Всесвітня історія: підручник для 8 класу "Д'ячков 2016" - Нова програма

§ 14. Злет і падіння Іспанської держави. Нідерланди: народження республіки

Волею історії величезна абсолютистська держава і колоніальна імперія, над володіннями якої ніколи не заходить сонце, вступила в боротьбу з маленькою волелюбною країною, розташованою на північній окраїні Центральної Європи. Хто ж вийшов переможцем у цьому двобої?

Рис. 1. Іспанський прапор із гербами королівств та країн, що входили до складу Священної Римської імперії.

Варто пригадати! 1. Що таке республіка? 2. Які республіки епохи

Середньовіччя ви знаєте? 3. Із якими подіями пов’язане утворення єдиної Іспанської держави наприкінці XV ст.?

«Золотий вік».

«Золотий вік» — саме так іноді називають XVI ст. в історії Іспанії. Для яких же верств населення початок Нового часу став «золотим»?

Насамперед зміцнилася іспанська абсолютна монархія, яку підтримували найбільш впливові сили країни. Аристократичне дворянство — гранди — втратило колишню політичну незалежність, але воно було наближене до двору, і багато з них переселилися до столиці.

Головною силою, на яку спиралася іспанська монархія в армії, на флоті та в державному управлінні, стало дрібне й середнє дворянство — ідальго.

Вони були в перших лавах конкістадорів, обіймали важливі посади в колоніальній адміністрації. Через їхні руки проходили багатства пограбованих колоній.

Із часів Реконкісти в Іспанії утворився міцний союз королівської влади й католицької церкви. Іспанські монархи були ревними захисниками католицизму, а інквізиція не допустила поширення в країні ідей Реформації.

Іспанським королям вдалося створити добре підготовлену армію і військовий флот. На початку XVI ст. іспанські військові кораблі панували в Атлантиці, іспанська піхота вважалася кращою в Європі. Іспанія брала активну участь у всіх європейських війнах того часу.

Економічною основою могутності іспанської корони стало пограбування Нідерландів та інших європейських володінь, а також золото й срібло американських колоній. У першій половині XVI ст. спостерігалося певне піднесення в сільському господарстві й ремеслі. Однак економіка Іспанії відставала у своєму розвитку від передових країн того часу. Країна більше купувала товарів, аніж продавала їх.

Піднесення економічної і політичної могутності Іспанії виявилося неміцним і короткочасним.

«Всесвітня християнська монархія» Карла V.

Як відомо, більшість європейських монархів були між собою родичами. Завдяки родинним стосункам принц Карл, який виріс у Нідерландах, став володарем величезної держави. У 1516 р. після смерті Фердинанда III Арагонського він став королем Іспанії. А в 1519 р. помер ще один його дід, імператор Священної Римської імперії Максиміліан I, і молодий іспанський король був обраний імператором під ім’ям Карла V. До складу його імперії входили Іспанія, Південна Італія, Сардинія і Сицилія, Німеччина, Нідерланди, американські колонії і багато інших земель (рис. 1). У той час справедливо говорили, що в імперії Карла V ніколи не заходить сонце.

Карл V вважав себе «прапороносцем господнім» і мав намір створити «всесвітню християнську монархію». Він розраховував на силу армії і флоту, а також на допомогу католицької церкви і всіх прихильників католицизму. Карл V розглядав Іспанію як невичерпне джерело фінансів і живої сили для ведення війни. У перші роки свого правління молодий король збільшив податки, скасував деякі привілеї грандів, зажадав нових позик від міст. В Іспанії спалахнуло повстання міських комун (комунерос), яке було жорстоко придушено (див. карту на с. 94).

Поразка повстання комунерос зміцнила абсолютну монархію, погіршила економічне й політичне становище міст, загальмувала розвиток капіталістичних відносин в Іспанії.

Зовнішня політика Карла V зазнала повного провалу. Йому не вдалося остаточно перемогти свого головного супротивника — Франциска I. Протестантські князі в Німеччині зі зброєю в руках відстояли свою незалежність. Державний борг Іспанії досяг 7 млн золотих дукатів.

У 1556 р. розчарований результатами свого правління Карл V передав престоли короля й імператора своїм синам, а сам пішов у монастир, де незабаром помер.

Філіпп II (1556—1598).

Неподалік Мадрида був зведений чудовий замок-фортеця Ескоріал, що став резиденцією Філіппа II, який прийняв корону з рук свого батька Карла V. Він намагався особисто управляти величезною державою і при цьому всіляко використовував доноси (рис. 2).

