Підручник з Правознавства. 11 клас. Філіпенко - Нова програма

§§ 26-27. ОСОБЛИВОСТІ КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ НЕПОВНОЛІТНІХ І ПОКАРАННЯ НЕПОВНОЛІТНІХ

1. Види покарань, що застосовуються до неповнолітніх

Суб’єкт злочину - це особа, яка досягла до вчинення злочину певного віку: 16 років (загальний вік) або 14 років (знижений вік). Вік суб’єкта злочину виконує не тільки роль критерію нижчої вікової межі, з якої можлива кримінальна відповідальність, але й є обставиною, що визначає характер і ступінь суворості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх, тобто осіб, що не досягли 18 років до вчинення злочину.

Кримінальний кодекс України передбачає вичерпний перелік видів покарань, який може бути застосовано до неповнолітніх.

До неповнолітніх, визнаних винними у вчиненні злочину, суд може застосувати такі види покарань, як основні та додаткові.

Штраф застосовується лише до неповнолітніх, що мають самостійний дохід, власні кошти або майно, на яке може бути звернене стягнення.

Громадські роботи можуть призначити неповнолітньому у віці від 16 до 18 років на строк від ЗО до 120 годин. Вони полягають у виконанні неповнолітнім робіт у вільний від навчання чи основної роботи час. Тривалість виконання цього виду покарання не може перевищувати двох годин на день.

Виправні роботи можуть призначити неповнолітньому у віці від 16 до 18 років за місцем роботи на строк від двох місяців до одного року. Із заробітку неповнолітнього, засудженого до виправних робіт, здійснюється відрахування в дохід держави в розмірі, установленому вироком суду, у межах від п’яти до десяти відсотків.

Арешт полягає у триманні неповнолітнього, який на момент постановления вироку досяг 16 років, в умовах ізоляції в спеціально пристосованих установах на строк від 15 до 45 діб.

Покарання у вигляді позбавлення волі особам, які не досягли до вчинення злочину 18-річного віку, може бути призначено на строк від шести місяців до десяти років, крім випадків, передбачених Кримінальним кодексом України. Неповнолітні, засуджені до покарання у вигляді позбавлення волі, відбувають його у спеціальних виховних установах.

Позбавлення волі не може бути призначено неповнолітньому, який уперше вчинив злочин невеликої тяжкості.

2. Особливості застосування покарань

Кримінальний кодекс України передбачає певні особливості кримінальної відповідальності і покарання щодо неповнолітніх. Ці особливості викликано тим, що метою покарання

неповнолітніх є насамперед виправлення, виховання та соціальна реабілітація. Призначаючи покарання неповнолітньому, суд, крім загальних засад призначення покарання, повинен ураховувати:

  • умови життя й виховання;
  • вплив дорослих;
  • рівень розвитку та інші особливості.

Кримінальний закон надає великого значення віковим особливостям неповнолітніх, установленню не тільки того, що особа формально досягла віку кримінальної відповідальності, але й з’ясуванню всіх індивідуальних психофізичних властивостей неповнолітніх певного віку. У зв’язку із цим передбачається виключення кримінальної відповідальності й покарання щодо тих неповнолітніх, які хоча й досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність, але відстають у розумовому розвитку від того рівня, що є типовим для цього віку та визначає можливість усвідомлювати фактичні ознаки й суспільну небезпечність вчиненого. Виходячи із цього, можна сказати, що загальні засади призначення покарання щодо неповнолітніх застосовуються з урахуванням специфіки їх вікового психофізичного розвитку. Тому на практиці найпоширенішим є призначення неповнолітнім більш м’якого покарання, ніж передбачено законом.

3. Примусові заходи виховного характеру

Кримінальний кодекс містить вичерпний перелік примусових заходів виховного характеру. Примусові заходи виховного характеру застосовуються судом у випадках вчинення особою віком від 14 до 18 років злочину невеликої та середньої тяжкості, якщо буде встановлено, що внаслідок щирого каяття та подальшої бездоганної поведінки на момент винесення вироку необхідність у застосуванні покарання відпала. Застосування примусових заходів виховного характеру судимості не породжує.

Суд застосовує до неповнолітнього такі примусові заходи виховного характеру:

Відповідно до чинного кримінального законодавства залежно від конкретних обставин вчиненого злочину та особи неповнолітнього суд може застосувати до нього одночасно кілька примусових заходів виховного характеру. Ухилення неповнолітнього від виконання призначених йому примусових заходів виховного характеру має результатом скасування судом цих заходів і притягнення до кримінальної відповідальності. Тобто звільнення від кримінальної відповідальності із застосуванням примусових заходів виховного характеру є умовним: неповнолітній не повинен ухилятися від примусових заходів виховного характеру.

Суд може також визнати за необхідне призначити неповнолітньому вихователя, при цьому батьки, особи, що їх замінюють, не звільняються від обов’язків щодо виховання неповнолітнього.

4. Умовно-дострокове звільнення неповнолітніх

До осіб, які відбувають покарання у вигляді позбавлення волі за злочин, вчинений у віці до 18 років, можуть застосувати умовно-дострокове звільнення від відбування покарання незалежно від тяжкості вчиненого злочину.

Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може застосовуватися, якщо засуджений сумлінною поведінкою та ставленням до праці й навчання довів своє виправлення. Умовно-дострокове звільнення можуть застосувати до засуджених за злочин, вчинений у віці до 18 років, після фактичного відбуття-.

До неповнолітніх не застосовують заміну невідбутої частини покарання більш м’яким покаранням.

У разі вчинення особою, щодо якої застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, протягом невідбутої частини покарання нового злочину суд призначає їй покарання.

Запитання та завдання

Розв’яжіть ситуацію, користуючись кодом чи посиланням на статті Кримінального кодексу України http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n605.

Ситуація. Бездорожний І. (14 років) систематично втікав з дому, роз’їжджав по різних містах України,

здійснюючи дрібні крадіжки. На своє п’ятнадцятиріччя він викрав у свого старшого брата мобільний телефон і годинник, але під час спроби виїхати з міста його затримали на вокзалі.

Чи є Бездорожний І. суб’єктом злочину? Які види покарань чи примусові заходи виховного впливу можуть застосувати до нього?

Запитання для самоперевірки

  • 1. Які особливості кримінальної відповідальності неповнолітніх?
  • 2. Які види покарань можуть застосовуватися до неповнолітніх?
  • 3. Назвіть особливості призначення покарань неповнолітнім.
  • 4. Схарактеризуйте примусові заходи виховного характеру до неповнолітніх.
  • 5. Назвіть особливості умовно-дострокового звільнення неповнолітніх від покарання.