Підручник по Всесвітній історії. 9 клас. Д’ячков - Нова програма

§22. Зростання економічної та політичної могутності США наприкінці ХІХ — на початку XX ст.

Молода американська держава й суспільство в середині XIX ст. зазнали серйозних випробувань. Країна розкололася на вільну Північ і рабовласницький Південь. Перемога Півночі в Громадянській війні 1861—1865 рр., здавалося б, остаточно розділить суспільство на переможців і переможених. Однак американська державна система гідно витримала випробування на міцність. Головною запорукою оздоровлення суспільства став подальший розвиток капіталістичних відносин.

Варто пригадати! 1. Коли та за яких обставин утворилися США? 2. Назвіть причини й підсумки Громадянської війни в США.

1. Економічне піднесення в США.

Добре відомо, що Сполучені Штати Америки стали першою державою Західної півкулі, у якій були створені необхідні умови для успішного й швидкого розвитку капіталістичних відносин. Які ж суспільно-політичні події цьому сприяли? Зазвичай фахівці виділяють такі причини: швидкий розвиток промисловості, передача землі в приватну власність, зростання кількості населення та кваліфікованої робочої сили. Чи де так?

Мал. 1. Завершення будівництва першої американської трансконтинентальної залізниці. 1869 р.

Після 1861 р. при владі в США багато років перебувала Республіканська партія, що представляла інтереси великого капіталу. У країні були створені необхідні умови для зростання банківського капіталу, промислового виробництва й залізничного будівництва. Уже до кінця 1869 р. залізнична мережа країни простяглася від Атлантичного до Тихого океану (мал. 1). У 1914 р. довжина залізниць США становила понад 260 тис. миль. Прискореними темпами також розвивалося дорожнє будівництво. Протяжність шосейних доріг досягала 257 тис. миль.

США впевнено тримали лідерство в найбільш сучасних і необхідних галузях промисловості. До початку Першої світової війни дорогами країни рухалися понад 1,7 млн автомобілів різного призначення (мал. 2). В автомобілебудуванні американці випереджали європейців у 3,5 разу. Серед усіх користувачів телефонів найбільше абонентів (10 млн осіб) було серед жителів США, що становило 70% від загальної кількості власників телефонних апаратів.

Революційні зміни відбулися в галузі нафтовидобутку та переробки цієї сировини в готову продукцію (переважно гас). Сира нафта добувалася безперебійно й трубопроводами доставлялася до портових міст для переробки й вивезення за кордон. Завдяки величезним обсягам видобутої нафти Дж. Рокфеллер у 3 рази знизив її собівартість, у багато разів збільшив прибуток і першим в історії Нового часу подолав рубіж в 1 млрд доларів особистого статку.

Мал. 2. Форд-Т — найпопулярніший у світі автомобіль на початку XX ст.

У країні склалися необхідні умови для швидкого й ефективного впровадження технічних винаходів і нововведень у промислове виробництво, що забезпечувало високі прибутки. Так, Т. Едісон прославився відкриттями в різних галузях науки й техніки, у тому числі електричного освітлення та звукозапису. Фірма «Кодак» запропонувала споживачам портативну (переносну) фотокамеру із плівкою в касеті. Величезної популярності набули бритвені леза, які винайшов К. Жиллетт. У США розкривалися таланти винахідників з усього світу. Наприклад, шотландець А. Белл відомий як винахідник телефону, а серб Н. Тесла зробив революційні відкриття в галузі електротехніки. Збагатилися винахідники простих, але дуже необхідних речей: пакувальної тари, одноразового посуду, газованих напоїв тощо.

Наприкінці XIX ст. США вийшли на перше місце у світі за обсягом промислового виробництва, випередивши Англію.

ДЛЯ ДОПИТЛИВИХ

Доброчинність

Народження доброчинності як важливого явища у великому підприємництві також відбулося в роки економічного піднесення США. Серед перших благодійників можна назвати Дж. Рокфеллера, який на особисті потреби витрачав незначні кошти й набагато більше — на доброчинність. Наприклад, сума пожертвувань, спрямованих на розвиток медицини в США та інших країнах, до кінця його довгого життя перевищила 500 млн доларів. Доброчинність стала важливим принципом кодексу ділової моралі. У США виникли великі благодійні фонди — Гуггенхайма, Карнегі, Форда.

