Підручник з Правознавства. 10 клас. Філіпенко - Нова програма

§ 54. ПРАВОПОРЯДОК

1. Суспільний порядок

Для того щоб зрозуміти значення термінів «суспільний порядок» та «публічний порядок», розглянемо походження ключового поняття. Порядок - це стан, коли все виконується відповідно до певних вимог, правил. Тобто порядок - це певний стан, за якого відносини, що існують, відбуваються належним чином. Дотримання порядку веде до належного виконання обов’язку.

Суспільство може розглядатися як система. І як будь-яка система, воно здатне відтворювати і підтримувати в собі певний порядок елементів, який забезпечує його цілісність.

Організованість, упорядкованість суспільних відносин характеризують суспільний порядок. Він створюється під впливом соціальних норм: моралі, звичаїв, релігійних, корпоративних, естетичних норм, а також права. Стан суспільного порядку значною мірою залежить від того, чи відповідально люди ставляться до виконання вимог соціальних норм.

Суспільний порядок - це стан урегульованості суспільних відносин, заснований на реалізації соціальних норм і принципів.

Дотримання належного порядку громадянами є найважливішим напрямом формування правової держави й добробуту. Подібна мета досягається передусім дисципліною кожного.

Суспільний порядок охоплює всі суспільні відносини, які включають у себе явища, що підтримуються лише завдяки громадській правосвідомості, високій правовій культурі, правилам громадського співжиття, моральним нормам, звичаям. Тобто включає ті елементи, які не завжди можуть регулюватися закріпленими нормами в законодавстві, оскільки залежать від самого індивіда, від його моральних поглядів, соціальної вихованості та поведінки. Таким чином, суспільний порядок діє як в інтересах держави, так і в інтересах суспільства.

2. Публічний порядок

Поняття «публічний» означає такий, який відбувається в присутності публіки, людей, тобто відкритий, гласний. Публічний порядок - це публічно-правові відносини, які мають імперативний характер і визначають основи суспільного ладу держави. При цьому категорія публічного порядку застосовується не до будь-яких правовідносин у державі, а лише щодо основ правопорядку.

Публічний порядок - це врегульована моральними і правовими нормами система суспільних відносин, що має на меті гарантування громадської безпеки й спокою, захисту честі й гідності громадян, нормальних умов для діяльності державних і громадських організацій.

Публічний порядок забезпечує захист прав і свобод громадян, їх життя і здоров’я, повагу честі та людської гідності, дотримання норм суспільної моралі.

У ст. 1 Закону України «Про національну поліцію» вказано, що Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. У ст. 2 вказаного Закону зазначено, що однією з функцій поліції є здійснення охорони та забезпечення публічної безпеки.

Для українського законодавства поняття «публічний порядок» відносно нове. Частіше вживається термін «громадський порядок», наприклад, у Кримінальному кодексі України та Кодексі України про адміністративні правопорушення. Крім того, відсутнє офіційно закріплене визначення «публічного порядку», що може негативно вплинути на законність правозастосування. Тому категорії «публічний порядок» і «публічна безпека» ще чекають свого нормативного закріплення.

3. Правопорядок

Структурним елементом суспільного порядку є правовий порядок (правопорядок) як результат реалізації законності в суспільстві. Перш за все, правопорядок - це організованість, стійкість елементів певної системи. Отже, правопорядок характеризує ступінь упорядкованості суспільних відносин, виступає антиподом хаосу, анархії, неорганізованості. Правовий порядок можна розглядати як мету правового регулювання, створення за допомогою права та правових засобів такого порядку і такої врегульованості суспільних відносин, які служать зміцненню існуючого ладу.

Правопорядок - це одна зі складових суспільного порядку, яка полягає у правовій регламентації суспільних відносин та вимозі додержання чинних правових норм.

Правопорядок має певні особливості:

• передбачений нормами права;

• виникає в результаті фактичної реалізації правових норм;

• створює передумови для здійснення суб’єктивних прав;

• передбачає неухильне виконання юридичних обов’язків;

• забезпечується державними і громадськими засобами;

• вимагає невідворотної юридичної відповідальності за правопорушення.

Правопорядок уміщує в себе не тільки відносини людей у сфері громадянського суспільства, а й організацію політичної влади, яка базується на нормах права, тобто державу. На цю властивість правопорядку звертав увагу ще римський філософ Цицерон, наголошуючи: «Що таке держава, як не загальний правопорядок?». І. Кант також розглядав державу як «об’єднання великої кількості людей, які підпорядковуються правовим законам».

Інакше кажучи, держава - важливий елемент і необхідна умова правопорядку. З одного боку, держава функціонує в суворо встановлених рамках права, з іншого - забезпечує й охороняє правопорядок. Отже, правопорядок можна розглядати як єдність права і влади.

Правопорядок не самоціль, а соціально й історично обумовлений загальний засіб і форма запровадження свободи, а також справедливості в суспільних відносинах.