Підручник по Всесвітній історії. 9 клас. Д’ячков - Нова програма

§32. Світ у XIX ст.: крок у майбутнє

«Довге» XIX століття сповістило про прихід Нового часу для всього світу й людини зокрема. Воно стало періодом небачених раніше змін в історії; часом затвердження цінностей, без яких неможливо уявити сучасний світ, — свободи й демократії, ринкової економіки та капіталізму. Тож яким став світ до кінця XIX ст.?

1. Світ людей.

Збільшення кількості населення в XIX ст. насамперед пояснюється природними причинами: зростання народжуваності та тривалості життя, покращення його якості. Крім того, склад населення країн і континентів змінювався завдяки постійним потокам міграції, які за своєю потужністю можна порівняти лише з Великим переселенням народів. Кількість населення Європи, що стала найсприятливішим в економічному відношенні континентом, збільшилася удвічі (із 200 до 400 млн осіб). Виникла відносна перенаселеність континенту. Мільйони європейців залишили межі своїх країн і в пошуках кращої долі рушили «за океан» у Північну й Південну Америку та Австралію. Міграція працьовитих і кваліфікованих селян та робітників із європейських країн дозволила освоїти величезні простори Американського континенту та збільшити кількість населення США, Канади й Мексики більш ніж у 10 разів (мал. 1).

НАСЕЛЕННЯ СВІТУ в XIX ст., млн осіб

Рік

Азія

Африка

Північна Америка

Південна Америка

Австралія та Океанія

Європа

Усього

1800

650

107

7

24

2

200

1000

1900

950

130

82

74

6

400

1642

Як і раніше, азіатські країни значно перевершували інші континенти за кількістю населення. Однак фахівці відзначають, що темпи приросту народонаселення в Азії істотно сповільнилися, що було пов’язано зі збільшенням числа колоній. Африка залишалася відсталим континентом, найбільш ворожою за умовами життя територією для «білої» людини, і приріст населення тут був незначним.

«Довге» XIX століття стало періодом стійкого демографічного зростання.

Мал. 1. Першопрохідники Дикого Заходу в США. XIX ст.

Мал. 2. Місто Гамбург у XIX ст.

Після об'єднання Німеччини Гамбург став найбільшим промисловим центром і головними «морськими воротами» країни.

Збільшення народонаселення супроводжувалося зростанням числа міських жителів. На карті з’являлося все більше мегаполісів — міст, кількість населення яких перевищувала мільйон осіб (мал. 2). Особливо бурхливо зростали міста в Європі, Америці, а також у Японії. Промислове виробництво сприяло збільшенню кількості населення в Берліні, Санкт-Петербурзі, Одесі, Чикаго, Йокогамі, Гонконгу та інших містах. Наприклад, «золота лихоманка» 40-х рр. XIX ст. перетворила Сан-Франциско на квітучий мегаполіс, а виробництво й торгівля кави сприяли розвитку Ріо-де-Жанейро та Сан-Паулу.

Промислове виробництво, що постійно розвивалося, помітно змінило соціальну структуру населення провідних країн світу. Якісні зміни відбулися у складі третього стану. Кількість пролетарів — промислових робітників — перевищила 100 млн осіб. Нарівні з буржуазією, аристократією та селянством промислові робітники впливали на розвиток своїх країн. їхні інтереси захищали профспілки, політичні партії були змушені зважати на вимоги пролетаріату.

Кількісні та якісні зміни в житті людей, що відбулися в XIX ст., підготували світове співтовариство до нового етапу свого розвитку.

2. Світ технологій та ідей.