Мал. 3. Індіанський вождь. Кінець XIX ст. Племена індіанців, що населяли внутрішні райони Америки, не могли протистояти військово-промисловій могутності капіталістичної держави й суспільства.

Після закінчення Громадянської війни й аж до 1890 р. у США тривала активна внутрішня колонізація «вільних» земель. Каравани фургонів, запряжених кіньми або биками, переміщувалися все далі й далі на захід і північний захід, наче відсуваючи межу вже освоєних земель. Освоєння нових земель Дикого Заходу стало результатом важких трудових зусиль та мужності переселенців, спроможних здолати будь-які труднощі. Переселенців називали піонерами. їм доводилося долати запеклий опір індіанців (мал. 3), безжально знищувати бізонів, які були головним об’єктом полювання індіанських племен.

Для деяких освоєння землі, що пустувала, перетворилося на підприємницьку справу. Як правило, про захоплення землі повідомляли владу, на ній будували хатину, а потім ділянка продавалася селянам-переселенцям.

Разом із селянами й скотопромисловцями на Дикий Захід рушили шукачі золота. Поклади золота, знайдені в Каліфорнії та Дакоті, значно збільшили потік переселенців. Поступово освоєна територія розширилася аж до Тихого океану. Слідом за піонерами на західні землі приходила державна влада, забезпечуючи законність і порядок.

В історії США такий процес назвали підкоренням Дикого Заходу. Зараз це територія штатів Техас, Колорадо, Оклахома, Монтана, Дакота тощо. Перехід земель у приватні руки завершився до 1890 р. До цього часу виникло близько 6 млн фермерських господарств, які застосовували сучасну сільськогосподарську техніку й мінеральні добрива.

Підкорення Дикого Заходу сприяло виникненню високорозвиненого сільського господарства, продукція якого експортувалася до багатьох країн світу.

Умови життя й досягнення американського народу перетворили США на найпривабливішу країну для іммігрантів. За період після Громадянської війни й до 1914 р. сюди переселилися понад 25 млн осіб. Протягом XIX ст. населення США виросло в 14 разів. За кількістю жителів (100 млн осіб) країна поступалася лише Китаю, Індії та Росії. Основний потік іммігрантів був спрямований із перенаселених європейських країн, де відчувалася нестача вільної землі. Переселенці відрізнялися високим рівнем професійної підготовки й освіти.

Значні зміни, що відбулися в країні після Громадянської війни й скасування рабства, сприяли зростанню міст, розвитку технічного прогресу й великих підприємств, а також різкому поширенню соціальної нерівності й пов’язаного із цим робітничого руху.

2. Робітничий рух у США.

Робітничий рух у США мав низку особливостей. Справа в тому, що становище найманих робітників суттєво відрізнялося за походженням (американці або іммігранти), кольором шкіри («білі» або «кольорові») і професійною кваліфікацією. Тому численні професійні організації та об’єднання робітників, що виникли в країні в другій половині XIX ст., не мали можливості й бажання координувати свої зусилля в боротьбі за інтереси трудящих.

Як в усіх високорозвинених країнах світу, основною вимогою найманих робітників у США було встановлення 8-годинного робочого дня.

У 1886 р. була створена Американська федерація праці (АФП), яка згодом стала найвпливовішою організацією трудящих. Вона об’єднувала переважно кваліфікованих робітників. Керівництво АФП віддавало перевагу тривалим і наполегливим переговорам із підприємцями з метою підвищення заробітної плати й покращення умов праці. І дійсно, середня заробітна плата в промисловості помітно зросла. АФП не брала участі в політичних акціях. Захищаючи інтереси робітничої аристократії, лідери АФП закликали скоротити кількість мігрантів із країн Азії. Члени АФП брали участь у страйковому русі й боролися за 8-годинний робочий день, адже на більшості підприємств він тривав 10 годин.

ДЛЯ ДОПИТЛИВИХ

Мал. 4. Розгін демонстрації робітників у Чикаго. 1886 р.

Міжнародний день солідарності

1 травня 1886 р. у США розпочався загальний страйк за 8-годинний робочий день — по всій країні виступили майже 500 тис. осіб. Під час робітничого мітингу 4 травня в Чикаго раптом стався вибух підкинутої кимось бомби. У результаті загинули кілька поліцейських і робітників (мал. 4). Лідерів робітничого руху було заарештовано й після суду страчено, що викликало масові протести в усьому світі. На згадку про трагедію в Чикаго за рішенням Паризького конгресу Другого Інтернаціоналу (1889 р.) 1 Травня було оголошено днем солідарності трудящих, який слід відзначати демонстраціями. Зараз у багатьох країнах цей день святкують як День праці й весни.