Затвірник Ескоріала

На відміну від батька, Філіпп II рідко залишав свій палац Ескоріал (рис. 3). Гордий і підступний, Филіпп II мав чудову пам'ять і надзвичайну працездатність. Особисте життя монарха склалося драматично. Він пережив чотирьох дружин, проти нього готував змову власний син дон Карлос. Філіпп II був ревним католиком і всі свої сили й можливості спрямував на зміцнення католицької монархії. Він створив у країні терористичний режим і безжалісно переслідував єретиків (лютеран, кальвіністів) та всіх нехристиян. Девізом Філіппа II стали слова: «Я волію зовсім не мати підданих, аніж мати за таких єретиків». На славу церкви в роки його правління було проведено понад 100 автодафе — урочисто влаштованих масових страт єретиків.

У зовнішній політиці Філіпп II спробував зупинити наступ на Європу турків-османів, які захопили Балканський півострів й Угорщину. Турецькі кораблі становили загрозу для Італії. У 1571 р. об’єднаний флот Іспанії та Венеції вийшов назустріч ворогу поблизу міста Лепанто і здобув перемогу.

Рис. 2. Філіпп II. Художник Санчес Коельйо Алонсо.

Рис. 3. Ескоріал — палац і монастир, резиденція іспанського монарха, символ могутності його абсолютної влади. Сучасний вигляд.

Битва під Лепанто

Турки-османи зустрілися з іспанцями неподалік грецького узбережжя. Іспанцям вдалося заблокувати турецький флот у затоці поблизу міста Лепанто й позбавити його можливості для маневру (рис. 4). У християн було 208 кораблів, у тому числі шість «плаваючих фортець» — галеасів, озброєних гарматами. Турецька ескадра налічувала понад 230 бойових кораблів.

Битва під Лепанто була останнім грандіозним протистоянням гребних суден у світовій історії. Результат бою визначили ураганний гарматний вогонь із кораблів християн, а також безстрашні дії іспанських піхотинців, які брали на абордаж кораблі ворога. У турецькій ескадрі врятувалися втечею лише 30 галер. Османи втратили 30 тис. убитими й пораненими. Було звільнено 15 тис. галерних рабів-християн. Європа аплодувала Філіппу II — захиснику від мусульманського вторгнення.

У 1581 р. Філіпп II скористався ослабленням Португалії і приєднав її до своїх володінь. Весь Піренейський півострів опинився під владою правителів Мадрида. Ця подія стала останнім успіхом Філіппа II, який так і не вирішив головних завдань своєї політики. У боротьбі з протестантською Англією він програв. Спроба завоювати Британські острови закінчилася повним крахом, а пануванню Іспанії на морі було завдано смертельного удару. Філіппу II не вдалося придушити визвольний рух у Нідерландах, що проходив під прапором кальвінізму.

Правління Філіппа II стало часом поступового ослаблення Іспанської держави.

Рис. 4. Битва під Лепанто.

Країна «низових земель» у складі Іспанської держави.

На півночі Центральної Європи розташована країна, що дістала назву «низові землі» — Нідерланди. На початку XVII ст. населення Нідерландів становило понад 3 млн осіб, які жили у 200 містах і 6,5 тис. сіл. Країна складалася із 17 провінцій і займала територію сучасних Нідерландів, Люксембургу, Бельгії і частини Північної Франції (рис. 5, 6).

До найбільш економічно розвинених районів Європи входили провінції Фландрія, Голландія і Зеландія. Життя цих провінцій було тісно пов’язане з морською торгівлею і рибальством. Антверпен став найбільшим портом світу, а про Амстердам говорили, що він виріс на оселедцевих кістках.

Після династичного шлюбу Марії Бургундської з Максиміліаном Габсбургом країна зрештою опинилася під владою іспанської корони. Володарі Іспанії не дбали про розвиток економіки Нідерландів і розглядали країну як джерело поповнення імператорської скарбниці мільйонами гульденів, які вона отримувала як податки. Нідерланди давали іспанській короні більше доходів, ніж усі американські колонії. Серед міського населення Нідерландів поширилися ідеї Кальвіна. Усе численнішими і впливовішими ставали консисторії — громади кальвіністів.

Філіпп II установив у Нідерландах репресивний режим. У країні додатково було створено 14 єпископств. Інквізиція почала переслідувати протестантів. Філіпп II збільшив податки, а також мито на іспанську вовну, що робило місцеві тканини дуже дорогими. Нідерландським купцям заборонили торгувати з іспанськими колоніями в Америці. Економіка Нідерландів опинилася на межі краху.