Ми вже знаємо, що в XIX ст. людство пережило три технологічні революції. Опанована людиною енергія пари сприяла появі пароплава й паровоза. Пароплавне сполучення зблизило країни й континенти, зробило міжнародну торгівлю одним із найважливіших двигунів прогресу. Залізниці проникали в найвіддаленіші куточки світу. Разом із ними рухалися люди, товари, капітали. З’явилися перші трансконтинентальні залізниці. У більшості країн прийняли єдину ширину колії — 1435 мм (за винятком, зокрема, Російській імперії). Парова енергетика стимулювала виникнення нових галузей промисловості та розвиток фабрик — перших форм великого виробництва.

Використання електричної енергії докорінно змінило світ, упроваджуючись у промислове виробництво, енергетику, культуру й повсякденне життя. Наприклад, першу лампочку з платиновою ниткою розжарювання, здатну працювати тривалий час, запатентував Т. Едісон у 1879 р. (мал. 3). Уже в 1895 р. «лампа Едісона» була використана в конструкції кінопроектора. Електричне освітлення стало невід’ємною частиною міської культури.

Мал. 3. Томас Едісон (1847—1931) і лампа розжарювання — найвідоміше відкриття винахідника.

Із появою двигуна внутрішнього згоряння, створеного німецькими інженерами, постали сучасні галузі виробництва, розпочався розвиток автомобільного транспорту, авіації, новітньої військової техніки. Технологічні інновації змусили людство по-новому поглянути на можливості «викопного палива». Видобуток нафти та її переробка перетворилися на найважливіші завдання, вирішенню яких була підпорядкована державна політика провідних країн. До кінця століття нафта як паливо й джерело енергії майже витіснила кам’яне вугілля, торф, дрова та інші традиційні джерела енергії й тепла.

Нові технічні можливості й виклики переконали світове співтовариство в необхідності уніфікації найважливіших одиниць виміру.

Мал. 4. Фрідріх Ніцше (1844—1900) значну частину свого життя боровся з важкою, невиліковною хворобою.

У 1884 р. учасники міжнародної конференції у Вашингтоні рекомендували всім урядам як початок відліку географічних довгот і позначення нульового годинного поясу використовувати гринвіцький меридіан. У 1875 р. у Парижі було підписано Метричну конвенцію. Вона сприяла створенню єдиної міжнародної системи одиниць, в основі якої лежала метрична система.

Технологічні революції XIX ст. вплинули на всі сфери економічного, соціального й культурного життя людей.

Грандіозні й несподівані за своїми наслідками перетворення викликали в суспільстві сумніви в правильності нових напрямків розвитку людства. Наприклад, німецький мислитель Ф. Ніцше увійшов в історію століття як бунтар, критик і руйнівник традиційних цінностей (мал. 4). Він заперечував непорушність ідеалів святості, добра, краси. На думку Ф. Ніцше, історія людства розвивалася хаотично, із волі випадку. Володіти істиною неможливо, на що вказують нові відкриття фізиків і хіміків. Мислитель стверджував, що «прогрес — лише новомодна ідея, до того ж хибна». Він ставив під сумнів науку й мистецтво, релігію та мораль. Наприклад, Ф. Ніцше вважав, що «культура — це лише тоненька яблучна шкірка над розпеченим хаосом». Останньою надією людства, на думку мислителя, мала стати надлюдина, що підніметься над юрбою, перевершить усіх завдяки своїй «волі до влади». Ф. Ніцше зумів привернути увагу до хворобливих проблем індустріальної цивілізації.

3. Світ свободи і несвободи.

Протягом XIX ст. хвилі соціальних рухів, повстань і революцій кілька разів прокотилися багатьма країнами світу. В історію це століття увійшло як час запеклої боротьби різних соціальних груп (буржуазії, селянства, промислових робітників) за свої права й свободи. Народні рухи охоплювали Китай, Індію, Персію. Робітники фабрик у європейських країнах і США неодноразово виступали за поліпшення умов виснажливої праці й підвищення заробітної плати. Іноді невдоволення й опір робітників виливалися в погроми або набували збройних форм.