У роки економічної депресії 90-х рр. XIX ст. у США проходили тривалі й масові страйки на великих підприємствах. Виступ 1892 р. паралізував рух поїздів. Проти страйкарів було застосовано війська й поліцію. Того ж року відбувся багатотисячний мирний похід безробітних на Вашингтон із метою висунути свої вимоги уряду.

Ліворадикальні лідери робітничого руху виступали за об’єднання трудящих під соціалістичними гаслами. У 1905 р. була створена велика ліва профспілка «Індустріальні робітники світу». Серед її членів переважали малокваліфіковані робітники. Профспілка організувала кілька успішних страйків, що допомогло підвищити заробітну плату на деяких підприємствах. Проте соціалістичні ідеї не отримали в США значного поширення. Американці глибоко вірили, що в країні «рівних можливостей» можна досягти життєвого успіху й процвітання завдяки особистим якостям — працьовитості, ощадливості та наполегливості.

3. Антитрестівське законодавство.

Бурхливе зростання капіталізму зумовило появу в США великих промислових компаній. Великий капітал захопив провідні позиції в сталеливарній, нафтопереробній, хімічній і харчовій промисловості. Приватні залізниці також контролювали великі компанії, що диктували свої умови на ринку перевезень. Повсюду створювалися картелі й трести. Цінова змова та об’єднання капіталів призводили до масового розорення дрібних і середніх підприємців. Так порушувалося головне правило капіталістичного суспільства — свобода підприємництва й конкуренції.

У 1890 р. Конгрес проголосував за закон, запропонований сенатором-республіканцем Дж. Шерманом. Цей закон увійшов в історію США як Акт Шермана. За ним трести й картелі, що перешкоджали вільній торгівлі, оголошувалися поза законом. У такий спосіб держава захищала свободу приватної справи від змов і монополій, які заважали розвитку підприємництва всередині країни й торгівлі з іншими державами.

Акт Шермана започаткував антитрестівське законодавство. Держава правовими методами переслідувала нечесних підприємців, які отримували прибуток шляхом маніпулювань або штучного зниження цін. У деяких випадках надавалися пільги для «партнерів» й обмежувалися права інших учасників ринку з метою знищення конкурентів.

Антитрестівське законодавство стало ефективним важелем подальшого розвитку вільного підприємництва й торгівлі.

Мал. 5. Родина чорношкірих американців. Кінець XIX ст.

4. Режим сегрегації в південних штатах.

У квітні 1865 р. залишки армії Півдня, переможеної в ході Громадянської війни, склали зброю й повернулися додому. Головною проблемою для переможців стала необхідність вирішення долі 4 млн чорношкірих рабів, відпущених на свободу (мал. 5). Президент А. Лінкольн закликав проявити милосердя до переможених, а колишнім рабам надав можливість переселитися в спеціально створену в 1847 р. африканську Республіку Ліберія. Проте більшість колишніх чорношкірих рабів залишилися в США.

У рік виходу 13-ї поправки до Конституції А. Лінкольна було вбито представником Півдня. Після цього уряд демократів пішов на поступки колишнім плантаторам, рабовласникам і заколотникам. Новий президент Е. Джонсон видав указ про амністію й відновлення прав власності плантаторів. Післявоєнну внутрішню політику назвали Реконструкцією Півдня, і спочатку вона була вигідною плантаторам. їхні землі, як і раніше, обробляли колишні раби, які ще не мали громадянських прав і засобів до існування. Вони були змушені орендувати поля за половину врожаю. Оренда землі на таких умовах вважається однією з найтяжчих форм експлуатації.

Місцеві органи влади позбавили чорношкірих жителів своїх штатів елементарних громадянських прав: власності на землю, свободи мітингів, зборів і пересування. Таємні терористичні організації тримали в страху чорношкіре населення.

Мал. 6. Расова сегрегація: роздільне джерело води. Кінець XIX ст.

