Українська література. Рівень стандарту. 11 клас. Фасоля

Художній світ поезії Василя Симоненка

«...Феномен Симоненка зумовили насамперед чотири щільно взаємопов’язані риси його духовного світу — щирість, талант, патріотизм, мужність... Симоненко по-шевченківськи палко, безоглядно, самозречено любив Україну і так само затято ненавидів її ворогів. Ці почуття струменіють прямо з моторошною енергією у десятках і десятках віршів».

Василь Пахаренко, літературознавець

Письменник і його доба. В. Симоненко належав до літературного покоління митців-«шістдесятників». «Поети-шістдесятники входили в літературу дружно і голосно — із криком, шумом і навіть свистом. У них була багатолюдна аудиторія та ще й свої персональні критики, їх охоче популяризувала і рекламувала газета “Літературна Україна”. А Симоненко не любив літературного галасу. До того ж він був традиційним поетом, а деякі гарячі голови відривали традиції від новацій. Василь писав: “Давайте менше сперечатися, якою повинна бути наша поезія, а побільше творити таку, яку вміємо, щоб завтра не пережовувати сьогоднішнього”» (Микола Сом).

Убачаючи в шуканнях творчої молоді зародки опозиційності, радянською владою було розгорнуто кампанію проти тих, хто приділяв «надмірну увагу» негативним явищам сталінської доби — проти шістдесятників. До непокірних почали застосовувати адміністративні заходи: їм не дозволяли друкуватися в часописах, розганяли літературно-мистецькі вечори, закривали клуби творчої молоді.

Творчість. За життя вийшла лише одна збірка поезій В. Симоненка — «Тиша і грім» (1962).

Після смерті поета було видано казки «Цар Плаксій та Лоскотон» (1963), «Подорож у країну Навпаки» (1964), збірки «Земне тяжіння» (1964), «Поезії» (1966), збірка новел «Вино з троянд» (1965), «Лебеді материнства» (1981). Поезія В. Симоненка перейнята потужним громадянським пафосом. Митець прагнув осмислювати життя, звернувшись до духовного досвіду особистості та історії рідного краю.

Його поезії актуальні й нині, вони вчать поваги до національної історії та любові до рідної землі. Уже в ті роки набули великої популярності самвидавні поезії Симоненка, що поклали початок українському рухові опору 1960-70-х років. Тематично це була сатира на радянський лад («Некролог кукурудзяному качанові», «Злодій», «Суд», «Балада про зайшлого чоловіка»), зображення важкого життя радянських людей, особливо селянства («Дума про щастя», «Одинока матір»), викриття жорстокості радянської деспотії («Брама», «Гранітні обеліски, як медузи...») тощо.

Віктор Зарецький. Блискавка

Знаковими є твори, у яких поет висловлює любов до України: «Задивляюсь у твої зіниці», «Є тисячі доріг», «Український лев», «Україні» та ін. Особливу популярність здобула поезія «Лебеді материнства», що стала улюбленою в народі піснею. Цей поетичний шедевр — уславлення материнської любові, яка буде супроводити дитину протягом життя. Мати, як і Батьківщина, — єдина, найдорожча. В. Симоненко писав також для дітей.

В епоху, коли в середовищі українських поетів набував популярності модерн, Симоненко залишався вірним класиці віршованого стилю. У його римах немає символічності, він називав речі своїми іменами. Сучасники не виключають, що саме за цю прямоту він міг заплатити життям.

Запитання і завдання

  • 1. «Немає нічого страшнішого за необмежену владу в руках обмеженої людини». Прокоментуйте ці слова В. Симоненка. Поясніть його громадянську позицію.
  • 2. Які твори В. Симоненка вам відомі? Яке враження на вас вони справили?
  • 3. Стисло схарактеризуйте творчий доробок В. Симоненка в контексті доби шістдесятників.

Культурно-мистецький контекст

Поколінню митців-шістдесятників, борцям за національні ідеали присвячено документальний серіал О. Фролова і В. Шкуріна «Дисиденти» (2017).

За радянських часів дисидентами називали тих, хто пройшов радянські табори «за політичними статтями». Кінострічка максимально представляє учасників тих подій — літературознавців І. Дзюбу, Є. Сверстюка, художника П. Заливаху, режисера Леся Танюка, політичного діяча Л. Лук’яненка та ін.

Запитання і завдання

  • Знайдіть у мережі Інтернет і перегляньте документальний фільм «Дисиденти». Що нового ви дізналися про добу шістдесятників? У чому її протиріччя? Доля кого з митців-дисидентів вас вразила найбільше? Чому?

«ЗАДИВЛЯЮСЬ У ТВОЇ ЗІНИЦІ...» — ЗРАЗОК ПАТРІОТИЧНОЇ ЛІРИКИ

Його весна говерлила громи,

Й з поліття добра виждалася в’язь...

Він тишею пройшов межи людьми —

Й така висока райдуга звелась!

Валентина Коваленко, поетеса

У вірші «Задивляюсь у твої зіниці...» В. Симоненко у формі монологу відверто й гордо заявляє про свою любов до України.

Мотив твору — роздуми над долею рідної землі, її історії; розкриття щирих синівських почуттів поета до своєї Батьківщини.

Ідея — возвеличення любові до рідної землі, заклик любити Вітчизну, дбати про її майбутнє.

У калейдоскопі буденних справ, «куцих і малих днів» ліричний герой ніби на мить зупинився, щоб перевести подих, подивитися в материні очі, набратися натхнення, мужності й сил для подальших битв. Як із матір’ю, він прагне залишитися з Україною на самоті, щоб сповідуватись перед нею в найсокровенніших помислах і тривогах.

