Підручник з Правознавства. 11 клас. Філіпенко - Нова програма

§ 12. ПОДАТОК. ЗБІР. МИТО

1. Податок. Збір. Мито. Ознаки та функції податків

Податок - це обов’язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до Податкового кодексу України.

Збір - це є обов’язковий платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників зборів, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, зокрема внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій.

Митні платежі - це податки, що відповідно до Податкового кодексу або митного законодавства справляються під час переміщення або у зв’язку з переміщенням товарів через митний кордон України, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи.

Між податком, збором і митом існують відмінності, що полягають в меті оподаткування. Якщо мета податків - задоволення потреб держави, то збори й мито спрямовано на задоволення потреб і видатків окремих установ. Податки сплачуються з певною періодичністю, а збори й мито, як правило, мають разовий характер.

Різниця між збором і митом полягає в тому, що збір є платежем за володіння особливим правом, а мито - платою за здійснення на користь платників юридично значущих дій.

Податки та збори сплачуються в певному розмірі та в чітко визначені строки й спрямовуються до бюджетів відповідного рівня. Сплата податків, установлених законом, є конституційним обов’язком кожної людини.

Ознаки податків:

  • обов’язковість, адресність;
  • примусовість, безоплатність;
  • нецільовий характер, безповоротність;
  • регулярність, розподіл між бюджетами;
  • контроль за їх походженням.

Роль і місце податків у житті суспільства позначаються в їх функціях - основних напрямах фінансово-управлінського впливу на суспільні відносини.

2. Види податків. Податки з фізичних та юридичних осіб

Класифікація податків можлива за різними критеріями. Залежно від суб’єкта (платника податків) розрізняють:

  • податки з юридичних осіб (податок на додану вартість - ПДВ, податок на прибуток підприємств);
  • податки з фізичних осіб (податок на доходи фізичних осіб);
  • податки з юридичних і фізичних осіб (земельний податок, податок з власників транспортних засобів тощо).

Залежно від характеру використання розрізняють:

  • податки загального призначення (мито);
  • цільові податки (збір за місця для паркування транспортних засобів).

За способами обкладання податки поділяють на:

  • прямі (податок на прибуток підприємств);
  • непрямі (акцизний податок, податок на додану вартість).

Залежно від органу, що їх встановлює, податки поділяють на:

  • загальнодержавні (податок на додану вартість, податок на прибуток підприємства);
  • місцеві (податок на майно, єдиний податок).

За періодичністю стягнення розрізняють податки:

  • одноразові, що сплачуються один раз протягом певного відрізку часу (найчастіше всього податкового періоду) за вчинення певних дій;
  • систематичні (регулярні), тобто такі, які сплачуються з певною періодичністю (щомісячно, щоквартально) (акцизний податок, податок на доходи фізичних осіб).

3. Загальнодержавні та місцеві податки та збори

В Україні встановлено загальнодержавні та місцеві податки та збори.

До загальнодержавних належать податки та збори, які встановлені Податковим кодексом України і є обов’язковими до сплати на всій території України.

До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку та в межах граничних розмірів ставок, визначених Податковим кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад і рад об’єднаних територіальних громад у межах їх повноважень, і є обов’язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

До загальнодержавних податків належать:

  • податок на прибуток підприємств;
  • податок на доходи фізичних осіб;
  • податок на додану вартість;
  • акцизний податок;
  • екологічний податок;
  • рентна плата;
  • мито.

Установлення загальнодержавних і місцевих податків і зборів, не передбачених Податковим кодексом, заборонено.

4. Податок на доходи фізичних осіб. Державний реєстр фізичних осіб

Податок на доходи фізичних осіб - це загальнодержавний податок, що стягується з доходів фізичних осіб (громадян - резидентів) і нерезидентів, які отримують доходи із джерел їх походження в Україні (та за її межами для резидентів).

Платниками податку на доходи фізичних осіб є:

  • фізична особа - резидент, яка отримує доходи як із джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи;
  • фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи із джерела їх походження в Україні;
  • податковий агент.

Питання оподаткування фізичних осіб регламентується законами України, якими передбачено створення Державного реєстру фізичних осіб.

Державний реєстр фізичних осіб - платників податків - це автоматизований банк даних, створений для забезпечення єдиного державного обліку фізичних осіб, які зобов’язані сплачувати податки, збори та інші обов’язкові платежі та внески.

Усі фізичні особи - платники податків і зборів реєструються у контролюючих органах шляхом включення відомостей про них до Державного реєстру в порядку, визначеному чинним Положенням про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків.

Облік фізичних осіб - платників податків ведеться у Державному реєстрі за реєстраційними номерами облікової картки платника податків, а осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган, ведеться в окремому реєстрі Державного реєстру за прізвищем, ім’ям, по батькові, серією та (або) номером діючого паспорта громадянина України без використання реєстраційного номера облікової картки платника податків.

Реєстрація фізичних осіб у Державному реєстрі проводиться в такому порядку:

  • отримання та перевірка документів, які подаються фізичними особами до контролюючого органу для проведення реєстрації, обліку, внесення змін до облікової картки;
  • включення до Державного реєстру відомостей про фізичних осіб, фізичних осіб - підприємців і осіб, які провадять незалежну професійну діяльність;
  • оформлення та видача документа, що засвідчує реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі;
  • внесення до паспорта громадянина України даних про реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру;
  • внесення до паспорта фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і повідомила про це відповідний контролюючий орган, відмітки про право здійснювати будь-які платежі за серією та (або) номером паспорта.

5. Податкова політика щодо малого підприємства. Спрощене оподаткування. Фіксований податок. Єдиний податок

Податкова політика найбільшою мірою визначає умови функціонування малих підприємств, оскільки прямо впливає на їх фінансові результати. Підтримка малого бізнесу у сфері оподаткування в Україні здійснюється у вигляді запровадження спрощеної системи оподаткування.

Спрощена система оподаткування, обліку та звітності - це особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, установлених Податковим кодексом, на сплату єдиного податку з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, установленим кодексом, та реєструється платником єдиного податку.

Суб’єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку:

  • 1-ша група: фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють винятково роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та (або) провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 300 000 гривень;
  • 2-га група: фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, зокрема побутових, платникам єдиного податку та (або) населенню, виробництво та (або) продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають таким критеріям: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб, обсяг доходу яких не перевищує 1 500 000 гривень.
  • 3-тя група: фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена, та юридичні особи - суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 5 000 000 гривень;
  • 4-та група: сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.

Фізичні особи, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів, одержаних від цієї діяльності, за фіксованим податком (тобто фіксованим розміром податку) шляхом придбання патенту. Не дозволяється застосовувати фіксований податок при здійсненні торгівлі тютюновими та лікеро-горілчаними виробами.

Єдиний податок надається фізичним та юридичним особам. Фізичні особи мають право на єдиний податок у випадках здійснення ними підприємницької діяльності без створення юридичної особи та в трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб. Є певні вимоги й до обсягу виручки від реалізації продукції. Юридичні особи, які займаються підприємницькою діяльністю, чисельність працюючих у яких за рік не перевищує 50 осіб і обсяг виручки яких від реалізації продукції за рік не перевищує 1 млн гривень, також мають право на єдиний податок.

Особи, які сплачують єдиний податок, звільняються від усіх інших податків.

Фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними, міськими радами або радами об’єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць.