Українська література. Рівень стандарту. 11 клас. Фасоля

Художній світ прози Юрія Яновського

Художній досвід Яновського багато значить для нашої літератури. Він створив свій оригінальний тип роману, свою стилістику фрази, слово його опукле, стереоскопічне, він володів тими скарбами, які прийнято називати таємницями майстерності.

Олесь Гончар

Письменник і його доба. Розвиток культури в Україні 20-х — 30-х років XX ст. мав складний і суперечливий характер. Більшовицька партія змістила акценти політики в галузі культури, надаючи перевагу не національному духовному відродженню, а проведенню так званої культурної революції. Наслідок такої політики — покоління молоді, яке, здобувши освіту, разом зі знаннями засвоїло радянську систему цінностей.

Характерними особливостями духовного життя суспільства в цей час стали, з одного боку, новаторство, шукання, ламання стереотипів, залучення широких народних мас до надбань і продукування культури, а з іншого — тоталітарна система, що дедалі міцніла, формувала модель нової людини — «людини-гвинтика», виконавця планів керівництва.

У мистецькому світобаченні Ю. Яновського від самого початку творчого шляху були закладені висока духовність, пріоритет загальнолюдського, християнського, виплеканого віковими світоглядними традиціями українського народу.

Жанрово-стильові особливості прози. «Основна стилетворча ознака художнього письма Юрія Яновського — “духовний романтизм”, закорінений у народнопісенній традиції, спадщині Тараса Шевченка та Миколи Гоголя, світовій літературній класиці» (Мирослава Гнатюк, літературознавиця).

У творах Яновського гармонійно поєдналися висока культура ліричного слова, романтична піднесеність, експресивність оповіді, глибоке проникнення в сутність людських почуттів. Ю. Смолич зазначав: «Яновський у прозі був поетом». Експериментуючи зі змістом і формою, митець прагне модернізувати традиційну манеру письма, підняти на вищий рівень художнє мислення читача, знайти нові шляхи творчого самовираження.

Ю. Яновський у добу українського авангарду вагомо заявив про себе вже першою збіркою новел «Мамутові бивні» (1925). У центрі його художніх творів — життя українців на драматичних рубіконах історії.

«Роман Ма» (1925) відображає події громадянської війни в Україні. Зміст повісті «Байгород» (1927) становлять юнацькі спогади письменника про революційне лихоліття. Роман «Майстер корабля» (1928) та збірка нарисів «Голлівуд на березі Чорного моря» (1928) написані на основі матеріалу, зібраного за час роботи на Одеській кіностудії. У романі «Чотири шаблі» (1930) показано могутню стихію національно-визвольного руху в Україні та його трагічні наслідки. Ця тема в українській літературі була порушена вперше. Роман розповідає про героїчну боротьбу повстанського загону часів громадянської війни і, як засвідчують спогади, спирається на реальні події. Письменник точно й усебічно зобразив партизанський побут, психологію, типажі, що, зрештою, і не дивно, адже його «консультував» сам Юрій Тютюнник.

Ю. Яновський започаткував в українській літературі новий жанр — роман у новелах. «Вершники» (1935) складаються з восьми самостійних творів. Автор розкриває проблеми сім’ї, роду, честі, батьківщини, наголошує, що моральні та історичні засади завжди впливали на формування людської свідомості. І нині роман сприймається як засторога для всіх, хто забув головні істини. Понад усе — доля України, яку терзають війнами між собою її сини, брати, що забули про братерство і про Матір.

Письменницький стиль Ю. Яновського знайшов вираження в поєднанні художнього мислення, проникненні в часопростір зламової епохи через систему художньо-світоглядних мотивів.

Культурно-мистецький контекст

У 20-х роках Ю. Яновський належав до тієї харківської молоді, яка групувалася довкола Хвильового, підтримувала його сміливі заклики орієнтуватися на «психологічну Європу», прокладати самостійний шлях новій пролетарській літературі, плекати в собі творців, понад усе цінувати мистецькі якості. Про Яновського, його позицію та вподобання, взаємини, творчі й товариські, можна дізнатися з його листа, адресованого Миколі Хвильовому (Одеса, серпень 1929). Письменник мріє про організацію спеціального літературного інституту для тих, хто хоче працювати в кіно, але не має потрібних знань про літературу, культуру, мистецтво, історію, водночас дає оцінку ситуації в українському кіномистецтві.

