Підручник з Правознавства. 11 клас. Філіпенко - Нова програма

§ 3. ДЕРЖАВНА СЛУЖБА

1. Поняття державної служби

В юридичній літературі поняття «служба» тлумачиться як вид оплачуваної суспільно корисної діяльності. Така діяльність передбачає виконання управлінських дій, обслуговування суспільства. Службовці мають різноманітні соціальні функції, які обумовлено багатьма нормативно-правовими актами, що регламентують окремі види служби. Тобто службовцем (на відміну від державного службовця) є особа, яка обіймає посаду й здійснює управлінську діяльність або виконує соціально-культурні функції (лікар, учитель, працівник культури) за винагороду.

Закон України «Про державну службу»

Ст. 1. Державна служба та державний службовець.

1. Державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо:

  • 1) аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування;
  • 2) забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів;
  • 3) забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг;
  • 4) здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства;
  • 5) управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням;
  • 6) управління персоналом державних органів;
  • 7) реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством.

Державна служба здійснюється на професійній основі з дотриманням визначених Законом України принципів.

2. Право громадян на проходження державної служби

Державний службовець - це громадянин України, який обіймає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті, одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені повноваження, безпосередньо пов’язані з виконанням завдань і функцій державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Право бути державним службовцем надається громадянам України незалежно від походження, соціального, майнового стану, расової та національної належності, статі, політичних поглядів, релігійних переконань і місця проживання.

Право на державну службу мають повнолітні громадяни України, які вільно володіють державною мовою і яким присвоєно ступінь вищої освіти.

На державну службу не може вступити особа, яка:

  • досягла 65-річного віку;
  • в установленому законом порядку визнана недієздатною або дієздатність якої обмежена;
  • має судимість за вчинення умисного злочину, якщо таку судимість не погашено або не знято в установленому законом порядку;
  • відповідно до рішення суду позбавлена права займатися діяльністю, пов’язаною з виконанням функцій держави, або обіймати відповідні посади;
  • піддавалася адміністративному стягненню за корупційне або пов’язане з корупцією правопорушення - протягом трьох років з дня набрання відповідним рішенням суду законної сили;
  • має громадянство іншої держави;
  • не пройшла спеціальну перевірку або не надала згоди на її проведення;
  • підпадає під заборону, установлену Законом України «Про очищення влади».

Закон передбачає певні вимоги до осіб, які претендують на вступ на державну службу. Наприклад, для посад категорії «А» такими вимогами є загальний стаж роботи не менш як сім років; досвід роботи на посадах державної служби категорій «А» чи «Б», або на посадах не нижче керівників структурних підрозділів в органах місцевого самоврядування, або досвід роботи на керівних посадах у відповідній сфері не менш як три роки; вільне володіння державною мовою, володіння іноземною мовою, яка є однією з офіційних мов Ради Європи.

Головним компонентом державної служби є посада - визначена структурою й штатним розкладом первинна структурна одиниця державного органу та його апарату, на яку покладено встановлене нормативними актами коло службових повноважень. Вступ на державну службу здійснюється шляхом при-

значення громадянина України на посаду державної служби за результатами конкурсу. Посада визначає коло службових обов’язків, права та межі відповідальності державного службовця, вимоги щодо його професійної підготовки. Крім того, посада відображає зміст роботи, яку виконує службовець, установлює його правовий статус.

3. Права та обов’язки державних службовців

Державний службовець має права, чітко окреслені Законом України «Про державну службу». Це права:

  • на повагу до своєї особистості, честі та гідності, справедливе й шанобливе ставлення з боку керівників, колег та інших осіб;
  • на чітке визначення посадових обов’язків;
  • на належні для роботи умови служби та їх матеріально-технічне забезпечення;
  • на оплату праці залежно від займаної посади, результатів службової діяльності, стажу державної служби та рангу; відпустку, соціальне та пенсійне забезпечення;
  • на професійне навчання;
  • на просування по службі з урахуванням професійної компетентності та сумлінного виконання своїх посадових обов’язків;
  • на участь у професійних спілках з метою захисту своїх прав та інтересів та участь у діяльності об’єднань громадян, крім політичних партій в окремих випадках;
  • оскарження в установленому законом порядку рішень про накладення дисциплінарного стягнення, звільнення з посади державної служби;
  • на захист від незаконного переслідування з боку державних органів та їх посадових осіб у разі повідомлення про факти порушення вимог Закону.

Державні службовці також реалізують інші права, визначені в положеннях про структурні підрозділи державних органів та посадових інструкціях, затверджених керівниками державної служби в цих органах.

Державний службовець під час виконання посадових обов’язків діє в межах повноважень, визначених законом, і підпорядковується своєму безпосередньому керівнику. У разі виникнення в нього сумніву щодо законності виданого керівником наказу (розпорядження) або доручення повинен вимагати його письмового підтвердження, після отримання якого зобов’язаний виконати такий наказ. Одночасно з виконанням такого наказу державний службовець зобов’язаний у письмовій формі повідомити про нього керівника вищого рівня або орган вищого рівня. У такому разі державний службовець звільняється від відповідальності за виконання зазначеного наказу чи доручення.

Державний службовець має коло обов’язків, визначених також Законом України «Про державну службу».

Державний службовець не має права:

  • бути членом політичної партії, якщо такий державний службовець обіймає посаду державної служби категорії «А» (вищий корпус державної служби);
  • обіймати посади в керівних органах політичної партії;
  • суміщати державну службу із статусом депутата місцевої ради, якщо такий державний службовець обіймає посаду державної служби категорії «А»;
  • залучати, використовуючи своє службове становище, державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування, працівників бюджетної сфери, інших осіб до участі в передвиборній агітації, акціях і заходах, що організовуються політичними партіями;
  • у будь-який інший спосіб використовувати своє службове становище в політичних цілях.

Запитання та завдання

Розв’яжіть ситуацію, користуючись кодом чи посиланням на статті Закону України «Про державну службу» http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/889-19#n112.

Ситуація. Громадянка Високопосадова Є. подала до конкурсної комісії документи на посаду начальника управління комунального господарства міської ради. Конкурсна комісія запросила від Високопосадової Є. відомості про доходи, зобов’язання фінансового характеру та вклади в банках членів її сім’ї.

Високопосадова Є. відмовилася надати таку інформацію, посилаючись на недоторканність особистого життя й таємницю вкладів. Конкурсна комісія відмовила громадянці в розгляді документів.

Чи законне рішення комісії? Відповідь обґрунтуйте.

Запитання для самоперевірки

  • 1. Що таке державна служба?
  • 2. На яких принципах здійснюється державна служба? Схарактеризуйте один з них.
  • 3. Хто має право на проходження державної служби?
  • 4. Які права та обов’язки державних службовців?