Українська література. Рівень стандарту. 11 клас. Фасоля

Літературне «шістдесятництво»

Стривожені війною, гартовані злиднями, оглушені тотальною ідеологією, люди раптом прокинулися від падіння страшного ідола і кинулись до пробоїни в стіні, де він упав... з цього почалися шістдесятники — ті, яким засвітилась істина і які вже не захотіли зректися чи відступитися від украденого світла.

Євген Сверстюк, літературний критик, есеїст, філософ

Читацький путівник

Ключові поняття теми: літературне шістдесятництво, дисидентський рух, творчість В. Симоненка, І. Драча, Д. Павличка, М. Вінграновського, Гр. Тютюнника, образ України, вселюдські, національні мотиви, балада, пісенна лірика.

Навчальні цілі теми

Знання:

• відомості про зв’язок літературного явища шістдесятництва з дисидентським рухом; основні факти біографії митців, творчість яких вивчається; зміст, основні мотиви поетичних творів, тематика і проблематика прозового твору.

Уміння:

• дати загальну характеристику творчості В. Симоненка, І. Драча, Д. Павличка, М. Вінграновського, Гр. Тютюнника; аналізувати стильові особливості виучуваних творів, з’ясовувати роль ужитих художніх засобів; обґрунтувати популярність пісенної лірики Д. Павличка; розкрити роль І. Драча в реформуванні жанру балади; тлумачити образи-символи в баладах І. Драча; визначати тему, ідею, жанр прозового твору; характеризувати образи, аналізувати художні засоби, композицію; висловлювати власну позицію щодо порушених у художніх творах проблем.

Ставлення:

• усвідомлення доконечної потреби самоствердження в сучасному світі; здатність розуміти й поважати позицію інших людей; розуміння краси образного слова та його значення для розвитку естетичного смаку; усвідомлення ролі мистецтва в житті людини; усвідомлення високого сенсу почуття любові, важливості вміння берегти її.

Поштовхом до позитивних змін у суспільному житті України кінця 1950-х — 1960-х років стало розвінчання культу особи Сталіна на XX з’їзді комуністичної партії. Настав період так званої хрущовської відлиги. Українське мистецтво входить у черговий період відродження. Прогресивна творча інтелігенція, яка сповідувала загальнолюдські демократичні й національні цінності, прагнула духовного оновлення, мріяла про державну самостійність України. З’являються твори з чітко означеною національною спрямованістю: кінофільми «Тіні забутих предків» С. Параджанова, «Білий птах з чорною ознакою» Ю. Іллєнка, «Вавилон XX» І. Миколайчука, картини М. Дерегуса, В. Касіяна, К. Білокур, Т. Яблонської, А. Базилевича, музичні твори М. Скорика, Л. Дичко, Є. Станкевича, Г. Верьовки, А. Кос-Анатольського та інших митців. Оперний спів Б. Гмирі, Д. Гнатюка, А. Солов’яненка, Д. Петриненко, естрадні пісні В. Івасюка, О. Білаша у виконанні С. Ротару, Н. Яремчука, В. Зінкевича знаходять палкий відгук у серцях слухачів усього Радянського Союзу.

У літературу, де плідно працюють представники старшого покоління (О. Довженко, М, Рильський, М. Стельмах, В. Сосюра, О. Гончар), приходить молоде поповнення: І. Драч, Л. Костенко, Б. Олійник, В. Шевчук, Д. Павличко, В. Симоненко, Є. Гуцало, Гр. Тютюнник. Їх згодом назвуть шістдесятниками.

Спільним для них було прагнення духовного оновлення, протест проти ідеологічного тиску, перейнятість національними проблемами, прагнення відтворити національну своєрідність українського народу засобами новітніх надбань світового мистецтва, культ свободи самовираження, шукання нового змісту і нової форми для оприявлення його.

Ідейно-тематичне розмаїття творчості шістдесятників надзвичайно широке: утвердження величі «маленької» людини (І. Драч, В. Симоненко); проблеми історичної національної пам’яті (Л. Костенко); оспівування краси людських почуттів, величі кохання (В. Симоненко, Д. Павличко, Л. Костенко, М. Вінграновський); возвеличення родинних і національних цінностей (В. Симоненко); утвердження людської й національної гідності (В. Симоненко); тема війни (Ю. Мушкетик, А. Дімаров, А. Шиян); «сільська» тема (Гр. Тютюнник, М. Стельмах, В. Дрозд) та ін.