У 1920-х роках Яновський активно працював у редактораті ВУФКУ, згодом був редактором (художнім керівником) Одеської кінофабрики, виступив автором кількох сценаріїв.

Юрій Яновський привів у кінематограф Олександра Довженка (сам же він потрапив туди завдяки Михайлю Семенкові). Дружба Яновського й Довженка, митців романтично-експресивного складу, була плідною для обох у творчому сенсі. Сповнені мистецьких задумів, окрилені духом неспокою, вони були яскравими представниками романтичної течії в нашій літературі.

Олександр Довженко і Юрій Яновський. Фото 40-х років

Читацький довідник

Простір і час у мистецтві — це універсальні визначення художнього образу. Специфіка художнього простору полягає в тому, що він є художньо відображеним і має естетичний зміст. Митець у своєму творі, відтворюючи реальний простір, водночас формує певний художній простір, у якому відбуваються події. Він може бути великим й охоплювати кілька країн, а то й виходити за межі земної планети або ж звужуватися до меж маленької кімнати. Художній час є способом існування мистецтва, одним із засобів оволодіння соціальним та індивідуальним часом, його відтворення і творення, збереження й перетворення. У ХХ ст. спостерігаються суттєві зміни в художній практиці. Поширюється вільна (монтажна) форма композиції літературних творів. Майже одночасно з’являються безсюжетна література, безпредметний живопис, атональна музика, абстрактна скульптура.

Читацькі діалоги

Твір «Майстер корабля» цілком слушно називають романтичним трактатом про мистецтво. Він сповнений роздумів талановитого художника слова про сенс земного буття, загадковість і велич душі людської, поривання її до гармонії та краси через осягнення і минулого, і майбутнього.

Простежте, як духовний романтизм Ю. Яновського проекціювався на гуманістичне громадянське суспільство майбутнього.

Символічна назва твору «Майстер корабля» має закодований зміст. Відкрийте його для себе в процесі діалогічного прочитання роману.

РОМАН «МАЙСТЕР КОРАБЛЯ»: НОВАТОРСТВО ЗМІСТУ І ХУДОЖНЬОЇ ФОРМИ

Потужність духовного й культурного потенціалу нації співвіднесено автором з найважливішою домінантою — радісною працею, що є ознакою творчості.

Мирослава Гнатюк, дослідниця творчості Ю. Яновського

«Майстер корабля» — один із перших філософсько-інтелектуальних романів в історії української літератури. Твір був написаний протягом семи місяців і вийшов друком у 1928 р. «Пишу під Лондона і Кіплінґа», — наголошував Ю. Яновський неоромантичну спрямованість твору. Неоромантичні риси оприявнюються у відображенні екзотичних обставин дії, у незвичних іменах героїв, у піднесеності їх над буденністю, в утвердженні повноти буття, романтики вітаїзму. Виразно звучить ідея творчості, духовного злету держави України, тривога за долю й майбутнє нації, будівництва нового суспільства за законами краси й гармонії.

До свого роману автор дібрав чотири концептуально пов’язані між собою епіграфи з творів Гоголя, Ґете, Дібдіна, Горація. Відповідно перший із них виражає дух вітаїзму, повноти буття, у другому йдеться про романтичні пригоди, третій безпосередньо пов’язаний із морськими пригодами. Останній, четвертий, узятий з оди Горація «Римській державі», породжує прямі асоціації з тим красенем-вітрильником, що його натхненно будують герої роману Ю. Яновського для зйомок майбутнього фільму.

Василь Кричевський. Алушта. Крим. 1924

Корабель уособлює духовне оновлення, піднесення української нації. Саме так сприймається він у романі «Майстер корабля».

