Українська література. Рівень стандарту. 11 клас. Фасоля

Художній світ поезії Василя Стуса

Митець потрібен своєму народові та й усьому світові тільки тоді, коли його творчість зливається з криком його нації.

Василь Стус

Поет і його доба. В. Стус — принциповий, запальний, нетерпимий до будь-якої неправди — не міг миритися з радянською ідеологією: нівелюванням індивідуальності, знищенням в українців почуття національної самосвідомості. Так, у вересні 1965 р., під час прем’єри фільму С. Параджанова «Тіні забутих предків», у кінотеатрі «Україна» в Києві В. Стус разом із представниками української інтелігенції І. Дзюбою, В. Чорноволом, Ю. Бадзьом узяли участь у стихійній акції протесту щодо масових політичних репресій у Радянському Союзі.

Культурно-мистецький контекст

1960-і роки означені зародженням дисидентського руху в Україні. «Покоління молодої української інтелігенції, що його зробили поколінням політв’язнів, було виховане на ідеях гуманізму, справедливості, свободи. У цьому вся його провина, весь його злий намір, але тільки такими синами славен народ і нині, й у віки вічні», — писав В. Стус. Серед покоління дисидентів були письменники, літературні критики, художники, філософи і громадські діячі, зокрема О. Бердник, І. Дзюба, М. Коцюбинська, Є. Сверстюк, В. Чорновій, В. Зарецький, А. Горська, О. Заливаха та ін.

Віктор Зарецький (1925-1990) — художник, монументаліст, графік, громадський діяч. Серед його графічних портретів є кілька зображень В. Стуса, зокрема портрет поета з книжкою поезій Рільке (1971). Саме ця робота стала основою для створення картини у стилі українського модерну «Орач» (Пам’яті Василя Стуса, 1990).

Віктор Зарецький. Портрет Василя Стуса. 1971

Віктор Зарецький. Орач (Пам’яті Василя Стуса). 1990

Опанас Заливаха. Портрет Василя Стуса. 1989-1990

Вражає символіка картини. «Птах долі, у якого хвіст справжньої жар-птиці, має золоту, але посивілу голову й веде, замруживши очі, свого поета-плугатаря у безмежний простір, у ніч, у небуття. Досить умовно, але реалістично змальовані фігури Стуса і його змореного коня. На тлі декоративного буяння трав життя і чорного провалля смерті вони виглядають прибульцями з іншого виміру. Отак художник дивним чином зосередив і відбив долю поета» (Л. Огнева, громадська діячка, журналістка).

Активним учасником руху шістдесятників був художник Опанас Заливаха (1925-2007).

У його роботі «Портрет Василя Стуса» зафіксовано такий стан душі поета, який сам В. Стус називав «святом високого болю».

Портрет митця виконано майже без зовнішньої подібності, але з елементами іконопису. Зображення випромінює внутрішній вогонь і непохитну твердість людського Духу.

«Ядром консолідації має бути Дух у всій його всеохопності: мистецтво, культура, наука, релігія, філософія, любов, краса, безстрашна думка, прагнення до свободи», — стверджував громадський діяч 1960-х років, ідейний соратник В. Стуса, його побратим по ув’язненню, український письменник-фантаст, член-засновник Української Гельсінської групи Олесь Бердник (1926-2003). У 1960-1980 рр. митець створив серію картин, що стали втіленням його філософських ідей.

Запитання і завдання

  • 1. Підготуйте та презентуйте у класі коротке повідомлення про творче покоління шістдесятників-дисидентів. Чи актуальні їхні ідеї в нинішній час? Свою думку обґрунтуйте.
  • 2. Прочитайте опис картини В. Зарецького «Орач» (Пам’яті Василя Стуса, 1990), уривки з листа В. Стуса («Які добрі вірші спадають мені на голову. Без запису, без конкрецій, як теплий літній дощ, як сяйво жар-птиці», та з поезії О. Бердника («...Людина — то Зоряний Птах. / Не спини свій політ / На покритих плодами полях»). Спробуйте інтерпретувати символ жар-птиці. Які асоціації зроджує у вас цей образ? Що є спільного в поетичному і малярському образах?

