Підручник по Всесвітній історії. 9 клас. Д’ячков - Нова програма

§31. Зародження масової культури. Практичне заняття

«Довге» XIX століття дало життя, здавалося б, несумісним культурним явищам: масовій культурі, розрахованій на задоволення найпростіших і зрозумілих потреб пересічної людини, і модерну, що тривалий час сприймався як культура еліти. Чи це дійсно так, спробуємо з'ясувати на практичному занятті.

1. Масова культура в літературі та образотворчому мистецтві.

Промисловий переворот, що охопив усі провідні країни світу, супроводжувався бурхливим зростанням міст, розквітом усіх напрямків культури й появою великої кількості освічених людей. Підвищилися рівень і якість життя городян. У них з’явилося дозвілля й стійкі культурні потреби, а також можливості витрачати певні кошти на задоволення цих потреб (мал. 1). Досягнення культурного життя еліти суспільства були недоступні простим громадянам, тому в другій половині XIX ст. виникло нове історичне явище — масова культура.

Мал. 1. У неділю на острові Гранд Жатт. Худ. Ж. Сера. 1885 р. Прогулянки на свіжому повітрі в «культурному» оточенні стали невід'ємною частиною тогочасного життя городян.

Безпосереднім проявом масової культури став небувалий злет майже всіх жанрів літератури. У чому ж причина розквіту літературної творчості?

Важливим наслідком епохи Просвітництва було поширення грамотності серед усіх верств населення. Тому читання літературних творів стало найпопулярнішим видом дозвілля.

Технічні вдосконалення в типографській справі дали змогу видавати книги великими накладами за доступними цінами. Тепер навіть не дуже заможні люди знаходили кошти для придбання книг.

Літературні твори публікувалися національними мовами й були зрозумілі для пересічних людей. Читання не вимагало глибоких додаткових знань і спеціальної наукової підготовки.

Газети і журнали сприяли поширенню інформації про новинки літератури. Критичні статті підвищували інтерес читачів до творчості письменників і поетів. Наклади періодичних видань зросли в багато разів, що робило широко відомою будь-яку культурну подію того часу. Літературні гонорари (грошові винагороди) успішних письменників могли конкурувати з доходами великих підприємців.

Залучення до досягнень культури мало значний розмах та охоплювало всі види культурного життя. Освічені люди багато читали, тому особливим попитом користувалися публічні бібліотеки, які відкривалися в університетах, наукових товариствах, просвітницьких установах багатьох міст.

Мал. 2. Російські художники-передвижники XIX ст. Фотографія 1886 р.

Фахівці називають кілька причин бурхливого розвитку образотворчого мистецтва в XIX ст. Помітно змінився склад глядачів і шанувальників творів живопису. Аристократичні салони поступилися місцем картинним галереям та регулярним виставкам, що були доступні широкому колу відвідувачів. Художники стали ближчими до глядача. Завдяки засобам масової інформації живопис перетворився на зрозумілу людям творчу діяльність. Наприклад, у Росії виникло «Товариство пересувних художніх виставок». Талановиті художники-передвижники (І. Крамськой, Г. Мясоедов, М. Ге, В. Перов та інші) йшли назустріч своїм глядачам (мал. 2). Вони возили свої картини в маленькі провінційні міста та влаштовували там виставки.

ЗАПИТАННЯ Й ЗАВДАННЯ ДЛЯ ОБГОВОРЕННЯ

1. Яким чином промисловий переворот позначився на культурному житті провідних країн Європи й Америки? 2. Як велика кількість літературних жанрів стала невід'ємною частиною масової культури? 3. Чому в XIX ст. стала можливою організація картинних галерей і пересувних виставок? 4. Прокоментуйте судження: «Масова культура, що зароджується, — це культура, яка відповідає потребам широких верств населення. За своїм змістом вона відрізняється від елітарної культури, що задовольняє інтереси й потреби правлячої та аристократичної меншості».

2. Масова культура в повсякденному житті.