Рис. 5. «Наступ» на море в Нідерландах. Жителі країни відгороджували греблями й дамбами ділянки моря, потім осушували їх і на відвойованих у моря землях будували міста або використовували їх під поля, сади, пасовища.

Колоніальна політика Філіппа II в Нідерландах набула нестерпних форм і викликала різке невдоволення всіх верств населення країни.

Лідером дворянства, незадоволеного іспанським засиллям, став принц Вільгельм I Оранський (1533—1584). У квітні 1566 р. група дворян подала петицію з вимогами приборкати сваволю іспанських чиновників. Один із придворних із презирством назвав їх гезами — обшарпанцями. На подив влади, нідерландські дворяни погодилися із цим прізвиськом, щоб показати тяжке становище «шляхетного стану» в країні. Згодом гезами стали називати себе всі противники Іспанії в Нідерландах.

Повстання іконоборців

У серпні 1566 р. в Нідерландах почалися заворушення, що охопили 12 із 17 провінцій. Повстання, очолюване консисторіями, було спрямовано проти католицької церкви — оплоту іспанської влади. Кальвіністи розгромили тисячі католицьких храмів і монастирів, вони руйнували вівтарі, кидали у вогонь ікони й статуї святих. Церковне майно знищували або роздавали бідноті. Владі вдалося досить швидко придушити стихійне й погано організоване повстання. Проте довелося піти на поступки місцевому дворянству й протестантам.

Національно-визвольна війна (1566—1609 рр.).

У 1567 р. Філіпп II відправив війська під командуванням «залізного герцога» Фернандо Альби (1507—1582) із наказом приборкати Нідерланди (рис. 7). У найкоротший час Альба встановив у країні військову диктатуру — необмежену одноосібну владу, що спиралася на силу війська.

Герцог Альба

Іспанський полководець вважав, що жителі Нідерландів — це «недопалені єретики», які розуміють тільки сокиру ката, шибеницю, багаття інквізиції і кулі солдатів. У Брюсселі він заснував Раду у справах заколоту, яку в народі назвали «кривавою». За рішенням цього судилища на страту відправили тисячі людей, а їхнє майно конфіскували. Альба залив країну кров'ю і на деякий час приборкав бунт. Ховаючись від переслідувань, понад 100 тис. людей утекли з країни.

Рис. 6. Нідерланди в XVI — першій половині XVII ст.

У відповідь на терор у країні розгорнулася партизанська війна. У лісах Фландрії ховалися лісові гези. Їхні зухвалі напади наводили жах на іспанських солдатів і чиновників. Морські гези базувалися в англійських портах і безстрашно атакували величезні іспанські галеони й прибережні гарнізони, паралізувавши морське сполучення між Іспанією та Нідерландами.

Принц Вільгельм перейшов у кальвінізм, але завжди відстоював право на свободу віросповідання. Принц був поганим полководцем, але чудовим дипломатом. Він дістав підтримку серед своїх родичів — німецьких князів, а також французьких гугенотів. Кілька разів Вільгельм Оранський організовував вторгнення найманих військ у Нідерланди для боротьби проти іспанців. Проте добре навчена іспанська армія відбивала ці напади.

У 1571 р. герцог Альба запровадив на території Нідерландів алькабалу — додатковий 10%-й податок на кожну торговельну угоду. Це паралізувало економіку країни, у якій товари переходили з рук у руки кілька разів. Великі банки й дрібні крамарі зазнавали колосальних збитків. Запровадження алькабали переповнило чашу терпіння народу.

Навесні 1572 р. морські гези захопили місто Брілле у Зеландії, що стало сигналом до початку національно-визвольної війни. На збройну боротьбу проти іспанського панування піднялися протестанти й католики, дворяни й селяни, ремісники й торговці, священики й моряки.

Війна за незалежність Нідерландів охопила значну частину населення й території країни.

Рис. 7. Фернандо Альварес де Толедо, герцог Альба — типовий іспанський гранд. Людина рішуча, жорстока і пихата, він був талановитим полководцем, але поганим дипломатом.

Намісник Альба спробував придушити повстання за допомогою сили, жорстокості й страт. Іспанські війська взяли в облогу центри повстання Харлем, Алкмар, Лейден. Захисники міст потерпали від страшних нестатків і голоду. Проте вони були готові «з’їсти свою ліву руку, щоб зберегти сили й разити ворога правою» — такою була відповідь захисниківЛейдена на ультиматум іспанців (рис. 8).

Із листа герцога Альби Філіппу II про облогу міста Алкмара в 1573 р.