Найважливішим аспектом соціально-політичного життя провідних країн у XIX ст. стало перетворення людей із підданих на громадян, що мають право на життя, свободу та власність. У багатьох країнах були прийняті конституції, які проголошували народ головним і безумовним джерелом влади. Таким чином, основний державний закон наділяв народ правом змінювати державний устрій відповідно до його уявлень про справедливість і щастя. Політичне життя набуло нових, невідомих раніше форм. У багатьох суверенних державах Європи, Америки й Азії виникли та зміцнилися парламенти, обрані на основі виборчого права й законів. Склад парламенту визначався під час виборів і боротьби політичних партій, що представляли інтереси різних груп населення (буржуазії, промислових робітників, селянства). Так, розв’язання неминучих соціальних суперечностей переносилося з поля бою до стін парламенту (мал. 5). У XIX ст. у деяких країнах вдалося втілити мрію просвітителів і розділити законодавчу, виконавчу й судову владу, що не дозволяло зосереджувати владні повноваження в одних руках.

Наприкінці XIX ст. у більшості провідних країн світу зміцніли влада й політичний устрій, що створювало необхідні умови для подальшої модернізації.

Глобальні перетворення у промисловості, технологічні революції, суспільні рухи докорінно змінили життя окремих держав. Скасування кріпосного права в Росії й рабства в США, Танзимат у Туреччині та «реставрація Мейдзі» в Японії сприяли модернізації суспільства й держави та змінам у всіх сферах життя. Проте слід пам’ятати, що модернізація охопила лише окремі держави, переважно європейські, і застарілі режими завзято опиралися суспільному прогресу. Наприклад, Російська імперія увійшла до XX ст., не маючи ні конституції, ні станово-представницького органу, ні політичних партій, ні свобод для пригноблених народів. Саме тому країні довелося пережити три революції. В умовах сформованої колоніальної системи більшість жителів планети Земля на межі століть були позбавлені багатьох прав і свобод. Руйнування колоніальної системи та звільнення поневолених народів стало нагальним завданням людства в XX ст.

4. Світ націй та імперій.

Деякі історики вважають, що за час «довгого» XIX століття відбулося «перетворення світу». Особливо чітко це відбилося на політичній карті Європи, Північної та Південної Америки. У цей час з’явилися нині існуючі нації-держави. У результаті визвольної боротьби досягли незалежності багато держав Балканського півострова — Греція, Сербія, Чорногорія, Румунія, Болгарія. Довгоочікувану свободу й незалежність здобула Бельгія. Шляхом мирних перетворень і реформ Норвегія відокремилася від Швеції. При цьому варто пам’ятати, що, наприклад, Чорногорія, що отримала незалежність відповідно до рішень Берлінського конгресу 1870 р., стала лише 27-ю визнаною незалежною державою у світі.

Утворення нових незалежних держав зумовлювало руйнування відсталих режимів та імперій, формувало нові перспективи в міжнародних відносинах.

В умовах модернізації соціально-політичного життя й промислового перевороту стало неминучим об’єднання народу, що був колись розділеним у складі декількох середньовічних держав. Яскравими прикладами цього було створення єдиного Італійського королівства (Рісорджименто) та об’єднання німців у складі Німецької імперії. Провідну роль в об’єднанні націй відіграли найбільш розвинені в економічному та політичному відношенні країни — Пруссія в Німеччині та П’ємонт в Італії. Сила об’єднаних націй дозволила політичним режимам цих країн активно долучитися до колоніального поділу світу.

Неповторним і самостійним шляхом відбувалося утворення американської нації. Жителі США були вихідцями з багатьох європейських, азіатських та африканських країн. Країну емігрантів і рабів об’єднала ідея побудови суспільства вільних людей. Для цього було необхідно освоїти багатства Дикого Заходу, знищити корінне населення та скасувати рабство. Відчайдушна енергія нації, об’єднаної спільною ідеєю та позбавленої «середньовічної спадщини», дозволила американцям швидко побудувати могутню державу й вільне капіталістичне суспільство.