У другій половині XIX ст. набули поширення різноманітні виставки та експозиції. Особливу популярність мали Всесвітні промислові виставки. У 1851 р. у Лондоні відбулася перша міжнародна виставка досягнень науки й техніки. У другій половині XIX — на початку XX ст. і до наших днів такі виставки регулярно проводяться в різних країнах світу. Вони відіграли важливу роль у розвитку масової культури, оскільки супроводжувалися демонстрацією археологічних знахідок, геологічних і палеонтологічних рідкостей, музейних цінностей, творів живопису, скульптури, архітектури. Наприклад, у 1889 р. у Парижі до виставки з нагоди 100-ї річниці штурму Бастилії було споруджено унікальну вежу за проектом архітектора Г. Ейфеля, у Чикаго в 1893 р. з’явилося перше у світі оглядове колесо. Такі заходи збирали сотні тисяч людей.

Дуже популярними стали музеї та картинні галереї. Наприклад, у вихідні дні Британський музей, де було зібрано унікальні витвори світового мистецтва, відвідували понад 30 тис. осіб. У 1870 р. у Нью-Йорку група американських промисловців і шанувальників мистецтва відкрила Метрополітен-музей, що швидко перетворився на один із найбільш відвідуваних художніх музеїв світу (мал. 3).

Мал. 3. У залах Метрополітен-музею в Нью-Йорку.

Масова культура досить несподівано вплинула на розвиток науки. Слід зазначити, що в цей час значно зріс обмін інформацією між дослідниками, і багато наукових відкриттів набули інтернаціонального характеру. Наукові відкриття швидко ставали широковідомими. Наукова діяльність мала публічний характер. Про досягнення вчених писали в газетах, журналах, науково-популярних книгах, розповідали на публічних лекціях. У європейських країнах і США були створені наукові об’єднання, які фінансувалися з державного бюджету або королівської скарбниці. Багато благодійних організацій та окремі меценати підтримували наукові дослідження й експедиції. Найбільш почесними в науковому середовищі вважаються Нобелівські премії, затверджені з 1901 р. фондом А. Нобеля — відомого шведського промисловця, інженера, винахідника динаміту.

Городяни заповнили театральні й концертні зали. Масова культура формувала смаки людей середнього класу та, у свою чергу, була змушена відповідати на запити публіки. Багато жанрів масової культури (література, театральні вистави, концертні програми) були зорієнтовані на комерційний успіх. Тому в культурному житті значного поширення набули «легкі» жанри: детективи в літературі, комедії в театрах, вар’єте (естрадний театр), циркові вистави, музика для ресторанів і кав’ярень тощо. Письменники, поети, художники, артисти завоювали небувалу популярність і славу. Вони стали взірцями для наслідування, законодавцями мод і смаків.

ЗАПИТАННЯ Й ЗАВДАННЯ ДЛЯ ОБГОВОРЕННЯ

1. Які нові форми організації дозвілля й міського життя виникли в західних країнах у результаті впливу масової культури? 2. Чи можна стверджувати, що розвиток масової культури став результатом приватного підприємництва й залежав лише від меценатів і спонсорів? 3. Які нові, невідомі раніше явища культурного життя виникли в XIX ст.? 4. Чи можна назвати масову культуру культурою «другого сорту»? 5. Обгрунтуйте справедливість твердження: «Завдяки новітнім засобам зв'язку, комунікацій і досягнень техніки масова культура тісно переплелася з індустрією моди й реклами».

3. Виникнення кінематографа.

Найважливішим здобутком масової культури, що зароджувалася, став кінематограф. У другій половині XIX ст. для залучення великої кількості глядачів культурні акції зазвичай проводилися з використанням досягнень техніки, що забезпечувало комерційний успіх. Цим умовам повною мірою відповідала демонстрація «рухомих картинок», що проектувалися на екран за допомогою спеціального апарата.

Поява кінематографа стала результатом успішного поєднання кількох технічних досягнень XIX ст.: виникнення фотографії; винаходу апарата, здатного покадрово фіксувати рух; виготовлення еластичної плівки. Ці досягнення науки й техніки талановито поєднали брати Л. й О. Люм’єр (мал. 4). У грудні 1895 р. у Парижі (бульвар Капуцинок, 14) відбувся перший в історії сеанс синематографа. Було показано кілька сюжетів тривалістю близько хвилини кожний: «Вольтижування» (про гімнастичні вправи на коні, що біжить), «Вихід робітників із фабрики», «Политий поливальник» тощо. Проста розвага викликала приголомшливий ефект. Брати Л. та О. Люм’єр створили мережу кінотеатрів для показу фільмів, але невдовзі зіткнулися зі значною конкуренцією.

Мал. 4. Брати Луї та Огюст Люм’єр — родоначальники кінематографа.

