Підручник з Правознавства. 10 клас. Філіпенко - Нова програма

§ 84. ЗАКОНОДАВЧИЙ ПРОЦЕС. ПАРЛАМЕНТСЬКИЙ КОНТРОЛЬ

1. Законодавчий процес та його стадії Законодавчий процес - це встановлений порядок діяльності спеціально уповноважених державних органів з приводу створення, зміни або скасування законів.

У кожній країні законодавчий процес має свої особливості. Проте він суворо регламентується за допомогою конституції, чинних законів тощо.

В Україні виділяють такі етапи законодавчого процесу:

І. Передпроектна стадія

• Відповідно до Конституції України, право законодавчої ініціативи в парламенті належить Президенту, народним депутатам та Кабінету Міністрів

• Президент має право вносити законопроект позачергово

II. Проектна стадія

• Доручення розробити законопроект уряду або постійним комітетам у Верховній Раді

• Внесення законопроекту до парламенту, обговорення законопроекту і його узгодження, розгляд поправок

• Ухвалення в порядку першого, другого, третього читання; розгляд альтернативних проектів

III. Стадія ухвалення законопроекту

• Ухвалення законопроекту в результаті голосування (в Україні звичайні закони ухвалюються простою більшістю у 226 голосів, конституційні - двома третинами від конституційного складу Верховної Ради - 300 голосів)

• Тексти законів, ухвалені Верховною Радою, у 5-денний строк підписуються Головою Верховної Ради і невідкладно передаються на підпис Президентові

IV. Засвідчувальна стадія

Підписання закону Президентом у встановлені Конституцією строки (15 днів)

• Якщо Президент наклав вето і закон буде знову ухвалений Верховною Радою не менш як двома третинами, Президент України зобов’язаний підписати його протягом десяти днів або закон оприлюднюється Головою Верховної Ради

V. Інформаційна стадія

• Опублікування закону - друк його тексту в офіційних друкованих виданнях («Офіційний вісник України», «Урядовий кур’єр», «Голос України», «Відомості Верховної Ради України», «Офіційний вісник Президента України»)

• Закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом

2. Поняття парламентського контролю: види та суб’єкти здійснення

Парламентський контроль - це діяльність Верховної Ради, утворених нею органів, обраних нею посадових осіб та народних депутатів щодо вивчення інформації про діяльність інших органів і посадових осіб публічної влади та вжиття на основі цієї інформації заходів впливу.

Залежно від способу здійснення можна виокремити прямий (за діяльністю державних органів та посадових осіб, які обираються Верховною Радою) та непрямий (надання згоди на обов’язковість міжнародних договорів та денонсація міжнародних договорів) парламентський контроль.

Залежно від часу проведення контрольних заходів можна виділити попередній контроль (затвердження Програми діяльності уряду), поточний контроль (діяльність Рахункової палати з перевірки витрачання бюджетних коштів) та наступний контроль (ухвалення Постанови про недовіру урядові).

Залежно від юридичних наслідків розрізняють інформаційний контроль (заслуховування доповідей Генерального прокурора), юридичний контроль (дострокове припинення повноважень Верховної Ради Автономної Республіки Крим) та політичний контроль (усунення з посади Президента України при застосуванні процедури імпічменту).

За підконтрольним об’єктом виділяють парламентський контроль за діяльністю органів виконавчої влади, Президента, органів судової влади та органів місцевого самоврядування.

Конституція України

Ст. 98. Контроль від імені Верховної Ради України за надходженням коштів до Державного бюджету України та їх використанням здійснює Рахункова палата.

Ст. 101. Парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина здійснює Уповноважений Верховної Ради України з прав людини.

Закон України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини»

Ст. 191. На Уповноваженого покладаються функції національного превентивного механізму відповідно до Факультативного протоколу до Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження та покарання.

Для виконання функцій національного превентивного механізму Уповноважений:

• здійснює регулярні відвідування місць позбавлення волі, психіатричних закладів тощо;

• проводить опитування осіб, які перебувають у таких місцях;

• вносить органам державної влади пропозиції щодо попередження катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження та покарання;

• залучає на договірних засадах представників громадських організацій, експертів, учених і фахівців, у тому числі іноземних тощо.