Підручник з Правознавства. 10 клас. Філіпенко - Нова програма

§ 45. СТРУКТУРА ПРАВОВІДНОСИН

1. Структура правовідносин

Структурні елементи правовідносин

Суб’єкти - це учасники правовідносин, які є носіями суб’єктивних прав та юридичних обов'язків

Об’єкти - це ті реальні соціальні блага, які задовольняють інтереси і потреби людей, з приводу яких виникають, змінюються чи припиняються правовідносини

Зміст: 1) юридичний зміст (права та обов’язки суб’єктів); 2) фактичний зміст

(поведінка суб’єктів, їхня діяльність)

2. Суб’єкти правовідносин

Суб’єкти права та суб’єкти правовідносин не є тотожними поняттями.

Суб’єкти права - це люди та їх об’єднання, які є носіями прав та обов’язків.

Суб’єкти права - необхідний елемент правовідносин у всіх галузях права, але можуть бути лише носіями суб’єктивного права, не беручи безпосередньої участі у правовідносинах. Наприклад, особи, яких за рішенням суду визнано недієздатними, не можуть бути суб’єктами правовідносин. Тобто учасниками правовідносин можуть бути не всі люди, а лише ті, хто володіє правоздатністю та дієздатністю (правосуб’єктністю).

Суб’єкти правовідносин - це особи, які на підставі юридичних норм можуть бути учасниками правовідносин - носіями суб’єктивних прав та обов’язків. Суб’єктами правовідносин є:

3. Об’єкти правовідносин

Об’єкти правовідносин — це матеріальні, духовні та інші соціальні блага, що задовольняють інтереси та потреби фізичних та юридичних осіб і з приводу яких суб’єкти вступають у правовідносини.

Серед об’єктів традиційно розрізняють:

• матеріальні цінності - речі (рухоме й нерухоме майно);

• нематеріальні цінності - результати інтелектуальної творчої діяльності, послуги, честь, гідність, ділова репутація особи тощо.

Залежно від соціального призначення розрізняють такі види об’єктів:

Засоби виробництва - об’єкти, за допомогою яких створюється новий продукт (заводи, машини, механізми, комп’ютери)

Предмети споживання - предмети, призначення яких полягає в задоволенні життєвих потреб людей (продукти харчування, одяг, взуття, житло)

Продукти духовної (інтелектуальної) творчості людини (твори літератури, образотворчого мистецтва, наукові твори)

Особисті немайнові блага фізичної особи (здоров’я, ім’я, життя, честь, гідність)

Кошти, гроші та цінні папери (облігації, заставні розписки)

Результати поведінки суб’єктів, процеси (будівництво будинків, доріг, ремонт побутової техніки)

Стан природних об’єктів (заповідники, заказники, екологічна чистота водосховищ)

Те саме благо може бути об’єктом різноманітних правовідносин. Наприклад, картина, яку створив художник, є об’єктом авторського права; об’єктом купівлі-продажу, якщо автор виставляє її на продаж; об’єктом права власності, якщо її хтось купить; об’єктом охорони культурних цінностей тощо.

4. Зміст правовідносин

Зміст правовідносин — це конкретна поведінка суб’єктів правовідносин та її юридичне закріплення нормами права у вигляді суб’єктивних прав та юридичних обов’язків.

До змісту правовідносин належать права і обов’язки учасників суспільних відносин. Розрізняють юридичний і фактичний зміст правовідносин. Юридичний зміст - це можливість відповідних дій, необхідність дій або необхідність утримання від заборонених дій суб’єкта. Фактичний зміст - це реальні дії, у яких реалізуються права і обов’язки.

Юридичний і фактичний зміст - це нетотожні поняття. Перший - містить невизначену кількість можливостей. Наприклад, особа, що здобула повну базову середню освіту й отримала сертифікат ЗНО, наділена правом вступати в заклад вищої освіти, тобто перед нею великий вибір можливостей. Проте реально можна вступити на бюджетне місце лише в один навчальний заклад. Отже, фактичний зміст - тільки один з варіантів реалізації суб’єктивного права.

Таким чином, фактичний зміст правовідносин - це реальна поведінка суб’єктів, їх діяльність, у якій реалізуються суб’єктивні права та юридичні обов’язки. Юридичний зміст безпосередньо складають суб’єктивні права і юридичні обов’язки учасників правовідносин, тобто можливість певних дій. Ці суб’єктивні права і обов’язки закріплено в нормативно-правових актах та інших нормах права.

Суб’єктивне право - це вид і міра можливої поведінки суб’єкта, яка охороняється, захищається й гарантується державою.

Юридичний обов’язок - це міра належної (необхідної) поведінки суб’єкта права.

Суб’єктивне право та юридичний обов’язок складають структуру юридичного змісту правовідносин.

Видами суб’єктивних прав є громадянські, політичні, соціальні, економічні, культурні, екологічні, сімейні та ін. Конституційні обов’язки закріплено в Основному законі України - Конституції. Права і обов’язки суб’єктів правовідносин тісно пов’язані між собою: не можна одержати які-небудь права, щоб одночасно не виникли певні обов’язки.

5. Юридичні факти та їх види

Правовідносини - явище динамічне, вони виникають, змінюються, припиняються на підставі реальних життєвих обставин, з якими норма права пов’язує настання певних правових наслідків. Реальні життєві обставини, тобто так звані юридичні факти, фіксуються в гіпотезі норми права.

Юридичні факти - це передбачені нормами права конкретні життєві обставини, які зумовлюють виникнення, зміну або припинення правових відносин.

Види юридичних фактів

1. Залежно від характеру правових наслідків, які вони породжують:

2. За характером діяльності:

• факти одноразової дії (купівля квитка для оплати проїзду);

• факти безперервних юридичних дій, тобто юридичного стану (перебування на службі в Національній поліції)

3. За складом:

4. За вольовим критерієм (див. с. 150):

Події - це обставини (явища), що не пов’язані з волею учасників конкретних правовідносин. До них належать дії сил природи (землетрус, повінь), народження та природна смерть людини, сплив строків.

Абсолютні події - це ті факти, які абсолютно не залежать від волі людей (наприклад, природні явища).

Відносні події не пов’язані з волею учасників конкретних правовідносин, але пов’язані з волею третіх осіб (наприклад, підпал будинку може призвести до виникнення страхових відносин між власником та страховою компанією).

Дії - це такі факти, настання яких залежить від волі особи (наприклад, укладення договору, скоєння правопорушення). До дій в юридичному розумінні не належать внутрішні психічні процеси (думки, ідеї тощо), а також діями не вважаються вчинки, які здійснені без участі свідомості й волі особи. Одночасно до дій належать не лише зовнішньо виражені активні вчинки, але й свідоме утримання від дій.

За юридичною природою розрізняють правомірні й неправомірні (протиправні) дії.

Правомірні дії поділяють:

• на юридичні акти (дії, що здійснюються з наміром породити юридичні наслідки, які є наслідком активної реалізації права): 1) адміністративні акти - накази, розпорядження, інструкції тощо; 2) акти юрисдикційних органів — адміністративних органів, судів; 3) правочини — як юридичних, так і фізичних осіб;

• на юридичні вчинки (фактичні правомірні дії, що не суперечать праву і приводять до юридичних наслідків незалежно від намірів особи, яка їх породжує). Наприклад, знахідка, творчість у її багатоманітних формах - науковій, літературній, художній, раціоналізаторській.

До неправомірних дій належать: дисциплінарні проступки, адміністративні правопорушення, цивільні правопорушення (делікти - від лат. delictum - проступок, правопорушення) та злочини.