Підручник з Правознавства. 10 клас. Філіпенко - Нова програма

§ 68. СИСТЕМИ ЗАХИСТУ ПРАВ ЛЮДИНИ

1. Міжамериканська та європейська системи захисту прав людини

В основу механізму функціонування регіональних систем захисту прав людини, зазвичай, покладено діяльність судових інституцій. Ця особливість відрізняє їх від універсальних, зокрема системи ООН.

Європейська система захисту прав людини Ради Європи - найстаріша регіональна і найефективніша нині система у світі. Правовою підставою функціонування системи є Європейська конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. Конвенція передбачає право індивіда на подачу скарги щодо держави, а також розгляд спорів між державами. Зазначимо, що в перелік прав і свобод, закріплений у Конвенції, включено громадянські та політичні права. Захист економічних, соціальних і культурних прав передбачено Європейською соціальною хартією 1961 р.

У редакції Конвенції від 1950 р. передбачено триланковий механізм контролю за виконанням її положень:

1) Європейська комісія з прав людини,

2) Європейський Суд з прав людини;

3) Комітет Міністрів Ради Європи.

Комісія мала два завдання: визначити відповідність поданої скарги вимогам Конвенції та вжити заходів з вирішення скарги по суті через процедуру примирення. Скарги, щодо яких не було досягнуто порозуміння, передають у Суд. Індивіда в Суді представляла Комісія. Якщо рішення Комісії мали рекомендаційний характер, то рішення Суду є остаточними й обов’язковими для сторін. Комітет Міністрів виконував функцію контролю за виконанням рішень Суду.

Суд та Комісія не працювали на постійній основі. Якщо врахувати, що вичерпання національних засобів вирішення проблеми займало певний час, то дуже часто від початку виникнення спору до його вирішення на європейському рівні проходило декілька років, що значно знижувало ефективність наслідків ухваленого судового рішення.

Зі збільшенням напливу скарг зростали труднощі у функціонуванні системи. У 1998 р. було ухвалено Протокол № 11 до Конвенції 1950 р., який передбачав реорганізацію створеного Конвенцією контрольного механізму. Основні зміни полягали в об’єднанні Комісії та Суду в єдиний Європейський Суд з прав людини. У рамках Суду було сконцентровано всі процедури, весь процес розгляду спору чи скарги.

Суд почав працювати на постійній основі, його оперативність зросла. Таким чином, зменшилася кількість етапів проходження скарг. Ці заходи сприяли прискоренню розгляду справ, підвищенню ефективності роботи Суду, зміцненню довіри до європейської системи захисту прав людини.

Правову основу американської системи захисту прав людини становлять декілька актів. У 1948 р. у рамках ОАД (Організації американських держав) ухвалено Американську декларацію прав і обов’язків. Міжамериканську конвенцію з прав людини ухвалено в 1969 р. У 1988 р. Конвенцію доповнили Додатковим протоколом (Протокол Сан-Сальвадор), який додав перелік економічних, соціальних і культурних прав. Обсяг, передбачений Конвенцією, містить широкий перелік прав.

Механізм Конвенції складається з двох органів:

• Міжамериканської комісії з прав людини;

• Міжамериканського суду з прав людини.

Комісія розглядає заяви осіб, груп осіб, неурядових організацій та держав. Також Комісія надає послуги з метою мирного вирішення спорів. Серед інших функцій можна зазначити діяльність Комісії з розвитку і розповсюдження знань про права людини серед народів Америки, підготовку досліджень, доповідей, відповідні рекомендації урядам. Комісія також надає доповідь про результати своєї роботи Генеральній Асамблеї ОАД.

Таким чином, до особливостей міжамериканської системи захисту прав людини можна віднести включення в систему соціальних, економічних і культурних прав.

2. Міжнародний моніторинг здійснення та забезпечення прав людини

Моніторинг, на різних етапах його здійснення, може містити в собі контроль, повчання (поради), нагляд, спостереження, оцінку, прогнозування та ін. Усі ці складові в сукупності складають зміст правового моніторингу.