Ваша Величносте, можете бути впевнені, що жодна людина у світі не бажає більше за мене йти шляхом милосердя, незважаючи на мою особливу ненависть до єретиків і зрадників. Але якщо я візьму Алкмар, я вирішив не залишити жодної істоти живою. Ніж буде встромлений у кожне горло... Можливо, приклад жорстокості змусить інші міста отямитися.

Війна проти повсталого народу вимагала від Іспанії величезних сил і коштів, яких в імперії, що слабшала, уже не було. Політика герцога Альби зазнала повного краху. Новий намісник пішов на поступки, але підступно порушив усі свої обіцянки. Війна спалахнула з новою силою.

Утворення Республіки Об'єднаних провінцій.

У 1579 р. північні провінції Нідерландів уклали Утрехтську унію. Вона фактично проголошувала створення республіки на основі конфедерації у складі семи провінцій. Республіку Об’єднаних провінцій очолив Вільгельм I Оранський (рис. 9). Філіпп II поспішив оголосити його поза законом. У 1584 р. іспанський агент-єзуїт убив принца Оранського. Однак його загибель не змогла змінити хід війни за незалежність.

Рис. 8. Зняття облоги Лейдена. Жителі Алкмара й Лейдена підірвали греблі й залили свої міста й околиці водою, щоб за допомогою морських гезів відбити натиск іспанців.

Після страшних поразок на суходолі й морі Іспанія погодилася на підписання в 1609 р. перемир’я з Нідерландами. Таким чином, Республіка Об’єднаних провінцій була визнана Іспанією як незалежна держава. Південні провінції Нідерландів залишилися під владою Іспанії.

На межі XVI—XVII ст. Республіка Об’єднаних провінцій переживала помітне піднесення в усіх галузях господарства. Особливих успіхів Нідерланди досягли у світовій посередницькій торгівлі. Голландський флот був здатний конкурувати з будь-яким флотом у Європі (рис. 10). У середині XVII ст. колоніальні володіння республіки в 60 разів перевищували територію метрополії.

Рис. 9. Принц Вільгельм I Оранський і граф Нассау. Дістав прізвисько «Мовчазний» за блискучі ораторські здібності та вміння приховувати те, що говорити не слід.

Тривала й кровопролитна визвольна війна закінчилася перемогою тільки в північній частині Нідерландів. Виникла республіка, у якій реальну владу мали купецька верхівка й власники великих фінансових капіталів. Були створені умови для подальшого розвитку капіталістичних відносин.

Вгасання іспанської могутності.

У першій половині XVII ст. Іспанія зазнавала значних труднощів в економічному й політичному розвитку. Особливо відчутними стали наслідки «революції цін». Вартість товарів збільшилася в кілька разів. Дорогі іспанські товари не витримували конкуренції. Ринки країни заповнили якісні й дешеві речі з Європи. Іспанія виявилася залежною від іноземної торгівлі.

Награбовані золото й срібло розорили країну. Американські скарби не зміцнювали економіку, як це було в інших країнах. Вони витрачалися на війни, потреби королівського двору й збагачення грандів.

Рис. 10. Бій між англійськими та голландськими кораблями.

Правитель Філіпп IV (1621—1665) не втримав владу над Португалією, що в 1640 р. домоглася незалежності. Велич і могутність Іспанії були остаточно підірвані.

У першій половині XVII ст. Іспанія перетворилася на другорядну державу та втратила провідні позиції в Європі.

Запитання й завдання

1. Які верстви населення й політичні сили підтримували та зміцнювали абсолютну владу іспанських королів? 2. Що спільного в правлінні Карла V і Філіппа II? 3. Чому Філіппа II іноді називали «Ваша Католицька Величність»? 4. Визначте причини перемоги іспанців у битві під Лепанто. 5*. Охарактеризуйте географічне положення та економічний розвиток Нідерландів у першій половині XVI ст. 6. Визначте основні причини національно-визвольної війни в Нідерландах. 7. Використовуючи текст параграфа, дайте характеристику особистості герцога Альби. Яким чином Альба намагався зупинити визвольний рух у Нідерландах? 8. Дайте визначення термінів і понять: автодафе, консисторії, гези, військова диктатура, алькабала. 9*. Чому маленьким Нідерландам вдалося перемогти в боротьбі з могутньою Іспанською державою? 10. Охарактеризуйте головні результати й наслідки національно-визвольної війни в Нідерландах. 11. Чому пограбування американських колоній не сприяло розвитку економіки Іспанії? 12. Якими, на ваш погляд, були головні причини поступового вгасання могутності Іспанії в XVI ст.?