Українська література. Рівень стандарту. 11 клас. Фасоля

Художній світ поезії Богдана-Ігоря Антонима

Мої пісні — над рікою часу калиновий міст, я — закоханий в житті поганин.

Б.-І. Антонич, «Автобіографія»

Митець і його доба. Суспільно-політичне й мистецьке життя в Західній Україні наприкінці 20-х — на початку 30-х років минулого століття — час входження Б.-І. Антонина в літературу — розгорталося під впливом двох основних чинників: окупаційної політики панської Польщі у ставленні до українців й активізації діяльності різноманітних громадських і партійних груп як протидії політиці полонізації. Осмислювалися причини поразок визвольних змагань. Творилася філософія життя-подвигу, життя-вчинку. Ішов процес національного самоусвідомлення.

Б.-І. Антонич і в студентські роки, й опісля стояв осторонь політичних баталій. Друкувався в часописах, що належали різним політичним силам: «Ми», «Вогні», «Дзвони», «Вісник», «Назустріч», але не входив до жодної з партій. Утім, це не означає громадянської байдужості митця («Слово до розстріляних» — свідчення цього). Свою поетичну місію він убачав у служінні музам, шуканні відповіді на одвічні смислобуттєві питання: «Що є світ? Що є Людина? Хто я в цьому світі?».

Читацький довідник

Міфологізм — спосіб поетичної реалізації міфу в художній літературі, його смислове переінакшення. Може виявлятися як на рівні опрацювання міфологічних мотивів мандрів і пригод героя, що має виконати певне завдання, так і на рівні введення в текст первісних схем світобачення (світ, життя як боротьба між темрявою і світлом, весною і зимою тощо, людина як продукт діяльності світлого й темного начал). Міфологізм властивий усій світовій літературі. В українському письменстві до Б.-І. Антонича міфологічну поетику активно використовували ранні модерністи — Леся Українка, М. Коцюбинський, О. Кобилянська, О. Олесь, М. Вороний та ін.

Асоціативність, асоціація (від. лат. association — поєднання, сполучення) — зв’язокуявлень чи відчуттів, коли одне з них зроджує у свідомості низку інших. У художній манері Б.-І. Антонича найвиразніше проступають риси символізму й міфологізму.

Творчість. Поезія Антонина відображає його світоглядні шукання, відкриття, знахідки. Перший вірш надруковано 1931 р. в пластовому журналі «Вогні». Перша збірка «Привітання життя» (1931), яку інколи називають «підготовчою», засвідчила появу поета з неповторним голосом, відкритого впливам західноєвропейської поезії й могутній силі фольклорних джерел Лемківщини. З нею до читача прийшли й антоничівські образи, свіжі, оригінальні, самобутні («Зелена євангелія», «Автобіографія»).

У 1934 р. з’явилася відзначена літературною премією імені Івана Франка збірка «Три перстені» — «виквіт щирої, спонтанної лірики, яка черпає сили барви, виразність із повернення у дитинство, з мальовничого лемківського пейзажу, з міфології лемків, з їх звичаїв, повір’їв, обрядів, у яких зійшлися впливи язичництва і християнства» (Ф. Неуважний, літературознавець).

У художньому світі Б.-І. Антонина поєдналися вічне й минуще, теперішнє й давноминуле, міф і реальність. Він вірив, що весь світ — єдине ціле. І для щастя потрібно відчувати себе його часткою. Пошук утраченої гармонії, єдність людини і природи, відтворення багатоголосся й багатогранності світу, життєствердність — домінанти художнього бачення митця.

Міфологізація дійсності простежується й у третій збірці «Книга Лева» (1936), пройнятій язичницьким захопленням від почуття єдності з природою, від злиття з довкіллям. Ця настроєвість посилюється в поезіях виданої вже посмертно збірки «Зелена євангелія» (1938). «Ротації» (1938) засвідчили продовження філософських шукань поета. У ній знову діє Людина, яка в попередніх збірках поступилася Природі. З’являється образ міста.

Славу оригінального поета Б.-І. Антонич здобув через те, що утворював несподівані комбінації образів, накладав одна на одну ознаки різних речей, понять і явищ, умів надававати звичним предметам і темам незвичайного, надреального змісту. Іноді Б.-І. Антонина порівнюють з перським поетом Омаром Хайямом, насамперед через містику та символічність у творах українського поета.