Читацькі діалоги

Духовність і гуманізм, стоїцизм і екзистенціалізм — важливі риси лірики В. Стуса, його художній світ.

Зі шкільних курсів історії, зарубіжної та української літератури ви знаєте, що стоїцизм — одна з течій філософії в добу античності. Стоїки прагнули досягти душевного спокою, духовної незворушності, бути мужніми і стійкими під час життєвих випробувань.

Визначальними рисами екзистенціалізму (стильова течія в літературі, що сформувалася в Європі в 1930-1940 рр.) є: пріоритет категорій абсурдності буття (страх, відчай, самотність, страждання, смерть); особистість повинна протидіяти суспільству, державі, середовищу, адже вони нав’язують їй свою волю, мораль, інтереси й ідеали; поняття відчуженості й абсурдності є взаємопов’язаними та взаємозумовленими; найвища життєва цінність — свобода особистості; існування людини тлумачиться як драма свободи; прийом розповіді від першої особи.

«...Стусові близька філософія екзистенціалізму, передусім ідея “трагічного стоїцизму”...».

У процесі вивчення творчості митця ви маєте можливість ознайомитися з його екзистенційною лірикою — віршами, у яких розкривається внутрішня сутність людини, те глибинне, що робить особистість неповторною.

Творчість. Перша збірка поезій В. Стуса «Круговерть» (1965) — період зародження його поетичного таланту, визначення власної життєвої філософії. Згодом були написані збірки поезій «Зимові дерева» (1965), «Веселий цвинтар» (1971), «Час творчості / Dichtenszeit» (1972).

«Палімпсести» (1971-1977) окремим виданням вийшли в Мюнхені в 1986 р. Палімпсестами в давнину називали пергамент, на якому стертий первісний текст не зникав, а проступав і прочитувався за новим текстом. Назва збірки символізує безсмертність, незнищенність мистецького слова.

Глибинне проникнення у внутрішній світ людини, світовідношення, самоусвідомлення, культура мислення, досконалість мистецької форми характеризують твори збірки «Палімпсести», що стала однією з вершин української поезії XX ст.

«Птах душі» — назва останньої, вилученої в концтаборі збірки віршів В. Стуса. Цю збірку поет називав стоїчною.

Трагічний стоїцизм поета, побудований на ґрунті європейського екзистенціалізму, — не лише наслідок арештів, ув’язнень та заслань, це його власна життєва філософія.

Екзистенціалізм приваблював В. Стуса саме ідеєю стоїцизму, переконанням, що важким умовам існування людина може протиставити свої внутрішні сили, свій духовний потенціал. Екзистенціалісти проголошують, що духовність людини є майже єдиною головною її метою. В. Стус був згоден із тим, що людина «твориться, самонароджується», що за нестерпних умов вона знаходить власну сутність.

На початку 1990-х років, уже після смерті поета, вийшли друком збірки вибраних поезій «Дорога болю» (1990), «Під тягарем хреста» (1991), «Вікна в позапростір» (1992), що засвідчували процес шукання митцем гармонії в навколишній дисгармонійній дійсності.

Секрети творчої лабораторії поета криються у внутрішніх діалогах, розгорнутих порівняннях, описовій метафоричності, введенні діалектизмів, архаїзмів, власних словотворень тощо. Для поезій Стуса характерною є образність вислову. Серед усіх засобів образності Стусової лірики найбільшу увагу привертає метафоричність мислення.

В. Стус займався перекладацькою діяльністю, зокрема перекладав твори Й.-В. Ґете, Г. Лорки, Б. Брехта, М. Богдановича, Р. Кіплінґа та ін. Твори самого поета перекладено багатьма мовами світу.

У 1991 р. В. Стусу було присуджено Державну премію України ім. Тараса Шевченка (посмертно).