Ситуація в південних штатах загострювалася. Влітку 1866 р. розпочався «радикальний» етап Реконструкції. Конгрес прийняв 14-ту поправку, що оголошувала громадянами США всіх, хто народився на їх території, у тому числі рабів. Разом із тим цей документ позбавляв громадянських прав учасників заколоту. Більшість південних штатів відмовилися затверджувати 14-ту поправку. Тільки введення військової адміністрації та гарнізонів федеральних військ змусили представників Півдня внести необхідні зміни до своїх законів і прийняти цю поправку.

Громадянські права не гарантували прав власності на землю. Більшість чорношкірих американців залишилися без землі й вимагали поширення на них федеральних законів про придбання ділянок. Пережитки рабовласництва викорінювалися важко й найчастіше із застосуванням сили. По всій країні поширилася расова сегрегація — відокремлення білого населення країни від «кольорових» (чорношкірих, азіатів, індіанців). Найбільш показово сегрегація застосовувалася у сфері освіти й послуг (школи, лікарні, готелі, кав’ярні, ресторани, транспорт) (мал. 6). У деяких штатах заборонялися мішані шлюби. Елементи расової сегрегації зберігалися в американському суспільстві аж до 70-х рр. XX ст.

Скасування рабства вивело американське суспільство на капіталістичний шлях розвитку, але расова сегрегація стримувала поширення демократичних свобод.

5. «Чесний курс» Т. Рузвельта та «нова демократія» В. Вільсона.

Наприкінці XIX — на початку XX ст. в американському суспільстві відчувалася необхідність зміцнення демократії та законності. «Чесний курс» реформ й оздоровлення суспільства запропонував президент-республіканець Теодор Рузвельт (1858—1919), який змінив убитого анархістом президента В. Мак-Кінлі (мал. 7).

Ставши президентом (1901—1909 рр.), Т. Рузвельт розгорнув кампанію з «руйнування трестів». Із його ініціативи були проведені судові розгляди діяльності деяких великих корпорацій, що закінчилися їхнім розділом і великими штрафами. Розслідування оприлюднили незаконні угоди, приховування доходів та інші економічні злочини.

У травні 1902 р. на шахтах Пенсильванії страйкували шахтарі, погрожуючи залишити без вугілля схід країни. Уперше в історії США президент Т. Рузвельт зібрав у Білому домі підприємців і профспілкових лідерів. У результаті переговорів і посередництва президента заробітна плата шахтарів збільшилася на 10%, для них було введено 8—9-годинний робочий день.

У період президентства Т. Рузвельта були прийняті закони про контроль за якістю продуктів харчування й ліків, держава виступила на захист лісів, були створені державні заповідники — національні парки.

На виборах президента 1912 р. переміг демократ, професор історії та права Вудро Вільсон (1856—1924). Його програма «нової демократії» стала важливим явищем у житті США напередодні Першої світової війни. Під час свого президентства (1913—1921 рр.) В. Вільсон дотримувався важливих принципів капіталістичного суспільства: індивідуалізм, свобода особистості й конкуренція. Широковідомим актом політики В. Вільсона став закон про значне зниження мит на імпорт чавуну й стали, харчових продуктів, текстилю. Згідно із законом, було дозволено безмитне ввезення багатьох товарів, що мали попит в американців. Таким чином, закон був прийнятий в інтересах споживачів і ліквідував перешкоди до вільної конкуренції.

У 1913 р. в США було введено систему прогресивного оподаткування, коли розмір податку залежав від доходу. Тепер саме податки стали головними статтями поповнення державного бюджету США. Було ухвалено закон про Федеральну резервну систему. Це була система банківських установ, що виконувала функції центрального банку й регулювала діяльність банківської сфери країни. Прості фермери й дрібні підприємці могли розраховувати на державні кредити під низькі відсотки, що, безумовно, стимулювало економічне життя країни. Закон 1914 р. вніс деякі зміни до антимонопольного законодавства й заборонив його використання проти профспілок.

«Чесний курс» Т. Рузвельта та «нова демократія» В. Вільсона сприяли зміцненню авторитету американської держави й демократичного суспільства.

ЛЮДИ, СПРАВИ, ІДЕЇ

Мал. 7. Президент США Теодор Рузвельт.

Чесний політик Т. Рузвельт

Т. Рузвельт походив із заможної родини й здобув освіту в престижному Гарвардському університеті. Із юнацьких років він виховувався на ідеалах «справжнього чоловіка». Т. Рузвельт брав участь у війні з Іспанією на Кубі й командував полком ковбоїв-добровольців. На різних державних посадах він зажив слави чесного політика й борця з корупцією. У зовнішній політиці Т. Рузвельт був прихильником жорсткого курсу на захист інтересів США, що відомий під назвою «політика великого дрючка». Під час виборів 1912 р. на Т. Рузвельта було вчинено замах. До кінця життя він носив кулю у своїх грудях.

