні, він подав до суду позов на громадянина Легковажного А. з вимогою відшкодувати йому збитки.

У якої зі сторін кращі судові перспективи? Відповідь обґрунтуйте.

Запитання для самоперевірки

  • 1. Які особливості має цивільно-правова відповідальність?
  • 2. Що таке збитки і який порядок їх відшкодування існує?
  • 3. Назвіть види цивільно-правової відповідальності за різними класифікаціями.
  • 4. Які обставини, що звільняють від цивільно-правової відповідальності, передбачено українським законодавством?
  • 5. Дайте визначення поняття «джерело підвищеної небезпеки».
  • 6. Назвіть особливості відповідальності неповнолітніх осіб.