Читацькі діалоги

Для глибокого розуміння поезії Б.-І. Антонима необхідно знати особливості його творчої манери. Пропонуємо вам своєрідні «ключі» від поетичного світу Б.-І. Антонима.

«Ключ» перший. Як ви вже знаєте зі шкільного курсу літератури, «будівельним матеріалом» художнього твору є образне слово, троп, найчастіше — метафора. У Б.-І. Антонима вона особлива, розгорнута, часом аж настільки, що, власне, метафорою стає вся поезія. При цьому поет тяжіє до ускладненої метафори, багатоплановості асоціацій. Наприклад, «Воли рогами сонце колють, / аж з нього кров тече багряна. / Зачервонились трави в полю — / це захід куриться, мов рана» («Захід»).

«Ключ» другий. «Поет з неймовірною віртуозністю поєднує зорові враження з музичними, слуховими, вдаючись до різних способів передачі відчуття кольорів і скульптурних форм образами звукового ряду і, навпаки, відчуття розмаїтих явищ звуку — метафорами зорового походження» (Д. Павличко, поет).

«Ключ» третій. «Антоним як поет дійсно нелегкий. Щоб його зрозуміти і відчути, треба вчитатися в його поезії» (Ірина Вільде, письменниця).

Отже, у процесі ознайомлення з поезією Б.-І. Антонима уважно прослідкуйте за виявленням характерних ознак його індивідуального стилю.

«ЗЕЛЕНА ЄВАНГЕЛІЯ» — НЕРОЗРИВНА ЄДНІСТЬ ПРИРОДИ І ЛЮДИНИ

Поезія «Зелена євангелія» увійшла до збірки «Три перстені». У перекладі з грецької слово «євангеліє» означає «радісна звістка». Євангеліє розкриває уклад життя, взаємини людини з Богом, людей поміж собою. Б.-І. Антонин називає свій вірш «Зелена євангелія». Отже, це радісна звістка про життя природи, про стосунки людини й природи. Автор («весни розспіваної князь») сприймає весну як рух, життєве коло, тому й порівнює її з каруселлю: «Весна — неначе карусель». І знову ж бачимо рідний серцю Б.-І. Антонина краєвид: «Гірське село, в садах морель», і місяць, «мов тюльпан червоний». Підкоряючись волі поета, наближаємося до людської оселі, бачимо стіл ясеновий, на столі — дзбан, а в ньому (ось тут зовсім несподівана асоціація) сонце — найбільше божество наших предків. Поет змоделював свою світобудову, свій Космос, у якому природа й людина, земля й небо становлять нерозривну єдність. У прикінцевих рядках звучить заклик: «Ти поклоняйся лиш землі, І землі стобарвній, наче сон цей!». Бути в гармонії з природою, бачити стобарвний світ — оце і є справжнє життя.

Ілюстрація Вікторії Ковальчук

Культурно-мистецький контекст

Унікальним мистецьким явищем (явище для мистецтва регіону Українських Карпат) є ікона на склі — «фантастична ірреальна краса» (Н. Поліщук, мистецтвознавиця). Це техніка малювання на гнутому склі, відома з давніх часів. Українці запозичили цей стиль сакрального іконопису ще у другій половині XIX ст. з іконописних осередків Румунії, Словаччини та Польщі. Одні з перших українських ікон на склі створювалися з друкованої репродукції Богородиці «Лежайської». Мистецтвознавці назвали українську ікону на склі «зіграним оркестром, що ідеально ілюструє пафос доби».

Богородиця «Лежайська». Невідомий художник

«РІЗДВО» — ПОЄДНАННЯ ХРИСТИЯНСЬКИХ І ЯЗИЧНИЦЬКИХ МОТИВІВ

У вірші «Різдво» християнське таїнство народження Христа поет переносить на Лемківщину. Образи природи органічно чергуються з дивовижними образами язичницького світу мешканців цього краю, їхніми повір’ями, обрядами, віруваннями. У поезіях автор відтворює лемківський колорит (причому не вживаючи діалектизмів). Поет живе у світі барв, звуків, ритмів.

У вірші лемки уподібнюються до біблійних волхвів: «Прийшли лемки у крисанях1 і принесли місяць круглий». Образ місяця — символічний. У язичницькій світоглядній системі його пов’язують із народженням нового світу. Місяць — «золотий горіх» (язичницький символ) виблискує в долоні в Марії. Переносячи сакральне дійство в сучасну реальність і переплітаючи біблійний сюжет із язичницькими віруваннями, Б.-І. Антонич робить своїх читачів причетними до величної події.