Утворення нових держав відбувалося на тлі протистояння імперій. Так звані морські імперії Іспанія, Нідерланди, Португалія, добробут яких ґрунтувався на експлуатації заморських колоній, у європейській політиці важливої ролі не відігравали. Особливе місце посідала Британська колоніальна імперія, що не мала собі рівних за розмірами залежних володінь. Безумовно, заморські колонії в усіх куточках світу визначали імперську сутність британської корони. Крім того, Англія виконувала роль метрополії щодо таких країн, як Шотландія, Ірландія та Уельс. Колоніальні заморські володіння Франції зробили її однією з провідних морських імперських держав. Спроба створити європейську імперію на початку XIX ст. для Парижа, як ми пам’ятаємо, закінчилася повним крахом. Молоді колоніальні імперії Німеччини та Італії, що виникли в XIX ст., вважали себе обділеними та прагнули зміни сформованого світового порядку.

Мал. 5. Вестмінстерський палац — резиденція англійського парламенту, один із символів могутності Великої Британії.

Європейські континентальні імперії наполегливо рухалися шляхом модернізації. На межі XIX—XX ст. дуалістична монархія Австро-Угорщини продовжувала відігравати важливу роль у політичному житті Центральної та Південно-Східної Європи. Наприкінці XIX ст. завершилося формування Російської імперії, що розкинулася на величезних просторах Європи та Азії. За допомогою воєнних загарбань Росія приєднала до себе території Речі Посполитої, народів Північного Кавказу й Середньої Азії. Міграція селян із європейської частини Росії дозволила освоїти та привласнити Поволжя, Новоросію, Сибір і Далекий Схід. Царська Росія з відсталою й нестійкою суспільною системою намагалася зміцнити свій вплив на Балканському півострові та встановити контроль над протоками. Однак її загарбницькі прагнення стримували Османська імперія, що занепадала, та європейські держави. Утім, імперські династії Європи, пов’язані родинними відносинами й політичними інтересами, підтримували одна одну. Наприклад, Габсбурги, Гогенцоллерни й Романови спільними зусиллями стримували визвольний рух поляків, що прагнули відродити єдину Польщу.

Світ XIX ст. був світом великих імперій — континентальних і колоніальних, які уникали серйозних конфліктів між собою.

ЗАПИТАННЯ Й ЗАВДАННЯ

1. Визначте основні особливості зростання кількості населення планети в XIX ст. 2. Охарактеризуйте основні технологічні революції XIX ст. 3*. Які технічні відкриття XIX ст., на ваш погляд, вплинули на сучасне суспільство? 4*. Які зміни в політичному житті провідних держав Європи й Америки XIX ст. ви вважаєте найважливішими? 5. Чому великі держави в XIX ст. неминуче набували форм імперії?

ПІДБИВАЄМО ПІДСУМКИ

Колосальні зміни в житті людей епохи «довгого» XIX століття найяскравіше проявилися в науці, освіті, мистецтві. Завдяки науковим відкриттям і досягненням мускульну енергію людини й тварини змінила потужна сила пари й електрики. У XIX ст. скарбницю досягнень людства поповнили паровоз і пароплав, фотоапарат, телеграф, телефон, радіо, мотоцикл та автомобіль, кінопроектор і кіноапарат тощо. Класичне, академічне мистецтво змінили нові художні стилі. Вражаючих вершин у літературі, живописі й музиці досягли романтизм і реалізм, які підготували підґрунтя до появи імпресіонізму, символізму, абстракціонізму та інших напрямків культури модерн. У культурному житті людство було підготовлене до нового стрибка у XX століття. Таким чином, у XIX ст. людство пережило небачені зміни, які дозволяють говорити про народження сучасного світу й початок Новітньої історії людства.

Розгляньте ілюстрацію. Поясніть, чому зображені досягнення науки й техніки безпосередньо стосуються розвитку масової культури.