У боротьбі за глядача кінематограф у найкоротший термін упроваджував технічні новинки. Уже в 1909 р. англієць Дж. Сміт уперше показав кольорове кіно. Незабаром у Франції та США виникли перші кіностудії — підприємства з виробництва сюжетних фільмів різного змісту: драми, комедії, фантастика, жахи тощо. Кінематограф дуже швидко завоював серця публіки в усьому світі. Найуспішніше кінематограф розвивався в Америці. У 1910 р. кілька кіностудій розмістилися в Голлівуді. Це передмістя Лос-Анджелеса відповідало необхідним для натурних зйомок природно-кліматичним умовам. Так зароджувалася найпотужніша у світі американська кіноіндустрія, що стала невід’ємною частиною масової культури XX ст.

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ ОБГОВОРЕННЯ

1. Чому поява кінематографа стала можливою тільки наприкінці XIX ст.? 2. Де і яким чином відбулося народження кінематографа? 3. Чи згодні ви з твердженням, що на початку XX ст. склалися умови для перетворення кінематографа з видовища, побудованого на технічних ефектах, на мистецтво?

4. Відродження Олімпійських ігор.

Масова культура кінця XIX ст. мала величезний творчий потенціал, пов’язаний зі зростанням освіченості й зміцненням демократичних основ життя. У багатьох країнах Європи й Америки набувало популярності заняття спортом. У цей час формувалися правила спортивних ігор, виникли перші національні об’єднання спортсменів і міжнародні федерації, що організовували та проводили змагання й чемпіонати.

Французький громадський діяч барон П. Кубертен висунув ідею відродження Олімпійських ігор, яку підтримали в усьому світі. У 1894 р. на конгресі в Парижі був створений Міжнародний олімпійський комітет, який затвердив час і місце перших Олімпійських ігор сучасності — 1896 р., Афіни (мал. 5). Тим самим конгрес віддавав пошану країні, у якій виникло це унікальне явище в культурній історії людства.

На доброчинні внески в Афінах був побудований мармуровий стадіон, який нагадував місця змагань у давнину. Тут пройшли урочисті події відкриття й закриття Олімпіади, уперше пролунав олімпійський гімн, був піднятий національний прапор переможця ігор тощо. Так само як і в античні часи, у змаганнях першої Олімпіади брали участь лише чоловіки.

Мал. 5. Відкриття Олімпійських ігор в Афінах у 1896 р. Поштова листівка.

На перших Олімпійських іграх сучасності зібралися понад 240 спортсменів із 14 країн. Змагання проводилися за дев’ятьма видами спорту: легка атлетика, боротьба, фехтування, велоспорт, плавання, гімнастика та ін. Греція особливо пишалася перемогою свого атлета в марафонському бігу, який пройшов на давньому маршруті з Марафона в Афіни.

Вшановування переможців — олімпіоників — відбувалося в урочистій обстановці. На їхню голову одягали лавровий вінок і вручали медаль, виготовлену зі срібла. Учасники Олімпіади, що посіли друге місце, отримували бронзову медаль; за треті місця медалі не передбачалися. Було розіграно 43 комплекти нагород. Найбільшу кількість медалей отримали спортсмени Греції, США, Німеччини та Франції.

Крім вінків і медалей, організатори Олімпіади заохочували спортсменів цінними подарунками: центнер шоколаду, кінь із возом, безкоштовне обслуговування в кравця протягом року тощо.

Олімпійські ігри в Афінах мали величезний успіх у всьому світі. Наступна Олімпіада відбулася в 1900 р. в Парижі, потім — у 1904 р. в Сент-Луїсі (США) тощо. Олімпійські змагання перетворилися на невід’ємну частину громадського життя й масової культури сучасності.

ЗАПИТАННЯ Й ЗАВДАННЯ ДЛЯ ОБГОВОРЕННЯ

1. Поясніть масове захоплення заняттям спортом у країнах Європи й Америки наприкінці XIX ст. 2. Чим перші Олімпіади сучасності відрізнялися від Олімпійських ігор у Стародавній Греції? 3. Охарактеризуйте головні відмінності перших Олімпійських ігор сучасності від олімпійських змагань XXI ст.

5. Модерн у культурному житті наприкінці XIX — на початку XX ст.

