Підручник по Всесвітній історії. 9 клас. Д’ячков - Нова програма

Словник основних термінів і понять

Антанта (франц. — сердечна згода) — домовленості між Францією, Англією та Росією, спрямовані на мирне розв’язання територіальних суперечок і стримування агресії з боку Німеччини.

Антимонопольно законодавство — закони кінця XVIII — початку XX ст., що обмежували діяльність монопольних об’єднань у США.

«Болото» — умовна назва депутатів Конвенту, які під час Великої французької революції не приєдналися до жодного з політичних угруповань.

«Весна народів» — умовна назва революційних подій у Європі 1848—1849 рр., що проявлялися у вигляді збройних повстань, маніфестацій, непокори владі в боротьбі за демократичні перетворення й державну незалежність.

Гомруль — рух за відновлення діяльності ірландського парламенту для вирішення питань внутрішнього самоврядування в межах Британської імперії.

Громадянське рівноправ’я — рівноправність громадян однієї держави перед законом незалежно від статі, віку, походження, майнового й соціального стану.

Громадянські права — основні права людини, що забезпечують її гідне існування: право на життя, свободу, особисту власність і недоторканність, право на судовий захист і правосуддя, вибір місця проживання, пересування тощо.

Дуалістична монархія — різновид конституційної монархії, у якій влада монарха обмежена конституцією, але фактично монарх має великі владні повноваження. (У 1867 р. в Австро-Угорщині виникла унікальна дуалістична імперія із двома центрами: Австрією та Угорщиною, парламенти й уряди яких мали рівні права. Австрійський імператор приймав корону Угорщини.)

Емансипація — звільнення від якої-небудь залежності, обмежень, гноблення, забобонів. У XIX ст. набув впливу й популярності суспільний рух за емансипацію жінок.

Ідеологія — система ідей і поглядів, політичних, моральних, релігійних вчень, що відображає інтереси яких-небудь суспільних груп і класів.

Імпресіонізм (від франц. — враження) — напрямок у європейському живописі, що виник у другій половині XIX ст. Імпресіоністи за допомогою художніх засобів прагнули передати особисте враження про навколишній світ у певний момент часу.

Індустріалізація — створення великої сучасної промисловості, насамперед у машинобудуванні, металургії, енергетиці, як основи економіки країни.

Індустріальне суспільство — такий рівень цивілізації, для якого характерні демократичний устрій суспільства, в економічному житті переважання великої машинної промисловості над сільським господарством, проживання більшої частини населення в містах.

Картель — форма монопольного об’єднання, учасники якого зберігали фінансову й організаційну незалежність і домовлялися лише про ціни на товари, умови продажу та сфери впливу з метою отримання прибутку.

Класицизм — напрямок у європейському мистецтві XVIII — першої половини XIX ст., для якого характерне звертання до античних творів і сюжетів.

Кодекс Наполеона — звід законів, створений за участю Наполеона в 1804 р. Кодекс закріпив важливі принципи капіталістичного суспільства: рівність громадян перед законом, свободу підприємництва, охорону приватної власності тощо.

Колоніальна імперія — могутня держава, що підкорила своїй владі численні колонії, які значно перевершували метрополію за розмірами та кількістю населення, але поступалися в соціально-економічному розвитку та військовій могутності.

Консерватизм — тут: система політичних поглядів, принципів і вчень, спрямованих на збереження державного й суспільного устрою, законів і традицій; суперечить ідеям модернізації.

Конституція — основний закон держави, що закріплює її суспільний, політичний та економічний устрій; має вищу юридичну силу.

Конституційна монархія — форма правління, за якої монарх залишається главою держави, але його влада обмежена конституцією. Як правило, відповідно до конституції законодавча влада передається парламенту, а виконавча — монарху.

Консульство — тут: період історії Франції (1799—1804 рр.), у який влада належала трьом консулам (вищим посадовим особам), проте реальні владні повноваження були зосереджені в руках першого консула Наполеона Бонапарта.

Лібералізм — система політичних поглядів, в основі якої лежить ідея свободи підприємництва, демократичного устрою держави й суспільства.

Масова культура — культура, що відповідає інтересам, уподобанням і потребам широких верств населення в умовах індустріального суспільства; масова культура використовує новітні досягнення науки й техніки.

Модерн (франц. — новітній) — напрямок у європейському й американському мистецтві кінця XIX — початку XX ст., що протиставляв себе застарілим традиціям і прагнув поєднати неповторність, красу та зручність; для мистецтва модерну характерне застосування різноманітних матеріалів і досягнень техніки.

Монополія — 1) виключне право на виробництво, торгівлю або промисел, що належить державі або групі осіб; 2) об’єднання капіталістичних підприємств на певних умовах із метою отримання прибутку.

