Підручник з Правознавства. 11 клас. Філіпенко - Нова програма

Scire leges non hoc est verba earum tenere, sed vim ac potestatem.

Знання законів не в тому, щоб знати їхні слова, а щоб розуміти зміст.

Латинський вислів для майбутніх юристів

ШАНОВНІ УЧНІ ТА УЧЕНИЦІ!

У цьому році ви завершуєте навчання в старшій школі. Якщо тримаєте в руках цей підручник, можливо, правові науки стануть в майбутньому вашою професією.

Цей курс недаремно починається з відомого латинського вислову про пріоритет розуміння суті закону. Розбудова української правової держави, заснованої на верховенстві права та пріоритеті прав і свобод людини, реалізація стратегічного курсу держави на набуття повноправного членства України в ЄС і НАТО потребує компетентних, відповідальних, свідомих громадян. У професії юриста важливим є не тільки знання закону, але й усвідомлення важливості загальнолюдських цінностей.

Пам’ятайте, що українське законодавство постійно вдосконалюється і тому змінюється. Потрібно стежити за змінами за допомогою офіційних державних сайтів. Найкращим радником будуть посилання на інтернет-ресурси:

  • Верховної Ради України: http://rada.gov.ua
  • Президента України: www.president.gov.ua
  • Конституційного Суду України: www.ccu.gov.ua
  • Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини: http://www.ombudsman.gov.ua та інші.

Кожен параграф починається з вислову відомої особи і дає можливість розставити акценти у виборі між ідеальними прагненнями свободи й рівності та реальним життям.

Підручник містить таблиці, схеми, які полегшують засвоєння навчального матеріалу та сприяють його візуалізації. Користуватися підручником вам допоможуть піктограми, що сприятимуть орієнтуванню в структурі навчального матеріалу:

Під час розв’язання юридичних ситуацій ви можете звертатися до законодавства через гіперпосилання або QR-коди.

Сподіваємося, що підручник надихне вас на навчання, стане помічником у складних життєвих ситуаціях, допоможе набути корисної інформації. Автори бажають успіхів і нагадують відомий афоризм «Шлях здолає той, хто йде!».

Тема 1. Адміністративне право України

У громадському просторі відсутня вища й остаточна істина.

Існування публічної сфери невіддільне від обміну думками.

Ганна Арендт, американська мислителька

§§ 1-2. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА УКРАЇНИ

1. Поняття адміністративного права

Адміністративне право є однією з провідних галузей в українській системі права, яка вирізняється предметом і специфічним методом правового регулювання суспільних відносин.

Адміністративне право - це самостійна галузь права, за допомогою якої держава регулює суспільні відносини у сфері державного управління.

Предметом регулювання адміністративного права є суспільні відносини, що виникають у сфері державного управління та пов’язані з процесом здійснення управління економічною, соціально-культурною та адміністративно-політичною сферами. Правове регулювання суспільних відносин здійснюється за допомогою норм права, обов’язкових для всіх суб’єктів, якщо їх учасниками є відповідні органи державного управління (посадові особи), які здійснюють управлінську діяльність.

Своєрідність адміністративного права полягає також в особливому методі регулювання, що виявляється в юридичній нерівності учасників, односторонніх владних розпорядженнях (наприклад, відносини податкової адміністрації з платниками податків).

Методи адміністративного права:

  • метод приписів - установлення певного порядку дій учасників відносин у сфері державного управління;
  • метод дозволів - надання учасникам відносин можливості вибору поведінки в межах умов, передбачених адміністративно-правовою нормою;
  • метод заборон - заборона певних дій учасникам відносин.

Адміністративне право забезпечує:

  • оптимальні рамки правових стандартів, усередині яких здійснюється управління державою та суспільством;
  • оптимальний рівень управління суспільством з використанням адміністративних інститутів державної влади;
  • справедливі умови реалізації прав особи в управлінні суспільством;
  • забезпечення інтересів кожного індивіда через правову законність і оптимальне управління суспільними справами.

2. Джерела адміністративного права

Джерелами адміністративного права є ухвалені уповноваженими органами акти правотворчості, які цілком складаються з адміністративно-правових норм або містять хоча б одну з таких норм.

Особливістю адміністративного права є різноманітність і велика кількість його джерел. Це обумовлено тим, що нормами цієї галузі права регламентується широке коло суспільних відносин. Джерела адміністративного права становлять систему логічно та послідовно розміщених актів, які є взаємозалежними.