Запитання і завдання

  • 1. Знайдіть у мережі Інтернет і перегляньте художньо-документальну стрічку «Просвітлої дороги свічка чорна. Пам’яті Василя Стуса» (реж. С. Чернілевський, 1992). Поміркуйте, що таке духовна велич людини. У чому виявлялася незалежність мислення Стуса-поета?
  • 2. Пригадайте визначення стоїцизму та характерні риси екзистенціалізму в художніх творах. Стисло схарактеризуйте творчий доробок В. Стуса. Подумайте, чому філософія екзистенціалізму, передусім ідея «трагічного стоїцизму», була пріоритетною у творчості поета. Своїми роздумами поділіться в класі.

ТВОРИ В. СТУСА — ЗРАЗОК «СТОЇЧНОЇ» ПОЕЗІЇ У СВІТОВІЙ ЛІРИЦІ

...З усіх можливих героїзмів за наших умов існує тільки один героїзм мучеництва, примусовий героїзм жертви.

Василь Стус, «Відкритий лист до Івана Дзюби» (1975)

Олег Шупляк. До сонця. 2016

Вірш «Крізь сотні сумнівів я йду до тебе...» (1972) — своєрідна поетична декларація філософії митця.

Провідний мотив поезії — духовний шлях людини як громадянина, усвідомлення свого земного призначення; свідоме приречення себе на покуту. Ліричний герой прагне душею доторкнутися неба, того високого вогняного стовпа, ім’я якому правда і добро.

Семантика слова «небо» в багатьох народів означає «число», «гармонія», «середина», «порядок», «життя». Часто його емоційно-експресивне значення співзвучне поняттю «Бог». Шлях ліричного героя нелегкий, але правдивий: «Моя душа, запрагла неба, / в буремнім леті держить путь на стовп / високого вогню, що осіянний / одним твоїм бажанням».

Він не збочить з обраного шляху добра і правди, бо вірить, що «шлях правдивий». Свідомо обраний героєм шлях — крізь страждання, випробування та покуту — веде до піднесеного духовного існування. У своїх духовно-етичних шуканнях його душа «всерозкриленна» одержима світлою метою, то ж він обирає духовну висоту.

У вірші «Крізь сотні сумнівів я йду до тебе...» поет використовує різноманітні засоби художньої виразності. Кольори суголосні стану душі поета, зокрема епітет «чорний»: «чорна порожнеча».

Традиційна символіка твору — душа, вогонь, чорна порожнеча — відображає складний шлях до споконвічних духовних орієнтирів: добра і правди.

Олесь Бердник. Icyc Христос. Полотно, темпера

Ідейно-художнє звучання вірша посилює прийом алюзії — натяк на жертовність Христа; суто Стусівські філософські метафори — всерозкриленна душа, веселий вогонь, чорна порожнеча (перифраз смерті). Сила духу — це та константа, на якій ґрунтується стоїчна потуга творчості В. Стуса. Дивлячись у вічі смерті, поет вірив у «нове народження» та «переможне повернення» до рідного краю.

«Доки з тобою Мати-Вітчизна — доти і вічний шлях вогняний» (Олесь Бердник). Вогонь — це дух. Символ очищення й освячення, символ Божої присутності. У пориванні до вогню-самоспалення душа виявляє причетність людини до вищих сфер буття, здатність бути вищою від умовностей земного існування, намагання вирватися з тенет гнітючої дійсності. Космос людської душі — ось що хвилює поета!