Націоналізм — політика та ідеологія, спрямовані на захист інтересів певних націй; однією із цілей націоналізму є побудова й зміцнення незалежної національної держави.

Нація — історично сформована спільність людей, об’єднаних спільною територією, мовою, економічною діяльністю, традиціями та культурою.

Парламентська демократія — форма державної влади, за якої законодавчий орган (парламент) бере участь у формуванні уряду й у такий спосіб має вплив на виконавчу владу.

Парламентська реформа — перетворення в якій-небудь сфері державного, суспільного й культурного життя, проведене з ініціативи та під контролем парламенту.

Паризька комуна — революційний уряд, що захопив владу на 72 дні в Парижі в 1871 р. Комунари відмовилися підкорятися Національним зборам, а виступали за продовження війни із Пруссією та відновлення в країні республіканської форми правління.

«Праві» та «ліві» — поділ політичних сил на дві конфронтуючі групи. З’явився після Великої французької революції, коли в парламенті представники різних політичних сил зайняли місця у протилежних частинах зали.

Пробудження Азії — умовний вислів, що характеризує значне піднесення національно-визвольного й революційного рухів у Туреччині, Персії, Індії, Китаї та інших країнах Азії на початку XX ст.

Промисловий переворот (промислова революція) — перехід від мануфактури до фабрики й заводу, великого машинного виробництва. Промисловий переворот відбувався не одночасно в різних країнах і тривав із кінця XVIII до 80-х рр. XIX ст.

Реалізм — напрямок у літературі й мистецтві, що ставить перед собою завдання повного й неспотвореного відображення навколишньої дійсності.

Революційний терор — політика залякування за допомогою репресій і фізичних розправ, що здійснюється з метою зміцнення нової революційної влади та придушення опору політичних супротивників.

Реставрація — тут: відновлення поваленого революцією державного ладу або династії (наприклад реставрація династії Стюартів в Англії або Бурбонів у Франції в XIX ст.).

Рісорджименто (італ. — відродження) — національно-визвольний рух в Італії з кінця XVIII ст., спрямований проти австрійського панування. Завершився в 1861 р. утворенням єдиного Італійського королівства.

Робітничий рух — масовий рух найманих робітників, об’єднаних профспілками або політичною партією з метою боротьби за поліпшення умов праці й життя, демократичні перетворення та політичні права і свободи.

Романтизм — напрямок у мистецтві й літературі країн Європи й Америки, що поширився наприкінці XVIII — у першій половині XIX ст.; прославляє героїчних, непересічних особистостей, а також визначні здібності та сильні почуття.

Священний союз — союз європейських монархів, що виник після розгрому Наполеона І Бонапарта з метою збереження миру, стабільності та влади. Найбільший вплив у ньому мали Росія, Австрія, Пруссія, Франція. Англія підтримувала союз монархів, але офіційно до його складу не входила.

Синдикат — великі об’єднання підприємців із метою завоювання ринку, усунення конкуренції та створення сприятливих умов для комерційної діяльності.

Соціалізм — політична й економічна теорія організації суспільства, відповідно до якої основні засоби виробництва й багатства країни мають належати суспільству для справедливого та рівномірного використання в інтересах усіх громадян.

Соціальні реформи — напрямок внутрішньої політики держави з метою забезпечення гідних умов життя малозабезпеченим верствам населення.

Суфражизм — суспільно-політичний рух за право участі жінок у політичному житті й виборах; радикальна гілка фемінізму.

Тайпіни — учасники селянської війни в Китаї 1850—1864 рр., що виступали проти маньчжурської династії Цин та іноземних колонізаторів.

Тред-юніони — назва професійних спілок у Великій Британії, США та деяких інших країнах.

Трест — монопольне об’єднання великих промислових і торговельних компаній, які втрачали юридичну, комерційну й виробничу самостійність, але значно збільшували прибуток.

«Три народні принципи» — політична доктрина, у якій проголошувалися головні цілі політичної програми китайського революціонера Сунь Ятсена: націоналізм, народовладдя й народний добробут.

Троїстий союз — таємний союз Німеччини, Австрії та Італії, укладений у 1882 р.; був спрямований проти Франції та Росії.

Урядовий курс — комплекс заходів уряду, спрямованих на стабілізацію суспільно-політичного життя, вихід з економічної або політичної кризи в інтересах правлячого режиму.

Фемінізм — суспільний рух, що виник у XVIII ст. у США за рівні права жінок і чоловіків.

Чартистський рух — робітничий рух в Англії в першій половині XIX ст. з вимогами загального виборчого права та парламентської реформи.

Якобінська диктатура — режим революційної влади, встановлений у період Великої французької революції в результаті державного перевороту в травні-червні 1793 р.; диктатура на чолі з М. Робесп’єром супроводжувалася терором і репресіями.