Захопливий світ біології. 5-6 клас. Каліберда

Бути як Карл Лінней

Кактус і троянда, капуста й папороть, рогіз і калина... Усе знайомі нам рослини! А що скажете про sunflower, ayçiçeği, слънчоглед, napraforgó? Насправді, це відповідно англійська, турецька, болгарська й угорська назви такого звичного нам соняшника. Не секрет, що одна рослина в різних країнах має різні назви. Але як же ж спеціалістам і спеціалісткам із ботаніки різних країн порозумітися між собою?

Ботаніка (грец. botane — трава) — галузь біології, що вивчає рослини.

У XVIII ст. (тобто понад 300 років тому) уже було відомо близько 6 тисяч різних рослин (зараз їх відомо понад 300 тисяч!). Тож виник і другий бік проблеми — упорядкувати величезне різноманіття відомих рослин. Як тут не заплутатись, чи відкрито нову рослину, яку ще ніхто не знаходив, чи вже хтось і десь її відкрив?

Спробуйте не заглядати в наступний абзац і пофантазувати, “як мала б виглядати книжка з ботаніки, щоб її могли читати й розуміти спеціалісти з різних країн.

Щоб подолати ці проблеми, один із найвидатніших шведських учених усіх часів Карл Лінней (рис. 17) в 1753 році створив систему класифікації рослин: він назвав відомі на той час рослини двома словами латинською мовою та розділив їх на 24 групи, які назвав класами. Але як можна було розділити 6 тисяч різних рослин на групи? Для цього потрібно обрати якусь ознаку й усі рослини поділити на кілька груп залежно від прояву ознаки. Потім ці групи поділити ще раз за іншою ознакою й так далі. Спробуймо!

Для створення власної класифікації буде потрібне насіння 10-15 рослин: соняшника, гарбуза, кавуна, гороху, квасолі, пшениці, рису, гречки тощо.

Візьміть по одній насінині кожної рослини й покладіть перед собою. Далі відберіть усі насінини, що мають кулясту форму. Тепер у вас є дві групи рослин, розділені за ознакою кулястості насіння. Далі розділіть насінини обох груп на великі й малі. Потім насінини кожної з чотирьох груп на ті, що мають тверду оболонку й ті, що її не мають. Далі за кольором — на світлі й темні.

Ось ви й класифікували рослини за виглядом насінини. Таку систему класифікації вчені називають штучною.

Штучна система (класифікації організмів) - розподіл організмів по групах на основі довільно обраних ознак.

Як ви думаєте, чи буде придатна штучна класифікація для нововідкритих видів?

Але до якої групи належать рослини, які не мають насіння, наприклад, мохи? Що робити з рослинами, які мають середній розмір насінини?

Вочевидь, класифікувати за формою насінини не найкраща ідея. Тоді яку ж ознаку обрав Лінней 300 років тому? Він розділив усі відомі тоді рослини на 24 класи залежно від статевих ознак рослин: чи є окремо чоловічі й жіночі квітки, чи зростаються чоловічі або жіночі частини квітки, чи одні частини квітки переважають над іншими (рис. 18). Щоб скористатися його системою класифікації потрібно орієнтуватися в будові й типах квіток. Спробуйте розробити простішу за ліннеївську систему класифікацію!

Для цього у 20-30 рослин, які є вдома або ростуть довкола, зберіть у файлики чи пакетики листки, шматки кори зі стовбура або фрагменти стебел, квітки, зробіть кілька знімків їхнього зовнішнього вигляду.

Розкладіть зразки і фото на столі (останні можна відкрити на екрані комп’ютера чи планшета). Надалі за якоюсь довільно обраною ознакою розділіть усі рослини на кілька груп (наприклад, на ті, що мають великі листки, середні й маленькі). Пересуньте пакети зі зразками відповідним чином (по групах). Опісля кожну групу розділіть за другою ознакою, потім знову за іншою, і знову, і знову. Спробуйте використати різний порядок ознак, аби отримати найбільш очевидну і зручну систему класифікації.

Плід — орган рослини, що потрібен для захисту й поширення насінин.

Вітаємо! Ви стали, як і Лінней, творцем штучної системи класифікації рослин!

Але така система не дуже зручна, бо вона не показує спорідненості між організмами, а поєднує у групи випадкові рослини. Наприклад, латаття й лопух (рис. 19) мають схожі листки, але відмінні квітки, плоди й умови мешкання.

Систематика — галузь біології, що займається найменуванням, класифікуванням і розподілом організмів по групах.

Тому поступово від штучних систем класифікації ті, хто займається систематикою, перейшли до природних систем, які показують спорідненість між організмами.

Отже, створити штучну систему можна для будь-яких об’єктів задовільними ознаками, але в біології використовують природні системи. Саме завдяки їм можна з’ясувати, хто від кого походить і який вигляд мали предки тисячі й мільйони років тому! До прикладу, наші предки мали хвіст!

Природна система (класифікації організмів) — розподіл організмів на групи на основі їхньої спорідненості.

Поміркуйте

• 1. У яких галузях також потрібно систематизувати і знаходити міжнародну мову? Як це вирішується?
• 2. Природна систематика відображає походження видів Дізнайтеся, як вчені встановлюють хто від кого походить.
• 3. Які недоліки штучних систем класифікації?