Тема мистецтва в романі «Майстер корабля» значно розширювала ідейно-проблемні та стилістичні обрії української прози. То-Ма-Кі, Сев, письменник Генрі, балерина Тайах — ці неординарні творчі особистості висловлюють своє розуміння мистецтва. Їхні роздуми, міркування, ставлення до себе і світу наводять на думку, що мистецтво окрилює людину, у творчості людина здобуває безсмертя. «Майстер корабля» за композиційною організацією — роман-монолог, рясно «пересипаний» численними діалогами оповідача зі своїми опонентами, є тут «вставні» новели — розповіді персонажів: Богдана — про незвичайні пригоди, листи Тайах, коментарі-«рецензії» на ці мемуари синів То-Ма-Кі, докладний новітній «трактат» Професора про будівництво корабля, «зауваги письменника» тощо.

Художні образи роману. Персонажі «Майстра корабля» внесли в українську прозу 20-х років XX ст. дух творчого неспокою, сміливого пориву до утвердження в цьому тривожному новому світі. Редактор То-Ма-Кі (сам Юрій Яновський), від імені якого ведеться розповідь, зізнається у своїх мемуарах: «До кінофабрики я приїхав молодий і простий, як солдат з булавою маршала в ранці». Він усе життя присвятив великій справі — творенню культури нації. У Директорові, до якого всі прислухаються, бо він устиг заслужити повагу й авторитет у людей мистецтва, упізнається легендарна особистість українського кіно — Павло Нечеса, який із 1925 р. по 1930 р. очолював Одеську та новостворену Київську (1927) кінофабрики.

В особі мудрого, натхненного й усезнаючого Професора помітні риси художника Василя Кричевського1 — засновника українського стилю в архітектурі та першого художника вітчизняного кіно, якого запросили 1925 р. на Одеську кіностудію як консультанта для постановок фільмів на історичні теми. Прототипом Сева (Сашко Енергійний Веселий) є Олександр Довженко. То-Ма-Кі називає Сева— «мій перший друг». Тайах — це актриса й балерина їда Пензо, яка гастролювала в Одеському оперному театрі в середині 20-х років, танцювала в балеті С. Василенка «Йосиф Прекрасний». Саме ім’я Тайах запозичене з історії Стародавнього Єгипту. Богдан — Григорій Гричер, режисер — належить до тих людей, які «сприймають життя в цілому, в нещасті знаходять радість, у болі — чують натхнення, в страхові — знають сміх». Ю. Яновський акцентує на витривалості персонажа роману — як духовній, так і фізичній. Майстром-оберегом, на його думку, має бути не традиційний хитрий лис, сильний вовк чи дужий ведмідь, а екзотична дерев’яна фігурка жінки — прообраз рідної землі. Образ нової держави асоціюється з берегинею роду — жінкою, утіленням вічного материнського начала, нетлінності природи й життя, працьовитих і гармонійно розвинених особистостей.

1 Кричевський Василь Григорович (1872-1952) — архітектор, мистецтвознавець, маляр, графік, декоратор театральних вистав і кінофільмів, майстер декоративно-вжиткового мистецтва.

Образ красуні-балерини Тайах уособлює віру в духовне відродження людини, духовне відродження нації. Тайах намагається вирватися з полону непривабливого минулого, поступово повертає собі почуття власної гідності, очищається духовно. Це прикметна риса романтичного світовідчуття Яновського — його герої завжди тягнуться до світла, збагачення своєї сутності, ніколи не загрузають у власних ваганнях і нікчемності.

У романі важливе значення мають образи-символи. Ю. Яновський ототожнив море із життям, сповненим вражень, емоцій, сподівань, неспокою, пізнання, із втіленням заповітної мрії, а ще — вічності. Головний у структурі твору — образ корабля. З ним пов’язаний символ майстра корабля, що має вивести його з будь-яких складних випробувань, спрямовує рух до успішного завершення плавання. У романі йдеться про будівництво навчального вітрильника для майбутніх моряків. За традицією, на щоглі має бути встановлено дерев’яний оберіг — це він і є майстром корабля. Майстер корабля — у символічному сенсі — це молода нація, що будує свого вітрильника, перед яким відкрите, але сповнене таємниць море. Тому молоді герої кінороману Яновського — натхненні, зухвалі, відчайдушні творці культури.