Цілісність образу Вітчизни подається через епітети й порівняння: («зіниці голубі й тривожні», «ти для мене диво!», «мамо горда і вродлива», «моя молитва», «розпука вікова»). Експресивно створює поет різноманітну, строкату картину реальності, у якій панує неспокій, гримкотить бій: «червоні блискавиці революцій, бунтів і повстань», «не всі чорти живуть на небі, І Ходить їх до біса на землі», «битви споконвічний грюк», «люта битва», «палають хмари бурякові», «сичать образи».

Риторичні оклики, звертання передають схвильованість ліричного героя: «Як же я без друзів обійдуся, без лобів їх, без очей і рук?»; «Обійдіте, недруги лукаві!», «Друзі, зачекайте на путі!».

Монолог ліричного героя відтворює патріотизм цілого покоління, готового «пролитися крапелькою крові» на «священне знамено» Батьківщини.

У цьому творі громадянські мотиви переплелися з особистими, що засвідчує глибокий патріотизм автора, злиття в його душі найсвятішого образу матері з образом Батьківщини.

«Я...» — МОТИВ САМОСТВЕРДЖЕННЯ ЛЮДИНИ У СКЛАДНОМУ СУЧАСНОМУ СВІТІ

Вірш «Я...» В. Симоненка — лірична й водночас маніфестальна сповідь поета про своє «я», горде, безкомпромісне, гідне звання людини. Бездушне чиновництво намагалося зробити з народу «сіру слухняну масу», бездумного «ґвинтика», що прямує в якесь міфічне «світле майбутнє». Найкращі представники нації протестували проти цього, боролися і заявляли про свою свободу та самодостатність. Симоненко робить це з притаманною йому експресивністю й переконливістю, протиставляючи диктатові сили, авторитарності (з «очицями, повними блекоти», з «рябим лицем», що «кривилось від гніву») образ власного «я», життєздатність уселюдської спільноти, у якій кожна людина — неповторна, бо «ми — не безліч стандартних “я”, а безліч всесвітів різних». Тож треба навчитися поважати себе, тому що «тільки тих поважають мільйони, хто поважає мільйони “я”». Людина — це цілий світ. «На світі безліч таких, як я, але я, їй-богу, один».

Афористичний висновок вірша «Я...» можна сприймати як максиму самого поета, його розуміння призначення й цінності кожної людини на землі.

ІНТИМНА ЛІРИКА В. СИМОНЕНКА

«Ну, скажи, хіба не фантастично...» — вірш про нерозділене кохання. Ліричний герой ставиться до нього по-філософськи. Він переймається тим, що не зумів зберегти кохання. Водночас вірш пронизаний світлими, життєствердними мотивами: «Ти і я — це вічне, як і небо», «Доки мерехтимуть світи, / Буду Я приходити до Тебе», «Ми з тобою просто — ти і я...».

Вірш «Ікс плюс ігрек» написаний у жартівливій формі й присвячений «чорнявій математичці». Рефлексії юнака щодо своїх надуманих чи реальних (?) почуттів до вчительки («здорово, що ти є!»; «вслухається в ніжні погрози / Збаламучене серце моє») наповнені філософією, самоаналізом і самооцінкою («Я не заздрю уже нікому — / Де ще мудрих таких знайти?», «здається, що я володію / Віковічним секретом краси», «розумію / Загадкові твої ікси»). Це своєрідна поетична спроба вивести формулу кохання, над якою б’ються десятки поколінь. Вона в ліричного героя така: «ікс + ігрек — це будеш ти».

Запитання і завдання

  • 1. Які почуття викликала у вас лірика В. Симоненка? Поділіться своїми враженнями в класі.
  • 2. Зверніть увагу на тематичне розмаїття поезії В. Симоненка. Визначте провідні теми та мотиви його лірики.
  • 3. Створіть спайдерграму «Художні засоби в поезії «Задивляюсь у твої зіниці...». Наведіть їх приклади. Проаналізуйте значення художніх засобів у розкритті головної думки вірша.
  • 4. Пригадайте відомі вам віршові розміри. Визначте віршовий розмір, яким написано поезію «Задивляюсь у твої зіниці...». Подумайте, як ритмічна організація поезії впливає на розкриття її змісту.
  • 5. Над якими питаннями змусила вас замислитися поезія «Я...»? У чому вбачає поет призначення людини на землі?
  • 6. Схарактеризуйте ліричного героя поезїї«Я...». Визначте тему та ідею твору.
  • 7. Які грані В. Симоненка як особистості розкриває його інтимна лірика?
  • 8. Підготуйте виразне читання інтимної лірики В. Симоненка.

Ваші читацькі проекти

  • Підготуйте мультимедійну презентацію або буктрейлер на одну з тем «Шевченкові мотиви у творчості Василя Симоненка», «Мистецька симоненкіана: увіковічення пам’яті поета у творах мистецтва», «Щоденники Василя Симоненка: відвертий діалог із собою та епохою».

Читацьке дозвілля

  • 1. Оберіть для перегляду один із творів, присвячених життю і творчості В. Симоненка: виставу «Серед грому і тиші» (реж. С. Проскурня, 2015), поетичну містерію «Тиша і грім Василя Симоненка» (реж. О. Бондаренко, 2015), теленарис «Лебеді материнства» (автор сценарію К. Таран, 1990); телевізійний фільм «Я на світі такий один» (реж. В. Образ, 2008). Який із творів вас вразив найбільше? Чому? Поділіться своїми враженнями в класі.
  • 2. Знайдіть повні тексти Симоненкових улюблених українських пісень: «Ой по горі, по горі / Вівчар вівці зганяє...»; «Д що тебе принесло — / Чи човник, чи весло». Що в них, на вашу думку, приваблювало поета? Проілюструйте означені пісні картинами сучасних українських художників.