Розширюється жанрова палітра. У поезії нової якості набувають сонет (Д. Павличко, М. Вінграновський, В. Підпалий), балада (І. Драч). З’являється жанрова модифікація поеми (В. Симоненко, Д. Павличко, І. Драч, Б. Олійник), роману (соціально-філософський, ідеологічний, апокрифічний, монологічний, роман-псалом, роман-легенда, роман-диспут, роман-балада). Освоюються нові поетико-виражальні засоби (звернення до сюрреалізму, метафоричність (представники Київської поетичної школи), залучення архетипів, колективного підсвідомого (В, Голобородько, В. Рубан, М. Григоріїв), освоюється верлібр (І. Драч, М. Вінграновський та ін.).

Шістдесятництво було явищем соціальним і культурологічним. І тому, коли в другій половині 60-х років XX ст. на зміну «хрущовської відлиги» прийшли «брежнєвські заморозки», шістдесятники стали в ряди дисидентів — борців проти режиму. Їх позбавляли змоги друкуватися (В. Симоненко, Л. Костенко), шельмували (О. Гончара за роман «Собор», Р. Іваничука за роман «Мальви», Д. Павличка за збірку «Гранослов», В. Шевчука за повість «Набережна, 12»), кидали за ґрати (В. Стус), запроторювали до психіатричної лікарні (В. Рубан). Однак творчий процес продовжувався. Виникає самвидав. Праці І. Дзюби «Інтернаціоналізм чи русифікація?», Є. Сверстюка «Собор у риштованні», поезії, памфлети, петиції, статті В. Стуса тиражують «від руки», за допомогою друкарської машинки, розмножують на гектографі.

Процес творення української літератури триває й у період застою. Змістилися акценти в тематиці (зокрема, актуалізувалася тема війни), посилилась увага до фольклорно-міфологічних першовитоків національного буття, спостерігалося заглиблення в психологію героя-сучасника — «звичайної» людини, дорослого або підлітка, висвітлення процесу формування його внутрішнього «я».

У цей час з’являються «химерний» роман (Є. Гуцало, В. Яворівський, В. Дрозд, В. Земляк), шкільна повість (Н. Бічуя, Ю. Збанацький, Гр. Тютюнник). Освоюється тема Голодомору.

Час перебудови поставив нові завдання. Художні твори відображають процеси, що відбуваються в суспільстві (Ю. Щербак, П. Загребельний, Ю. Мушкетик).

Пов’язані з Чорнобильською трагедією події знайшли художнє осмислення у творах Ю. Щербака, В. Яворівського.

Культурно-мистецький контекст

До когорти шістдесятників в українському мистецтві належить художник Іван Марчук (нар. 1936). Творчий шлях митця означився в постмодернізмі. Британська газета «The Daily Telegraph» внесла його ім’я до сотні геніїв людства, які створюють багатовимірний образ сучасного світу і, випереджаючи час, визначають напрями й перспективи розвитку постіндустріальної цивілізації.

Неповторний творчий метод І. Марчука — це оригінальна техніка живопису, що отримала назву «пльонтанізм» (від слова — плести, переплітати).

Хрестоматійною стала його картина «Пробудження». На полотні із плетива трав і квітів виринає обличчя й тендітні прозорі руки прекрасної жінки. Це символічний образ України, яка пробуджується після десятиліть тоталітарного режиму. Майстерно використовуючи прийоми художніх асоціацій, митець презентує власне філософське бачення життя.

Іван Марчук. Пробудження. 1992

Запитання і завдання

  • 1 Як суспільно-історичні події другої половини XX ст. позначилися на розвитку літератури й мистецтва в Україні? Назвіть найяскравіших представників цієї доби.
  • 2. Розкрийте феномен «шістдесятництва» в українській літературі. Творчість кого з митців-шістдесятників вам відома? Підготуйте та презентуйте в класі повідомлення про одного з них.
  • 3. Розгляньте репродукцію картини Івана Марчука «Пробудження». Які відчуття вона у вас зроджує? Розкрийте символічний зміст картини. Розробіть віртуальну екскурсію «У художній галереї І. Марчука».