В умовах соціокультурних зрушень 20-30-х років XX ст. відбувається трансформація митця-пророка в митця-майстра, а він сам постає як активний учасник, творець, будівник і бунтівник, рушій соціокультурних процесів, виразник духовного змісту держави, доби, часу.

Культурно-мистецький контекст

Над художнім оформленням творів Ю. Яновського у 1920-х роках плідно працював художник Василь Кричевський. Шедевром графіки вважають обкладинку до книжки Ю. Яновського «Майстер корабля» (Харків, 1928). Композиція її подібна до складної архітектонічної будови. Жіноче обличчя зливається з контуром корабля, що гойдається на хвилях, пружні впевнені лінії моделюють риси обличчя, волосся, вони зображують гнучкі паруси, стрункий біг корабельних конструкцій.

1931 р. В. Кричевський створив обкладинку для другого видання твору, вирішивши її виключно як шрифтову. Про море нагадує синій прямокутник і наче розмаяні вітром дуги літер «С» та «Р». Композиція зароджує відчуття енергії та краси.

Обкладинки книжки «Майстер корабля» Юрія Яновського 1928 р. і 1931 р. видання. Василь Кричевський

Запитання і завдання

  • 1. Який вплив на вашу уяву справила емоційно-образна атмосфера твору «Майстер корабля»? Які емоції викликала?
  • 2. Які запитання виникли у вас у процесі й після прочитання роману?
  • 3. За якими ознаками роман «Майстер корабля» можна називати романтичним твором?
  • 4. Як у романі інтерпретується мотив шляху?
  • 5. Простежте за роздумами письменника про майбутню долю українського народу, майбутнє української нації, які він висловлює вустами своїх героїв у «Майстрі корабля».
  • 6. Прокоментуйте тезу з роману Ю. Яновського «Майстер корабля»: «А людина — натура творча. Людині треба, щоб її робота залишалася після неї самої жити. Тоді людина працюватиме так, як співає».
  • 7. Естетика Ю. Яновського сповнена пафосу життєствердження, прагнення гармонії, краси, невіддільності морального ідеалу від енергії дії. Подискутуйте з однокласниками й однокласницями, як знайти сенс життя. Як стати особистістю з моральними цінностями й залишитися нею?
  • 8. Чи поділяєте ви авторську позицію щодо розуміння гармонійного світоустрою, який ґрунтується на таких вічних ідеальних засадах, як воля, творчість, самореалізація особистості?
  • 9. Що вам відомо про творчу співпрацю Ю. Яновського й О. Довженка?
  • 10. Які актуальні проблеми культурно-мистецької освіти, а отже, художньо-творчої самореалізації порушує автор роману «Майстер корабля»?

Ваші читацькі проекти

  • Для Тайах, головної героїні роману Ю. Яновського «Майстер корабля», танець — найвища духовна сутність, у творчості вона здатна пізнати життя. Мовою танцю можна виразити не лише всю палітру людських емоцій і відчуттів, а й передати смислові коди, дух народу. Пластична мова танцю здатна до різноманітних комбінацій, до узагальнених виражень думок, почуттів, подій.
  • Пропонуємо тему для написання науково-дослідницької роботи: «Міфологема танцю як символ українського відродження». Для виконання роботи скористайтеся матеріалом підручника про роман «Майстер корабля», а також інформацією про реформатора українського сценічного танцю, видатного багаторічного керівника Державного академічного ансамблю народного танцю України — Павла Вірського.

Читацьке дозвілля

  • Художник в екслібрисі узагальнює й осмислює різний досвід не тільки естетичних, а й усіх інших ставлень людини до світу.
  • Розгляньте «Екслібрис Ю. Яновського», автором якого є К. Агніт-Слєдзєвський. Намалюйте екслібрис до своєї власної бібліотеки.