Наприкінці «довгого» століття в культурному житті провідних країн Європи й Америки виник і затвердився принципово новий художній стиль модерн, що увібрав у себе досягнення попередніх літературних стилів. Романтизм і реалізм кінця XIX ст. стали основою естетизму, символізму, декадансу та інших літературних стилів культури модерн XX ст.

Мал. 6. Ріхард Вагнер мав рідкісний талант музиканта, поета й драматурга. Композитор завжди сам писав лібрето (текст) для своїх опер.

У музичному житті зародження модерну пов’язують із творчістю німецького композитора Р. Вагнера (1813—1883), якого визнано видатним реформатором музичного мистецтва (мал. 6). Р. Вагнеру вдалося поєднати два основні напрямки класичної музики — симфонічну й оперну. Так, опера з набору окремих музичних творів, пов’язаних задумом композитора, перетворилася на музичну драму. Вершиною його творчості стала велична тетралогія «Перстень Нібелунгів» за мотивами північнонімецьких міфів. У творчості Р. Вагнера європейська музична культура розвивалася від романтизму до символізму й модернізму.

Усі великі митці другої половини XIX ст. у своїй творчості використовували прийоми різних стилів: класицизму, романтизму й реалізму. В останній чверті XIX — на початку XX ст. виникли й поширилися нові художні стилі. Наприклад, імпресіонізм (від франц. impression — враження) зародився у Франції. Назву художньому напрямку дав пейзаж К. Моне (1840—1926) «Враження. Схід сонця» (мал. 7). Лідером імпресіоністів став відомий художник Е. Мане (1832—1883), навколо якого об’єдналися живописці із «Салону знедолених» (К. Піссаро, Е. Дега, О. Ренуар та інші). Художники-імпресіоністи прагнули передати настрій людини, стан повітря, гру світла, міміку, витонченість рухів тощо. Продовжувачами імпресіонізму фахівці вважають прихильників постімпресіонізму П. Сезанна, В. Ван Гога, П. Гогена. Світове визнання здобули художники-символісти М. Чюрльоніс, М. Врубель (мал. 8), М. Нестеров, абстракціоністи В. Кандінський, К. Малевич.

Мал. 7. Враження. Схід сонця. Худ. К. Моне. 1872 р.

Стиль модерн спирається на авторське, новаторське уявлення про прекрасне. Йому властиві прикладний характер, декоративність, орієнтування на широку публіку. Цей стиль проникнув у всі сфери життя. Модерністи прагнули змінити й художньо перетворити світ повсякденності. У цей період повсюдно відкривалися художні салони. У стилі модерн можна було придбати не тільки картини й скульптури, але й декоративно оформлені меблі, настільні лампи, штори, одяг тощо. Особливо виразно модерн знайшов відображення в архітектурі. Нові архітектурні рішення — використання бетону, сталі, скла, кераміки — стосувалися різноманітних будівель. У новому стилі зводилися банки, промислові будинки, музеї, художні галереї. Наприклад, зразком модерну в архітектурі й містобудуванні є Ейфелева вежа.

Мал. 8. Царівна-Лебідь. Худ. М. Врубель. 1890 р.

ЗАПИТАННЯ Й ЗАВДАННЯ ДЛЯ ОБГОВОРЕННЯ

1. Сформулюйте визначення поняття «культура модерн». 2. Які нові напрямки в живописі породила культура в стилі модерн? 3. До якого напрямку художньої культури належить картина Ж. Сери (мал. 1, с. 177): реалізм, класицизм, імпресіонізм, абстракціонізм? Свою точку зору обґрунтуйте. 4. Чи можна погодитися із твердженням: «Нові художні стилі на межі XIX—XX ст. представляли різні течії модернізму — мистецтва, що ставило творчу неповторність і новаторство вище за відображувану дійсність»? 5. У чому різниця між культурою модерн і масовою культурою? 6. Підтвердьте аргументами справедливість наведеного твердження: «Світова культура в XIX ст. досягла визначних висот і досконалості. Завдяки взаємному впливу різних художніх напрямків у літературі, образотворчому мистецтві, архітектурі, музиці виникла культура модерн, що стала основою для якісно нового піднесення культури в XX ст.».

ТВОРЧЕ ЗАВДАННЯ

Використовуючи додаткову літературу або інтернет-ресурси, складіть реферат про другі й треті Олімпійські ігри сучасності або один із перших творів кінематографа XIX ст. (на вибір).