Розрізняють такі групи джерел адміністративного права:

  • Конституція України - має установчий характер, оскільки містить низку приписів, які є вихідними для адміністративного права. Так, в Основному законі визначено статус Президента України, структуру Кабінету Міністрів України, закріплено систему органів державної виконавчої влади тощо;
  • окреме місце серед джерел адміністративного права посідають кодекси: Кодекс України про адміністративні правопорушення, Митний кодекс України та ін.;
  • закони є найістотнішим джерелом адміністративного права, оскільки вони закріплюють механізм реалізації державної виконавчої влади. До них належать Закони України «Про державну службу», «Про Кабінет Міністрів України», «Про звернення громадян» та ін.;
  • Укази та нормативні розпорядження Президента України;
  • Постанови та нормативні розпорядження Кабінету Міністрів України;
  • міжнародні договори та угоди й виконавчі приписи до них, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України;
  • акти центральних органів виконавчої влади;
  • акти місцевих державних адміністрацій;
  • рішення рад і виконавчих органів місцевого самоврядування.

Перші три позиції - це джерела вищої юридичної сили. Норми Конституції України, що закріплюють права людини і громадянина, є нормами прямої дії.

3. Адміністративні правовідносини

Адміністративні правовідносини - це суспільні відносини у сфері державного управління, учасники яких є носіями прав і обов’язків, урегульованих нормами адміністративного права.

Адміністративні правовідносини є різновидом правових відносин і тому їм властиві спільні ознаки. Складовими частинами адміністративно-правових відносин є суб’єкти, об’єкт та зміст .

Адміністративні правовідносини мають деякі особливості, що відрізняють їх від інших правовідносин:

  • складаються у сфері державного управління;
  • однією зі сторін обов’язково є орган влади (державного управління), орган місцевого самоврядування або громадська організація;
  • особливий зв’язок між учасниками, один з яких за певних обставин має право вимагати від іншого такої поведінки, яку передбачено нормою адміністративного права;
  • орган управління зобов’язаний реалізувати свої права, тобто право є одночасно й обов’язком суб’єкта адміністративних правовідносин;
  • можуть виникати за ініціативи будь-якого суб’єкта адміністративного права, згода іншої сторони не є обов’язковою умовою для їх виникнення;
  • порушення однією зі сторін своїх обов’язків зумовлює її відповідальність перед державою, а не перед іншою стороною;
  • санкції, що застосовуються до сторін за порушення ними своїх прав і обов’язків, - це, як правило, заходи адміністративного примусу, адміністративної та дисциплінарної відповідальності, але й можлива матеріальна та кримінальна відповідальність;
  • спори, що виникають між учасниками цих правовідносин, вирішуються як в адміністративному, так і в судовому порядку.

4. Суб’єкти адміністративних правовідносин

Суб’єктами адміністративно-правових відносин можуть бути: органи державного управління та місцевого самоврядування; державні посадові особи та державні службовці; посадові особи та службовці органів місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності; громадяни України; іноземні громадяни та особи без громадянства, які реалізують свої права і обов’язки у сфері виконавчо-розпорядчої діяльності. Необхідно зазначити, що права і обов’язки суб’єктів адміністративних правовідносин мають взаємний характер: правам однієї сторони відповідають обов’язки іншої і навпаки.

Суб’єктів адміністративних правовідносин наділено адміністративною правоздатністю та дієздатністю.

Адміністративна правоздатність - це здатність індивіда бути носієм прав і обов’язків у сфері державного управління. Виникає з моменту народження і припиняється зі смертю особи. Адміністративна правоздатність не однакова для всіх громадян і залежить від багатьох факторів: віку, освіти, статі, стану здоров’я тощо.

Адміністративна дієздатність - це визнана законом та іншими нормативно-правовими актами здатність громадян особисто своїми діями набувати, здійснювати права та нести обов’язки адміністративно-правового характеру.

Законодавством точно визначено момент виникнення адміністративної дієздатності. Її настання пов’язано з віком (інтелектуальним зростанням) особи. Для юридичних осіб настає із часу створення, для фізичних - залежно від обставин:

  • діти із 6 років йдуть до школи та стають суб’єктами правовідносин;
  • із 7 років дають згоду на зміну прізвища;
  • з 10 років місце проживання визначається за спільною згодою батьків і дитини;
  • з 10 років мають право вступати до дитячих громадських організацій;
  • із 14 років мають право вільно пересуватися по території країни;
  • із 16 років настає адміністративна відповідальність тощо.

Але в повному обсязі адміністративна відповідальність настає тільки з 18 років. Деякі з нижченаведених факторів можуть бути причиною повного або часткового обмеження адміністративної дієздатності:

  • душевна хвороба;
  • інвалідність (втрата зору, слуху) позбавляє права на управління транспортним засобом;
  • судимість або відсутність спеціальної освіти не дає можливості обіймати низку посад у державному апараті.