Запитання і завдання

  • 1. Які почуття викликав у вас вірш «Крізь сотні сумнівів я йду до тебе...»? Чи відчули ви високе емоційно-експресивне забарвлення поезії, повну відкритість душі й серця поета? Поділіться своїми враженнями у класі.
  • 2. Визначте провідний мотив твору.
  • 3. Витлумачте метафоричні вислови: «душа запрагла неба», «стовп високого вогню», «туди, де не ступали ще людські сліди», «за чорну порожнечу». Яким вам бачиться «шлях правдивий»? Про кого автор каже: «Ти — його предтеча»? Що означає це слово? Кого називають ним?
  • 4. Чому про себе, свої почуття поет говорить у другій особі однини — ти?
  • 5. Поміркуйте, чи суголосний вашому духовному стану вислів «Людина тільки тоді чогось досягає, коли вірить у свої сили» (Людвіг Андреас Фейербах).
  • 6. Схарактеризуйте художні засоби поезії «Крізь сотні сумнівів я йду до тебе...».

ГОСПОДИ, ГНІВУ ПРЕЧИСТОГО...

Я пишаюся тим, що доля подала мені знак — я сміливо йду за її покликом. Бо хочу бути гідним того народу рідного, який народиться завтра, скинувши з себе ганьбу вікового нидіння. І в тому народові я здобуду безсмертя!

Василь Стус

Найвиразнішим мотивом творчості В. Стуса є мотив Бога, пошуків його й осягнення. Ідея стоїцизму, подолання страху перед смертю й випробуваннями долі проймає вірш «Господи, гніву пречистого...» (1972). За жанром цей ліричний твір — медитація1, зокрема такий її різновид, як віршована молитва. Ліричний герой звертається до Всевишнього з проханням не осудити його за глибоку віру й надію, бо утверджує безсмертя сили людського духу, прагне не загубити в тяжких випробуваннях неповторності своєї долі. Просить Бога допомогти йому вистояти в тяжких фізичних і душевних випробуваннях.

1 Медитація (лат. meditatio — роздум) — вірш філософського змісту, у якому автор передає свої глибокі роздуми про деякі важливі проблеми, інколи глобального значення (життя і смерть, дружба і кохання, людина і природа).

Упевненості й сили додає материне благословення йти наміченим шляхом, хоч би яким важким він був. У Богові та Матері ліричний герой убачає духовних провідників. Свідомо обравши свій життєвий шлях, упевнено торує його без нарікань і гніву, отже, зможе витримати всі злигодні, не зрадити себе й своїх переконань, відкрити іншим правду, показати приклад боротьби за людську гідність, силу людського духу.

Запитання і завдання

  • 1. Якими настроями й думками пройнятий вірш «Господи, гніву пречистого...»? Які почуття автора, ліричного героя співзвучні вашим відчуттям?
  • 2. Як передчуває поет, що йому судилася доля мученика?
  • 3. У яких рядках відчувається мотив приреченості, самотності, трагічної долі? Як, на вашу думку, виявляються ознаки справжнього патріотизму?
  • 4. У чому полягає традиційність і новаторство форми твору?

Ваші читацькі проекти

  • 1. Створіть і презентуйте у класі буктрейлер чи мультимедійну презентацію про літературну, правозахисну і громадську діяльність Василя Стуса.
  • 2. Підготуйте слайд-шоу «Шістдесятництво в мистецтві України XX століття».

Читацьке дозвілля

  • Для Стуса-поета завжди багато значив звукопис, що збагачує вірш особливими змістовими відтінками. Знайдіть у мережі Інтернет і послухайте пісні на вірші В. Стуса у виконанні музиканта-барда Сергія Мороза. Поділіться своїми враженнями в класі.

Читацький самоконтроль

  • Перегляньте визначені на початку навчального року цілі: які з них досягнуто, а над чим ще варто попрацювати.
  • Обміняйтеся думками й враженнями з однокласниками й однокласницями. Напишіть есей «Мій шлях до читацької компетентності». Поміркуйте, чи досягнуто поставлених цілей; що сприяло роботі; що ставало на заваді; який ваш найбільший успіх; які були найбільші труднощі; у чому ви змінилися як читач; якими знаннями й уміннями оволоділи; а як особистість — що зрозуміли про себе, світ, своє місце у світі; чи задоволені ви результатами своєї роботи; як плануєте працювати далі.
  • Здійснюйте такий самоаналіз і надалі.