6. Зовнішня політика США на межі століть.

Саме на межі XIX—XX ст. доктрина Монро в її агресивному трактуванні стала сприйматися як основа зовнішньополітичного курсу США, спрямованого на захист своїх інтересів у Латинській Америці й на Далекому Сході. Зовнішню політику США того часу називають «політикою великого дрючка».

Першим кроком США за межі своїх кордонів стали Гавайські острови. У 1884 р. американці домоглися дозволу на будівництво військово-морської бази в Перл-Харборі, що стала їхнім опорним пунктом у Тихому океані. Пізніше уряд Гавайської республіки звернувся із проханням про її прийняття до складу США. У 1898 р. США приєднали до себе Гаваї, надавши їм статус самоврядної території. Тільки в 1959 р. Гаваї стали 50-м штатом США.

У 1898 р. Сполучені Штати Америки провели тримісячну переможну війну проти Іспанії. Маючи сильний військово-морський флот, США легко розправилися з Іспанією, що втратила залишки колишньої могутності. За підсумками війни США окупували Кубу й захопили Філіппіни. Американська держава зберігала контроль над зовнішньою політикою й фінансами Куби аж до 1934 р. На території острова була заснована військово-морська база США в Гуантанамо. Філіппіни здобули державну незалежність тільки після Другої світової війни.

Таким чином, Сполучені Штати стали наймогутнішою державою Західної півкулі та впливовою силою у світовій політиці. Економіка країни переживала піднесення, а правлячі кола дотримувалися політики неучасті у військово-політичних союзах.

ЗАПИТАННЯ Й ЗАВДАННЯ

1. Які особливості історичного розвитку США сприяли швидкому економічному піднесенню в країні в останній третині XIX ст.? 2. Розкажіть про основні досягнення промислового розвитку США після Громадянської війни. 3. Що таке підкорення Дикого Заходу? 4. Які наслідки для корінного населення Америки мали внутрішня колонізація й масове переселення в західні райони США? 5. Назвіть основні причини небаченого зростання населення США в XIX ст. 6. Охарактеризуйте основні риси робітничого руху в США наприкінці XIX — на початку XX ст. 7. Чому соціалістичні ідеї не набули значного поширення в США? 8. Що таке антитрестівське законодавство? Із якою метою приймалися закони проти трестів і картелів? 9. Розкажіть про Реконструкцію Півдня після Громадянської війни. 10. Охарактеризуйте зовнішню політику США наприкінці XIX — на початку XX ст. 11*. Використовуючи додаткову літературу й інтернет-ресурси, складіть есе про історію рабства й расової сегрегації в США.

ІСТОРІЯ В ДОКУМЕНТАХ

Конституція США: 14-та поправка (1868 р.)

1. Усі особи, народжені або натуралізовані в Сполучених Штатах і підлеглі їхній юрисдикції, є громадянами Сполучених Штатів і штату, де вони проживають. Жоден штат не може видавати або застосовувати закони, які обмежують привілеї й пільги громадян Сполучених Штатів; так само жоден штат не може позбавити когось життя, свободи чи власності без належної правової процедури або відмовити якій-небудь особі в межах своєї юрисдикції в рівному захисті закону.

2. Представники [вибірники Президента й віце-президента Сполучених Штатів] розподіляються між окремими штатами відповідно до кількості їхнього населення, яке визначається шляхом підрахунку всіх жителів штату, за винятком індіанців, які не оподатковуються...

3. Ніхто не може бути сенатором, або представником у Конгресі, або вибірником Президента чи віце-президента, або обіймати якусь посаду, цивільну чи військову... якщо він, перебуваючи на службі Сполучених Штатів, потім візьме участь у заколоті або повстанні проти цієї Конституції або надасть допомогу чи підтримку її ворогам.

1. Яке значення для розвитку демократії та боротьби з рабством у США мав пункт 1 цієї поправки до Конституції? 2. Яка частина населення не брала участі у виборах президента США? 3. Прокоментуйте зміст пункту 3 в контексті боротьби з повсталими південними штатами після Громадянської війни.