5. Публічна адміністрація

Публічна адміністрація України охоплює органи виконавчої влади (вищий, центральні та місцеві органи виконавчої влади) і місцеве самоврядування (місцеві ради та їх органи, сільських, селищних і міських голів).

Публічна адміністрація - це органи державної виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які наділено владними повноваженнями, що діють з метою забезпечення як інтересів держави, так й інтересів суспільства в цілому.

Процес становлення публічної адміністрації в Україні ще не завершено. Це пов’язано з вивченням світового досвіду в цій сфері та вдосконаленням законодавства, що має створити ефективну систему управління.

6. Співвідношення переконання та примусу в адміністративному праві. Заходи адміністративного примусу

В адміністративному праві переконання й примус є універсальними методами державного управління, що застосовуються в усіх галузях і сферах, на всіх рівнях управління. Ці методи найпослідовніше реалізуються через механізм прав і обов’язків, підкреслюють особливість відносин влади та підлеглості.

Зміст переконання як особливого способу правового впливу полягає в тому, що суб’єкти державного управління повинні дотримуватися вимог через їх внутрішнє визнання, а не внаслідок сліпого підпорядкування вимогам влади. Це означає впровадження дисциплінованості, розуміння того, що громадська дисципліна та законність являють собою необхідну умову успішної побудови правової, незалежної, демократичної держави, а також формування свідомої звички, спрямованої на дотримання правових вимог, почуття недопустимості їх порушення, потреби активно боротися з правопорушеннями.

Адміністративне переконання - це активний систематичний вплив уповноважених державних органів на свідомість і поведінку суб’єктів адміністративних правовідносин з метою виховання в них внутрішньої потреби дотримання правових норм.

Державний примус характеризується тим, що цей метод впливу є допоміжним і здійснюється на підставі переконання. Цей засіб впливу застосовується до порівняно незначної кількості осіб - тих людей, що вчинили правопорушення. Адміністративний примус є одним з видів державного примусу. Він застосовується на основі адміністративно-процесуальних норм.

Адміністративний примус — це система засобів впливу на свідомість і поведінку суб’єктів адміністративних правовідносин з метою досягнення чіткого виконання встановлених обов’язків, розвитку суспільних відносин у рамках закону, забезпечення правопорядку та законності.

В юридичній науці склалася така класифікація заходів адміністративного примусу:

Запитання та завдання

Розв’яжіть ситуації.

Ситуація 1. Виконком Катеринівської міської ради, розглянувши скаргу Нерідного А. про визнання недійсним заповіту, який склав його батько на користь свого двоюрідного брата, ухвалив рішення про задоволення його прохання.

Чи правомірне рішення виконкому Катеринівської міської ради?

Ситуація 2. Батьки Зарозумілої Оленки вирішили віддати доньку до школи, коли їй виповнилося 5 років і 8 місяців. З першого дня Оленці не сподобалося у школі, тому що однокласники, на один-два роки старші за неї, сміялися з її прізвища. Оленка вирішила змінити прізвище Зарозуміла на більш нейтральне - Іваненко. Вона взяла свідоцтво про народження та самостійно звернулася до органу РАЦС. Працівники органу РАЦС повідомили батьків Оленки про її намір. Оленка заявила, що порушено її право на зміну прізвища та пообіцяла наступного вівторка звернутися до суду з позовом про порушення її прав.

Визначте обсяг дієздатності Зарозумілої Оленки.

Проаналізуйте ситуацію.

Які перспективи судового рішення має дівчинка? Придумайте закінчення цієї історії.

Ситуація 3. На засіданні комісії міськвиконкому між її членами розгорнулася дискусія навколо питання: «Хто має здійснювати заходи адміністративного примусу?». Одна частина членів комісії стверджувала, що такими повноваженнями наділено лише органи внутрішніх справ, а інша частина членів комісії вважала, що заходи адміністративного примусу має здійснювати міська рада та міськвиконком.

Надайте юридичну консультацію із цього питання, користуючись кодом чи посиланням на статті Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/280/97-вр#n505.

Запитання для самоперевірки

  • 1. Що є предметом адміністративного права?
  • 2. Схарактеризуйте метод правового регулювання адміністративних правовідносин.
  • 3. Визначте групи джерел адміністративного права.
  • 4. Що таке адміністративні правовідносини?
  • 5. Які суб’єкти адміністративно-правових відносин вам відомі?
  • 6. Що є об’єктом адміністративно-правових відносин?
Попередня
Сторінка
Наступна
Сторінка

Зміст