Олег Шупляк. Різдвяний Дідух

Культурно-мистецький контекст

Для сучасного читача подібність поезій раннього П. Тичини («Сонячні кларнети») і Б.-І. Антонича виявляється в їх «оригінальній творчій індивідуальності». За покликом серця вони — лірики, романтики, перші модерністи, які зростали на поезіях Рільке, музиці Моцарта. Митці тонко сприймали мистецтво, творили оригінальну поезію як музику краси, були літераторами, художниками та музикантами.

Окрім того, дослідники творчості Б.-І. Антонича відзначають стильову схожість його творів із віршами американського митця-модерніста В. Вітмена. У статті «Становище поета» Б.-І. Антонич писав: «Тобі хвала, сивобородий міністре республіки поетів, Волте Вітмене, що навчив Ти мене молитись стеблинам трави... Разом з Тобою звеличую найтайніше й найдивніше явище: “факт буття, факт існування”».

1 Крисаня — головний убір, капелюх, бриль.

Запитання і завдання

  • 1. Що вас найбільше схвилювало чи зацікавило в ліриці Б.-І. Антонича?
  • 2. Якими настроями та думками пройнята його поезія? Які почуття поета, ліричного героя співзвучні вашим відчуттям?
  • 3. Розкрийте філософський зміст поезії «Зелена євангелія». Чому автор так називає свою концепцію еволюції світу й людини? Яким настроєм пройняті його роздуми про вічність буття?
  • 4. Розгляньте іконопис на склі Богородиці «Лежайської» (с. 105) й назвіть співзвучність символіки зображених кольорів із назвою збірки поезій Б.-І. Антонима «Зелена євангелія». Своїми міркуваннями поділіться з однокласниками й однокласницями.
  • 5. Як Б.-І. Антоним у поезії «Різдво» синтезує язичеські традиції з християнськими для зображення «християнської містерії» свого рідного Лемківського краю? Свою думку обґрунтуйте.
  • 6. Яким чином виражається в поезії Б.-І. Антоничів пантеїзм (пантеїст — людина, яка вважає, що Бог існує в усьому, що він створив: у рослинах, тваринах, людях, стихіях).
  • 7. У чому міфологізм художньої картини світу Антонима?
  • 8. Які філософські ідеї доносить до читача поет-модерніст Б.-І. Антоним у своїх поезіях?
  • 9. Самостійно проаналізуйте поезію Б.-І. Антонима «Коляда».
  • 10. Схарактеризуйте особливості творчої манери Б.-І. Антонима.
  • 11. Творчість яких українських і зарубіжних поетів-модерністів своїм ідейним змістом співвідноситься з поезіями Б.-І. Антонима? Відповідь проілюструйте цитатами з творів.
  • 12. Підтвердьте або спростуйте тезу: «Поезію Б.-І. Антонича й П. Тичини споріднює музичність. “Тичинівські сонячні кларнети” звучать постійно в поезіях Антонича» (Іван Дорошенко, літературознавець).
  • 13. Прокоментуйте взяті за епіграф слова Ю. Андруховича. Чим сучасна поезія Б.-І. Антонича? Про що можна поговорити з поетом? Чого повчитися?

Ваші читацькі проекти

  • 1. Послухайте колядку за поезіями Б.-І. Антонича «Різдво» й «Коляда» у виконанні сучасної співачки Христини Соловій (музика Василя Жданкіна). Узявши колядку за музичне тло, створіть буктрейлер про поезію Б.-І. Антонича.
  • 2. Розробіть сценарій літературної композиції для шкільного поетичного вечора «Дві глави з літургії кохання», присвяченого творчості Б.-І. Антонича.

Читацьке дозвілля

  • За допомогою експериментів щодо відповідності кольорів і звуків у людському сприйнятті виявлено: А — густо-червоний, Я — яскраво-червоний, О — світло-жовтий чи білий, Е — зелений, І — синій, У — темно-синій чи фіолетовий, Ю — блакитний, бузковий, И — темно-брунатний чи чорний. Частотність визначених звуків у тексті й зумовлює його емоційну забарвленість. Прочитайте вірш Б.-І. Антонича «Різдво». Який настрій він навіює вам? А яким кольором ви би позначили свій настрій? Випишіть звуки, яких найбільше в поезії. Визначте, у які кольори вони «розфарбовують» вірш. Чому?