Міжнародний моніторинг здійснення та забезпечення прав людини - це комплекс регулярних процедур, пов’язаних з наглядом, вивченням, аналізом, оцінкою, нагадуванням та прогнозуванням і контролем, здійснюваних органами та спеціалізованими міжнародними установами з метою відстеження виконання державами-членами взятих на себе зобов’язань, а також запобігання порушенням прав людини та зміцнення демократичної стабільності.

Наприклад, особливим видом моніторингу залежно від його предмета є моніторинг виконання рішень Європейського Суду з прав людини державами - сторонами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р.

Класифікація моніторингу залежно від предмета є найбільш змістовною та містить інші підвиди моніторингу, а саме:

• за формою (юридичний і політичний);

• за колом суб’єктів, які здійснюють моніторинг (наприклад, моніторинг Комітету Міністрів Ради Європи, моніторинг Парламентської Асамблеї Ради Європи);

• за напрямами діяльності (демократія, права людини, верховенство права, соціальний вимір, освіта, культура, спорт та ін.).

3. Система міжнародного захисту прав людини

Міжнародна система захисту прав людини - це розгалужена система з декількох десятків універсальних міжнародних органів з прав людини з різним обсягом компетенції, основною метою діяльності яких є захист прав людини.

Універсальні органи з прав людини мають компетенцію, що поширюється на значну кількість держав світу і, як правило, винятково на ті держави, які є учасницями відповідного універсального міжнародного договору про права людини (Комітет з прав людини, Комітет з прав дитини та ін.). Жоден з універсальних міжнародних органів з прав людини не є повноцінним міжнародним судовим органом.

Механізм міжнародного захисту прав людини та основоположних свобод включає універсальну та регіональні системи міжнародного захисту. Правовою основою універсальної системи міжнародного захисту прав людини та основоположних свобод є міжнародні пакти та конвенції, ухвалені в системі органів ООН та її спеціалізованих установ.

Структуру цієї системи складають різноманітні органи та процедури ООН, що функціонують у галузі прав людини, зокрема Підкомісія з питань заохочення і захисту прав людини, Комісія зі статусу жінок. У березні 2006 р. ООН ухвалила рішення про створення замість Комісії з прав людини Ради з прав людини, яка за повноваженнями має посісти місце поряд з такими основними структурними елементами, як Генеральна Асамблея та Рада Безпеки ООН. До системи ООН також входять Комітет з прав дитини, Комітет з ліквідації расової дискримінації, Комітет проти катувань, Комітет з економічних, соціальних і культурних прав, Центр прав людини, такі міжнародні посадові особи, як Верховний комісар ООН з прав людини, у справах біженців тощо. ООН постійно реформується, відповідаючи на виклики часу.

Регіональні системи міжнародного захисту прав людини та основоположних свобод є системами забезпечення регіонального співробітництва держав, що суттєво доповнюють універсальну систему з урахуванням особливостей певного регіону і ступеня врегульованості відносин у цих регіонах.

Європейська система захисту прав людини та основоположних свобод складається з трьох основних компонентів:

Система діяльності Організації з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ)

Система Європейського Союзу

Система Ради Європи

У рамках системи ОБСЄ вироблено механізм створення норм прав людини і контролю за їх виконанням. Відправним моментом є підписання в 1975 р. в Гельсінкі Заключного акта Наради з питань безпеки та співробітництва в Європі, що містить найважливіші демократичні принципи з прав людини. Держави зобов’язалися дотримуватися прав людини без огляду на раси, стать, мову, поважати людську гідність, розвивати контакти між людьми. Юридичні акти, що ухвалювалися на подальших зустрічах, розглянемо окремо.

Система Європейського Союзу має чотири основні органи: Європарламент, Раду, Комісії ЄЄ і Суд ЄС. Провідне місце в захисті прав і свобод людини належить Суду ЄС (м. Люксембург), юрисдикція суду є обов’язковою для держав-членів.

Головним органом із захисту прав та основоположних свобод у Раді Європи є Європейський Суд з прав людини (м. Страсбург, Франція), який діє на основі Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р.